Черкаські громади, які тільки-но почали розвиватися після реформування, прожили нелегкий рік — війна не тільки поламала більшість планів, а й змусила їх у 2022 році працювати в абсолютно нових, складних умовах та шукати рішення викликам, спричиненими повномасштабним вторгненням.

Ні в кого не було досвіду з облаштування тисяч переселенців, надання послуг населенню під час блекауту, пошуку додаткового продовольства для ВПО та додаткових джерел фінансування під час війни. А тепер цей досвід є, і він знадобиться громадам Черкащини у 2023 році, говорить Сергій Слинько, керівник Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» в Черкаській області.

ВИКЛИК ПЕРШИЙ: ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ, СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЇХНЬОГО ЖИТТЯ ТА ІНТЕГРАЦІЇ

- Починаючи з лютого, громади Черкащини пережили наплив внутрішньо переміщених осіб, яким треба було знайти житло, нагодувати, надати медичну допомогу й інтегрувати в життя нового місця проживання. Зараз громади готуються до наступної хвилі біженців. Як вони справляються з цим?

- Перша хвиля вимушених переселенців, яких прийняла Черкащина, були значною більшістю люди з ресурсами, автомобілями та коштами на оренду житла. Зараз — навпаки, все частіше їдуть соціально незахищені категорії людей — багатодітні, пенсіонери, ті, які не змогли в силу певних обставин виїхати раніше. Можливо, не мали ресурсів або сподівалися до останнього, що вдасться уникнути переїзду. Відтак громади отримали нові виклики.

Тільки в січні цього року, за офіційною інформацією, на Черкащину прибуло 300 внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Підготовлено для вимушених переселенців ще близько 5 тисяч резервних місць. Громади готуються до цього, готуються шелтери (прихистки). Якщо влітку немає проблеми з теплом, то зараз морози й людям треба зігрітися, а, враховуючи ситуативні вимкнення електрики, громади намагаються облаштовувати їх так, щоби якомога менше бути залежними від наявності струму.

В березні минулого року й, скажімо, в цьогорічному січні були різні умови для прийому переселенців. Спочатку це були пусті хати, вільні квартири – тобто кращі умови. Зараз такого немає і людей доводиться селити в давно зачинені дитячі садки чи школи або інші будівлі комунальної власності, які для цього не пристосовані. А це потребує додаткових вкладень від громад – в першу чергу фінансових та людських ресурсів, щоби привести ці споруди до ладу й зробити придатними для проживання.

Якщо на початку війни багато хто з нас думав, що це переселення ненадовго, то зараз розуміємо, що війна не так швидко закінчиться, як нам цього хочеться, а людям треба десь жити. Багатьом переселенцям взагалі вже немає куди повертатися. Маємо й психологічний момент: люди у себе на малій батьківщині мали все для життя. Якщо йдеться про Луганську та Донецьку області, то ще й значна більшість проживали в містах. А сільські хати Черкащини мало схожі на їхнє доволі комфортне попереднє житло. Відтак громадам доводиться докладати чимало зусиль аби соціалізувати вимушених переселенців: дітей віддавати в дитсадки та школи, всіляко допомагати їм повернутися в життя у більш безпечних умовах.

Якщо говорити про нашу участь, то ми допомагаємо громадам у напрацюванні програм інтеграції ВПО. Однією з перших громад, з якою ми почали співпрацювати — Уманська, яка є однією з міських громад Черкащини й однією із тих, хто прийняв найбільше переселенців. Бо чим більша громада — тим більше переселенців така громада зазвичай приймає. І саме ця громада стала першою, що розпочала розробку програми інтеграції внутрішніх переселенців. Ми підійшли до програми ґрунтовно: це мав бути не просто документ, а план дій, широко обговорений з усіма верствами населення, а найперше — з тими людьми, які релокувалися до цього міста. Уманська громада — перша, яку ми системно й ґрунтовно супроводжуємо заради того, щоб максимально врахувати потреби вимушених переселенців та можливості, які створені для них у громаді.

- Я сам бачив в Умані людей, які збиралися повертатися додому попри те, що їхнє місто було на той час окуповане. Чи таких багато?

- Безумовно, людям властиво думати про повернення. Але практика показує, що чим довше переселенець живе в новому місті, тим більше вірогідність, що він тут залишиться.

- Очевидно, що з комунікацією між громадами й переселенцями не все було гаразд. Яка ситуація зараз? Що вдалося зробити?

Органи місцевого самоврядування — перший помічник, комунікатор й інформатор для переселенців. Якщо людина щойно прибула на нове місце, то спочатку вона потребувала житла, медичних послуг та харчування. З плином часу переселенці все більше потребують соціальної інтеграції в життя громади. І задача громади допомогти їм у цьому.

Як це зробити правильно та які є успішні приклади для наслідування з інших регіонів? З цією метою, U-LEAD проводитимемо чергове навчання — як налагодити комунікацію із вимушеними переселенцями, щоби люди долучалися до тих ініціатив, що вже існують або виникають у громадах.

ВИКЛИК ДРУГИЙ: ПОШУКИ ДОДАТКОВОГО ПРОДОВОЛЬСТВА ДЛЯ ВПО

- Як удалося налагодити харчування такої кількості людей? Де були резерви для пошуку харчів для внутрішньо переміщених осіб? Що робили громади Черкаської області для створення продовольчого резерву?

- Зрозуміло, що люди, які переїхали з місць, де тривають бойові дії, на Черкащину, — не так швидко, як хотілося б, можуть знайти роботу. Харчування — базова потреба людини. Спершу ОМС з волонтерами забезпечували переселенців усім необхідним. Але час ішов, до нового врожаю ще було далеко. Тому більшість громад області почали шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Бо окрім переселенців вони мали й власних громадян, які нікуди не поділися і яких треба було так само забезпечувати.

У вирішенні продовольчих проблем значну роль відіграла й обласна військова адміністрація. У підсумку всі землі, які були в комунальній власності, все, де можна було посіяти й обробити — було залучено в новій програмі “Сади перемоги”. Черкаська область стала лідером по її впровадженню в Україні. Ініціатива виправдала себе — рік був дуже врожайним: на 158 гектарах було вирощено понад 300 тонн овочів.

Перша частина – посіяти й посадити – далася відносно легко, але потім громади зіткнулися з проблемою обробітку, бо якщо картоплю можна обробити механічним способом, то моркву, огірки та багато іншої городини треба сапати вручну. Були випадки, коли працівники виконавчих комітетів раннього ранку виходили на ділянки й самі сапали площі. Траплялися випадки, коли влада на місцях зверталася до переселенців за допомогою, а в підсумку працівникам виконкому доводилося все робити самотужки.

З плином часу стало зрозуміло, що проблема продовольства в громадах – не короткострокова, бо війна триває. За нашої допомоги в пілотних громадах почали системно опрацьовувати цю проблему, розробляючи програми продовольчої безпеки задля створення дієвих механізмів забезпечення продовольством жителів, що цього можуть потребувати. Таку практику, за необхідності, ми плануємо поширювати і на інші громади

Так само не варто забувати про релокацію дитячих будинків — це теж були величезні виклики для громад, особливо для тих, які не мали таких закладів. Багато людей на місцях відразу кинулися допомагати дітям, які пережили страхіття війни, повернутися до нормального, звичного життя.

ВИКЛИК ТРЕТІЙ: ТРИВАЛА ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА У ГРОМАДАХ – ПЕРЕБУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ БЕЗ ТЕПЛА, ВОДИ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ

- З середини осені й майже всю зиму жителі області звикають до життя без електрики – тривалі відключення через російські ракетні атаки ламають звичний уклад життя, додаючи серйозних проблем жителям. Як U-LEAD допомагає громадам пережити темні в буквальному сенсі часи?

- Поки триває війна, ситуації з ракетними обстрілами критичної інфраструктури продовжуються. І громади вже зіштовхнулися з відсутністю світла, треба було терміново шукати вихід з ситуації та забезпечувати роботу критичної інфраструктури: котелень, водозаборів, лікарень.

Зрозуміло, якщо немає світла в одному конкретному будинку, то з цим ще якось можна боротися — накопичувати запаси води, мати зарядні пристрої. Гірша справа, коли електрики немає в громаді. В закладах і установах є такі твердопаливні котли, які не працюють без електричних насосів, бо це може призвести до серйозної аварії. Тому проблема забезпечення генераторами критичної інфраструктури — це питання життя громади. U-LEAD забезпечила громади Черкащини 70 генераторами за кошти Європейського Союзу.

Крім того, були надані речі першої необхідності: ліжка, каремати, ковдри, баки для води на 1000 літрів, ланцюгові пилки, намети. Черкаські громади отримали 10 потужних автономних освітлювачів, які можуть підняти освітлювальні прожектори на висоту 6 метрів й освітити велику площу. Вони неабияк згодилися в Золотоніській громаді під час ремонту на критичній інфраструктурі. Раніше ремонтники світили ліхтариками й фарами автомобілів, а тепер можуть працювати з більш якісним освітленням. Таких освітлювачів на Черкащині лише 10, але я впевнений, що громади обов'язково поділяться ними між собою в разі потреби.

Відсутність світла не стала величезною проблемою для громад області, як того певно добивався ворог, вони розпочали пошук рішень. І вже зараз, громади готові до тривалих відключень, попри відсутність світла у громадах працюватимуть пункти незламності, буде вода, опалення, надаватимуться медичні, освітні, адміністративні послуги. Тож, враховуючи досвід 2022 року, органи місцевого самоврядування області готові до блекаутів, готові організувати роботу навіть комунальної інфраструктури, щоб вона могла певний час надавати послуги без електропостачання.

ВИКЛИК ЧЕТВЕРТИЙ: НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ПОПРИ ОБСТРІЛИ ТА ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА

- До речі, а які проблеми постали перед освітою?

- Важливий напрямок в організації освітнього процесу для громад – організація укриттів, де дітям буде комфортно навчатися під час повітряних тривог. А ще роз’яснювальна робота серед батьків щодо різних форм навчання дітей у школах.

Створення укриттів та забезпечення їх всім необхідним, згідно з рекомендаціями Державної служби з надзвичайних ситуацій – ще один виклик, який постане перед громадами Черкащини у 2023 році. Тут ми говоримо і про пошук приміщень, будівель під укриття, ремонтні роботи та забезпечення укриттів всім необхідним.

Щодо фінансування шкіл. З напливом переселенців у громад збільшилася наповнюваність класів, а, значить, вони мають можливість повністю укомплектувати їх там, де неможливо це було зробити раніше. І це позитивний момент для громад. Це, в свою чергу, зменшує навантаження на місцеві бюджети, бо держава виділяє фінансування на кожного школяра, оскільки, як відомо, гроші ходять за учнем. Але деякі міські школи працюють у дві зміни й це теж виклик для громад — коли школи об'єднуються чи укрупнюються, навчальний процес треба якісно організувати, щоби дітям було комфортно й не страждала якість навчання.

ВИКЛИК П’ЯТИЙ: ПОШУК ФІНАНСУВАННЯ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЖЛИВИХ ПРОЄКТІВ

- Очевидно, що під час війни про програми розвитку доведеться забути. Чи все не так погано в цій площині?

- Пошук фінансування для реалізації важливих проєктів – це той виклик, який був з нашими громадами минулоріч, який буде з ними у 2023 році та після завершення війни. І навички знаходити такі можливості, писати проєкти та займатися реалізацією цих проєктів – це те, що громадам необхідно вміти задля підтримки людей та відновлення, розвитку своїх територій.

Адже з продовженням війни стає зрозуміло, що громади матимуть фінансові обмеження щодо певних планів розвитку. Я розумію громади, які мають заощадження й хотіли би їх витратити на ямкові ремонти доріг, однак навряд чи наші розвиткові плани будуть реалізовані в цьому році. Безумовно, ті громади, де постраждала соціальна інфраструктура (а такі є й на Черкащині) зараз працюють, щоби отримати фінансування з державного бюджету та за участі міжнародних донорів. У свою чергу, Програма U-LEAD розпочала конкурсний відбір громад, що отримають комплексну допомогу із пошуком джерел фінансування, розробки проєктних заявок та взаємодії із потенційними партнерами.

ВИКЛИК ШІСТЬ: ПАРТНЕРСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ГРОМАДАМИ ТА ЗАЛУЧЕННЯ ГРАНТОВИХ КОШТІВ

- Багато громад в усій Україні активно почали налагоджувати й відновлювати партнерство з іноземними громадами. Як із цим на Черкащині? Де найактивніше пишуть проєкти?

- Попередній виклик про пошук фінансування для реалізації важливих проєктів плавно перетікає у наступний – пошук партнерств з іноземними громадами та залучення грантових коштів.

Дуже багато громад на Черкащині намагаються відновити партнерські стосунки із закордонними містами-побратимами, які передають їм критично необхідне обладнання, яке буде корисним і в післявоєнний час. Також здійснюють пошук нових іноземних партнерів, в чому допомагає і наша Програма.

Зараз деякі з громад готують проєкти на різноманітні фонди. Зокрема, за останній час пройшли велике тримісячне навчання проєктів з менеджменту Городищенська, Монастирищенська та Новодмитрівська громади. Активно працюють над проєктами з нашими експертами Золотоніська, Христинівська, Білозірська, Руськополянська, Чигиринська та Паланська громади. Над розробкою інвестиційних паспортів працюють Христинівська, Степанківська й Кам’янська громади.

Це проєкти з організації шелтерів, ремонту укриттів та протидії іншим викликам воєнного стану. По-суті, це мегаактуальні проєкти для громад, які допоможуть активізувати ті послуги, що відповідатимуть вимогам часу й допоможуть нашим громадам у цей важкий період.

Юрій Стригун