Трускавець сьогодні – не просто курортне місто у Львівській області. Це дім для 14 тисяч внутрішньо переміщених осіб, серед яких – чимало мам із дітьми.

Про те, як інфраструктура міста витримує навантаження, як місто розв’язує свої проблеми, розвивається і залучає інвестиції, кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з міським головою Трускавця Андрієм Кульчинським.

РЕКОРДНІ 100 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ ІНВЕСТИЦІЙ

- Улітку минулого року ви розповідали, що в Трускавець заходять рекордні майже 100 мільйонів доларів інвестицій. Скажіть, будь ласка, чи все вдалося?

- Кошти зайшли. Минулого року в нас відкрився сучасний торговельний центр площею 15 тисяч квадратних метрів. За оцінюваннями інвесторів, було залучено майже два мільйони доларів. Паралельно готували до введення в експлуатацію вітроелектростанцію на території Трускавецької громади, на Карпатському хребті. Її вартість – а це були кредити Європейського банку реконструкції та розвитку – 54 мільйони євро. Вона вже введена в експлуатацію. Відкрили також новий готель у центрі міста. Ми порахували, що десь близько 10 тисяч квадратних метрів у нас було введено в експлуатацію житлової комерційної нерухомості, це – окрім торговельного центру. Якщо все додати, приблизно так і виходить: може, 99, а може, 101 мільйон доларів.

- Ви зауважували, що в Трускавці такі інвестиції – вперше.

- Із 2002 року я – депутат міської ради Трускавця. І щоб за рік такі великі інвестиції – такого не було. Ну, колись періодично будували п'ятизіркові готелі. Вони дорогі, але щоб одночасно так багато будували, то ні. Вітроелектростанція мала зайти ще до війни, то робота кількох років. Але цінність цих інвестицій в тому, що рішення ухвалили під час війни.

ЗА РІК НАДХОДЖЕННЯ ВІД ВІТРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ СЯГНУТЬ ДВОХ МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ

- Розкажіть, будь ласка, більше про вітроелектростанцію.

- Інвестор уже давно приглядався: і сам проєкт, і розрахунки починали вивчати років десять тому. І коли в 2020-му створили нашу громаду, до якої увійшли місто Трускавець та сім сіл, депутати проголосували за виділення в довготривалу оренду земель під вітряки. Це українсько-чеське підприємство, яке мало подібну станцію, лише трішки меншого масштабу, в Старосамбірському районі.

Вітрова елекростанція в нашій громаді нині є найбільшою у Львівській області. Це 54-мегаватна електростанція на 10 вітряків, висота стояків – по 100 метрів. Цінність для Трускавця в тому, що від цієї станції заведені три силові кабелі до міської підстанції. Це суттєво поліпшує стабільність і якість струму, який заходить у місто. Тому що Трускавець розвивається і потребує додаткового джерела електрики.

- А самі вітряки імпортували?

-Так, в Україні їх не виробляють, завезли з Європи. І в кінці 2023 року станція потужністю 54 МВт була введена в експлуатацію та під'єднана до загальної енергосистеми країни. Для бюджету громади це – і податок на нерухомість, і податок за оренду землі, і нові робочі місця. Ми порахували, що за рік надходження сягнуть близько двох мільйонів гривень.

СОТНІ ЛЮДЕЙ ОТРИМУВАТИМУТЬ ВИСОКІ ЗАРПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В ТРУСКАВЦІ

- Відомо, що у Трускавці також почнуть будувати новий завод мінеральних вод.

- Це довготривала історія. У нас працювали і працюють кілька заводів мінеральних вод, десь приблизно рік тому їх купила одна юридична особа. Заводи почали більш агресивно себе позиціонувати на ринку – як представники однієї торгової марки «Трускавецька». Бо досі вони між собою конкурували, це було проблемою.

Але потужностей цих заводів наразі вже не вистачає. Власник розробив бізнес-план, бо треба розширюватися, але території заводів цьому не сприяють. Потрібно будувати новий великий завод, власник знайшов приватну земельну ділянку й викупив її. Наприкінці минулого року було багато дискусій у депутатському корпусі й на сесії ухвалили рішення про початок процедури зміни генерального плану міста в частині розроблення документації і створення екологічного технопарку площею 25 гектарів, де будуватиметься завод. Уже проведені геодезичні роботи, і є розуміння, яке навантаження можна проводити на ґрунти. Розроблення проєкту замовлено німецькій архітектурній компанії, що працювала для різних світових брендів, таких як «Coca-Cola». Тобто в цієї компанії є великий досвід.

Власник невипадково обрав німецького проєктанта, бо в німців – загострене відчуття екології. Для замовника було важливо, щоби все, що будуватиметься, чітко відповідало європейським екологічним нормам.

Якщо все буде добре, то в цьому році можуть почати будівництво заводу. За словами інвесторів, вкладення становлять майже 35 мільйонів євро.

- А хто інвестор, власник іноземний?

- Це товариство з обмеженою відповідальністю, там декілька власників. Присутні резиденти і нерезиденти, українські та іноземні гроші.

- Інші заводи припинять роботу?

- Із часом планують припинити, тому що новий завод закриє всі потреби. Вони, можливо, будуть перепрофільовані.

- Чи можна вже казати, скільки грошей це принесе в місцевий бюджет?

- На сьогодні в різні бюджети ці два заводи мінеральних вод сплатили приблизно 50 мільйонів гривень за 2023 рік. А після введення в експлуатацію нового заводу за цінами 2023-го очікується збільшення цієї суми втричі.

На заводі самі лінії будуть автоматизовані. Але в сфері промоції і реклами, укладання логістичних угод працюватиме набагато більше людей. Тобто сотні робітників офіційно отримуватимуть високі зарплати на підприємстві, зареєстрованому у Трускавці.

Ну, і це є іміджевий проєкт для Трускавця. Ця вода дуже серйозно конкуруватиме на українському і, сподіваюсь, європейському ринках. Тому що трускавецька марка вже відома в Польщі й загалом має всі шанси зайти на ринок у Східну Європу.

Бо треба рухатись, жити далі. Ми розуміємо, що тепер нам потрібні нові інвестиції, нові робочі місця, треба курорт розвивати. Нам було дуже важко втримати господарку в ковідний період. Коли він почався, місто було все закрите – готелі, санаторії, всі кафе, ресторани і так далі. І ми розуміємо нашу незахищеність, бо місто є моногалузеве. Війна так само принесла свої виклики. Ми розуміємо, що треба щось додатково. Відкриття вітроелектростанції, нових торговельних центрів, введення в експлуатацію нового заводу мінеральної води нам трішки диверсифікує ситуацію. Головне – щоби не шкодило концепції курорту, було безпечно для екології.

- Скажіть, будь ласка, чи є в Трускавецькій громаді релоковані через війну підприємства?

- Є невеличкі. У нас же місто моногалузеве, перемістити якісь заводи сюди неможливо, але в сфері малого бізнесу приклади є. Відкрилося кілька магазинів, спа-салонів, центрів, пов’язаних із фізкультурою, йогою.

Восени 2022 року переїхала до Трускавця амбулаторія Центру первинної медико-санітарної допомоги з Покровська, що на Донеччині. Ця державна медустанова наразі приймає пацієнтів, переміщених осіб з усіх областей України, надає безоплатну медичну допомогу. В минулому році медики приїхали з сім'ями, жили в Трускавці. Я їм допомагав, знайшов приміщення для проживання. Ну, я за фахом лікар, тож ми колеги.

Активні люди шукали, як розвивати свої здібності на новій локації, і знайшли себе тут. Я сподіваюся, що інші так само зможуть себе реалізувати. Ми обома руками за те, щоб цей напрям розвивався і гармонійно поєднувався з моделлю, яка вже давно існує у місті.

БЮДЖЕТ МІСТА ВИКОНАЛИ НА 107 ВІДСОТКІВ

- Що минулого року було з бюджетом міста? Вдалося виконати?

- Ми виконали бюджет на 107 відсотків. Тут є багато різних факторів. Ми не планували в 2023 році якихось грандіозних проєктів, які б мали фінансувати. Робили тільки те, що потрібно для безпеки міста, для того, щоб ми втримували господарку. Ну і знову ж таки, працювали на перспективу – наповнення бюджету і міста, і області, і держави.

У нас курортне місто, ми мусимо робити все задля безпеки людей. Тому я хочу сказати, що ми залучили і з держави, і з області, і з ґрантових проєктів у розвиток, різні придбання або в ремонтні роботи три чверті зовнішніх запозичень, а це – близько 400 мільйонів гривень за минулий рік.

- До речі, яка тепер ситуація з курортниками?

- Статистика наразі трішки спотворена, що пов'язано із чоловіками призовного віку. Не всі коректні дані дають санаторії, готелі й пансіонати. Бо ця звітність паралельно йде у військкомати і так далі. Тобто тут важко сказати, але у нас завантаження було достатньо добре, хоча є трохи зменшення медичних послуг. Люди частіше приїжджають, щоби побути в спокої, для них попити «Нафтусі» достатньо. Бо повний спектр надання санаторно-курортної допомоги – різні масажі, гідропроцедури і так далі – дуже недешевий. А люди, які прибувають зі зруйнованого міста і живуть на невеликі зарплати, небагато можуть собі дозволити. Хоча в Трускавці необов'язково оселятися в санаторії, можна зупинитися і в квартирі, в якомусь пансіонаті, де дешевше.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД «НАФТУСІ» НЕ ЗМІНИВСЯ З 1869 РОКУ

- Поговорімо про «Нафтусю»... Кажуть, що якість води погіршилася. Може таке бути?

- Про погіршення якості «Нафтусі» – це точно міф. Ми маємо 54 гектари парку, зокрема приблизно два гектари позаду центрального бювета, де на глибині до 70–80 метрів є родовище «Нафтусі». Там доступ людей заборонено, все огороджене. Ця вода утворюється з опадів, які насичуються в ґрунті нафтоподібними речовинами. У нас у Трускавці проблем з дощами немає. І я наголошую, що постійно проводиться моніторинг стану води. Я відповідально говорю за Трускавець, що в нас вода належної якості й кондиції. В мене навіть є дані про хімічний склад «Нафтусі» від 1869 року – він таким і лишився донині.

- Бо кажуть, ніби вода не так уже пахне...

- Просто на території парку є кілька свердловин. І в одній свердловині, в тій чи тій частині родовища, присутні сірководневі бактерії, а в іншій – бактерії, що не продукують сірководень. Свердловини експлуатують почергово. Коли вмикається свердловина, де є сірководневі бактерії, пахне сірководнем. Це регулюється. Трускавець гарантує – наша вода стабільно якісна.

- Уже кілька років, як ця вода стала платною...

- По-перше, хочу сказати, що я хотів переконати і робив усе, щоб бювети стали власністю міста. Була проблема, що в ті бювети, які у 2006 чи 2007 роках стали приватними, тобто ще до мого призначення, просто нічого не вкладали. Їх тоді приватизували разом з усіма санаторіями Укрпрофоздоровниці. І дійшло до того, що у центральному величезному бюветі були черги людей до одного «носика» – більше нічого не працювало. Я вже не говорю, що люди мили там свої термоси, руки, облизували ті крани, антисанітарія була. Це – вкрай негативно, тому потрібно було щось змінювати. Ми домовилися тоді, щоб забрати 50 відсотків власності, але почали приходити певні «діячі» – по-іншому не назву – зривати мені засідання. І вже тоді, коли ми мали заплатити податок на додану вартість (а це коштувало три мільйони гривень, бо власність переходила в юридичну площину), нам зірвали сесію і не дали проголосувати. Після того як власник продав бювети новому приватнику, вікно можливості закрилося. Я не хотів цього сценарію, але тепер мусимо адаптуватися і до цього.

- Новий власник бюветів – місцевий?

- Це український, резидент.

- І це було його рішення, щоб вода в бюветі стала платною?

- Так, він нас уже не питав. Але він відремонтував бювет та площі біля входу, перекрив дах, поставив крани. Зрештою, люди перестали «Нафтусею» мити руки, її більш бережливо використовують. Новий власник викупив бювет у Трускавецькурорта. У нього тепер і бювети, і всі споруди, які є в парку, і свердловини. Він має дозвіл на надрокористування, платить податки.

- А для місцевих вода в бюветі безкоштовна?

- У нас є відповідна міська програма, але була перерва на ковідний період, бо дуже важко тоді було з бюджетом. Уже в 2023 році ми відновили цю програму, згідно з якою всім трускавчанам через лікарню видаємо направлення та оплачуємо вартість лікувальної води. Тобто місцеві можуть її пити безкоштовно. А взагалі мінеральна вода в бюветі коштує 24 гривні за літр, для оплати відпочивальники повинні отримати в касі карту, яку можна поповнити на будь-яку суму.

- Чому так і не працює верхній бювет?

- Усе залежить від попиту. Якби працювали всі санаторії: «Рубін», «Янтар», «Алмаз», попит на них підштовхнув би до реконструкції. Немає людей там. Просто є пропозиція від недорогих санаторіїв.

- То ці санаторії не працюють?

- Працює «Кристал», у ньому зробили маленький бювет. Усі ці санаторії вже давно приватні, у місті тільки сім – державних. Тепер у громаді разом із селами є приблизно 100 санаторно-курортних здравниць, з них 25 – санаторії. А решта – готелі, вілли тощо. Верхній бювет у Трускавці стабільно стоїть, там проблем немає. І якщо був би попит, то щось би з ним робили, бо це – питання відновлення верхньої частини курорту.

- Біля верхнього бювета є будівлі, що пустують. Чому їх не здають внутрішньо переміщеним особам?

- Я був у цих будівлях, там всередині немає нічого – ні проводки, ні дверей. Вікна стоять і все. Щоб туди когось поселити, треба багато грошей вкласти. Хочу повторити, що все належить приватному акціонерному товариству «Трускавецькурорт».

- Чи запитували ви у власника, чому ці будівлі порожні?

- Власник платить податки – дуже немалі суми. Платить і за нерухомість, яку не використовує. Старається продати це. Приходили покупці, спілкувалися зі мною, вивчали стан споруд… Вони ще в кінці 1970-х років побудовані, їх треба розвалити і будувати нове. Але купити, щоб потім розвалити і будувати нове, – це затрати величезні.

- Нагадайте, будь ласка, який на сьогодні в міста санаторно-курортний фонд?

- Загальна ємність ліжкомісць – 15 тисяч. Коли почалася повномасштабна війна, через систему «Дія» почали реєструватися люди щодо оренди квартир. Вони подавали свої адреси, і ми побачили в юридичній площині майже три тисячі квартир, садиб. Ми обтяжили їх мінімальним податковим навантаженням. Бо до цього часу з цим були проблеми, а тепер ми зняли з них пільгу зі сплати податку на нерухомість. Звісно, кілька людей приходили із запитаннями. Ми їм пояснили: не може бути так, що квартира здається за 500–1000 гривень за добу, а вони не можуть заплатити таку ж суму податку за весь рік. Це не лягає ярмом на їхню підприємницьку діяльність.

- Тут вам система «Дія» допомогла?

- Так. У нас тепер є база даних всіх квартир і садиб, які здаються.

- Іноземці тепер приїжджають відпочивати?

- Іноземців у нас тепер одиниці. Це такі активні приїжджають, яким, напевно, не вистачає адреналіну і драйву. А взагалі гості з-за кордону приїжджати бояться. Як мер, я буваю, приміром, у Польщі, спілкуюся з колегами. І ось мер Перемишля каже, що навіть у них в рази скоротилася кількість туристів. Хоча це – Польща, але близько до кордону з Україною. Навіть у Кракові туристів стало менше, принаймні у перший рік війни.

У ТРУСКАВЦІ – 14 ТИСЯЧ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

- А як загалом змінився склад населення міста від початку війни?

- Кардинально змінився. У Трускавці зареєстровано місцевого населення десь 20,5 тисяч, а кількість внутрішньо переміщених осіб, офіційно зареєстрованих на державному порталі «Дія», коливається в межах 14 тисяч.

- Чи витримує місто таке навантаження?

- У перші місяці після початку повномасштабного вторгнення було, може, й 100 тисяч людей. Усе місто було запруджене машинами.

Тепер у нас достатньо місць і в дитсадочках, і в школах. Я пам'ятаю, що на початку 2000-х була така ситуація у Трускавці, що навіть хотіли школу №3 закрити, бо там вчилися близько 400 дітей. Тепер там – до 800 школярів.

Усі школи наповнені й добре оснащені. Я вам хочу похвалитися, що минулого року за результатами мультитестів наша гімназія №2 – а це два випускні класи – здобула третє місце в області серед усіх навчальних закладів.

Ми забезпечили школи мультимедійною технікою, зробили багато ремонтів, вклали в якість освіти, мотивували здібних дітей стипендіями, грошовими відзнаками. Також мотивували вчителів, які виховали переможців обласних державних олімпіад. Для нас ця тенденція дуже важлива.

Наразі додатково в нашу громаду, переважно у Трускавець, прибули 500 внутрішньо переміщених дітей. Це при тому, що ми зберегли сталу кількість дітей. І в нас навіть є тенденція до невеликого збільшення народжуваності. У нас нині зареєстровано 956 дошкільнят і 3720 дітей шкільного віку. Це багато. Хоча в Україні в 2023 році вдвічі зменшилася кількість випускників, і планується скорочення вузів.

Знову ж таки я би наголосив тут на невеличкій ролі нашого міста. Бо з таких маленьких мозаїк, як Трускавець, і кожна громада додає своє, складається загальна картина. Тобто ми втримуємо українців в Україні. Ми втримуємо найперше молодих українців. Я вважаю, що це – надзвичайно важливо.

Я впевнений, що головний критерій ефективності роботи голови громади, голови міста – не так у кількості проведених ремонтів, якогось закупленого обладнання і так далі, а в тому, чи хочуть люди народжувати тут дітей, чи хочуть тут прожити життя і померти.

І коли я вирішую, куди вкласти кошти, то думаю, що це дасть в перспективі для якості життя людей.

ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ ВЛИВАЮТЬСЯ В ЖИТТЯ МІСТА

- Чи звертаються до вас внутрішньо переміщені особи з ініціативами?

- Минулого року нашу ініціативу зі створення соціального центру для роботи з сім'ями внутрішньо переміщених осіб, учасників бойових дій і взагалі місцевого населення підтримала обласна влада. Реалізацію цього проєкту нам профінансували частково з коштів Мінрегіону, і частково ми самі вклали кошти з міського бюджету. Так, свого часу ми ліквідували у місті централізоване опалення, і залишилося кілька будівель котелень. От на базі однієї з таких будівель ми і розробили проєкт цього соціального центру. У нас є німецькі партнери, в них працюють подібні центри. Ця проєктно-кошторисна документація коштувала близько мільйона гривень. Тепер проєкт у роботі.

У цьому соціальному центрі будуть кафе, великий зал на 300 місць, кімнати для спілкування. Для когось це буде такий собі бізнес-інкубатор, центр комунікації.

У нас є дуже хороший приклад ініціативи внутрішньо переміщених осіб на базі школи №3. Переселенець з Покровська знайшов ґрант – і зробили STEAM-лабораторію. Діти малюють на комп'ютері якусь фігурку і на 3D-принтері можуть її зробити. Це вже сучасний підхід до трудового навчання.

- Як Трускавецька громада допомагає ЗСУ?

- Я свідомо не йшов на те, щоб на курорті, де сконцентрована найбільша кількість внутрішньо приміщених осіб, мала бути розташована військова частина, яка б потенційно стала мішенню для ворога.

Звичайно, ми допомагаємо нашим військовим. Наприклад, в минулому році ми заплатили 5 мільйонів гривень податків для ЗСУ з державних санаторіїв, крім того, з місцевого бюджету пішло майже 9 мільйонів гривень на допомогу – закупівлю дронів, на РЕБи, будівництво генетичної лабораторії тощо. Окрім того, ми зробили сотні окопних свічок, виготовили багато маскувальних сіток. Причому дуже активну участь у цьому беруть внутрішньо переміщені особи.

Люди також збирають кошти на автівки для фронту. Минулого року наше комунальне підприємство передало дві вантажівки, освітяни – бус, а це – кошти і майно Трускавецької громади. Ми немало вклали в загальну скарбничку, щоб підтримати наші Збройні сили.

- Скажіть, будь ласка, багато трускавчан на війні?

- Тепер близько 800. Це з Трускавецької громади. Але є частина призваних з-посеред внутрішньо переміщених осіб, які приїхали, залишили сім'ї тут і пішли воювати. Під час повномасштабної війни загинули 25 наших людей.

Ми допомагаємо встановлювати пам’ятники всім полеглим на війні, бо нікого не можна забувати. Ці герої віддали свої життя за Батьківщину, за нас, за наше мирне майбутнє.

Олена Колгушева, Трускавець