Як впливає війна на довкілля Херсонщини, чи справдилися песимістичні прогнози екологів щодо наслідків підриву Каховської ГЕС і чи потрібно відновлювати електростанцію – про це говоримо з членом правління Української природоохоронної групи, завідувачем кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іваном Мойсієнком. Він разом з іншими науковцями досліджує ділянки Національного природного парку «Кам'янська Січ». На цій території проводили експедиції й одразу після деокупації, і після трагедії на ГЕС.

Нацпарк був створений Указом Президента України від 11 квітня 2019 року на площі 12261,14 га в Бериславському районі Херсонської області. Він став першим цілковито степовим серед усіх національних природних парків України.

ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ СТЕПІВ ПОТРІБНА ДОРОГОВАРТІСНА РЕКУЛЬТИВАЦІЯ

- Науковці провели вже кілька експедицій у нацпарку «Кам’янська Січ» після деокупації цієї території. Яких пошкоджень зазнав степ, чи може він відновитися без втручання людини?

- Експедицій вже було чотири, в наступну плануємо поїхати на ювілей створення нацпарку, на його п’ятиріччя.

Перші дві експедиції відбулися ще до підриву Каховської ГЕС, в основному ми досліджували суходіл. Потім ще двічі були там після трагічних подій на ГЕС і, зрозуміло, що ми переключилися на дослідження Каховського водосховища – що там відбувалося.

Уперше ми приїхали 1 грудня 2022 року, через три тижні після звільнення території. Рухалися лише по дорогах. Там до цього проходила лінія фронту, були облаштовані російські позиції. Крім того, що територія була тотально замінована, також велика кількість боєприпасів – думаю, тисячі – була розсипана по степу, в лісосмугах, при дорогах. Бачили підбиті російські «Гради», гармати, танки.

Відповідно, це все горіло, витікали мастила. А до того важка техніка їздила гусеницями по степу, по цілині й пошкоджувала природний рослинний покрив. Ось такі впливи були. Мінування, забруднення боєприпасами, розлив паливно-мастильних матеріалів, забруднення повітря, пожежі, руйнування степового рослинного покриву гусеницями і колесами. Більше тисячі дерев було вирубано – працівники нацпарку порахували. З різною метою росіяни різали ці дерева: і позиції облаштовували, і на дрова, і прикривали техніку.

Щодо будівництва фортифікацій – росіяни нарили окопів, бліндажів. Частина – прямо в степу, серед ковили, серед десятка видів рослин, які охороняються законом. Це дуже важкі пошкодження для степу. Уявіть, викопують росіяни бліндаж два метри глибиною й окоп метр глибиною. І те, що викопують, викидають на степ – ґрунт і каміння, бо там вапняки. Степ у даному випадку сам, без допомоги людини, не відновиться. Потрібна дороговартісна рекультивація.

Що ми бачили ще? У тих місцях, де жили росіяни, лишалося дуже багато сміття. Там і продукти, і те, що вони накрали у місцевого населення: якісь килими, стільці поприносили, облаштовуючи собі позиції. Тут же їли, і тут же викидали. Воно виглядало не як військові позиції, а як смітник. Ми це навіть назвали «орколенд».

Пожежі – велика кількість пожеж, бо йшли бої у вересні-жовтні, а це сухий період, деякі ділянки горіли по кілька разів. Зрозуміло, що десятки пожеж, спричинених війною, теж впливають на степ, хоча не так сильно, скажімо, як риття окопів. Бо після пожеж відновлюється степ досить добре, деякі види страждають, але більшість відновлюється. А от риття в степу – це просто катастрофа, це незворотне знищення біотопів.

Вирви – це теж важкі пошкодження: як і при будівництві фортифікацій, переміщується велика кількість ґрунту, руйнується і знищується рослинний покрив, в тому числі й рослини з Червоної книги України.

Зрозуміло, що ми дивилися невелику частину території й переважно з доріг. Деякі «орколенди» вже були доступні, ці позиції були обстежені військовими, і нас запустили. Ми побачили тільки невеликий клаптик, але негативний вплив війни на степ – колосальний.

Коли рік тому ми приїхали весною, 27 березня, то в деякі місця, куди ходили в грудні 2022-го, не змогли потрапити. Бо ці ділянки вже були росіянами з лівого берега повторно дистанційно заміновані, вони накидали «пелюсток». Тобто такий перманентний процес – наші розміновують, а ті знову мінують з лівого берега.

НЕГАТИВНІ ПРОГНОЗИ НЕ ВИПРАВДАЛИСЯ – ВРЯТУВАЛА ВЕРБА

- Як на екосистему вплинув підрив Каховської ГЕС?

- Коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, ми переключилися під час експедицій на вивчення території колишнього водосховища. Перший раз побачили оті «марсіанські» ландшафти, фактично голе дно, 30 червня 2023 року. Мертва риба, мертві молюски... Не вся риба змогла піти за водою, і жоден молюск не врятувався. Але вже тоді з’явилися перші паростки рослин.

Остання, четверта поїздка, була 19 жовтня 2023 року, і ми теж були вражені. Якщо першого разу після підриву вразила пустельність ландшафту, то другого – як усе встигло за такий короткий період, чотири з половиною місяці, зарости.

Після підриву ГЕС були негативні сценарії розвитку подій. Прогнозували, що коли водосховище висохне, розпочнуться пилові бурі. Враховуючи скиди підприємств Кривого Рогу, очікували, що в повітрі будуть важкі метали. Інший прогноз був про засолення ґрунтів. Третій – про масове поширення інвазійних видів рослин.

Але, на щастя, жоден з цих негативних сценаріїв не реалізувався. Тобто не було пилових бур, не було засолення і немає домінування інвазійних видів. Домінують аборигени – наші місцеві рослини. Ну, й так збіглося – і тут нам, якщо так можна сказати, пощастило, – що ця трагедія трапилася тоді, коли дозріло насіння на деревах верби. А верба такою вузькою канвою оперізує практично все водосховище. І мокрі ґрунти – це якраз добре для неї місце.

І ось вона стала засівати це водосховище. Скажу, що насіння цього дерева поширюється і вітром, і водою. Тобто коли вода відступала, то насіння, що в неї потрапило, рухалося до центру водосховища. А коли вода поступово сходила, воно прилипало до ґрунту. Таким чином верба масово розсіялася. Я думаю, що нині десь понад 50% території водосховища покривають оці молоді вербові ліси. І вразило те, з якою швидкістю дерева росли: висота сягала 2,5 м, а подекуди і 3,08 м!

Також там, де були водотоки й озера, утворилися болота і з’явилися болотні рослини: очерет, рогіз, бульбокомиш тощо. До речі, болотні угруповання практично повністю формуються місцевими видами рослин. Чужорідні види теж є, в тому числі й амброзія, але їх не так багато. Принаймні вони не домінують. І зростають вони на більш сухих місцях.

НЕ ТРЕБА ВІДНОВЛЮВАТИ ВОДОСХОВИЩЕ ТАКИМ, ЯК БУЛО

- Тема ГЕС: одні кажуть, що не треба її відбудовувати заради збереження довкілля, інші – що це треба робити, бо інакше не буде майбутнього у Нової Каховки і всього регіону. Ваша думка?

- Категорично – ГЕС не треба відновлювати у такому вигляді, якою вона була, це проєкт середини минулого століття. З будівництвом ГЕС між населеними пунктами з’явилося десять кілометрів води – людей розділили, були втрачені родинні зв'язки. З точки зору природи, водосховище було одноманітною і бідною екосистемою. Це майже стояча вода, яка дуже сильно цвіла. Була рослинність прісноводна, але тільки на глибині до 3 метрів. Тому на дні водосховища була така собі «пустеля». Зникли цінні види риб.

Щодо майбутнього без ГЕС, то воно буде, але це буде інше майбутнє. Зараз мейнстрім – це руйнування дамб та спуск водосховищ з метою охорони природи. ЄС взяв на себе зобов’язання до 2030 року звільнити від дамб 25 тис. км річок.

Наші спостереження за моніторинговою ділянкою на Кам’янській Січі та аналіз космічних знімків показали, що нині на місці колишнього Каховського водосховища маємо різні водойми: широкі, досить швидкоплинні русла, вузькі протоки, єрики, озера різного розміру. З’являються болота, луки, кучугури, вапняки – велике різноманіття біотопів формується. А раніше біорізноманіття зосереджувалося лише на вузькій прибережній смузі й на мілині.

Дослідивши лише шматочок Кам’янської Січі, ми бачимо, як на очах біорізноманіття в геометричній прогресії розвивається. А верба, яка виросла на цій території, – скільки вона вже вуглекислого газу вивела з атмосфери! Тобто ми вирішимо досить багато питань стосовно екології, якщо не будемо відновлювати ГЕС.

Щодо розвитку агросектора, то я не фахівець, але експерти кажуть, що той же Каховський канал – земляний, він втрачав дорогою більше води, аніж доставляв її споживачам. Тобто треба заганяти подачу води в труби, щоб не було цих гігантських втрат, змінювати систему поливу, не використовувати старі радянські технології. Коли ми запровадимо сучасний економний полив, тоді не стане потреби в такому водосховищі.

Експерти розглядають варіанти побудови кількох маленьких водосховищ, зокрема, для потреб підприємств Кривого Рогу. Таких-от як ставок-охолоджувач Запорізької АЕС. Робити водосховище площею не 215 тис. га , а 15 тис. га, залишивши 200 тис. га Великому Лугу. Є різні проєкти, але це вже більше до гідрологів.

Я впевнений, що ці способи є – забезпечити людей водою і, разом із тим, не відновлювати Каховське водосховище в тому вигляді, в якому воно було. Я за компромісний варіант.

Підкреслю, що наше дослідження проведене за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Ірина Староселець
Фото Руслана Канюки та надані Іваном Мойсієнком