Херсон: життя в кілометрі від ворога

Херсон, який був загарбаний окупантами на початку березня, а звільнений 11 листопада, залишається фронтовим: тут до ворога на лівому березі Дніпра - до кілометра. У місті, що фактично зараз на передовій, не лише виживають під постійними ворожими обстрілами. Містяни, які пережили окупацію, просто зараз створюють український культурний центр, плетуть сітки для військових, презентують виставки закордонних митців, відкрили творчий хаб в укритті. Детальніше про це — в репортажі власного кореспондента Укрінформу.

Є 2-4 СЕКУНДИ, ЩОБ ВИЖИТИ

Місто живе під звуки війни -  місцеві розрізняють, коли гатить ворог (прильоти) і коли йому відповідають наші. Ворог б’є з артилерії, мінометів, РСЗВ та танків, працюють снайпери. Поранені та вбиті росіянами цивільні, зруйнована інфраструктура – це щоденна хроніка. В один з днів, коли я була у місті, тут поранили підлітка та його маму, про це повідомляли в офіційних зведеннях. Проте спочатку про це мені розповів чоловік, що живе неподалік від поранених, він поділився, як російські військові методично обстрілюють передмістя. «З дронів, з танків обстрілюють. У мене будинок біля Дніпра – можете лише уявити. Дітей я перевіз звідти. росіяни цілеспрямовано гатять по спорудах, де точно немає наших військових. Можуть розбити будинок, де самі під час окупації жили», - ділиться він.

Люди лишаються у цьому передмісті, не хочуть покидати власні домівки, все нажите, хоч немає там ні світла, ні води. Мені розповіли про чоловіка, який погодився переїхати з району, що обстрілюють, коли вже в його багатоповерхівку прилетіло на дах. І перебрався він подалі лише тому, що з даху «дуло», а не тому що небезпечна зона.

Кажуть, що росіяни хочуть зробити сіру зону по обидва боки від Дніпра, тому луплять і по окупованому ними лівобережжю.

Попри постійні обстріли, на вулицях у Херсоні  зустрічала  пенсіонерів, що грілися  на січневому сонці, на їх обличчях чи то спокій, чи то смирення – буде вже як буде. На дитячому майданчику – мама з хлопчиком, який катається на гойдалці, жінка на мить завмирає, прислухаючись, бо дуже «гучно». Назустріч йдуть люди, що вигулюють собак. Біля розбитого від обстрілу квіткового кіоску в іншому  продають живі квіти. Вуличний музикант у центрі міста грає на баяні. По місту ходять маршрутки – доводиться чекати, але є, можна скупитися у магазинах. На вулицях насправді людей небагато – за стінами надійніше.

Місто живе навіть незважаючи на російський терор – і завдяки волонтерам, і завдяки допомозі міжнародних організацій та фондів. Евакуація добровільна – херсонці лишаються навіть в селищі Антонівка чи на Острові, які  російські агресори обстрілюють найбільше.

Як розповідає пресофіцер тактичної групи «Грім» Дмитро Плетенчук, у росіян є два основні  алгоритми обстрілу: перший – вони накривають всю територію міста  з застосуванням ракетних систем залпового вогню. Не вибірково, квартал за кварталом, їм байдуже, куди воно прилетить. Обстрілюють заради обстрілів, військової доцільності у цьому немає. Другий алгоритм  -це обстріл конкретно інфраструктури міста, зокрема, і  лікарень. У них ще така  тактика – обстрілюють пожежні частини, а після цього використовують запальні боєприпаси, що спричиняють пожежі у житлових кварталах.

У містян  під час обстрілу є  лише 2-4 секунди, коли вони  чують  свист, щоб  відреагувати. Станом на 19 січня у місті завдяки  благодійникам встановили чотири бетонних укриття біля зупинок. У бюджет міста заклали 66 млн гривень (з запасом), щоб придбати  ще 66 таких захисних споруд. У міській військовій адміністрації пояснюють, що відпрацьована електронна карта, де укриття такі  мають бути розташовані,  це місця з великою кількістю людей (базари,  зупинки,  центральні вулиці, біля маркетів).

БОМБОСХОВИЩА ЧАСІВ СРСР

ЗСУ  постійно відповідають ворогу, вибивають як особовий склад, так і техніку ворога, триває контрбатарейна боротьба.  «Треба відігнати  росіян  на відстань 100 кілометрів  плюс. Тоді й Миколаїв зможе видихнути і Херсону стане легше», - пояснює Плетенчук.

Коли наші «винесуть» їх артилерію і росіяни не зможуть працювати на відстані 25-40 км, то вороги вдадуться до ракетних ударів (зараз Херсонщину росіяни  також обстрілюють ракетами, але  час від часу). Проте стан бомбосховищ та найпростіших укриттів у Херсоні – жахливий.

У міській військовій адміністрації кажуть, що у Херсоні є 238 найпростіших укриттів (читайте – підвали багатоповерхівок). У 88 з них  завезли аптечки, питну воду, продукти харчування тривалого зберігання, стільці тощо. Проблеми виникають, бо треба знайти відповідальну особу за укриття, а багато голів ОСББ повиїжджали. Що стосується великих бомбосховищ, то  вони потребують ремонту. У тих, де побувала кореспондент Укрінформу в кінці лютого і вже зараз – у січні -  цвілі стіни, відсутність елементарних зручностей. На початку широкомасштабного  вторгнення в одному з них люди лежали на картонках, на старих матрацах на підлозі, впритул один біля одного. Містян врятувало, що  у туалети там передбачливо занесли  відра з запасами технічної води. Зараз начальниця МВА Галина Лугова показала журналістам ще одне сховище в Дніпровському районі. Тут також наразі  радше закинуте місце зі спогадами про епоху срср, а не приміщення для перебування людей.

Практично всі сховища у місті в незадовільному стані, тому їх ремонт наразі – пріоритетна стаття видатків. Відтак, виділені кошти, готується кошторисна документація для відновлювальних робіт 10-15 таких сховищ, де можна розмістити багато людей. На запитання, скільки часу потрібно для ремонту, у МВА  відповідають: місяць-два. Все залежить від того, як пропускатиме платежі казначейство, як підрядники працюватимуть в умовах обстрілів, є проблеми з логістикою в умовах  бойових дій.

В ОВА повідомляють, що у місто мають прибути півсотні фахівців, що ремонтуватимуть сховища та укриття – це допомога від Державної спеціальної служби транспорту.

ПРИВІТ З ІЗРАЇЛЮ ТА ПРИКЛАД МАРІУПОЛЯ

Якщо ви зараз пройдетеся по центру Херсона (насправді, це погана ідея – гуляти містом, наразі це дуже небезпечно), то побачите на місці трьох пам’ятників  – Суворову, Ушакову та Потьомкіну, порожні постаменти, «тіла» вивезли окупанти та колаборанти. Херсонці у соцмережах дискутують та пропонують, що саме має з’явитися на місцях цих символів російської імперії.

Містяни також під гуркіт обстрілів створюють Український культурний центр. Надихнулися вони таким центром, який був, до широкомасштабного вторгнення росіян, у Маріуполі. Ініціювала створення центру у Херсоні депутатка міської ради, що пережила у місті всю окупацію, волонтерка та представниця громадської організації «Справа громад»  Оксана Погомій. «Мене запитують, чи ми вже знайшли приміщення. Ні. Я розумію, що де б ми зараз не знайшли – це буде небезпечно. Але експонати вже треба збирати, бо просто чекати, поки  наші відгонять ворога з лівого берега - втрачати час», - каже депутатка міськради. Показує стоси дитячих книг для майбутнього центру, вишиті рушники  - посилки йдуть від друзів з різних куточків країни. Поряд з нею однодумці, які створюватимуть Український культурний центр – волонтери, вони спільно  нині надають гуманітарну  допомогу містянам, плетуть  маскувальні сітки.

У центрі міста бачу банери з рекламою арт-марафону «Емоції друзів». У Херсоні в одному з закладів представлені роботи художників Тенно Пент Соостера (Ізраїль-Естонія) та Сергія Бунькова (Ізраїль) з анімацією Максима Бунькова (Ізраїль). Депутат облради, гендиректор Херсонського облмуздрамтеатру, голова Євразійської театральної асоціації Олександр Книга каже, що вдячний за відкриття у Херсоні цього міжнародного проєкту Геннадію Гутгарцу.  

«Ці картини близькі до театру, це «живі» картини. Поки цих робіт 10, загалом їх буде 22 – по кількості букв  єврейського алфавіту, кожна картина – це буква алфавіту. До речі, художники надіслали нам вітання з нагоди відкриття виставки саме  українською мовою», - каже Книга. 

Ми розмовляємо з ним у творчому хабі «в укритті». Директор театру розповідає, що росіяни спільно з колаборантами так і не спроміглися в окупованому місті випустити жодної вистави. Під час окупації на співпрацю з ворогом пішли  чотирнадцять працівників театру, з них – чотири актори, одна скрипалька і сімейна пара танцюристів. А театр працював з липня у вільних містах країни, гастролював. «Театри країни чекають на наш сигнал, щоб приїхати і показати вистави безкоштовно у Херсоні. Ми  пишемо гранти і хочемо наші вистави повезти за кордон, по Україні. Зокрема, нашу виставу «Лишатися (не) можна…», яка заснована на реальних свідченнях херсонців, що були в окупації, виходили на мітинги, виїжджали з окупації», - каже Книга.

Щодо колаборантів, то Книга сподівається, що житло, яке зрадники отримали у свій час у Херсоні («вибивав» помешкання театр), передадуть на користь держави і там можна буде поселити нових працівників. 

ДІТИ ФРОНТОВОГО МІСТА

У творчому хабі в укритті  пишаються, що за новорічні свята безпосередньо тут отримали подарунки  понад семисот дітей. Як розповіла заступниця начальника  міської військової адміністрації Тетяна Сладковська, за даними, отриманими  від  закладів дошкільної освіти, у місті перебуває  442 дитини, ще 4023 - школярі та гімназисти. Цифри щодня змінюються – люди евакуюються. Дівчинка–підліток, з якою я розмовляла у Херсоні, розповіла, що навчається онлайн, поки мама на роботі, вона стежить також за своєю молодшою сестрою. Родина пережила у місті всю окупацію, наразі не виїжджає. У їх будинку є тепло, газ, світло, мають мобільний зв'язок, інтернет.

«За грудень лише потягом близько 4 тисяч людей виїхали, автобусами виїхали  понад  2,5 тисяч людей, ще треба враховувати тих, хто виїхав приватним транспортом... За січень виїхали на даний момент близько тисячі людей, серед них 333 дитини. Тобто, ми можемо констатувати, що у нас на сьогоднішній день у місті знаходиться близько 60 тисяч населення», - каже начальниця МВА Галина Лугова.

Відповідальні за пункт незламності у мікрорайоні Острів розповідають, що сюди у холод приходили родини з дітьми грітися, тут ночували під час нічних прильотів місцеві мешканці. Проте насправді це не сховище, звичайне приміщення і під час обстрілів тут небезпечно. Одна з педагогів, що опікуються цим пунктом, розповідає: «Я класний керівник, у мене з класу залишилися у місті три учні, решта – виїхали». Вчителька сумує за роботою.

ТУТ ПРАЦЮЮТЬ ГЕРОЇ

Херсон, коли його визволили 11 листопада, був без світла, води, такий собі Армагеддон, каже керівниця МВА. Наразі 98% міста – з водопостачанням, у 80% квартир є тепло, з енергопостачання – 75-80% абонентів. За цими відсотками – робота під обстрілами працівників комунальних та інших підприємств, що відповідають за життєзабезпечення міста. Про свою вдячність цим людям казали і містяни під час спілкування, і представники влади.

Проблемні райони – передмістя біля Дніпра, біля вже відомого у світі Антонівського мосту, річковий порт, Острів, Нафтогавань. На Острові з систем злили воду – тепла у квартирах не буде, бо підстанція, що знаходиться на суднобудівному заводі, пошкоджена внаслідок обстрілів, ремонтні бригади там працювати не можуть через російських снайперів.

Вікна будинків, які постраждали від обстрілів, забивають OSB–плитами, це краще, ніж плівка. Є проблема з вишками – на все місто одна, тому якщо у якійсь квартирі на високих поверхах вибило скло, а ключів господарі не лишили – біда. Де дістають драбинами – закривають отвори ззовні. Вибивати двері, щоб зайти у квартири, не мають права.

«Що стосується пунктів видачі гуманітарної допомоги, мушу зауважити, що лише за останній тиждень люди отримали 45 тисяч продуктових наборів. Це все у нас фіксується, ретельно перевіряється, є спеціальний склад, куди надходить ця допомога, організовано чітку видачу, є призначені особи, що працюють на цьому складі, є відпрацьована система отримання цієї гуманітарної допомоги на кожен пункт видачі. На пунктах працюють наші волонтери. Продуктами люди забезпечені. Миючі засоби видаються. Створена централізована система обліку людей, які приходять і беруть цю допомогу. Цю систему ми взяли у Кривому Розі, яка ідентифікує людину, щоб не було зловживань. Ця система удосконалюється», - каже начальниця МВА Галина Лугова.

Ми їдемо на Острів – у гуманітарний центр та пункт незламності. Гуманітарну допомогу місту надають міжнародні організації, благодійні фонди, волонтери. Якраз відбувається видача гарячих обідів місцевим мешканцям. Люди вишукуються у черги. Цікавимося, чим пригощають. Пенсіонерка, яка називає себе Клавдією, розповідає, що приходить щодня за обідами. «Щодня привозять – оце тут в мене котлета, гречка, салат – свіжа капуста… Трудно живемо. Стріляють страшне – бігаємо по підвалах. А куди виїжджати, хату кидати?», - розповідає. Прожила вона на Острові 40 років, працювала на  суднобудівному заводі. Крім обідів тут видають й іншу гуманітарну допомогу, каже жінка.

До Лугової підходять  містяни. «Дякуємо тим людям, які нам полагодили газопровід. Ми згадали, що таке пічка. Але дуже багато людей не можуть запустити свої котли, бо немає електрики», - каже херсонка Анжела.

Мешканка Нафтогавані, яка, як вона каже, призначила сама себе старшою на своєму куті, питає, чи немає шансу поремонтувати електромережу у її районі. Начальниця МВА пояснює, що електрики не можуть там працювати, жінка у відповідь ділиться, що люди не бачили, щоб такі спроби були. «Електрики  виїжджали  і їх накривали, працюють снайпери», - переконує начальниця МВА. Люди слухають, кажуть, важливо, щоб влада це пояснювала отак особисто.  Хтось підходить і просить на  свою вулицю у приватний сектор генератор. У МВА кажуть, що у місті роздають буржуйки для приватного сектору, що лишився без тепла, а багатодітним родинам на Острові у багатоповерхових будинках видають електронагрівачі.

У гуманітарному центр - пункті незламності на Острові також, крім обідів,  видають пакунки з продуктами. Там борошно, олія, макарони, паштети, цукор, це допомога від міжнародної організації. Тут працюють волонтери та місцеві педагоги. Ведеться облік, запроваджена електронна система - кому і скільки видали, бо в перші дні після визволення продукти  роздавали на вулицях з машин, хтось міг вистояти у натовпі і не раз, хтось – ні.

Голова Корабельної у місті райради Наталія Чорненька розповідає, що вони співпрацюють з квартальними у приватному секторі – саме  через них роздають гуманітарну допомогу. Також тут закривають заявки по маломобільним, самотнім людям, які стоять на обліку у територіальному центрі. Зазвичай, щоб такий центр взявся опікуватися людиною, потрібно оформити відповідні документи. Після 24 лютого соціальні працівники виходять за місцем  проживання і в усному порядку підтверджують, чи дійсно людина потребує допомогу, так робили і в умовах окупації, розповіли в МВА.

У Корабельній райраді за видачу «буржуйок» відповідає херсонка пані Ольга, у жінки днями через обстріл згоріла хата, вона перебралася на зйомну квартиру.

Пані Чорненька каже, що у райраді серед волонтерів також миколаївці, одесити. Окремо знайомить ще з Руді Шпаком – він з Каліфорнії, працює тут уже третій тиждень. Чоловік якраз допомагає розвантажувати чергову партію допомоги. Розповідає мені, що працював водієм на вантажівці вдома. Хотів на фронт, але поки не пускають, бо немає військового досвіду та українського громадянства, тому зголосився на  волонтерство у місті, яке обстрілюють. Розмовляє поки що лише російською (батьки – вихідці з росії), але вчить українську.

До слова, по місту волонтери і благодійники роздають гуманітарну допомогу і самостійно, без влади.

У місті є гуманітарний хаб, куди звозять допомогу, яка надходить у Херсон - це секретне місце, оскільки ворог полює за такими об’єктами. Тут зберігають, зокрема, і те, що просять розмістити на якийсь час благодійні фонди та організації. Власник складу безоплатно надав приміщення і технологічну допомогу, працюють тут також волонтери, їх просять не фотографувати – дехто має родину на окупованому  лівобережжі.

КАДРОВИЙ ГОЛОД

У Херсоні – кадровий голод, фахівців, які готові працювати у місті під обстрілами, не вистачає, кажуть у міській військовій адміністрації. У команді керівниці МВА  два заступники з інших регіонів: Тетяна Сладковська з Рівного та Роман Салабай - зі Львова. Останній – юрист, що має досвід роботи у громадському секторі, він обурюється, що у соцмережах акцентують увагу на тому, що він «блогер». Пані Тетяна каже, що приїхала у Херсон як волонтер, і їй запропонували залишитися. Сама Лугова була секретарем міської ради, потім виконувала повноваження  міського голови. Достеменної інформації про те, де нині перебуває мер Херсона Колихаєв, наразі немає. Нагадаємо, що про його викрадення росіянами стало відомо 28 червня.

Салабай каже, що у фронтовому місті немає місця для політики, всі мають бути пліч-о-пліч. На його думку, інфраструктуру Херсона за попередні роки  «запустили» - тут були побудовані  корупційні схеми.

«У голову не вкладається, як можна було запустити так місто, у вас три чи чотири комунальних підприємства метуть одну вулицю. Одні метуть прибордюрку, інші – зелені насадження, ще інші – тротуар, а ще інші фарбують лавочки. І це все побудова корупційних схем», - каже він. Зараз на владу чинять тиск, щоб відновилися корупційні потоки. Він також  підкреслює, що херсонські колаборанти  були «схемщиками», нині у місті багато роботи для правоохоронних органів.

«Дайте час і ви будете здивовані з тих прізвищ, які ви почуєте», - коментує Салабай. Зараз також команда МВА визначає, скільки і яку техніку, що належить місту, викрали.

Одна з проблем, про яку багато писали останнім часом – вивезення сміття. Як розповідає Лугова, система вивезення сміття у місті була складна і заплутана, нині переважна частина підрядних організацій зникла разом з технікою. А під час окупації сміття висипалося на полігоні просто перед ваговою, і тому в’їзд далі на сміттєзвалище був заблокований. 

«Об’єктивно – такий саботаж, ми завалимо – спробуйте розгребти. У нас на меті – створення єдиного, одного, потужного комунального підприємства «Парки Херсона», яке буде займатися саме вивезенням сміття», - каже Лугова. Таким чином, пояснює вона, місто не буде залежати від підрядників. Нині на звалище щодня вивозять понад 50 машин зі сміттям. У МВА дякують за надану техніку, що працює у місті, Києву.

У центрі міста працюють з віниками дві жіночки, вичищають місто від листя. Одна з них, пенсіонерка Людмила, скаржиться на затримку з виплатою зарплати. Розповідає, що працювати під обстрілами страшно. Запитую, чи можна її сфотографувати. Каже: «А не буде так, що потім прилетить сюди?».

Загалом цьогорічний бюджет Херсона на 1 млрд менший, ніж у минулому році.

ХЛІБ З ТРИЗУБОМ

У місті достатньо хліба, його можна отримати у  волонтерів, у гуманітарних центрах, а  можна придбати у магазинах. Мене запрошують у пекарню, де працюють активісти «Справи громад». Буханці, прикрашені тризубом, вони направляють на блокпости військовим, також роздають хліб містянам. Працюють у пекарні херсонці Ольга та Денис. Якщо Денис професійний кухар, то Ольга - ландшафтний дизайнер.

«Ми вирахували, що найбільш економно витрачаються ресурси – паливо і продукти, якщо ми робимо шість замісів, в середньому по 50 буханок виходить на кожен заміс», - розповідає пані Ольга.

Під час окупації вдома у неї було кілька обшуків. Найболючіший спогад - коли ворог зривав  тризуб на Алеї Героїв. Каже, як під дих вдарили. Бачила, як зникати наші прапори і з’являтися російські ганчірки, бігборди про росію «навсєгда».  

«Зараз я залишаюся у Херсоні, бо це моє місто, я не віддам його вже нікому», - каже вона.

Ірина Староселець, ХЕРСОН

Фото автора та Олександра Корнякова 

Р.S.  Коли репортаж був готовий, росіяни знову обстріляли Херсон: троє загиблих, шестеро поранених...