З початком повномасштабної війни, з-поміж інших загроз і небезпек, перед Україною, чи не вперше з часів незалежності, постало питання продовольчої безпеки. Забезпечення українців найнеобхіднішими харчовими продуктами та водою в зоні воєнних дій, на окупованих територіях, у громадах, що стали транзитом для сотень біженців, тоді як російські загарбники руйнують продовольчі підприємства, знищують та загаджують родючий чорнозем обстрілами й мінуваннями, випалюють ферми та сади, – завдання не з простих.
У серпні 2022 року Програма «U-LEAD з Європою» запровадила нову навчальну ініціативу з продовольчої безпеки. Основне завдання – допомогти громадам розробити дієві механізми реагування на виклики у продовольчій сфері, спричинені війною.
Усі заходи в рамках ініціативи відбувалися на базі регіонального офісу U-LEAD у Волинській області. Робочу групу з розробки програм продовольчої безпеки очолював Анатолій Пархом’юк, керівник регіонального офісу. Як відбувався процес, який його результат та про подальші плани він розповів кореспондентові Укрінформу.
- Пане Анатолію, спершу з’ясуймо, що таке продовольча безпека? Це питання зараз вкрай важливе у світі і в Україні зокрема.
- Якщо брати власне термін «продовольча безпека», то до війни в лексиці наших територіальних громад ми його не спостерігали і не чули. Чому? Бо коли ми порушували тему продовольчої безпеки, то вона здебільшого зводилася до питань, пов’язаних із якістю та безпечністю харчових продуктів. Сьогодні, реагуючи на ті виклики, які маємо через повномасштабну війну з нашим сусідом, виникають інше розуміння і підходи.
Законодавчо на сьогодні в Україні цей процес урегульований. Але саме поняття продовольчої безпеки розглядається в різних законах: у площині законів «Про національну безпеку», «Про економічну безпеку», у певних галузевих законах, Земельному кодексі, у тих документах, якими керуються органи місцевого самоврядування, в інших розпорядженнях, що приймаються Кабміном. Тому продовольча безпека зараз розглядається з позицій декількох підходів і принципів.
Перший – це фізична доступність, яка проявляється у наявності продуктів харчування на всій території громади у кожний період часу та в необхідному асортименті. Другий – це економічна доступність, або іншими словами достатній рівень доходів населення, який забезпечить придбання життєво необхідних продуктів харчування. Третій момент стосується соціальної доступності – можливості забезпечення продуктами харчування соціально вразливих груп населення та соціальних закладів, що є у підпорядкуванні або на території ОМС. І четвертий принцип – це безпека цих продуктів: створення механізму із запобігання виробництва, реалізації та споживання неякісних харчових продуктів, здатних нанести шкоду здоров'ю населення.
Водночас важливо ще й те, про що раніше не говорили взагалі, ми маємо на увазі не лише продукти, а й воду. Тому що вода – це дуже важливий елемент продовольчої безпеки.
- Кабінет Міністрів ще на початку повномасштабного вторгнення ухвалив розпорядження КМУ від 29 квітня 2022 р. № 327-р щодо продовольчої безпеки в державі. Ці всі аспекти включені туди?
- Це розпорядження - такий план дій щодо забезпечення продовольчої безпеки, і зокрема територіальних громад. І там у п’ятому пункті зазначено, що громади мають розробити дієві програми сталого забезпечення харчовими продуктами. Наша класифікація - це той підхід, який підібрала програма «U-LEAD з Європою». Ми зібрали робочу групу, яку я очолюю, почали вивчати цю тематику і, працюючи над нею, побачили саме такі аспекти в цьому контексті. Оскільки розпорядження Уряду № 327-р передбачає для органів місцевого самоврядування сворення програм продовольчої безпеки, або, як їх ще називають, самозабезпечення продуктами харчування на тій чи іншій території, ми вирішили допомогти громадам розробити їх.
Ми обрали чотири пілотні громади: Устилузьку (Волинська область), Теофіпольську (Хмельницька область), Зноб-Новгородську (Сумська область) та Покровську (Дніпропетровська). Ми залучили експерта, який проаналізував разом із громадами поточний стан справ. Часто громади, коли чують про якісь додаткові речі, не розуміють їх доцільності та важливості, але коли вже вникнуть у процес, то стає зрозуміло, наскільки глибоко чи поверхово вони опанували питання.
- За якими принципами обирали ці громади?
- Ми підходили до відбору у такий спосіб, щоб принаймні зрозуміти для себе, який комплекс умов і потреб є у громад, що перебувають у різних обставинах. Ми відбирали громаду, яка була деокупована, це із Сумської області, що тривалий час була в окупації. І що далі? Як їм працювати і діяти, щоб люди не були голодні? Є громада, яка знаходиться близько до зони бойових дій, так звана упорна, вона не на лінії вогню, але поряд. Туди прибуло багато ВПО, такі громади підтримують і переселенців, і ЗСУ, а не лише своїх громадян, це з Дніпропетровської області - Покровська громада. Далі ми вибрали відносно безпечний регіон у Хмельницькій області, щоб зрозуміти наскільки вони можуть, окрім того, що забезпечувати себе, допомагати іншим. І тилова громада, яка знаходиться далеко від лінії фронту, воєнних дій, але через яку пройшли десятки тисяч біженців у перші місяці війни, - на Волині. Таким чином ми хотіли з’ясувати виклики і потреби, становище з продовольчою безпекою в різних точках України.
- Якими були показники після досліджень?
- У кожній із територіальних громад-учасниць ситуація з продовольчою безпекою різна. Власне, коли експерти з громадами проводили цю роботу, вони аналізували і забезпеченість домогосподарств, і всі ті чотири принципи, які я окреслив на початку розмови. Були розроблені спеціальні оціночні анкети та сформульовані запитання, було визначено методику, за якою це оцінювання проводити. Ми звели це все до відсоткового відношення, оскільки в умовах війни дуже складно зробити повноцінну вибірку і повноцінне соціологічне чи статистичне дослідження, яке б мало незначну похибку. Але у відсотковому відношенні ми одразу розуміємо, що відбувається у громаді, наскільки ситуація критична або навпаки. Якщо 70% і більше – це нормальний стан справ, якщо ж менше – це вже дзвіночок, що виникають проблеми, якщо було до 50% – це вже видно, що є моменти, які потребують певної корекції.
- І що вийшло конкретно по обраних громадах?
- Як засвідчили результати аналізу, в Устилузькій та Теофіпольській громадах рівень забезпечення у контексті продовольчої безпеки становить 90-100%, тоді як у Покровській громаді цей показник - 70-80%, а у Зноб-Новгородській – 58%. Така статистика свідчить про відмінності у ситуації з продовольством у громадах, які знаходяться в різних регіонах. Тенденція зберігається і щодо роботи магазинів чи відповідних підприємств.
Тобто оцінка демонструє, що у громадах, які після деокупації, порушені всі логістичні процеси і самостійно вийти з цієї ситуації їм дуже складно. Вони покладаються на волонтерські організації, центральні органи влади, але варто відроджувати свої партнерські відносини, залучати місцевих виробників, які вберегли своє майно чи виробництво і зараз оперативно відновлюються.
Громади, які знаходилися у центральній частині та на заході країни, тобто в тиловій зоні, продовольчу безпеку розглянули крізь призму сільського розвитку. Тобто ті заходи, що здійснюватимуться в плані продовольчої безпеки, впливатимуть на покращення життя в громаді. Наприклад, в Устилузькій громаді є проблема з молоком. Люди відмовляються від худоби, бо немає кормів, нема як утримувати корів… І ми дійшли до рішення, що потрібно підтримати створення громадських пасовищ, допомогти їм з окультуренням, зробити свердловину, щоб був водопій, і допомогти закупити обладнання для охолодження молока. Це дасть змогу людям бути конкурентними: молоко вони вже не здаватимуть за мізерні гроші, а диктуватимуть свої умови. З’явиться і продукт, і зацікавлення людей у заробітку, і робочі місця на додачу.
Експерти намагалися знайти для кожної громади максимально ефективну «дорожню карту» розвитку продовольчої безпеки.
- А які ще кейси пропонували громади?
- Напрями були найрізноманітніші. Бо кожна громада визначила, що їм зараз конче треба робити. Одні проаналізували, чи є в них колодязі і питна вода, щоб забезпечити нею мешканців. Хтось вирішив, що треба підготувати величезну бочку, щоб коли не буде питної води, можна було б підвозити. Покровська громада вже зробила чимало кроків у своїй діяльності щодо забезпечення домогосподарств розсадою, насінням, посадковим матеріалом, створюються комунальні поля. Теофіпольська громада, де переважно сільське населення, і землі хороші, передбачила створення інформаційних служб, а також забезпечила домогосподарства добривами, насінням. На сьогодні вони вийшли на проєкт, який і надалі підтримуватиметься програмою «U-LEAD з Європою» у вигляді локальної субсидії – це створення такої громадської теплиці і на її базі вирощування розсади, з подальшим переданням її ВПО, які отримали землі для того, щоб провадити своє господарство. Зноб-Новгородська громада, оскільки там все було у вкрай плачевному стані, все зруйновано, сьогодні для себе вирішила, що зараз для них важливим є створення на базі кооперативу чи комунального підприємства парку техніки для обробки землі. Вони мають проаналізувати, яку потребу, які площі землі мають люди, домогосподарства, щоб допомогти їм в оранці, культивації , посадці та обробці. Бо техніка, яка там була, вся побита, селяни коней не мають і нема чим працювати. Можливо, ще зарано про таке говорити, але це теж один із напрямів, який ми плануємо підтримати, аби вони могли цю програму втілити в життя.
-Тобто ці пілотні громади зможуть отримати від «U-LEAD з Європою» кошти на втілення цих проєктів?
-Так, ці чотири громади зможуть отримати кошти на реалізацію своїх проєктів, які будуть покликані підвищити рівень продовольчої безпеки. Експерти U-LEAD продовжать надавати консультаційну підтримку у написанні цих проєктів та рекомендації щодо вирішення певних питань із продовольством.
Окрім того, ми на прикладі цих громад плануємо зробити модельний кейс, який буде описаний і може стати прикладом та своєрідною методичкою для інших. А вже громада вирішуватиме - чи власним коштом це робити, чи залучити інвестора або донора, чи написати грант.
- Звідки U-LEAD має досвід?
- Ми маємо різні підходи до формування цього кейсу знань, пропозицій та документів тощо. У нас створена робоча група з продовольчої безпеки, до якої увійшли різні фахівці, котрі на сьогодні є в U-LEAD: і юристи, і фінансисти, і керівники регіональних офісів. Разом, аби краще орієнтуватися у галузі сільського господарства, ми додатково залучали експертів на короткий термін. Окрім того, ми спілкувалися з нашими іноземними колегами, консультувалися з ними: є ціла низка міжнародних програм, створених на волонтерських засадах деякими європейськими університетами, вони допомагають і діляться з нами. Для них це цікаво з наукової точки зору, а для нас - це додатковий багаж знань для того, щоб вижити у таких умовах або принаймні спрогнозувати певні моменти, на які можемо вплинути. Тому що це все є питання кризового управління. Програми ніколи не вирішать проблем України, це можуть зробити лише самі українці. А ми надаємо такий поштовх для громад. Вони б самі навряд чи взялися це все аналізувати, моделювати виходи із ситуацій. А ми їх підтримуємо.
Людмила Гринюк