“Полум’яні вітання” з Буковини – для ворогів
Волонтерська діяльність у Чернівецькому політехнічному коледжі не припинялася із 2014 року. Та з початку повномасштабного російського вторгнення, окрім вже звичного плетіння маскувальних сіток, зборів і відправки продуктів, тут задумалися над розробкою і виготовленням технічно складніших речей, які були і залишаються дуже потрібними українським бійцям на фронті.
СТУДЕНТИ САМІ ПРИХОДЯТЬ ВОЛОНТЕРИТИ, НІКОГО НЕ ЗМУШУЄМО
Людмила Фесік
У стінах навчального закладу кореспондента Укрінформу зустрічає директорка коледжу Людмила Фесік, яка проводить невеличку екскурсію «виробничими потужностями» очолюваної нею установи. Одразу біля входу помічаю коробку для збору матеріалу із накиданими туди використаними електронними сигаретами. Саме із них виготовляють потужні павербанки на передову.
Трохи далі по коридору розкладена сітка, у яку вплітає вже нарізані й розсортовані стрічки камуфляжних кольорів чоловік старшого віку. Це працівник коледжу Василь Миколайович, який у вільний від роботи час допомагає волонтерством. Зазначає, що помічників серед нинішнього студентства не бракує, адже майже кожен із вихованців має на фронті знайомого чи родича. Тому й змушувати їх до плетіння сіток чи іншої форми волонтерства не доводиться – як тільки мають вільний час на перерві чи після занять, то одразу намагаються допомогти. Сам він також має двох синів, які захищають нашу країну у війську.
Ще кілька сіток більшого розміру виготовляють в актовому залі. Сюди приходять і місцеві мешканці, які проживають неподалік, і вимушені переселенці, які хочуть допомогти та мають вільний час для цього. Кожну сітку виготовляють на замовлення військових підрозділів, з якими контактують працівники навчального закладу. Швидкість виконання такого замовлення залежить від кількості долучених людей. Коли потреба термінова, просять залишитися студентів після занять, звертаються до знайомих, волонтерів, з яким постійно працюють.
“ФОКУСИ” З БОЄПРИПАСАМИ
Із просторої зали, в якій плетуть маскувальні сітки, наша «екскурсія» переміщується у невеличку кімнату, де зазвичай працюють 2-3 студенти-програмісти. Інколи до них долучається їхня викладачка Анастасія Володимирівна. Тут є кілька столів, два комп’ютери, ноутбуки, два 3D-принтери і багато різної дрібної техніки, інструментів і деталей.
Двоє хлопців влаштовують нам демонстрацію того, над чим працюють у цей момент.
- Зараз ми розробляємо і тестуємо системи для скидів різних видів боєприпасів для дрона моделі Autel. А я вам покажу вже успішно випробуваний на фронті скид для Mavic-3. Ця система скидання працює від світла, яке є на дроні. Тобто щоб активувати систему скидання, потрібно на самому дроні ввімкнути світло, – пояснює студент спеціальності «Програмування» Олексій.
Він вкладає в уже готову систему скидання макет ручної гранати. Просить товариша підставити руки знизу і впіймати боєприпас, який випаде. Тримає телефон поруч зі скидом і вмикає на мобільному ліхтарик. Одразу ж спрацьовує механізм, який відпускає снаряд.
Такі ж «фокуси» юний розробник показує і з іншими видами боєприпасів – РГД-5, ВОГ-25, ВОГ-17, снарядом до гранатомета ГС-17, гранатою Ф-1. Кожен боєприпас має різний розмір, для деяких виготовляють додаткові насадки. Деталі роблять тут же, друкуючи на 3D-принтерах. Загалом для цих потреб використовують п’ять різних апаратів. Інші три принтери знаходяться у комп’ютерному класі коледжу, який також слугує додатковою локацією для волонтерської роботи. Там є й швейна машинка, за допомогою якої виготовляють нашоломники для касок, підсумки, аптечки тощо.
Один із 3D-принтерів юні майстри сконструювали самостійно.
ПЕРШЕ ЗАМОВЛЕННЯ ВИКОНАВ ДЛЯ БАТЬКА, ЯКИЙ ВОЮЄ
Олексій докладно розповідає, з чого саме складається його система для скидання. Щоб не вдаватися в подробиці, скажу лише, що в такому невеличкому механізмі вміщено чимало дрібних деталей – різних плат, кожна з яких відповідає за свій напрям роботи. Плюс фоторезистор, який реагує на світло з дрона. Зараз уже тестують і системи для подвійного скидання боєприпасів, завдяки яким можна на один дрон причепити одразу два снаряди і скинути їх у різних місцях.
Далі хлопці показують саморобні павербанки. Їхньої ємності вистачає на триваліший період, аніж у тих, які продаються у магазинах. Виготовляють їх із використаних електронних сигарет – на один пристрій ємністю до 30 тисяч міліампер-годин таких треба 40 штук. Із сигарет виймають акумулятори, чистять, заряджають і вбудовують у павербанки, для яких виготовляють коробку й інше начиння. Прийом використаних електронних сигарет уже практично поставлено на конвеєр. Збирають – у волонтерському штабі, при вході у коледж, дали оголошення у магазини, які займаються продажем цих сигарет, студенти приносять. Поки для замовлень, які надходять із фронту, юні майстри матеріалами забезпечені.
Олексій зізнається, що «щось покрутити і запаяти» – любив ще з дитинства. Але нагальна потреба перетворити своє захоплення на корисну справу прийшла, коли батько вирушив на фронт. Звідти спочатку просив сина зробити потужні павербанки, потім з’явилася потреба у дронах і скидах боєприпасів для них. Усі запити намагалися виконати у стінах коледжу, де є потрібна база, необхідні інструменти. Матеріали купували спільно, оголошували збори. Собівартість матеріалів для одного скиду становить близько 500 грн. Таких пристроїв студенти відправляють на фронт до 10-15 штук на тиждень.
- Скидами ми почали займатися влітку минулого року, коли придбали перший «Мавік». Хлопці разом із викладачкою розробили і запропонували кілька варіантів, їх тестували й удосконалювали, щоб підходили саме для нашої моделі дрона. Тепер уже маємо універсальні скиди окремо для Mavic-3, Mavic-2 і Mavic Pro. Зараз розробляють скид для дрона Autel. Хлопці знають, для кого вони це роблять, тому і якість відповідна, і швидкість виготовлення також. Нікого ні до чого примушувати не потрібно, – пояснює керівничка закладу.
ОДИН СКИД «З НУЛЯ» РОБЛЯТЬ ЗА КІЛЬКА ДНІВ
Загалом у команді у вільний від занять час працюють шість юних розробників. Хлопці згадують, що на розробку і виготовлення першого скиду, який відправили влітку минулого року, студенти разом із викладачами витратили близько місяця. Зараз на цю ж процедуру йде кілька днів. Готові й далі вдосконалюватися.
Усього навчалися самостійно методом проб і помилок. Звичайно, під наглядом і з підказками викладачів. Зокрема, моделі систем для скидання боєприпасів під різні види дронів розробляє викладачка із програмного моделювання Анастасія Володимирівна. Студенти проводять детальні заміри нижньої поверхні дрона з усіма пазами, входами і на основі цих даних розробляють модель верхньої частини скида. Після того, як модель готова, друк деталей і подальше спаювання необхідних елементів займає уже не дні, а години. Але поспішати у цій справі не можна, щоб якась помилка не нашкодила усій проведеній до цього роботі.
- Якщо є готова модель дрона, під яку потрібна система скиду боєприпасів, то розробити і виготовити такий пристрій у нас візьме до 2-3 днів. У нас повний цикл виробництва – моделюємо, запускаємо на друк, розробляємо процес, схему, повністю програмуємо. Все робиться тут, – пояснює викладачка.
Усі замовники цих технічних пристроїв є близькими родичами студентів або колишніми вихованцями політехнічного коледжу. Директорка розповіла, що наразі на передовій воює 57 випускників. Із багатьма з них заклад підтримує зв’язок і готовий допомогти їхнім підрозділам. Також замовниками стають діти викладачів коледжу, яких чимало воює на передовій.
Крім того, студенти розробляють й інші технічні пристрої – саморобні дрони-розвідники, а нещодавно почали роботу і над дроном-камікадзе. В коледжі сподіваються, що з його відправкою на передову довго не затримаються.
Зізнаються, що люблять збиратися невеличкою командою розробників і переглядати відео з роботою своїх скидів, що їм надсилають із передової. Там детально видно, куди потрапляють наші снаряди, яку ворожу техніку знищують тощо. Одразу після перегляду – відео видаляють. Такі перегляди додають наснаги працювати, щоб хоч трішечки наблизити перемогу наших військових над ворогом.
Нещодавно керівництво Чернівецької ОВА анонсувало створення у регіоні проєкту «Корпорація «Дрон», завдяки якому планують акумулювати подібні технічні аспекти волонтерської допомоги від студентів. Також для цих розробок хочуть залучити якомога більше меценатських грошей, щоб мати можливість допомогти українським військовим нищити російських окупантів.
Віталій Олійник, Чернівці
Фото автора
