Сто тисяч троянд Ольги Чеботарьової

Ольга Чеботарьова – жителька села Трояндове, що за 20 хвилин їзди від Одеси. Назва села говорить сама за себе: майже біля кожної хати можна побачити квіти, ними засаджені городи та навіть невеликі поля. Як і багато місцевих, пані Ольга вирощує троянди на продаж. Вона орендує 8 земельних ділянок, де росте понад 100 тисяч квітів неймовірної краси. Троянди вже 10 років – сімейна справа родини Чеботарьових. Але зараз чоловік Ольги Геннадій звільняє рідну землю від російської навали, тож квітами вона опікується самотужки.

Коли наші воїни дали першу відсіч ворогу на Київщині, жінка вирішила подарувати звільненим містам саджанці – троянди перемоги. Згодом квіти отримали Сумщина, Харків, героїчний Миколаїв та незламний Херсон. Пані Ольга люб’язно провела екскурсію своїми трояндовими садами для кореспондентів Укрінформу та розповіла, яка це нелегка праця – вирощувати красу.

НА ГОРОДІ – ТРОЯНДИ ЗАМІСТЬ КАРТОПЛІ

Пані Ольга зустріла нас на в’їзді до села. На жінці фартух із вишитим написом «Троянди з Трояндового» – подарунок від вдячних клієнтів із Херсонщини.

- Цей слоган – «Троянди з Трояндового» – придумав мій чоловік, він зараз на війні, – ділиться господиня.

Дорогою до своїх садів пані Ольга розказує історію Трояндового, в якому вона народилася. Селу понад 100 років, до 2016-го воно мало назву Кірове. Але через любов місцевого населення до вирощування квітів назву змінили. Минулого року Трояндове перемогло у конкурсі «Неймовірні села України». Головний приз – 400 тис. грн на розвиток проєкту «Трояндова феєрія», за яким у селі хочуть побудувати величезний трояндовий парк зі спа-готелем та тематичною крамницею.

- На конкурсі були представлені ще 11 сіл. Інші проєкти були спрямовані на розвиток ягідництва, а ми перемогли квітами. Розумієте, Трояндове – фабрика з виробництва троянд. Ніде ви не знайдете в Україні людей, які б так знали це ремесло, від окулірування до зрізання шипів. Тут є все, щоб займатися квітникарством. У нас у городах замість картоплі ростуть троянди, – посміхається пані Ольга.

Жінка каже, що наразі вже відведено ділянку під майбутній Трояндовий парк. Вона мріє, що проєкт отримає також і наукове підґрунтя, а місцеві займуться селекцією квітів. Також, за словами Ольги, вже будується магазин, у якому буде продаватися «трояндова» продукція: лікери з пелюсток, чаї, варення, мила та шампуні тощо.

- Трояндовий парк обов’язково має бути зав’язаним на науці й не бути просто розважальною локацією. Бо коли до нас будуть приїжджати туристи? Лише у червні – у період цвітіння троянд? Хто поїде розважатися сюди взимку? Тобто комплекс буде простоювати. Науковий парк – інша справа. Я мрію, що згодом зможу зайнятися виведенням нових сортів, – пояснює Ольга.

Тим часом проходимо повз зарослу бур’янами ділянку. Це колишній сад покійного Миколи Громлюка, «батька» всіх троянд у селі. Саме він започаткував тут квітникарство.

- Ще 25 років тому було все по-іншому, і до троянд ми та наше село не мали ніякого відношення. І все змінилося завдяки одній людині, яка своєю працею, натхненням та безмірною любов'ю до справи змогла зі звичайного, нічим не примітного села зробити цілий трояндовий рай. Це Микола Васильович Громлюк. На превеликий жаль, його вже немає з нами. Але його справа – жива. Справа дуже благородна, прекрасна – створювати красу, – розказує пані Ольга.

ПОПРИ ВІЙНУ, КВІТИ “РОЗЛІТАЮТЬСЯ”

Доки балакаємо, наша «екскурсія» селом добігає кінця – ми прийшли до саду Ольги Чеботарьової. Від побаченого мимоволі перехоплює дихання – такої концентрації краси ми ще не бачили. Перед нами розкинулося поле з жовтими, червоними, рожевими, кремовими та ліловими трояндами. З шипами та без, високі, низькі, стримані та зухвалі – тут є квіти на будь-який смак. Від аромату паморочиться в голові.

- Мені дуже подобається колекціонувати троянди. Люди кажуть: чого ти їх стільки заводиш? Але поки я в змозі їх запам’ятати та розрізнити – буду продовжувати. Я їх розпізнаю навіть без квітів, по листю, по шипах. Коли розпочинала, було сортів 20-30, а зараз 100 тис. троянд та 500 сортів, – розказує пані Ольга.

Гіннес, Ред Дізайр, Міс Піггі, Фокус-покус, Аспірин, Малібу, Чіппендейл, Чері бренді, Оушен Сонг та Дольче Віта – назви такі ж неймовірні, як і самі троянди. Найпопулярніші у цьому сезоні, за словами Ольги Чеботарьової, сорти Коко Локо та Амнезія, троянди пастельних тонів, схожі на штучні.

Тут є квіти з розплідників Великобританії, США, Франції, Німеччини, Італії тощо. Є й наш український сорт.

- Строката фантазія – троянда української селекції. При Радянському Союзі в Криму розвивалась наша українська селекція. Цю троянду вивела родина Клименків. Зараз росіяни вкрали це надбання, але воно залишається нашим, – розповідає жінка.

Пані Ольга орендує вісім ділянок для вирощування троянд. Каже, що згодом займатиметься квіткарством вже на власній землі, яка їй залишилася від батьків, але зараз здана в оренду.

- Голова кругом йде від цих 8 ділянок. Доки все це оббігаю – потрібно два дні. Я розраховувала, що чоловік буде вдома, що ми будемо займатися цим удвох. Ми так хотіли цього… Я вийшла на об’єми, а чоловіка немає, – з болем розповідає жінка.

Родина Чеботарьових почала займатися трояндами у 2014 році. До цього пані Ольга працювала психологом у школі. Відкрити власну справу запропонував саме чоловік. Геннадій за фахом моряк, але у майбутньому планував “осісти” разом із родиною.

- Починали з малого. На ринках торгували саджанцями – всяке було. Зараз замовлення приймаємо на сайті, він відкриється у ніч на перше липня. Знайомі дівчата жартують у фейсбуці, що не будуть лягати спати, щоб встигнути купити потрібний їм сорт. Дуже швидко все розбирають, – каже Ольга.

Напередодні повномасштабного вторгнення Геннадій повернувся з чергового рейсу, а вже у перші дні війни стояв добровольцем у черзі до військкомату.

- "Це мій обов’язок, інакше бути не може", – згадує Ольга слова чоловіка.

Попри війну, минулий трояндовий сезон для пані Ольги був найвдалішим за усі роки. Люди не перестали надихатися красою та оточувати себе нею – квіти розпродалися за 20 днів.

- Той рік був дуже важкий, хоч я й робила усе на автоматі, бо живу тепер від дзвінка до дзвінка. Але у мене вийшло. Чоловік підтримує мене у всьому, він вірить в мене. Спочатку було дуже страшно, коли він пішов на фронт. Того, через що він пройшов, я не побажаю нікому. Від слова "контрнаступ" мене трясе, бо ми ходили, ми знаємо. Він був у контрнаступі на Херсонщині. Я ніколи свого чоловіка не чула таким. Найстрашніше було в Олександрівці. В село зайшли 92 чоловіки, а вийшли – 12… – розповідає жінка.

ПОДЯКА ЗА ЖИТТЯ КОХАНОГО

Коли ЗСУ відтіснили ворога з Київщини, пані Ольга вирішила зробити подарунок деокупованим містам – відправила тисячу саджанців для Бучі, Макарова, Гостомеля та Андріївки.

Потім саджанці отримали Харків, Сумщина, Херсон та Миколаїв.

- Ще 1000 троянд пішли на звільнений Херсон. Там квіти тимчасово висадили на маленькій ділянці, та восени, сподіваємося, вдасться пересадити їх у ботанічний сад. Він розташований на березі Дніпра і зараз постійно обстрілюється з усіх боків. На Миколаїв, коли менше стали гатити, теж передала 1000 штук. Планую й далі продовжувати, бо я вірю, що ми переможемо. Я упевнена в цьому з самого початку і не перестаю в це вірити ні на хвилину, – каже жінка.

Пані Ольга каже, що їй часто доводиться чути запитання, навіщо вона займається такою благодійністю.

- Розумієте, я ніби віддячую Всесвіту в такий спосіб за те, що мій коханий живий. Я вірю, що це працює, – каже Ольга.

Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок