Громада, що вчиться сама і вже навчає інших

Реформа місцевого самоврядування – одна з найбільш успішних, які діють в Україні. Звичайно, не скрізь вона змогла себе показати, але там, де новостворені громади зуміли творчо скористатися можливостями, що відкрились, є помітні успіхи. Особливо це проявилось після початку широкомасштабної російської навали. Один із прикладів – Магдалинівська селищна громада Дніпропетровської області. Тут, серед іншого, вдало поєднались власна креативність із порадами неурядових організацій, у першу чергу – Програми «U-LEAD з Європою», яка найбільш системно опікується розвитком громад.

САДИ ПЕРЕМОГИ

Магдалинівська громада спроможна втілювати власні проєкти нерідко і без зовнішньої фінансової підтримки, як-то у випадку з місцевим ЦНАПом.

- Вони створили ЦНАП з допомогою наших консультацій, але за свої кошти – навіть не за кошти донорів, – розповідає керівниця Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» в Дніпропетровській області Олена Тертишна. – Утім, кожний їхній крок ми супроводжували. Ми йшли з ними. Бо вони не знали, як це зробити, і звернулись до нас. Ми провели їх цією доріжкою, і тепер вони мають сучасний ЦНАП. Ми запрошуємо їх на наші навчання.

Тертишна наголосила, що громада не лише шукає рішення своїх безпосередніх задач, а й активно навчається нового, розширює власні горизонти.

- От, зараз чітко стоїть питання безпекового простору в громадах, особливо в шкільних закладах. Вони пройшли всі курси, які ми їм запропонували, а тепер самі навчають інші громади. Збудували – знову ж таки за рахунок своїх коштів, але в результаті наших навчань – бомбосховище. Зараз завершили перше, за нашими рекомендаціями, вже йдуть на друге. Збираються зробити третє – і ще вчать інші громади. Ми, як то кажуть, даємо громадам не рибу, а вудку.

Ми їх запрошували на навчання з продовольчої безпеки. Вони пройшли курс, були учасниками наших семінарів, були спікерами. У голови селищної громади Володимира Дробітька сьогодні, за нашими рекомендаціями, складена дуже гарна муніципальна програма з продовольчої безпеки «Сади перемоги». Виділили під неї 15 гектарів, де вирощують і кабачки, і капусту, й моркву, помідори, огірки, горох… Тобто тут він теж пішов за нашими порадами.

Олена Тертишна наголошує, що це не підприємство – в «Садах» усе робиться волонтерськими зусиллями його працівників. І переселенці, й працівники радо виходять на ці поля. Голова громади залучив сільгоспвиробників на території громади. Вони дають йому трактори, обробляють муніципальні поля, готують їх до посіву, сіють. А вже прополку роблять працівники бюджетних закладів. U-LEAD орієнтує на те, щоб кожна громада робила продовольчий запас. У Магдалинівці сьогодні вже другий рік поспіль готують ці запаси. Всі бюджетні установи забезпечують продовольством – лікувальні заклади, дитячі садочки… Військовим без вихідних постачають продукцію, бо його школи зорієнтовані на те, що консервують, закручують – а потім щотижня все це передається Збройним Силам у ті частини, які подавали заявки.

Керівниця Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» в Дніпропетровській області наводить наступний приклад.

- У громаді був запит на соціальне підприємництво. Волонтерство добре поставлено в громаді, й ми їх теж запросили на навчання: як можна згуртувати волонтерів, щоб вони не самодіяльно займались – а щоб влада бачила їх і підтримувала. Дробітьку сподобалась ідея впровадження соціального підприємництва. Ми до них спрямували громадську організацію «Дивна Україна». І вони зараз спільно працюють.

ШКОЛА ДЛЯ ВПО

Магдалинівська громада була створена в 2019 році, а підготовка до об’єднання почалась ще раніше. Тобто всі процеси децентралізації тут встигли відпрацювати добровільно і за власними планами, в тому числі розробленими за підтримки експертів U-LEAD. Мабуть, найважливіший – План бюджетної стабілізації, який в умовах воєнного стану допомагає впоратися з викликами та збалансувати фінансову систему.

- Об’єднали дві третини колишнього Магдалинівського району, – розповів Магдалинівський селищний голова Володимир Дробітько. – І якщо в інших громадах треба було розбудовувати систему управління – в нас стояло завдання її зберегти. Тому що всі районні служби залишались у селищі. Все було спрямоване на те, щоб максимально зберегти адміністративні приміщення, правильно ними розпорядитись, завести туди бізнес, можливо, завести інші служби – грати на наповнення бюджету і на розвиток громади, на створення нових центрів.

Сьогодні першочергове завдання, на вирішення якого націлена громада – навести порядок у комунальному господарстві. За порадою експертів U-LEAD зробили волонтерський центр, щоб посилити допомогу і своїм людям, і військовим; впровадили вже згадану вище програму продовольчої безпеки, завдяки якій допомогу отримують і внутрішньо переміщені особи, і військові, які приходять на ротацію.

- Вони в будь-який час дня і ночі піднімають наших співробітників, якщо треба когось продуктами харчування забезпечити чи ще щось. Ми завжди відкриті й завжди допомагаємо. Це наш перший обов’язок – допомогти ЗСУ.

- До речі, щодо ВПО…

- Крізь нас пройшло більше 4 тисяч переселенців. На сьогодні в громаді перебуває 825 чоловік. Є облаштоване місце компактного проживання, де мешкають 67 чоловік. Донедавна було 100, але люди потихеньку повертаються – в Харківський регіон, у Херсонський… Слава Богу, що в них з’явилася така можливість. Щоб допомогти людям пережити складну ситуацію тим, хто в нас залишаються, чи в приватному секторі, чи в місці компактного проживання – ми працюємо з різними фондами: з Червоним Хрестом, з Фондом Пінчука, «Людина в біді», ще з низкою інших. Люди, що живуть у місці компактного проживання на території колишньої лікарні, перебувають в облаштованому приміщенні безкоштовно. Комунальні послуги сплачує громада; ремонт також зробили частково за рахунок громади, все решта – оті вищезгадані фонди.

- Але ж, сподіваюсь, і переселенці не сидять без діла?

- Ми їх спробували асимілювати. У нас зараз залишаються вихідці з Донецького та Луганського регіонів, приїхали вони з невеличких містечок: Попасної, Мар’їнки… Люди переважно з міськими професіями: хтось шахтарем працював, хтось інженером. Наша ж громада в основному сільськогосподарська, і переселенцям слід перелаштуватись працювати в аграрному бізнесі. Почали залучати ВПО до роботи в «Садах перемоги», і вони стали отримувати досвід роботи по збиранню врожаю, по догляду за рослинами – і вже восени, розуміючи графік роботи, вимоги до них, вони йшли свідомо, особливо в овочеві компанії на збирання тієї ж самої картоплі, цибулі, капусти.

АВТОБУСИ НАДІЇ

Порівняно з іншими громадами – у тій же Полтавщині – у Магдалинівці переселенців не надто багато. Вона розташована на Лівобережжі Дніпропетровщини, Харківщина й Донбас поруч, тож люди з цих територій торік навесні старалися тут надовго не затримуватись. Скажімо, у Нехворощанській громаді на Полтавщині ВПО складають 10 відсотків населення, а в Магдалинівській – менше чотирьох (усього громада, без новоприбулих, налічує 21 тисячу чоловік). До речі, Володимир Анатолійович знайомий з колегою в Нехворощі Віктором Дубовичем, підтримує з ним партнерські та й особисті зв’язки.

Сьогодні вони, хто хотів, хто має змогу… звісно, старі люди, інваліди цього не зможуть, а ті, хто працездатний – працюють у наших аграрних підприємствах. Чи сезонно, чи хтось уже на постійній роботі – це дало їм можливість працевлаштуватися й отримати додатковий дохід для своєї родини.

- А чи нема людей, які знайшли себе у вашій громаді? Лікарі, вчителі…

- Є. У нас зараз працює в лікарні ендокринологом молодий фахівець із Харкова. Він у нас залишається жити. Медичні сестри також у нас працюють. Санітарками звичайними теж працюють жінки-переселенки…

Сьогодні в громаді ведеться агітація за те, щоб усі діти внутрішньо переміщених осіб займались саме офлайн у закладах освіти. В останньому навчальному році, що минув улітку, 54 відсотки учнів громади вже займались по змішаній формі навчання у закладах, де створені укриття.

- Зараз вкладаємо гроші в цивільний захист: і прості укриття, і подвійного призначення, і протирадіаційні. Тільки для того, щоби з 1 вересня всі заклади освіти запрацювали офлайн, і була можливість у діток навчатись, а батьки знали, що їхні діти знаходяться в безпеці. І вчителі та вихователі в дитсадках щоб могли вести повноцінний освітній процес. Адже два «ковідних» роки і другий рік війни відбиваються сьогодні й на вступній кампанії, та й узагалі на вихованні дітей. Треба більше уваги приділяти як медичній сфері, так і освітній. У медичній нам болить кадрова робота, і доведеться багато працювати над поліпшенням інфраструктури. А в освіті це робота безпосередньо з нашими вихованцями. От саме цим питанням ми зараз найбільше уваги приділяємо в громаді.

Здавалося б, під час війни про це можна було думати в останню чергу, але в Магдалинівці велику увагу приділяють соціальній сфері. На сьогодні є низка проєктів, інноватором яких є Дніпропетровщина, зокрема, організація «Ветеран» і їй подібні. Магдалинівська громада є безпосереднім учасником цих проєктів. Як приклад. Керівниця економічного відділу селищної ради Магдалинівки Тетяна Кацай поділилась деякими даними.

Громада налічує 36 населених пунктів. Відстань від сіл до адміністративного центру громади коливається від 10 до 20 км, а є один населений пункт, Тарасівка, що знаходиться на відстані 30 км, і живуть у ньому 33 особи. Задовго до реформи склалася система, що перевезеннями займаються приватники в обласному центрі. А хто буде пускати автобус до тої ж Тарасівки, якщо це обіцяє виключно ґрунтовні збитки власнику? І Магдалинівка пішла своїм шляхом.

- Ми запустили програму «Соціальний автобус», – поінформувала Тетяна Леонідівна. – І сьогодні ним користуються всі пільгові категорії… А під час війни зросла й кількість інвалідів. І ми стараємося підвозити їх до центру громади, аби вони отримали якісніші послуги – медичні; кому не вистачає на місцях адміністративних послуг – щоб вони звернулись до центрального ЦНАПу, в Пенсійний фонд і тому подібне. Хоча в нас, в принципі, в кожному старостинському окрузі працюють віддалені робочі місця ЦНАПу... До речі, ми зараз закуповуємо новий транспорт для цього проєкту, щоб він був більш інклюзивним. Ми ж розуміємо, що хлопці повертаються пораненими, хтось буде обмежений у русі. Для того, щоб їм було зручніше користатись соціальним транспортом, він має бути відповідно обладнаним. Усі мешканці нашої громади мають отримувати якісну послугу пасажироперевезення.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЕРЕДБАЧЕННЯ

За роки самостійності громада багато чого перебудувала в галузі ЖКГ. У першу чергу в сфері водозабезпечення.

- У принципі, в нас у громаді нема такої проблематики, як у південних регіонах Дніпропетровщини, які були підв’язані під Каховське водосховище і де сьогодні цілі міста й райони залишились без води, – зауважила пані Тетяна. – Але все одно рівень води у наших водоймах щороку зменшується, а крім того старе обладнання, старі магістралі, старі водонапірні вежі потребують заміни. Ми несли від зношених труб і веж великі збитки, і сьогодні працюємо в даному напрямку.

Вона виклала чималий список робіт, які вже завершені, а також кілька об’єктів, де розроблена проєктно-конструкторська документація. Перераховувати тут усе немає сенсу, головне, що нове устаткування по нових трубах уже жене воду в будинки 4489 абонентів Магдалинівки та інших сіл громади.

Не менш успішно працюють інші комунальні підприємства. А також комунальні заклади, що несуть у маси українську культуру (одних фестивальних дипломів не перелічити, а є ще перемога в музичному конкурсі, що проводився у самому Відні!), але автора зацікавили фотографії, які надіслали з громади. Передивившись їх, знову звернувся до її голови – і почув відповідь, яка вельми цікава з точки зору… історії створення Магдалинівської територіальної громади.

- Побачив багато фотографій, де ви знаходитесь серед спортсменів. Самі берете участь у спортивних змаганнях?

- В основному – так. У нас є команда Всеукраїнської асоціації ОТГ з волейболу; ми там захищаємо спортивну честь Дніпропетровщини. Не буду казати, що ми, там, дротик метаємо – це не спорт. А от в ігрових видах спорту завжди був членом команди. Показуємо приклад тим, хто поруч знаходиться. У нас прекрасне футбольне поле з натуральним покриттям (є й поле зі штучним покриттям – біля школи), повноцінне футбольне поле, думаю, найкраще в Україні, тому що його робив нам бізнес, великі аграрні компанії. На ньому виступали навіть команди першої ліги України. Поле отримало гідну оцінку професіоналів, і до нас намагаються приїжджати всі команди з різних регіонів, хто бере участь у цих чемпіонатах, щоб пограти на хорошому майданчику. Отримати насолоду від такої гри.

- А стадіон ви побудували після утворення громади?

- Ні. Ми просто розуміли саму логіку реформи. Я – колишній голова районної ради з 15 грудня 2015 року, і коли почалися процеси децентралізації, ми відразу ж почали працювати в тому напрямку, що майбутнє все одно – за об’єднанням сільських рад. І ми, районною радою, почали ті кошти, які приходили від найбільших платників до районного бюджету, вкладати як в інфраструктурні об’єкти, так і в освітні. І таким чином ми, ще не об’єднані – вже робили такі поклики: дивіться, коли ми об’єднаємося, ви будете бачити результат цього об’єднання. Тому що кошти, які ви платите до районного бюджету – вони до вас повертаються. А ті кошти, що будуть у вас осідати – що ви за них зможете зробити? Цим ми показували приклад тим сільським радам, які були дотаційними. Тому що багато підприємств ухилялись від сплати податків, так би мовити, «мінімізували» їх. Таким чином ми створювали конкуренцію між сільськими радами, і сьогодні ми такі проєкти зробили – і відразу видно, які сільські ради займають лідерські позиції, а які – зрозуміли, що це таке й намагаються вирівняти ситуацію уже в межах конкуренції всередині нашої громади… Є багато таких проєктів, які ми реалізували ще до об’єднання, – розповідає Магдалинівський селищний голова Володимир Дробітько.

* * *

- Стратегія розвитку Магдалинівської громади написана за сприяння U-LEAD, і оце все, що пішло далі – веде їх, як компас, – підкреслила в кінці нашої бесіди Олена Тертишна. – Визначені орієнтири. Ми допомогли їм, у рамках стратегії, розробити брендбук. Магдалинівська громада якраз і є прикладом того, яка через навчання на наших заходах обирають напрямок, вони його проходять і дають результат. Яскравий приклад, як через навчання можна вийти вже на ефективне використання власного ресурсу, об’єднуючись з іншими. У них проблема була по ЖКГ – по водозабезпеченню.  Ми прозондували цю тему в сусідніх областях, і він уже не шукав партнерів як голку в копиці сіна, а поїхав за конкретними адресами. І зараз у нього створене дуже ефективне комунальне підприємство. Оце і є приклади такої співпраці.

У нас зараз по тридцять-сорок відсотків місцеві бюджети недоотримують. Не всі можуть похвалитись стовідсотковим наповненням. Ті регіони, куди релокувались підприємства, мають більші бюджети, Полтава у тому числі, бо вона більш «тиловіша». А наша область стала південним щитом перед тими загарбниками. Все робиться для того, щоб їх відігнати. У нас вони стояли на межі з Херсонщиною, під Зеленодольськом. Що люди пережили – то страшно. У нас є села за 30 кілометрів від лінії вогню… Але ми живемо!

Михайло Бублик