Хмельниччина з перших днів повномасштабної війни прийняла майже 400 тис. переселенців, чверть із яких залишилися тут жити. Область регулярно допомагає постраждалим від бойових дій регіонам і сама відновлюється після російських обстрілів. Через дефіцит електроенергії на Хмельниччині наразі не можуть працювати більшість великих підприємств, але частина релокованого бізнесу вже планує працювати в області після війни.

Попри всі труднощі, минулого року тут зібрали найбільший в Україні урожай зернових. Окрім того, Хмельниччина лідирує за показником виходу релігійних громад зі складу УПЦ МП.

Про ситуацію в енергетиці та довкола Хмельницької АЕС, обласний бюджет, продовольчу безпеку та плани після перемоги – в інтерв’ю Укрінформу розповів начальник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій.

ЧЕРЕЗ ДЕФІЦИТ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ БІЛЬШІСТЬ ВЕЛИКИХ ПІДПРИЄМСТВ ВИМУШЕНІ ПРОСТОЮВАТИ

- Сергію В’ячеславовичу, розкажіть, яка наразі ситуація з енергетикою області – після численних обстрілів інфраструктури і січневої негоди, коли через обледеніння багато населених пунктів залишилися без світла?

- 12 жовтня відбувся перший обстріл області, тоді ракети вдарили по Хмельницькому. Ближче до вечора того ж дня нам вдалося ліквідувати наслідки удару. Ми були першими, хто відновив електропостачання повністю знеструмленого обласного центру. Пізніше був приліт по Шепетівці. Там уже знадобилося чимало часу, щоб відновити підстанцію. До роботи були залучені Укренерго, обленерго, працівники Хмельницької АЕС. Обласна військова адміністрація надавала всю необхідну допомогу.

Згодом через обледеніння почалися аварійні відключення в Кам’янець-Подільському районі. Ситуація була вкрай складною.

Кінець січня виявився не легшим – наприклад, на останній тиждень місяця області були доведені ліміти до 214 мегават. Для порівняння: у мирний час Хмельниччина споживала понад 1000 Мвт. Наразі більшість великих підприємств, які використовують 33 Мвт, вимушені простоювати. Для того, щоб вони запрацювали, потрібна потужність хоча б 360 Мвт.

Зрозуміло, що люди невдоволені, але наші енергетики працюють без вихідних. Маємо багато релокованих підприємств, тому й збільшилося споживання електроенергії. Зараз ситуація стабілізується.

- Нещодавно Хмельницькобленерго оштрафували через недотримання графіків. Чи змінилася після цього ситуація з відключеннями в області?

- Це не мільйонний штраф, а 85 тис. грн. Як мені відомо, жодних зловживань не було. Припускаю, що могла статися технічна помилка. До мене щоденно надходить близько 400 звернень, і більшість із них – не про те, щоб увімкнули світло, а щоб вимкнули сусідові. Постійно доводиться пояснювати, що ми не можемо знеструмити лінії з критичною інфраструктурою, а ще світло подається від різних підстанцій, тому в будинках, які знаходяться поруч, різна ситуація. Ми за справедливість і будемо робити все, аби люди мали електроенергію, але поки що цьому перешкоджають об’єктивні причини.

ПРОЄКТ, ЯКИЙ ЗАЖИВИТЬ МІСТО-СУПУТНИК ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ АЕС

- Місто-супутник Хмельницької АЕС Нетішин восени чи не найбільше в області потерпало через відсутність світла, тепла та води. На АЕС анонсували, що планують реалізувати проєкт прямого постачання електроенергії до міста. Що з цим проєктом? Наскільки реально його втілити?

- Так, у Нетішині була найгірша ситуація. Люди, які тут живуть, знаходяться в 30-кілометровій зоні від станції, отримують світло дешевше, і в 90% із них немає газу. Побутує думка, що якщо поруч атомна електростанція, то там завжди буде світло. Насправді Хмельницька АЕС не генерувала електроенергію на внутрішні мережі, тільки на зовнішні, тобто для енергопостачальних організацій, які її перетворюють для споживача.

Зараз ми розробляємо проєкт, який дасть змогу заживити місто. Це технічно складний процес. Працюємо над ним близько двох місяців, але маю надію, що вже скоро він буде реалізований.

- Яка зараз безпекова ситуація на Хмельницькій АЕС? Чи надійно захищений об’єкт від того, аби не було повторення ситуації, як на Запорізькій АЕС?

- Зрозуміло, що поки в Україні воєнний стан, існує загроза. Наша АЕС – одна з найважливіших для всієї країни. Практично щоденно там відбуваються тренування, розроблено безліч сценаріїв можливих подій, і всі вони відпрацьовані. Ми готові до будь-яких викликів.

- Розкажіть, чи в області підрахували збитки від російських обстрілів і як відбувається відновлення?

- Що не обстріляли б, усе можна відновити. Неможливо відновити тільки людське життя. Багато громадян навіть не зверталися до влади, а самі проводили ремонти. У Шепетівській громаді, де постраждали 84 будівлі, з місцевого бюджету виділили 6 млн грн. Щодо обласного центру, збитки ще підраховуються, але я впевнений, що кошти теж будуть виділятися.

31 грудня у Хмельницькому під час ракетної атаки загинула 22-річна дівчина Оксана. Вона просто їхала з магазину, де купувала продукти, готувалася зі своїм хлопцем зустріти Новий рік. Автомобіль був пошкоджений уламками ракет, а Оксана загинула. Це те, чого ми ніколи не пробачимо. Це запам’ятається назавжди. У нас на Хмельниччині після кожного обстрілу в нас з’являються черги у військкомат.

НА ХМЕЛЬНИЧЧИНУ РЕЛОКУВАЛИСЯ 60 ПІДПРИЄМСТВ

- Як, з огляду на війну в державі, формували обласний бюджет на 2023 рік? Що серед його пріоритетів?

- Разом із доходами та видатками в нас на цей рік закладений бюджет обсягом 2,9 млрд грн. Наразі ми прийняли бюджет за основу, капітальних видатків у ньому немає. Звісно, війна внесла свої корективи. Крім військових частин, яким ми постійно допомагаємо, у нас багато внутрішньо переміщених осіб. На Хмельниччину переїхало багато інтернатів і закладів соціального захисту, яким ми теж маємо допомагати. Цього року тільки на департамент соціального захисту закладено 430 млн грн, що більше на 100 млн грн, ніж торік.

- Минулого року Хмельниччина стала лідером за урожайністю зернових у державі. Що зараз із реалізацією зерна, чи є в аграріїв можливість його зберігати та експортувати?

- Дійсно, область була на першому місці в Україні за урожайністю зернових культур із показником приблизно 70 ц/га. Зі зберіганням мали деякі проблеми, але дуже допомогла держава та продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Аграрії безкоштовно отримали багато рукавів для зберігання зерна. Найбільше область експортувала зерна до Польщі, Туреччини, країн Балтії, Німеччини, Румунії.

Традиційно внесок області в продовольчу безпеку України значний. Упевнений, що Хмельниччина сама зможе прогодувати пів країни. Щодо забезпечення людей хлібом, то на сьогодні постійно працюють 23 пекарні й близько 20 інших підприємств, пов’язаних із кондитерською діяльністю, які печуть хліб для жителів області, переміщених осіб та потреб ЗСУ.

- Ви вже згадували про релокований в область бізнес. Скільки таких підприємств і в яких галузях вони працюють?

- В область релокувалися 60 підприємств. Найбільше із Харкова та Києва, також із Запоріжжя, Дніпра, Краматорська та інших міст Донецької й Луганської областей. Із цих 60 підприємств – 39 юридичних осіб та 21 фізична особа-підприємець. 76% уже розпочали діяльність на новому місці.

Серед релокованих компаній є підприємства швейної промисловості, машинобудування, виробники електричного устаткування, деталей для автотранспортних засобів, структурно-ізоляційних панелей (СІП-панелей) та домокомплектів, гідравлічного обладнання. Також це підприємства з продажу і ремонту сільгосптехніки та обладнання, автокранів, спецтехніки та інші. Вже відомо, що після закінчення війни 17 підприємств планують залишитись у Хмельницькій області.

ДОПОМОГА ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ ТА ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ВІЙНИ РЕГІОНАМ

- Паралельно з бізнесом область із початку повномасштабної війни прийняла багато переселенців. Скільки таких людей нині живе на Хмельниччині? Де вони мешкають, як із забезпеченням їх роботою?

- Ми одразу були готові приймати вимушених переселенців. Залучили санаторії та готелі, які не працювали через сезонний режим роботи, приміщення шкіл, що через брак учнів були оптимізовані та не використовувались. Також надавали своє житло краяни. За цей час через нашу область перемістилось 385 тис. осіб. Пам’ятаю ситуацію, коли потяг рухався на Львів, і його зупинили у Хмельницькому, бо Львів уже не міг приймати людей. Тоді 800 осіб вийшли з потяга, їх потрібно було десь розмістити. Я звернувся до голів усіх 60 територіальних громад, практично кожна громада вислала автобуси, і ми допомогли тим людям розселитися. На сьогодні залишились проживати на Хмельниччині понад 90 тис. людей.

Для маленьких переселенців ми започаткували акції «Діти – дітям», які згодом перейменували в «Амбасадор дитинства». Українські зірки проводили для малечі безкоштовні концерти та майстер-класи, а діти з Хмельниччини приносили іграшки й дарували їх своїм одноліткам із інших областей. Після всього пережитого, що вони бачили у себе вдома, у місцях, де тривають бойові дії, діти починали усміхатися, а це дуже цінно.

Щодо працевлаштування, у нас на обліку перебувають понад 500 безробітних внутрішньо переміщених осіб. Цього року вдалося працевлаштувати 31 людину.

- Якщо буде потреба, чи готова область ще приймати переселенців?

- Ми завжди готові й маємо резерв. Постійно переглядаємо наші ресурси, щось удосконалюємо, облаштовуємо, проводимо ремонти, покращуємо умови для життя.

- Як область допомагає постраждалим унаслідок бойових дій регіонам?

- Ми намагаємось допомагати усім постраждалим – і військовим, і цивільному населенню. Коли звільнили Київщину, допомагали там. Було сформовано і передано понад 170 тис. продовольчих наборів для населення Херсонської, Харківської та Луганської областей. Зокрема, Херсонська область за нами закріплена з перших днів війни, і для двох її громад ми виділили кошти з обласного бюджету: 3 млн грн для Дар’ївської і 2 млн для Музиківської. Додатково ще надали близько 180 тонн гуманітарної допомоги, передавали пальне та оргтехніку.

ОБЛАСТЬ ЛІДИРУЄ ЗА ПОКАЗНИКОМ ВИХОДУ ГРОМАД ЗІ СКЛАДУ УПЦ МП

- Область – серед лідерів за показником виходу релігійних громад із підпорядкування УПЦ МП. Скільки громад вийшли зі складу цієї церкви?

- Хмельницька область – не один із лідерів, а лідер. 163 громади вийшли зі складу УПЦ МП. Із них 132 перейшли до ПЦУ, ще 31 – у незалежні православні громади. На сторінці РПЦ навіть була фотографія нашої адміністрації з написом, у якому нас назвали «дияволом». Вважаю, що якщо російські сайти таке про нас пишуть, значить, ми на правильному шляху.

Цей процес триває і досі. Нам відомо, що ще близько 35 релігійних громад займаються підготовкою відповідних документів для юридичного оформлення рішення про перехід з УПЦ МП до ПЦУ.

- Чи виникають проблеми з реєстрацією статутів релігійних громад?

- Із законним оформленням виходу громад зі складу УПЦ МП проблем немає, але вони траплялися на другому, завершальному етапі реєстрації переходу релігійних громад із підпорядкування УПЦ МП, а саме при отриманні працівником ОВА доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наразі спільно з Міністерством юстиції відпрацьовані проблемні моменти, вже внесені зміни в постанову КМУ. Очікуємо, що найближчим часом можна буде нормально працювати та реєструвати ці громади.

- До повномасштабної війни ви були ініціатором Хмельницького кінофестивалю і популяризатором області через кіно. У вас є плани продовжити цю ідею, наприклад, показати, як область живе в умовах війни?

- Маю ностальгію за тими часами. Хмельницький кінофестиваль був дуже вдалим, адже про наш край заговорили. Він об’єднав багато людей. Візьмімо хоча б громадську організацію «Спілка підприємців теле- та кіноіндустрії», яка передає автомобілі Збройним силам України, у тому числі – підрозділам із Хмельниччини.

У нас є надзвичайно мальовничі місця, які варто популяризувати через кіно. Впевнений, що після нашої перемоги ми будемо знімати фільми про всі ті подвиги героїв – і військових, і цивільних, – про які зараз не можемо розповідати. І обов’язково буде фільм про нашу Перемогу, я впевнений.

***

Коли це інтерв’ю було вже записане, 10 лютого росіяни обстріляли критичну інфраструктуру в Шепетівському районі та у Хмельницькій громаді. Унаслідок цих ударів зупинявся один із блоків Хмельницької АЕС.

Ірина Чириця, Житомир

Фото пресслужби Хмельницької ОВА