Докази-уламки: як у Харкові досліджують російські ракети та дрони
У Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса» досліджують усі види зброї: «від кастета – до ракети», як кажуть самі співробітники. Протягом першого року повномасштабної війни вони навчилися за залишками визначати тип озброєння, які застосовують росіяни. Це вкрай важливо для слідства та ґрунтовності обвинувальних актів, що направляють до судів. А ще такі відомості дають уявлення про те, які нові боєприпаси створюють у РФ та як модифікують наявні.
Про С-300, «шахеди» та авіабомби, а також «джек-пот» для експерта кореспондентам Укрінформу розповіли в інституті.
ТАКОЇ КІЛЬКОСТІ ТА РІЗНОМАНІТТЯ РАКЕТ НЕ БАЧИЛА ЖОДНА КРАЇНА
Через лабораторії держустанови проходили майже всі типи ракет, які використовувала Російська Федерація для ударів по Україні. Якщо в перші тижні повномасштабного вторгнення експертам було вкрай важко, – бази для визначення та порівняння боєприпасів просто не було, то тепер уже накопичені матеріали та досвід дають змогу працювати впевнено. Та об’єми роботи просто-таки шалені, говорить Віталій Нікітюк, завідувач сектору досліджень зброї та вибухотехнічних досліджень. І пересічного українця цей факт не здивує, адже обстріли росіяни не припиняють.
«Географія» уламків, які досліджують, широка: від Чернігівщини – до Донеччини.
«Якщо раніше навантаження на експерта становило до сотні досліджень, і це було дуже багато, то тепер у провідних фахівців тисяча-півтори досліджень на руках. Вони різноманітні, складні, комплексні, комісійні», – говорить фахівець.
Один із ключових викликів – поява у нашого ворога нових зразків озброєння, які треба правильно ідентифікувати за маленькими уламками. Для цього зазвичай бракує інформації навіть у рамках світового досвіду.
За місяць фахівець може провести 5-7 досліджень, найбільше – до десяти, зазначають в інституті.
«Такої кількості та різноманіття ракет, я думаю, не бачила жодна країна. Наші співробітники по крихтах збирають дані, зразки, щоб мати й натурну колекцію, й інформаційну в електронному вигляді. Проте Росія застосовує все нові і нові види боєприпасів, які виготовляють чи переробляють. Тому складно пристосовуватися, але ми це робимо», – каже Нікітюк.
НЕМАЄ НЕВІДОМИХ УЛАМКІВ – ТРЕБА БІЛЬШЕ ЧАСУ
Фахівець пояснює: кожен випадок потребує різного часу для проведення дослідження – з огляду на те, з чим слід працювати.
«Буває, вистачає сантиметрів, іноді треба уламок масивний. Якщо на ньому є маркувальні позначення, то для експерта це "джек-пот", тому що там міститься або вся, або часткова інформація про боєприпас, і є розуміння, чи це виготовлено в Росії, чи країна-агресор десь це купила. Іноді достатньо одного погляду, колись потрібні консультації, іноді треба літературу піднімати, шукати джерела інформації, – зазначає Нікітюк. – А трапляється, що експерту й уламка не треба: він приїздить на місце події й розуміє, який тип ракети був застосований».
На робочому місці завідувача сектору досліджень зброї та вибухотехнічних досліджень наразі є уламок (не для фотографування), який залишається загадкою.
«Це єдиний випадок, коли ми не можемо ідентифікувати, що це був за тип ракети. В інших випадках ми справилися. Ні, це не глухий кут для експерта. Не буває невідомих уламків, значить, потрібно більше часу», – переконує Нікітюк.
Провідний експерт Олександр Коломійцев зауважує, що важливо, щоб уламки на місці події були ретельно зібрані.
І все ж із маленькими, геть неінформативними, залишками працювати вкрай важко.
«Це переважно стосується уламків артилерійських боєприпасів, які не належать до основної фракції осколків, то визначити, скажімо, той же індекс ГРАУ (система цифро-літерного позначення зразків озброєння та військової техніки, що присвоює головне ракетно-артилерійське управління Міноборони Росії, – ред.) практично неможливо. Ми можемо надати лише діапазон калібру», – зазначає фахівець.
МАЙЖЕ ЦІЛИЙ «ШАХЕД», ЗАЛИШКИ «ФАБІВ» ТА Х-29
Олександр Коломійцев, у роботі якого наразі 1200 експертиз, показує, з чим доводиться мати справу.
«Це залишки фугасної авіаційної бомби ФАБ-500Ш, штурмової, яка використовується для завдання ударів по наземних цілях з низьких висот. Вона є осколково-фугасною. Маса бойової частини – близько 300 кг. І вона спускається на парашуті (такі бомби Росія скидає за десятки кілометрів від лінії фронту без заходу в зону ураження української ППО, – ред.)», – розповідає Коломійцев.
Після розриву від такої бомби залишилося так зване дно корпусу, яке розділяє бойову частину та парашут. За цими рештками можна ідентифікувати боєприпас.
Також на столі в експерта частина ракети класу «повітря – земля» Х-29, а саме та частина, що відповідає за аеродинамічне управління.
«Це все, що залишається від ракети після вибуху. Ідентифікувати ракети можна на основі особливостей конструкції, розмірів характерних частин. Звісно, коли немає маркування, використовуються спеціальні альбоми зі схемами», – зазначає фахівець.
Ще він демонструє залишки Х-59МК2 – її центральної частини та уламки електронного обладнання.
Експерт розповідає і про те, що всі харків’яни звикли називати просто «С-300», бо вони найчастіше летять з російського Бєлгорода. Насправді ж С-300 – комплекси середнього радіусу дії, якими наносять удари.
«А ракети, які застосовують росіяни, це в основному 5В55К або 5В55Р чи їхні модифікації», – зазначає Коломійцев.
За його словами, сучасні ракети, наприклад, Х-101 чи «Калібр», ідентифікувати простіше, ніж старі радянські, про такі боєприпаси більше інформації.
В інституті можна поглянути й на майже цілий Shahed-136: дрон не влучив у ціль на Харківщині, розбився та спалахнув. Завдяки цьому експерти змогли детально вивчити конструкцію того, що українці звуть «мопедами».
«Оце проникального типу бойова частина, осколково-фугасна. Фактично – сталева болванка, яка начинена вибухівкою, осколки якої розлітаються так само, як від артилерійського снаряда. Це двигун, антени GPS-навігації, рульові прилади, а також різні деталі», – говорить Коломійцев.
Зазвичай від цих дронів залишається багато уламків, бо він легкий – під час вибуху їх розкидає в різні боки. Ідентифікувати ці БПЛА доволі легко.
Експерт зауважує, що Shahed-131 має «цікавішу» бойову частину – з ударними ядрами.
«Вона трохи менша за розмірами, але ураження від неї трохи вищі. Але вона складніша у виготовленні порівняно з 136-ю», – пояснює Коломійцев.
ЕКСПЕРТИЗУ РУЙНУВАНЬ ПРИСКОРЮЄ 3D-СКАНЕР
Після початку повномасштабного вторгнення в Інституті ім. Бокаріуса з’явився 3D-сканер. Потужний прилад як гуманітарну допомогу надали закордонні партнери України.
Судовий експерт лабораторії інженерно-технічних та військових досліджень Андрій Гур'єв наголошує, що сканер суттєво прискорив проведення кілька видів експертиз. На місці ракетних ударів чи обстрілів зі сканером треба працювати від години до п’яти – і це значно менше часу, ніж довелося б працювати окремо фахівцям із різних лабораторій.
«Принцип роботи: дзеркало, від якого відбиваються "очі" лазера та повертаються до нього. Прилад увімкнули, перший оберт – це він себе позиціонує в просторі, після чого починає сканування та фотографування на 360 градусів. Він фіксує нахили, відстані та будує об'ємну модель. Після цього дані обробляються на комп'ютері, відсікається усе зайве, і потім готова модель передається далі на будівельно-технічну, військово-технічну та вибухотехнічну експертизи, які таким чином значно прискорюються, бо не потрібно робити зайві виміри», – розповідає Гур'єв.
Отриману 3D-модель фахівці зіставляють із технічною документацією на будівлі. Або ж порівнюють із 3D-моделями до руйнування.«Звичайно, таких сканувань раніше робили небагато, але вони також є», – зазначає Гур'єв.
Довідково: Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» — державна спеціалізована науково-дослідна установа судової експертизи, підпорядкована Мін'юстові України. В інституті, крім експертиз різних видів зброї, проводять почеркознавчі, лінгвістичні, психологічні, мистецтвознавчі, трасологічні, фототехнічні, біологічні, інженерно-транспортні, пожежно-технічні, економічні, будівельно-технічні, судово-ветеринарні, історико-археологічні, товарознавчі та інші дослідження. У листопаді установа відзначає 100-річчя. Микола Бокаріус – засновник і перший директор інституту. У 1911 р. він перший у Російській імперії провів дактилоскопічну експертизу. Заснував криміналістичний напрям у судовій медицині.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського
