Від Дніпра на Говерлу і назад

Про нього кажуть "людина-легенда". Він встановив багато рекордів, та знає, як вижити в екстремальних умовах. За своє життя під час різних експедицій пройшов понад 160 тисяч кілометрів. Двічі був на Північному Полюсі, є учасником першої української Антарктичної експедиції на станцію академіка Вернадського. Говорить, що саме тоді українці приймали її у англійців. Також він був у Африці, Латинській Америці, ходив у морські експедиції Білим, Чорним, Охотським морями і це далеко не весь перелік. Крім того, що Сергій Гордієнко професійний мандрівник, він – доцент Київського університету туризму, економіки і права, читає лекції туристам й історикам.

25 березня 2023 року Сергій Іванович вирушив в експедицію Україною. Стартував з Дніпра, до кінця травня планує дійти до найвищої точки Карпат – Говерли (на горі він встановить кілька прапорів, зокрема прапор України та прапор німецького товариства, до якого належить), а потім, через Вінницю, вирушить у зворотному напрямку. Весь маршрут складає близько 2750 км.

Дорогою мандрівник зустрічається зі школярами, студентами, внутрішньо переміщеними особами, у Пунктах незламності читає лекції, проводить майстер-класи з виживання в екстремальних умовах, а також розказує про досягнення українських полярників.

УЗГОДЖЕНИЙ МАРШРУТ ТА ЗУСТРІЧІ В ПУНКТАХ НЕЗЛАМНОСТІ

Про свою експедицію Сергій пише у соцмережах. Після одного з його дописів кореспондентка Укрінформу вирішила написати йому в приватні повідомлення та напросилась на розмову. У пана Сергія 8-годинний перехід, тобто він іде по маршруту впродовж 8 годин на добу, тож розмову нашу спланували на вечір.

"Зараз світовий день уже став довшим, то можна трошки довше йти, але у мене 8-годинний перехід. За цей час я йду від 15 до 40 км, залежно від погоди, свого самопочуття, дороги", – каже співрозмовник.

На момент нашої розмови він був у Кропивницькому й у рамках експедиції встиг пройти близько 300 км.

"Зазвичай я йду швидше, але вирішив у деяких містах зупинятись та проводити зустрічі й лекції. Я хочу, аби про експедицію знали якомога більше людей. Вона стартувала 25 березня – це день загибелі В'ячеслава Чорновола. Експедиція присвячена пам'яті українських лідерів. Люди повинні пам'ятати їх. Також вона присвячена нашим воїнам, які боронять нашу державу, і всім українцям, які чекають перемоги. Експедиційна акція називається "Україна – фортеця Європейської свободи". Сьогодні ми повинні перемогти у війні аби закріпитись, як сильна, могутня й одна з найцікавіших держав", – каже Сергій.

Перед тим, як вирушити в експедицію, він узгодив свій маршрут, у тому числі й з військовими. Каже, що планував йти через Кривий Ріг, але через постійні ворожі атаки там була загроза, що деякі ділянки маршруту могли бути "засіяні" снарядами. Крім того, під час відпочинку чоловік запалює вогнище, тож він міг привернути увагу ворожих військових, що небезпечно для нього самого.

"Було таке, що чув, як ракети летіли. З боку білорусі, але наші хлопці збили. Я свого часу служив у карному розшуку, тож трошки можу розпізнати, що вибухнуло – військовий снаряд чи щось інше. Я проходив ділянки, де стоять таблички "Увага, міни". Мабуть, через авіацію ворога, можливо їхні дрони розкидають щось", – говорить мандрівник.

ПІДНЯТИСЬ НА НАЙВИЩУ ТОЧКУ КАРПАТ ТА ЗНАЙТИ ВІДПОВІДЬ НА ПИТАННЯ

Питаю в нього, а в яку б експедицію він вирушив, якби не війна. Виявляється, що він готувався до морської експедиції.

"Хотів на каяку йти навкруги Європи. Взагалі хочу пройти Атлантику на каяку. У мене ще три-чотири великі експедиції заплановані. Але ж море заміноване, все закрито. Написати ще хочу книжку про те, що потрібно людині, яка перебуває в екстремальних умовах, як у гідросфері, так і у високих широтах", – пояснює Сергій.

У перший рік повномасштабного вторгнення він сам звикав до того, що в Україні почалася велика війна. Каже, що якби й наважився на експедицію, то ніхто б його не відпустив, дозвіл би ніхто не дав.

"Я читав лекції, проводив зустрічі, готувався… А ще тварин рятував, яких люди залишали. В мене дома ціла купа котів живе", – додає співрозмовник.

Питання підготовки до експедиції стосується більше продумування самого маршруту, ідеї. Адже, що треба брати із собою в похід – професійний мандрівник добре знає.

"У мене є тематична одежа, електроніка для зв'язку, фотоапаратура, бо я фотохудожник, навіть маю нагороди. Я йду з травеліною – це такий возик. Травеліна розрахована на довгі експедиції", – каже він.

Цей візок бере на себе 100 кг необхідного в експедиції вантажу. Проте цього разу мандрівник узяв із собою близько 60 кг. Каже, що їх не відчуває, бо травеліна сама йде, а він лише керує нею.

Сергій мандрує один. Говорить, що поки йде, є час багато про що подумати, й ці думки потім перетворюються на рядки у книгах.

"Я за фахом історик. Моя тема – дальні дороги і в них знаходжу відповіді на запитання", – говорить.

"А зараз, під час цієї мандрівки, на яке питання хочете знайти відповідь?", – питаю у Сергія.

Трошки думає, ніби вагається, чи варто про це говорити, коли експедиція лише на початковій стадії, а потім все ж відповідає:

"Хочу зрозуміти, що саме допомагає людині у важкий час знайти сили. Наприклад, вік не може зупинити людину. Мені 65 років, але я себе почуваю на 40. Та й кажуть, що на 65 не виглядаю. Знаю, що є люди, які хворіють, а в дорозі лікуються".

Під час нинішньої експедиційної акції, як її називає мандрівник, він зустрічається з багатьма людьми, у тому числі військовими. Каже, що всі на нього реагують добре та підтримують.

"Помітив таку річ, що люди при зустрічі як рідні стають. Хоча це мало статися ще кілька століть тому, але сталося лише зараз", – додає він.

Удома на нього чекає родина, дві доньки та онука. В Дніпро мандрівник має повернутися в липні.

Ольга Звонарьова
Фото надані Сергієм Гордієнком