Упродовж року повномасштабної війни Житомирщина зазнала понад 100 авіаційних ударів російської армії, внаслідок чого руйнувань зазнали багато об’єктів – від будинків мирних жителів до енергетичної інфраструктури. З перших днів війни на півночі області загарбники захопили кілька сіл Народицької громади, але невдовзі їх звідти витіснили ЗСУ.
Про те, як Житомирщина готується до можливого наступну з боку сусідньої білорусі, як триває відбудова області, а також про ситуацію в енергетиці, роботу бізнесу і плани на весняну посівну – в інтерв’ю Укрінформу розповів начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко.
ВОРОГ БАЧИТЬ, ЯК УКРІПЛЮЄТЬСЯ КОРДОН НА ЖИТОМИРЩИНІ
- Ви керуєте областю вже три з половиною роки, скажіть чесно, є втома?
- Та втома страшенна. Мені дуже близькі почуття Президента, коли він каже, що після війни хочеться пива і на море. Точно можу сказати, що хочу того ж. Хоча я пива не п’ю, це умовні назви відпочинку. Є виснаження і внутрішнє вигорання, було б непогано перезавантажитися. Я хочу просто сісти, відволіктися від проблем сьогодення та тримати за руку кохану дружину. А тому, незважаючи на втому, є бажання зробити все необхідне, щоб така можливість скоріше з’явилася.
- А якби це було море, то яке – українське чи закордонне?
- Крим. Це одна з тисячі причин, чому я ненавиджу путіна. Він вкрав у мене та мого товариша Судак, куди ми постійно їздили до 2013 року. Це було наше місце. Це частина мого життя.
- Що для вас було найважчим упродовж року повномасштабної війни?
- Найважче було вчитися новій роботі. Фактично все, чим займався до того, спочатку стало зовсім неактуальним. Ми з будівництва, посівної, збору урожаю, покращення медичної галузі повністю перелаштувалися на військові рейки. Ворог швидко просувався територією країни, і складно було визначити, де його вдасться зупинити.
Тричі на день проводили засідання оперативних штабів, отримували інформацію від керівництва держави і фактично в ручному режимі формували захист нашої області. Ми змінювали місця, де збирався штаб, та час засідань, і вже зараз можу сказати, що деякі прильоти в Житомир були тому, що шукали, де проводяться наші засідання. На той час була велика вірогідність того, що в місті працюють диверсійно-розвідувальні групи ворога, однією з цілей яких були центри прийняття рішень. Тож доводилося підлаштовуватися під виклики нового часу.
За цей рік змінилося все. У мене, дякувати Богу, залишився кабінет – за 130 метрів від епіцентру вибуху в 25-му ліцеї (ліцей №25 у центрі Житомира був зруйнований ракетним ударом росіян 4 березня 2022 року. – авт.). Я в той час знаходився у своєму кабінеті. Зараз ми вже можемо говорити про посівну, економіку, оперувати цифрами, але все це корегуємо відповідно до викликів.
- Генштаб не виключає ймовірності повторного наступу з боку білорусі. Як Житомирщина, що є прикордонною областю, готується до цього?
- Ми бачили, як це відбувалося 24 лютого, коли на півночі області були окуповані 9 населених пунктів. Зайшли (росіяни. – авт.) не через кордон з білоруссю, а через Чорнобильську зону. Дякувати Богу, людей, які залишилися там, вони не зачіпали. Це малонаселені, невеличкі поліські села, а вони тягли там із хат усе – навіть лопати та цинкові відра.
Зараз ситуація принципово інакша. Ми постійно будуємо захисні та фортифікаційні споруди. Посилюємо глибоко ешелонований захист нашого кордону. Щось ми робимо спеціально так, аби це бачив ворог. Щось залишається за кадром. У цілому ворог усвідомлює, яка кількість сил та засобів зараз стоїть на захисті кордону, і розуміє, що так, як рік тому, вже не буде.
І військові, й ми не припиняємо готуватися до можливого загострення. Зокрема, відпрацьовуємо евакуацію наших громадян, у тому числі з північних районів. Ворог не воює згідно з воєнними доктринами, його рух непередбачуваний, нелогічний. Тому ми маємо бути готовими до будь-якого розвитку подій.
Хочу заспокоїти жителів Житомирщини, що наразі ми не бачимо прямої загрози наземного наступу з боку білорусі. Якщо ворог вирішить іти по землі, ми влаштуємо йому справжнє пекло.
- Уточню з приводу тих фортифікаційних споруд, які зводяться на кордоні. Чи реально відгородитися від білорусі так, аби по той бік кордону навіть не було думки порушити його?
- Справа в тому, що ми відгородилися вже давно. Вони ж бачать, що ми робимо. Звісно, такої стіни, як між Мексикою і США, найближчим часом не буде. Проте наша болотиста та лісова місцевість дозволяє іншими хитрощами захиститися від білорусі. Там і мінування, і фортифікаційні споруди, і наші герої-військовослужбовці, які охороняють кордон.
- Яка на Житомирщині ситуація із формуванням стрілецького батальйону і «Гвардії наступу»?
- Ситуація з формуванням стрілецького батальйону – чи не найкраща в Україні. «Гвардія наступу» формується відповідно до тих планів, які є в Міністерстві внутрішніх справ. Заяв подають багато, наразі триває відбір до нових бригад. Тож ті з добровольців, хто ще не подав заявку, мають можливість долучитися до бригади, яка їм найближча за духом, і разом з побратимами звільняти Україну від російських окупантів.
30 МЛН ЄВРО ВІД ЕСТОНІЇ НА ВІДБУДОВУ ОБЛАСТІ
- Як відбувається відбудова області після російських обстрілів? Які виникають труднощі і чи вистачає коштів?
- Коштів, безумовно, не вистачає. Минулого року ми витратили майже 200 млн грн, які надійшли з резервного фонду державного бюджету та інших джерел. Їх спрямували на поточний ремонт вікон, дверей, дахів, аби люди мали можливість перезимувати. Разом із тим, сума, потрібна на відшкодування зруйнованого житла, набагато більша.
Днями ми провели робочу нараду з керівником новоствореного Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафою Найємом. Обговорювали, як відбуватиметься відновлення житла. Я впевнений, що ми його відбудуємо за допомоги міжнародних донорів. У нас, зокрема, зараз є партнерські відносини з Естонією.
- Нещодавно була в одній із громад, яка постраждала від обстрілів, і її голова розповів, що підрядники якісно замінили вікна, а от двері й дахи – не дуже. Обласна адміністрація контролює якість проведення цих робіт?
- Ми залучаємо для технічного нагляду за виконанням робіт відповідні експертні організації. Всі роботи мають виконуватися за умовами, які розробив Уряд. Звичайно, є певні обмеження по вартості робіт. У нас було головне завдання, аби люди заселилися в пошкоджені будинки і могли там перезимувати. Якщо будуть претензії до якості робіт та підрядників, будемо розбиратися.
- Ви згадали про Естонію. Що конкретно вона відновлюватиме на Житомирщині?
- У нас є програма на використання 30 млн євро від цієї держави впродовж 3 років. Естонія вирішила побудувати в Овручі дитячий садок. Ця громада розташована найближче до білорусі. Садочок вже активно будують, і є конкретні терміни, коли він буде готовий.
Міст у Малині, який розділяє місто на дві частини, відбудують у співфінансуванні 50% на 50% за кошти державного бюджету і гроші, які надходитимуть з Естонії.
Це перші, й до того ж реальні кроки. Слід відзначити, що далеко не всі міжнародні партнери готові вкладатися у відбудову до завершення бойових дій. Ми постійно ведемо перемовини з іншими країнами, які виявляють бажання долучитися до відновлення об’єктів на території Житомирщини.
- А ви не намагалися пояснити естонським партнерам, що прикордонний Овруч жахливо обстрілювався, зазнав значних руйнувань й існує ризик, що це може повторитися?
- Ми жодним чином на них не впливали. От ви кажете про ризики, а в Словечному, звідки до кордону ще ближче, ніж від Овруча, відкрили селекційний лісонасіннєвий центр (у вересні 2022 року. – авт.). Нас не залякати ані росії, ані білорусі. Громади, які найбільше постраждали від бомбардувань, повинні знати і бачити, що ми обов’язково відбудуємо те, що знищив ворог. Тому ми будемо там будувати. Естонці сказали, що дитячий садок в Овручі – це їхнє принципове рішення. Символічно, що його збудують біля вщент зруйнованого ЦНАПу.
ДАНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА НАЙБІЛЬША В ЄВРОПІ ПЛАНТАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ КОНОПЕЛЬ
- Щодо ситуації в енергетиці. Вона на Житомирщині подекуди краща, аніж в інших областях. Завдяки чому?
- Ситуація з енергетикою в нас складна, як і в усій державі, але контрольована. У нас теж є відключення, як всюди в Україні. Працівники «Житомиробленерго», ремонтники та комунальники – це справжні воїни світла і герої, які дають нам можливість не шукати «пункти незламності», а бути вдома зі світлом, теплом та водою.
- Знаю, що в деяких областях через дефіцит електроенергії не працюють великі підприємства. А як на Житомирщині?
- Зараз у нас проблем із цим немає, всі великі підприємства працюють. Коли були певні ліміти, ми дуже ретельно дивилися, щоб наші підприємства отримували живлення, нехай і по черзі, але могли працювати. Завдяки обленерго нам вдалося стабілізувати ситуацію і чесно давати погодинні ліміти. Зараз ліміти дозволяють працювати в повному обсязі.
- Як взагалі бізнес області пережив майже рік повномасштабної війни? Як це позначилося на сплаті податків? Чи багато суб’єктів припинили свою діяльність?
- Я можу сказати, що жодне підприємство великого бізнесу не згорнуло і не зменшило свої потужності, робочі місця збережені, податки сплачуються.
- А що із середнім та малим бізнесом?
- Ситуація важка, але немає масового закриття. Бізнес загалом страждає через війну, багато людей пішли служити, виїхали за кордон, а це ресурс, який зараз не можна повернути.
У той же час підприємці знаходять можливості для розвитку. Наведу приклад швейної фабрики «Леся» у Звягелі, яка підписала контракт із Данією та планує розширення. Це дозволить додатково створити 180 робочих місць.
- Нещодавно Мішель Терещенко повідомив, що у селі Рижани на Житомирщині закладуть найбільшу в Європі плантацію технічних конопель. Що це дасть області?
- Для області це робочі місця, сплата податків, розвиток Хорошівської громади, в якій немає великих підприємств. Наше завдання, як влади, надати цьому проєкту максимальне сприяння. Не ставити палки у колеса, а сприяти розвитку бізнесу. В інвесторів дуже амбітні плани. Їм потрібно 850 га землі вже у 2024 році і 1250 га – у 2025-му.
- В області є релокований бізнес? Чим він займається?
- Таких у нас вісім. Це підприємства із виготовлення комбікормової продукції, виробництва 3D-принтерів, з механічного оброблення металевих виробів, швейне виробництво, виготовлення освітлювального обладнання і сантехніки.
- Скоро розпочнеться весняна посівна. Як до неї підготувалися аграрії? Яку площу планують засіяти навесні й чи зміниться структура посівних культур?
- Навесні 2023 року аграріїв Житомирщини чекає друга посівна в умовах воєнного стану. Маємо надію, що цьогоріч вона буде простішою, ніж торік, коли наші поля були засіяні ворожими «градами». Сільгоспвиробники планують збільшити посівні площі під зерновими культурами на 3% – до 1,1 млн га.
Насамперед весною планується засіяти ярими зерновими і зернобобовими понад 309 тис. га, що на 6% більше, ніж у минулому році. Зокрема, заплановано збільшити посіви ярого ячменю, пшениці та вівса. Також на 15 тис. га буде збільшено площу під кукурудзою на зерно.
Такі збільшення диктує нашим аграріям не лише війна, а й ринок. Запит на певні культури по всій країні зріс на 30-40%, а в деяких випадках – у рази. Прогнозуємо, що буде збільшено площі під цукровим буряком – на 5,8 тис. га, або у рекордні 2 рази.
За оперативними даними, усі агропідприємства Житомирщини на 70% забезпечені посівним матеріалом. Аби посівна у поточному році відбулася успішно, на 2023 рік продовжено дію програми «Доступні кредити 5-7-9», якою у минулому році найбільше користувалися саме аграрії.
- Із минулих років в області є деякі незавершені об’єкти. Цікавлять мости через залізницю в Бердичеві на трасі М-21 і за Чудновом на трасі Н-03. Коли їх добудують, адже це важливі логістичні артерії?
- У Бердичеві міст запущено, забезпечено можливість руху в обидві сторони, залишилися лише технічні роботи, аби здати його в експлуатацію. Щодо Чуднова, цього року роботи відновлять, але там великий обсяг робіт, тож завершувати їх, швидше за все, доведеться у наступному.
ПЛАНИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ
- У вас є інформація, скільки полонених із Житомирщини з початку повномасштабної війни повернулися в Україну? Цікавитеся, чи потребують допомоги вони або їхні родини, яку може надати ОВА?
- Так, але ми цю інформацію не оприлюднюємо, бо вона належить Міністерству оборони. В державі створений механізм пошуку та звільнення полонених. Це дуже тонка та відповідальна робота, тому нею повинні займатися професіонали.
Рідні звільнених до нас звертаються, і всі їхні потреби задовольняються в повному обсязі. Активну участь в цьому беруть громади та благодійники. Був випадок, коли ми пропонували допомогу одному зі звільнених захисників «Азовсталі», але нам сказали, що сім’я всім забезпечена. Ми намагаємось підтримувати наших героїв навіть зараз, коли усі зусилля спрямовані на досягнення перемоги. Незабаром один зі звільнених військовослужбовців отримає в області житло.
- Якою бачите нашу область після перемоги?
- Наша область точно буде відбудованою, без поганих сусідів, за глибокими ровами, високими огорожами, без загрози нападу, бо ми щодня стаємо набагато сильнішими. Є велике бажання з часом не просто відбудувати зруйноване, а зробити це на якісно новому, сучасному рівні.
- Не можу не запитати про песика, який бігає по кабінету. Це ваш?
- Так, мій. Його звати Буня. Він поруч зі мною з початку повномасштабної війни. Вже три роки він живе разом з нашою родиною. Зараз, під час війни, він завжди поруч, і це дуже допомагає. Дозволяє ненадовго переключитися, отримати позитивні емоції, щоб рухатися далі.
Ірина Чириця, Житомир
Фото Житомирської ОВА