«Військовий сувенір» для арт-терапії ветеранів

Юрій із власного досвіду знає про труднощі, з якими зіштовхуються ветерани після повернення додому. У новій реальності багатьох очікує нерозуміння, подолання психологічних травм та непростий шлях пошуку себе. Свого часу ефективною терапією для Лисака стало створення виробів із дерева, чим чоловік займається вже три роки. Тепер здобутий досвід він хоче передати іншим ветеранам, навчаючи їх цьому ремеслу.

Кореспондентка Укрінформу побувала у майстерні «Військовий сувенір», яка вже оснащена необхідним обладнанням і готова приймати ветеранів.

«КОЛИ ПРАЦЮЄШ ІЗ ДЕРЕВОМ, ЗАБУВАЄШ ПРО ВСЕ НА СВІТІ»

Ми зустрічаємося з ветераном та головою громадської організації «Військовий сувенір» Юрієм Лисаком у тихій вуличці неподалік від центральної частини Житомира, куди зручно доїжджати громадським транспортом. Чоловік проводить до майстерні «Військовий сувенір», поруч із якою ростуть дерева та зовсім не чути шуму міста. За його словами, це місце вдале для того, аби зосередитися, дати волю своїй фантазії, працюючи з деревом, або просто відпочити.

Про себе Юрій розповідає, що на війну пішов добровольцем у 2015 році. Служив стрільцем в одному з окремих батальйонів, у складі якого перебував у різних гарячих точках Луганщини. Додому повернувся у 2020 році з другою групою інвалідності, яка з’явилася в нього саме на війні. Зараз чоловік – пенсіонер.

«Я працював юристом із 1994 року, але проблема в тому, що ветеранів у цивільному житті не сприймають і їх не хочуть брати на роботу. Я сам із цим зіштовхнувся, адже з роботи мене попросили звільнитися», – говорить Юрій.

Шукаючи собі заняття і спосіб адаптації до цивільного життя, Юрій почав створювати вироби з дерева і цією справою займається вже три роки.

- Декоративно-прикладним мистецтвом я взагалі ніколи не займався, – ділиться ветеран. – Коли лікувався у госпіталі в Пущі-Водиці, один психолог, який витягнув мене з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад – ред.), запропонував зайнятися будь-якою арт-терапією. Я повернувся додому і зробив перші вироби з дерева у вигляді світильників. Коли працюєш із деревом, забуваєш про все на світі. Я вирішив: якщо сам вийшов із цього стану таким чином, то й інші зможуть. Хочу на власному прикладі та досвіді навчити цьому інших.

Так у Лисака виникла думка створити майстерню, де б він навчав ветеранів тому, чим займається сам. Чоловік звертався з ідеєю до деяких місцевих депутатів, але вони її не підтримали. Згодом цей проєкт він подав на конкурс грантів ПРООН та отримав фінансову підтримку для відкриття майстерні й разом із однодумцями реалізував свій задум.

ПРОСТІР АРТ-ТЕРАПІЇ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

Частину обладнання для майстерні «Військовий сувенір» придбали за 120 тис. грн гранту, дещо подарували знайомі, а також Юрій Лисак перевіз туди деякі свої верстати. Деревиною для початкових потреб забезпечив знайомий ветерана, який працює на пилорамі. Зараз майстерня тимчасово орендує приміщення на пільгових умовах, сплачуючи лише за електроенергію.

Ветеран проводить екскурсію майстернею й показує подаровані знайомими давні знаряддя для обробки деревини, які він планує передати музею, та сучасне обладнання. На окремому стенді розміщені його годинники та світильники з дерева, а також дерев’яні музичні інструменти, портсигари, картини інших майстрів. Створювати всі ці речі можна буде навчитися саме тут.

«Наша мета – аби хлопці прийшли сюди і почали працювати з деревом. Ветерани повертаються з ПТСР важкого ступеня, і їх треба вчити долати це. Юлія Толмачова (житомирська волонтерка, – ред.) дає можливість хлопцям малювати і вона може принести їм пензлики й фарби в шпиталь. Натомість я не можу доставити в госпіталь обладнання, аби хлопці могли щось виготовити з дерева, тому я запрошую їх сюди. Тут можна виробляти щось маленьке, але це все – крафтові речі. Під час такого заняття працює дрібна моторика рук, і коли ти в цьому всьому копирсаєшся, твій мозок зосереджений лише на роботі. Я усім допомагатиму, і покажу, що з деревини за допомогою фантазії можна створити будь-що», – каже Лисак.

За його словами, у майстерні одночасно можуть працювати семеро людей, бо саме для стількох вистачить інструментів і таким чином вдасться оптимально розподілити робочий простір, аби ніхто нікому не заважав.

Юрій додає, що майстерня – це ще й простір однодумців, де розуміють один одного. Там не обов’язково працювати, а можна просто прийти й подивитися, як вироби з дерева створюють інші. Головні правила «Військового сувеніру» – табу на алкоголь та розмови про політику.

У сусідній кімнаті майстерні є простір для відпочинку, де зможуть малювати діти, які приходитимуть сюди разом із батьками. У «Військовому сувенірі» вже встановили булер’ян (піч, яка опалюється дровами, – ред.), для обігріву в холодну пору року, та ще буде й буржуйка. Надворі під деревами поруч із майстернею планують облаштувати комфортну зону для відпочинку.

ОКОПНІ СВІЧКИ З ДЕРЕВА

Юрій Лисак ділиться, що зараз формують першу групу ветеранів для безкоштовних занять у майстерні. Він каже, що починати знайомство з ремеслом варто з простих та практичних речей. Як приклад, показує окопні свічки з дерева, які він виготовляв для військових.

Вони компактні, адже мають форму прямокутника, вгорі якого встановлена маленька світлодіодна лампа, а всередині – дві батарейки. Ветеран ділиться, що за тиждень виготовляв до сотні таких свічок і вже втратив лік, скільки їх передав військовим. Частину його виробів розмалювали для захисників школярі.

Ветеран говорить, що для крафтових виробів із дерева не треба шукати чогось особливого, адже для цього годяться відходи деревообробки, пеньки дерев і навіть гілки. Рука майстра може легко перетворити все це на оригінальні речі.

Попри те, що майстерня готова до старту, їй все одно потрібні додаткові інструменти та матеріали, за допомогою яких ветерани зможуть займатися арт-терапією. Тож, за словами Юрія Лисака, проєкту «Військовий сувенір» потрібні меценати, які готові підтримати цю ініціативу й допомогти ветеранам.

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора