Кого врятує укриття? Наприклад, у Миколаєві

“Повітряна тривога, негайно пройдіть у найближче укриття”. Тисячі разів за останні 15 місяців ми чули це повідомлення! На жаль, актуальне воно й нині. Але насправді, в значної частини населення України досі немає можливості надійно сховатися. І прифронтовий Миколаїв, на жаль, не виняток. Атаки росіян продовжуються, а об’єктів укриття катастрофічно бракує. У місті немає метро, підземних паркінгів чи переходів. А підвали у будинках здебільшого вогкі, завалені різним непотребом, не мають елементарних зручностей.

З КОЖНОЇ ХАТИ НИТКА – СИРОТІ СВИТКА

Допомогти виправити ситуацію взялися волонтери, зокрема, члени громадської організації «Добровільне формування цивільного захисту Миколаївської міської територіальної громади» під керівництвом активіста Олега Кречуна. Вони власноруч відремонтували одне з покинутих бомбосховищ. Кошторис робіт склав 400 тис. грн. Найбільший внесок зробили партнери з Бельгії, які перерахували майже чверть суми. Далі збирали гроші за принципом «з кожної хати нитка – сироті свитка».

- Це бомбосховище розташоване у старому будинку, зведеному ще у середині минулого сторіччя на вулиці Кузнечній. Колись це укриття належало підприємству «Аура». Зараз, після відновлення, тут може сховатися біля 80 людей. Ми закупили матеріали та обладнання, зокрема, електричні кабелі й навіть фекальну помпу, бо довелося облаштовувати з нуля санвузол, якого тут не було. Всі роботи виконували члени нашого добровільного формування, – розповідає Олег Кречун.

Маємо констатувати, що наразі це єдиний у Миколаєві приклад такої громадської ініціативи. До 2014 року про бомбосховища багато хто знав хіба що з книжок та кінофільмів. Коли Росія анексувала Крим і напала на Донбас, в Україні про потребу в укриттях голосно заговорили на державному рівні. Але згодом проблему скинули на місцеву владу. Та намагалася щось робити, звучали цифри, десь щось трохи привели до ладу, але через деякий час і це затихло. Які там бомбосховища, якщо дахи течуть, доріг немає, тротуари розбиті… Завжди знаходилися дірки, куди треба було вкласти кошти, яких завжди бракувало. Та й, щиро кажучи, мало хто вважав, що укриття всерйоз знадобляться. Але прийшла велика війна, і тут багато хто зрозумів – сховища інколи важливіші навіть за їжу.

- На сьогодні фонд захисних споруд міста Миколаєва складає 222 сховища. З них 79 належать до державної форми власності, 93 – комунальної міської, 4 – комунальної обласної і 46 розташовані на приватних підприємствах. Міськвиконком відповідає за підготовку 93 споруд, які відносяться до комунальної власності міста, 73 з них розташовані у житлових будинках. Всі вони діючі. Цьогоріч з міського бюджету виділено 20 млн грн на їх утримання та ремонтні роботи. Зокрема, частина цих коштів піде на оснащення їх фільтро-вентиляційним обладнанням, яке призначено для очищення повітря від радіоактивних і бойових отруйних речовин, – розповідає начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради Олександр Герасіменя.

За його словами, усі підприємства, які виробляли фільтро-вентиляційне обладнання, розташовані в Росії. І тільки минулого року відповідне виробництво запущено в Україні. Миколаїв уже придбав перші 10 фільтрів для сховищ, їх встановили і зараз тестують. Передбачається, що у подальшому всі захисні споруди міста матимуть таке устаткування.

Допомогти покращити технічний стан цих укриттів зголосилися іноземні партнери. Нещодавно міська влада повідомила, що підписала меморандум із Норвезькою радою у справах біженців про те, що ця організація покращить умови 35 бомбосховищ у житлових будинках. Варто зазначити, що у багатьох це викликало неоднозначну реакцію. З одного боку, миколаївці пораділи, бо це дійсно добра справа, а з іншого – засмутилися, бо війна триває більше року, а ми тільки збираємось ремонтувати укриття, та й то лише невелику частину.

Норвезька рада взяла на себе зобов’язання до кінця третього кварталу 2023 року відновити власним коштом електрику та мережі водопостачання й каналізації. Станом на зараз два сховища вже відремонтовано, ще на трьох тривають роботи.

МІКРОРАЙОНИ БЕЗ ПІДВАЛІВ: ДЕ ХОВАТИСЯ?

Щоб сповна зрозуміти ситуацію, слід зробити невеликий екскурс у зовсім недавнє минуле. Практично із самого початку повномасштабної війни і до листопада 2022 року лінія фронту проходила дуже близько від обласного центру. Миколаїв майже щодобово обстрілювали з РСЗВ та ракет С-300, і сигнал тривоги, як правило, лунав уже після перших вибухів. І тоді бігти до сховища по відкритій місцевості було небезпечно.

Останнім часом ситуація змінилася. Миколаїв, як і більшість території України, потерпає від атак безпілотників та далекобійних ракет. Тому сигнали тривоги звучать заздалегідь, і в багатьох випадках у людей є певна кількість часу, щоб добратися до укриття.

Ще до повномасштабного вторгнення у Миколаєві звучала цифра, що, мовляв, у нас є можливість сховати в різних укриттях до 70 відсотків мешканців майже півмільйонного міста. На практиці це виявилося не зовсім так. Тим більше, що й наявні укриття розміщені по місту дуже нерівномірно. Наприклад, в одному з найбільших спальних мікрорайонів – Намиві – таких немає взагалі.

- Річ у тім, що при будівництві багатоповерхівок на Намиві підвали не були передбачені взагалі. Тамтешні будинки мають тільки технічний цокольний поверх, його висота від 0,8 до 1,2 м. Цього недостатньо для сховища. Крім того, складна ситуація й у мікрорайоні Соляні, де ґрунтовими водами затоплено до 80% підвалів, – наголошує Герасіменя.

Іншими словами, мешканцям цих мікрорайонів, де проживають десятки тисяч миколаївців, ховатися практично ніде. Але навіть якщо ви перебуваєте в інших частинах міста, це не означає, що вам є куди піти. Скажімо, значна кількість сховищ на великих заводах, які, до речі, були розраховані на укриття найбільшої кількості людей, стали недоступними через припинення роботи самих підприємств. Ще певну частину підвальних приміщень свого часу віддали комерційним структурам.

Ті ж сховища, про які йшлося вище, навіть якщо до них додати підвали приватного сектору, фізично не в змозі вмістити всіх.

- Після 2014 року нашим управлінням була проведена робота по обстеженню 1500 підвалів на території міста. З них було відібрано 485, які відповідають критеріям споруд подвійного призначення. Зокрема, це ті, що мають два виходи, – стверджує Герасіменя.

Але більшість цих споруд сьогодні у занедбаному стані й майже усі потребують ремонту. До слова, те сховище, яке відремонтували добровольці на чолі з Олегом Кречуном, саме з їх числа. Та виконати весь обсяг робіт волонтерам, звичайно, не під силу. Тому виникла ідея розробити міську програму щодо відновлення, ремонту і приведення до належного стану сховищ, які знаходяться в багатоквартирних будинках. Вона передбачає спільне фінансування: мешканці будинку повинні з власної кишені заплатити за ремонт 30 відсотків його вартості, 70% має взяти на себе міський бюджет.

Варто зазначити, що зараз такі роботи якщо і виконуються, то тільки коштом мешканців будинку. Адже, відповідно до норм чинного законодавства, весь житловий фонд переданий у приватну власність, а відтак бюджет не має права витрачати гроші на його ремонт. У той же час жителі часто не можуть це зробити власним коштом, бо задоволення – не з дешевих. Тож міська програма “30 на 70” покликана цьому допомогти.

- Вона практично готова, незабаром буде подана на затвердження членам міськвиконкому. Якщо буде позитивне рішення, то далі її мають розглянути і затвердити депутати на сесії міської ради, – каже начальник управління.

Є ще один нюанс. Щоб місто дало фінансування, мешканці будинку мають організуватися і самі подати заявку. Там, де є ОСББ, це зробити простіше. Але більшість багатоповерхівок у Миколаєві сьогодні в обслуговуванні керуючих компаній. А ті зовсім не зобов’язані вкладати кошти в ремонт сховищ, адже ця стаття витрат не закладена у тариф. Тому охочим взяти участь у цій програмі доведеться самим добряче попрацювати.

Відкритим залишається і питання відповідальності за сховища. Передбачається, що ключі будуть у мешканців, які в разі небезпеки зможуть оперативно ними скористатися. Але ці підвали мають подвійне призначення і нерідко там знаходяться будинкові комунікації. Тому вже зараз є випадки, коли після того, як там ховалися від обстрілів, зникало і псувалося вартісне обладнання.

Більше того, трапляються випадки, коли сусіди не можуть порозумітися одне з одним.

- Наприклад, маємо конфлікт в одному з будинків по вулиці Маріупольській. Там одна сусідка не пускає до підвалу іншу, і вони лаються через ключі. А у деяких випадках мешканці будинків використовують укриття, м'яко кажучи, не за призначенням. Прийшли, випили, залишили купу сміття, викрутили лампочки, а то й взагалі щось зламали, – бідкається Олександр Герасіменя.

ЗАХИСТИТИ ДІТЕЙ

Є ще один вид укриттів, які швидкими темпами намагаються привести до ладу у Миколаєві, – у школах та дитсадках. І хоч перспектива розпочати новий навчальний рік з 1 вересня, за словами начальника Миколаївської ОВА Віталія Кіма, досі залишається непевною, проте до цього готуються. Адже у багатьох навчальних закладах міста апріорі не були передбачені сховища. Тому, за інформацією Герасімені, управління освіти отримало 50 млн грн на приведення до ладу підвальних приміщень і захисних споруд. Зараз для 23 об’єктів вже розробляється техдокументація.

Варто зазначити, що вимоги до захисних споруд у навчальних закладах більш жорсткі. Зокрема, вони мають бути забезпечені автономним електропостачанням, системою аварійного освітлення, водопроводом та каналізацією, двома евакуаційними виходами, вентиляцією тощо. Тому, за словами мера Олександра Сєнкевича, укриття тут облаштовують згідно з вимогами і вже у червні планують відкрити по два забезпечених захистом дитсадки в кожному з чотирьох районів міста.

Крім того, планується побудувати «з нуля» дев’ять підземних захисних споруд на відкритих територіях закладів освіти. Щоправда, наразі ведуться роботи лише на одній з таких.

Взимку в Миколаєві також встановили 19 укриттів на зупинках громадського транспорту, 14 з яких придбані за рахунок міського бюджету, ще 5 дали волонтери. Це добре, але ж у місті сотні зупинок!

Скільки ще триватиме ця війна, ніхто не знає. І навіть після її закінчення з таким сусідом, як РФ, проблема цивільного захисту залишиться актуальною. На її важливості наголосив і Президент України Володимир Зеленський в одному зі своїх звернень.

- Хочу, щоб мене почули всі представники місцевої влади… Укриття в містах мають бути доступними. Люди повинні розуміти, коли і як збільшиться кількість і доступність укриттів. Це відповідальність конкретних посадовців, – сказав Глава держави.

Сподіваємося, що його почують, бо поки що складається враження, що «порятунок потопельників» – їхня особиста справа.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото автора