Без перерв на тривоги: як працює метрошкола у Харкові
Навчання в метрополітені – вимушений досвід для Харкова, але, схоже, успішний. У міській раді зазначають, що упродовж шести місяців запит на офлайн у підземці лише зростає, жодна родина не перевела свого школяра на дистанційку. Як навчаються діти та з якими викликами зіткнулися педагоги, – дізнавалися кореспонденти Укрінформу.
БРАКУЄ МІСЦЯ ДЛЯ АКТИВНОСТІ
Найновіша станція Харківського метрополітену «Перемога», що на Олексіївському житловому масиві, – друга за кількістю облаштованих класів після «Університету» в центрі Харкова. На першу зміну, що починається о 9:00, сюди поспішають наймолодші школярі та учні середніх класів. Біля входу до «школи» зустрічають тьютори. Хтось із учнів уже біжить, бо запізнюється, – як же без цього! Один із першокласників міцно обіймає асистентку вчителя та знічується від усмішок.
- Отак скучив, – каже його дідусь.
Починаються уроки. Здається, дорослі і діти адаптувалися до «підземного життя»...
Унизу, за двома стінами зі скла та пластику, приїжджають на платформу і відбувають потяги метро. Їх не чути, вібрація майже не відчувається. Стоячи у цьому вузенькому «коридорі», можна спостерігати за навчальним процесом. Діти на сторонніх уваги не звертають: вони звикли, що посадовці та журналісти з різних країн приходять подивитися на їхню «школу».
Учителька молодших класів ліцею №146 Оксана Пархоменко працює в метрошколі з 1 вересня. Заклад, у якому вона викладала раніше, пошкоджений унаслідок обстрілів росіян.
- Коли запропонували роботу в метро, не уявляла, як це буде, але зацікавилась. Взяла трошки часу подумати, зважити – і погодилася. Виявилося, що тут – усе комфортно, навіть звично. Діти йдуть до школи із задоволенням, бо їм хочеться спілкуватися, – говорить педагог.
У її класі – 21 учень. У довоєнні часи пані Оксана мала класи, в яких навчалися 28, навіть 33 дітей. Однак у облаштованих у підземці приміщеннях для такої кількості учнів немає місця.
- Звичайно, бракує місця для рухової активності. Все інше для навчання та розваг на перерві є: і меблі, і техніка, й іграшки. Якогось дискомфорту саме від перебування під землею ні у дорослих, ні у дітей немає, – запевняє вчителька.
«КРАЩЕ, НІЖ НАВЧАННЯ ОНЛАЙН УДОМА»
Молодші класи мають по три уроки – математики і письма – і перебувають у метро до 12:00. На другій перерві діти отримують безкоштовний перекус (за кошти міського бюджету): бургер, сік, якийсь фрукт.
Учні старших класів навчаються у другу зміну, що починається о 13:00, і мають по чотири-п'ять уроків із майже всіх предметів.
Психолог Марія Пилипенко, яка закінчила минулого року виш, у підземці працює недавно. Говорить, що шукала роботу саме в школі.
- Тепер дітям потрібна допомога, як ніколи. Бо коли дорослі часто не можуть дати раду собі, своїм емоціям, то як вони підтримають дітей? Я пройшла додаткові курси з допомоги дітям у критичних ситуаціях, із арттерапії. Через управління освіти знайшла вакансію. Була пересторога, що можливий якийсь моральний дискомфорт, бо ми – під землею. Але його не виникло. Є відчуття, що це – дійсно школа, безпечний простір, в якому діти навчаються та граються. Я не бачу, що у дітей є якісь негативні емоційні стани через перебування тут. Навпаки – вони спокійні, навчальний процес не переривається, коли оголошується повітряна тривога. Як на мене, це ліпше, ніж навчання онлайн удома, – ділиться пані Марія.
Педагоги та психологи зазначають, що через повномасштабну війну, а до того – майже два роки коронавірусного карантину, більшості першокласників не вистачало соціальних навичок.
- Кілька дітей з класу відвідували приватні мінісадочки, решта була з мамами вдома, – говорить Оксана Пархоменко. – Ми щодня працювали над адаптацією дітей, водили «вітальні хороводи». Вчилися, як порозумітися, що це просто – дозволити одне одному пройти. Але тепер діти вже всього навчилися, товаришують і комунікують.
Вчителі також скучили за спілкуванням із дітьми наживо.
- Я навчаю клас, який би вела й онлайн. Потроху їх дистанційно готувала, але не вистачало живого спілкування, – зауважує вчителька 147-го ліцею Тетяна Кравченко. – І нам, і дітям ліпше в метро офлайн. Якщо війна триватиме, навчатимемо дітей тут. Та дуже мріємо, що підемо до звичайних шкіл.
У КОЖНОМУ КАБІНЕТІ ПРАЦЮЮТЬ ТЬЮТОР, ПСИХОЛОГ
Приміщення вдалося облаштувати на п’яти станціях (із 30 у харківському метро). Загалом є 19 класів, що закріплені за 27 ліцеями, говорить заступник директора міського департаменту освіти Валерій Шепель. Щоби дитина навчалася в метрошколі, батьки мають написати заяви про відрахування зі свого навчального закладу та зарахування до одного з визначених.
У кожному кабінеті, крім учителя, працюють тьютор, психолог. На кожній станції є медпрацівники, забезпечена охорона. Близько половини учнів метрошколи приїздять на навчання самостійно або у супроводі батьків, решту – підвозять безкоштовно автобусами з віддалених від станцій локацій, зауважує посадовець міськради.
- Ми починали навчання з 1003 дітьми, сьогодні маємо майже 2200. На «Університеті» – сім навчальних приміщень, на станції «Перемога» – п'ять. Решта – ще на трьох станціях. Для всіх учасників навчального процесу створено безпечні умови, яких ми, на жаль, не маємо на поверхні. Діти, які приходять у метро в понеділок, навчаються зі своїми ж учителями у вівторок у дистанційному режимі, у середу – знову підземка і так далі. Тобто маємо таку «ротаційну» систему, що дає змогу охопити більше дітей. Приміщення заповнені. Тепер ми розглядаємо варіанти, як розширитися. Із неможливого ми робимо те, що можливе. Бо це – Харків, – каже Шепель.
У метрошколі є всі класи, та найбільше – перших: зі 109 їх аж 27. Там навчається 610 дітей.
Ще понад 700 дітей старшого дошкільного віку з січня у вихідні привозять у підземку на підготовчі заняття. Вони також відбуваються у дві зміни: з 10-ї до 12-ї та з 13-ї до 15-ї години.
- Це – виключно для тих дітей, які підуть до першого класу 1 вересня 2024 року, – пояснює Шепель.
У МЕТРО – МЕНШЕ НІЖ 4% ШКОЛЯРІВ, ЯКІ ЖИВУТЬ У ХАРКОВІ
Школу в підземці вже двічі бачив Президент України Володимир Зеленський, її відвідували міністри, закордонні посадовці, дипломати, представники благодійних організацій і фондів. Як не раз пересвідчувалися кореспонденти Укрінформу, гості метрошколи відзначають дві речі: чарівні та безпосередні усмішки дітей, які здобувають освіту, та ненормальність ситуації – адже вони змушені перебувати через війну під землею.
Загалом у харківських школах навчається 108,3 тис. дітей, із них 56 тис. – перебувають у Харкові. За даними Валерія Шепеля, 75% учителів теж лишаються у місті.
Щоби збільшити кількість учнів, охоплених офлайн-освітою чи змішаним форматом, в Індустріальному районі будують першу в місті підземну школу.
У ній у дві зміни зможуть навчатися орієнтовно 900 дітей. Тепер роботи в школі – на завершальному етапі. У планах міської ради – зведення таких об’єктів у кожному з дев’яти районів. Та, вочевидь, якщо війна триватиме, абсолютна більшість харківських школярів і надалі навчатиметься дистанційно.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського