Через повномасштабне вторгнення рф Харківська область, на жаль, є лідером жахливої статистики: найбільше понівечених будинків, найтриваліші повітряні тривоги, найвища інтенсивність мінувань… До масштабного контрнаступу ЗСУ у вересні 2022-го третину регіону було загарбано, а після деокупації там виявили 25 катівень.

Правоохоронці наразі розслідують тисячі кримінальних проваджень, які пов’язані з російськими обстрілами, руйнуваннями, загибеллю людей, колабораційною діяльністю. Про роботу на звільнених територіях, ідентифікацію загарбників і розслідування їхніх жахливих злочинів Укрінформ поговорив із керівником Головного управління Нацполіції в Харківській області Володимиром Тимошком.

ДОПОМАГАЄ ПОЛІЦІЯ З УСІЄЇ КРАЇНИ

- Повідомляється про тисячі кримінальних проваджень, пов’язаних із повномасштабних вторгненням, – як вдається працювати з таким масивом справ?

- Дійсно, з 24 лютого почалося масове документування злочинів, які ми узагальнено називаємо воєнними, хоча це юридично дещо неправильно. Переважна більшість із них належить до юрисдикції Служби безпеки України, та в СБУ невелика кількість саме слідчих, тому значне навантаження покладено на поліцію. Дуже допомагає прокуратура -  хоча вона має здійснювати лише процесуальний нагляд, однак прокурори разом із поліцейськими проводять огляди місць ворожих влучань, фіксують факти вбивств, катувань. Ми з різних відомств, але працюємо єдиним фронтом.

Загалом після повномасштабного вторгнення органи поліції Харківщини вже почали понад 7 тис. кримінальних проваджень. А слідчих у нас трішки менше 500 – тож можете уявити, яке навантаження на них. Крім того, нікуди не зникли злочини загальнокримінальної спрямованості – пограбування, крадіжки, вбивства. І запевняю, ми дуже жорстко тримаємо і цю лінію, нізащо не допустимо безладу чи паніки.

- Яка специфіка роботи поліції на деокупованих територіях Харківщини? Чи вистачає співробітників?

- Вистачає. Дякуючи голові Нацполіції, до нас щомісяця відряджають близько 800 працівників із інших областей держави. Зараз у нас колеги з Івано-Франківська, Тернополя, Хмельницького, Вінниці, Львова, Чернівців, Закарпаття; були з Полтавщини та Луганщини. І я дуже вдячний їм за допомогу. Переважно вони задіяні у чергуваннях на блокпостах, а також у роботі груп швидкого реагування, ще дуже допомогли з побудинковим обходом на деокупованих територіях. Але слідчо-оперативну, криміналістичну роботу проводимо самі.

Основні ризики зараз – висока замінованість території. Усі слідчі дії мусимо проводити із залученням вибухотехніків. Перевіряються і тіла загиблих, бо такі замінування – цілком у дусі росіян. Дуже значна кількість протипіхотних і протитанкових мін. На жаль, є факти підривів наших працівників-вибухотехніків.

Крім того, продовжуються обстріли. Вовчанськ – майже щодня, Куп’янськ, Двурічна, села Великобурлуцької громади – щодня, частина Козачої Лопані, Золочівщина – дуже часто. Це, звісно, заважає роботі. А так – справляємося.

- Ви звільнили усіх підлеглих, які після 24 лютого не вийшли на службу.

- Це працівники, які не проживали на тимчасово захоплених територіях, однак 24-28 лютого не прибули на роботу. Я багато чого від них чув, у всіх є якісь пояснення. Я всім сказав: у вас одне життя – і в мене також, як і в усіх, хто продовжив працювати після повномасштабного вторгнення. Тому для мене це було принципове питання. Всі звільнені з приміткою «порушення присяги». Вони намагаються судитися, щоб поновитися. Бо пройшло трохи часу, вони побачили, що ситуація стабілізувалася і треба десь зарплатню отримувати. Поки я начальник управління, ці люди не працюватимуть. Я вважаю, що мешканці Харкова не повинні більше ніколи їх бачити у формі.

На жаль, п’ятьох таких порушників присяги за рішенням суду поновлено на посадах. Я не можу ігнорувати закон. Але як керівник маю право, надане статтею 65 Закону України «Про національну поліцію», визначити працівнику місце служби там, де вважаю необхідним. Такі поновлені співробітники направляються в «гарячі точки» області. Подивимося, як вони себе проявлять.

- А як із тими працівниками, які опинилися в зоні окупації?

- Як ви знаєте, швидко було захоплено Вовчанськ, Липці, потім – Куп’янськ, Шевченкове. З першого дня ми підтримували зв’язок із кожним працівником, який там залишався. Дехто перейшов на сторону росіян, але це незначна кількість – підозри оголошені близько 30 поліцейським.

У певний час було прийнято рішення про звільнення всіх працівників, які не виїхали з захоплених територій. Це зроблено в тому числі з міркувань їхньої безпеки. Бо до всіх приходили окупанти, вимагали пояснень, мовляв, ти ж чинний поліцейський, підозрювали в співпраці з ЗСУ. І тепер, уже після звільнення майже всієї Харківщини я можу сказати, що багато поліцейських дійсно допомагали Збройним силам. Ці люди представлені до нагород, і ми всіляко сприяємо, щоб юридичним шляхом вони якнайшвидше повернулися до лав поліції. Багатьох уже поновлено.

Кожний працівник, який був в окупації, пройшов перевірку поліграфом – незалежно від того, підозрювався у співпраці з ворогом чи ні. Щодо кожного працівника проводилося опитування місцевих жителів. Використовуються і інші засоби перевірки. Цей процес ще триває. Більше того, ми зібрали дані щодо всіх співробітників, родичі яких знаходяться на окупованих територіях або проживають у росії. До цих поліцейських застосовано той же алгоритм перевірок, що і до їхніх колег, які перебували в окупації. Я не хочу, щоб серед нас опинилися зрадники.

ДО КАТІВЕНЬ ЗАБИРАЛИ ЛЮДЕЙ ЦІЛИМИ СІМ’ЯМИ

- На Харківщині після деокупації майже всіх територій виявлено 25 катівень. Чи можна підрахувати, скільки взагалі людей пройшли через них?

- Катівні в розумінні слідства – це приміщення, переважно в адміністративних будівлях, де зазвичай перебували працівники фсб чи росгвардії, які, як вони казали, «перевіряли» людей. У кожному місті, селищі були такі. В них утримували від десятка до сотень людей. У Балаклії, у відділку поліції, де на стінах бранці видряпали слова молитви – фото звідти облетіли світ, - перебували одночасно більше ста людей. Ми це точно знаємо від мешканців, які пройшли через цю катівню.

Є люди, до яких застосовували тортури, але точно не відомо, де їх утримували, тому що доставляли наших громадян із зав’язаними очима, не виводили на вулицю і вивозили звідти також із зав’язаними очима. Встановлюємо по тому, скільки приблизно часу везли, описам приміщень.

Назвати точну чи хоча б приблизну кількість людей, яких утримували в цих катівнях, ми не можемо. Когось вивезли в російську федерацію, і лишається тільки здогадуватися про їхню долю, напевне, багатьох немає серед живих. Тіла тих, хто був убитий зі стрілецької зброї, росіяни здебільшого намагалися сховати. Нам відомі факти, коли до рф вивозилися вже трупи.

- Але ж тіло застреленого письменника Володимира Вакуленка кинули просто на вулиці, і воно лежало там ще кілька тижнів…

- А вбитого зі стрілецької зброї паталогоанатома з Ізюма вивезли на територію росії саме з метою приховати цей злочин.

- Кількість потерпілих у справах про катування збільшується? Люди звертаються до поліції після того, як повертаються додому чи з-за кордону, куди виїздили через рф?

- Потерпілих стає більше. Дехто повертається до місць мешкання. Це не масовий процес, але він триватиме ще досить довго. Хтось просто телефонує, хтось через чат-бот зв’язується.

Наразі офіційно встановлено, що 15 осіб перебували у Вовчанську на агрегатному заводі. В Куп’янську () тільки по одній із катівень точно встановлено 9 потерпілих, у Боровій в одному місці – 9 осіб, у Великому Бурлуку – 8 осіб, у Балаклії встановлено 8 осіб, які пройшли через одну з катівень у місті.

- Характер тортур, які застосовували загарбники, всюди був однаковий на захоплених територіях?

- Так. Найчастіше це жорстоке побиття та катування електричним струмом. Активно використовувалися протигази, людей придушували. Крім того, були випадки виривання нігтів і спилювання напилком зубів.

Експертизи тіл, які були вилучені на деокупованих територіях, показали, що мали місце тортури, які пов’язані, скажу так, із завданням шкоди статевим органам. Як правило, у чоловіків.

- За даними слідства, хто саме вдавався до такої звірячої жорстокості – представники спецслужб, кадирівці?

- Найжахливіші тортури застосовували «люди», які називають себе саме росіянами. Представники фсб, росгвардії керували цими процесами та брали в них участь. Вихідці з так званих «лднр» були на ролях посіпак: залучалися до охорони периметру, доставляли людей із місць мешкання.

Додам, що на захоплених територіях окупанти всюди формували «народну міліцію», і, на жаль, знаходилися місцеві мешканці, які погоджувалися на таку співпрацю. Тобто фактично люди з вулиці брали участь у затриманнях, цих псевдослідчих діях.

- Повідомлялося, що жінки утримувалися в таких самих умовах, як і чоловіки.

- Так, і жінок було чимало. Ще в нас є факти, що в катівнях перебували навіть діти – підлітки 14-16 років.

- Їх також били?

- Був і фізичний вплив, і, звісно, моральний. Дівчатам погрожували зґвалтуванням. У нас є покази неповнолітньої, котру забрали разом із батьками з дому. Вона розповіла, що до неї постійно заходили і щоразу казали: «Будешь развлекаться». Дитина знаходилася в камері і розуміла, що у будь-який момент із нею можуть зробити що завгодно. Уявіть її стан.

- А скільки є справ про зґвалтування, вчинені військовослужбовцями рф?

- Розслідування цього виду злочинів проходить по тонкій моральній межі. Ми намагаємося зараз навіть не оприлюднювати, скільки випадків було на території бойових дій, і навіть не озвучувати місця, де вчинялися такі злочини, та якісь конкретні обставини. Це надважка тема для, переважно, жінок, які піддавалися сексуальному насильству. І ми не хотіли би, щоб розголошенням якихось відомостей було завдано додаткового болю постраждалим.

Такі злочини були, вони розслідуються, в тому числі, органами поліції. Це вчиняли військовослужбовці російської федерації, більш того – в нас є дані про конкретних осіб, вони ідентифіковані.

КІЛЬКІСТЬ ВСТАНОВЛЕНИХ ЖЕРТВ ЗРОСТАЄ ЩОДНЯ

- Дехто з бранців катівень розповідає, що їх допитували з мішком на голові або ж самі російські військові намагалися приховати обличчя.

- Є такі факти, і це ще більше обурює. Окупанти ж чітко розуміли, що вони тут тимчасово, що рано чи пізно настане час розплати. Але вони катували людей. Катували задля самого катування! Це ще більше обтяжує їхню провину.

Інший, опосередкований фактор, який вказує на те, що було розуміння про тимчасовість перебування на захоплених територіях, це тотальне мародерство. Вони ж крали не в останню мить. Це відбувалося протягом усього періоду окупації. Якщо ви «прийшли назавжди», нащо це робити? З Ізюмського райвідділу поліції винесли абсолютно все. Там лишилися голі стіни. Вкрали навіть стільці, які були ще з 70-х років. Така сама історія в Шевченковому, Куп’янську (захоплені на початку повномасштабного вторгнення. - ред.), Боровій (селище, окуповане у квітні. - ред.). Повидирали навіть розетки у відділках. То про яке «встановлення влади», «налагодження життя» могло йтися?

- А загалом чи багатьох російських загарбників удалося персоніфікувати, щоб оголосити конкретну, хай і заочну, підозру?

- Шістнадцятьом військовослужбовцям рф поліція повідомила про підозру. І ми працюємо над тим, щоб повідомити про підозру іншим, у тому числі й високопосадовцям, керівникам збройних сил росії. У нас є досить велика кількість, як ми говоримо, офізичених осіб. Більше трьох тисяч. У Телеграм-каналі «Воєнні злочини в Харківській області», який було спеціально створено як додатковий інструмент комунікації з населенням, опубліковано їхні фото. Ми достеменно знаємо персональні дані цих людей, а точніше – нелюдів, і просимо наших громадян повідомляти про їхні конкретні злодіяння.

- Практично щоденно відбуваються ексгумації, офіційна статистика щодо кількості жертв агресії рф зростає.

- З початку масштабного контрнаступу, з 7 вересня, на деокупованих територіях вилучили 918 тіл, із них 721 – це загиблі цивільні, в тому числі 25 дітей. Тридцять – це тіла, стать яких неможливо встановити через значні ушкодження. Загалом ідентифіковано 651 особу.

- Невпізнані тіла – з масового поховання під Ізюмом?

- Не тільки. Ізюмське захоронення найбільше, але є й інші. Загалом поховання вважається масовим, якщо там більше двох тіл.

- Лабораторії, які передав поліції фонд американського бізнесмена Говарда Баффетта,  допоможуть ідентифікувати ці досі не впізнані тіла та загалом усіх загиблих?

- Вони значно пришвидшать цей процес. По всіх тілах, які ми вилучаємо, відразу призначаються ДНК-експертизи, однак у зв’язку з тим, що експерти просто завалені цією роботою, ми відправляємо зразки навіть у Львів. Тобто рано чи пізно висновки для порівняння надійдуть, але це час. А родичам тих, хто, імовірно, загинув, украй важко чекати. Ця техніка, яку нам надав фонд Баффетта, здатна провести порівняльний тест за 102 хвилини.

- А скільки не опізнано жертв із Ізюмського поховання? 

- Ідентифікація продовжується. Нагадаю, там вилучили 451 тіло: 198 цивільних чоловіків, 212 жінок, 7 дітей і 22 військовослужбовців. Залишаються невпізнаними 145 тіл. Ми припускаємо, що це місцеві мешканці. Є ж цілі родини, які загинули і могли не мати родичів в Ізюмі, чи мали родичів в інших місцях. Тому ми відбираємо зразки для досліджень у всіх людей, які вважають, що їхні рідні загинули чи зникли.

Юлія Байрачна, Харків

Фото надані відділом комунікації поліції Харківщини