Ханамі на третьому році війни

Цьогоріч сакуровий сезон на Закарпатті почався аномально рано, пік цвітіння припав одразу ж на перші вихідні квітня. Зазвичай це відбувалося в середині квітня, а років десять тому сакури прив’язували до так званих “травневих” свят, саме тоді вся країна їхала до Ужгорода та Мукачева, Закарпаття загалом, аби помилуватися рожевим квітом. Зараз сакури масово ростуть у всіх містах регіону. Утім, нині це не робить туристичному регіону великих прибутків – під час війни ханамі геть інше. Під сакурами в наших закарпатських містах нині ховають найкращих хлопців, які загинули на фронті... А для того, щоб інші не гинули, волонтери використовують сакуровий сезон для мотиваційних заходів, аби зібрати більше донатів.

То ж як цьогоріч проходить ханамі (традиція милуватися цвітом сакури) на Закарпатті – в матеріалі Укрінформу.

Фейсбук Мукачівської міськради

МУКАЧЕВО ТА УЖГОРОД ЗМАГАЮТЬСЯ, В КОГО БІЛЬШЕ САКУР

Про особливості сакурового сезону-2024 говоримо з мукачівським гідом, волонтером Максимом Адаменком. Зустрічаємось на одній із центральних вулиць Мукачева – саме тут наразі найбільша кількість висаджених дерев японської вишні. Їх формують таким чином, аби гілки тяглися до неба й у любителів інстаграмних фото було менше нагоди їх обламувати. Саме від цього страждають найстарші сакури, які висаджували на Закарпатті в ХХ столітті під час історичного періоду, коли Закарпаття входило до складу Чехо-Словацької Республіки.

- Цьогоріч сакури повели себе не як завжди, – говорить Максим Адаменко. – Якщо ще років двадцять тому їх цвітіння припадало на “травневі” свята, то згодом змістилося на середину квітня. Та в цьому році це щось аномальне, адже ми маємо перший тиждень квітня – і одразу пік цвітіння в найбільших містах Закарпаття.

Максим зазначає, що милуватися квітками японських красунь на Закарпаття їде багато українців, навіть зараз на третьому році війни.

- Не зважаючи на важку ситуацію на фронті та в країні, обмеження в коштах, люди все одно бажають поїхати на Закарпаття помилуватися квітучими деревами. Це дозволяє “змінити картинку”, перемкнутися, психологічно розвантажитися, тому якщо є така можливість, її варто використати. Нині для ханамі можна їхати в будь-який колишній райцентр Закарпаття, сакур усюди достатньо – в попередні роки їх масово висаджували в містах. Тому можна обирати міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградів, Іршаву... Але традиційно Мукачево та Ужгород змагаються, в кого більше сакур. Наразі в Мукачеві висаджено вже майже 8 тисяч дерев. Причому, їх висаджують не тільки на вулицях у центрі чи в мікрорайонах міста, а й на об’їзних шляхах та на в’їздах у місто. Тобто, можливостей милуватися сакурами предостатньо.

Крім того, зазначив Максим, цей рік Закарпатська туристична організація оголосила роком квіткового туризму. Уже в другій половині квітня - початку травня в Закарпатті очікують цвітіння нарцисів, тюльпанових дерев, а згодом у червні – лаванди та рододендронів у горах.

Фото: Фейсбук Мукачівської міськради

МІСЯЦЬ, КОЛИ ВОЇНІВ ХОВАЮТЬ ПІД САКУРАМИ

Утім, цьогоріч ханамі на Закарпатті – не тільки про тиху радість та милування красою. На цьому тижні, 3 квітня, в Мукачеві під рожевим квітом ховали молодого хлопця Олександра Грицишина. Це неймовірно болюче засвідчення того, як на твоїх очах облітає цвіт української нації... Захиснику було лише 20 років...

Фото: Фейсбук Мукачівської міськради

“Війна забирає цвіт української нації: Мукачево прощається із захисником Олександром Грицишиним. Місто проводжає в останню путь 20-річного солдата Збройних Сил України. Чин похорону та прощання з полеглим Героєм відбувся у Мукачівському Свято-Вознесенському храмі”, – йдеться в повідомленні Мукачівської міської ради.

Олександр Грицишин народився 16 жовтня 2003 року. Він був солдатом військової частини А4640. 28 березня 2024 року, захищаючи Батьківщину й український народ від підступного та безжального ворога, Олександр загинув. 16 жовтня він мав відсвяткувати свій 21-й день народження…

ЦЕ НАЙКРАСИВІШЕ ВОЛОНТЕРСТВО У РОЦІ!

Для того, щоб полеглих захисників на фронті було менше, закарпатські волонтери використовують ханамі як нагоду спонукати людей донатити – на дрони та інші потреби від військових, список яких не зменшується.

- На ці вихідні виходимо з лотерейкою на вулиці міста Ужгорода, – каже волонтерка Руху підтримки закарпатських військових-Ужгород Вікторія Жуйко-Сабо. – Організовуємо ярмарок, рожеву фотозону та лотерейку. Цвітіння сакур – це чудова нагода зібрати донати, адже маємо багато запитів від військових, а збирати донати чим раз важче. Зараз, оскільки Ужгород вдягнувся в рожеві барви, багато людей вийдуть на вулиці, до багатьох приїдуть друзі з інших областей – ми розраховуємо, що вони будуть не лише фотографуватися під сакурами, а й допомагати війську. Адже якщо ти не у війську – то живеш для нього. Інакше неможливо, ми переконані, – каже Вікторія.

До того ж, зазначає вона, це найкрасивіше волонтерство в році!

- Кожен проведений захід на підтримку війська – це наша маленька перемога над ворогом, тому ми закликаємо усіх приходити на ці вихідні на вулиці закарпатських міст на ярмарки, підтримувати малий бізнес та крафтовиків, бо вони цю підтримку також перетворюють на донати. Підтримуймо одне одного! – наголошує Віка.

Зі свого боку, мукачівська волонтерка Зоя Туряниця, яка з командою вже три роки плетуть маскувальні сітки для військових та передають їх на фронт, поділилася фото із сітками під сакурами.

- Різниця на цих фото – в два дні. Хтось побачить сакуру, хтось мою інакшу зачіску й одяг. Але для мене цінність – у тому, що на першому фото в руках у нас тканина, а на другому – готові сітки з цієї тканини. Це результат щоденної роботи багатьох українців, які донатять, оплачують, перевозять, ріжуть, плетуть, відправляють сітку, – написала волонтерка.

До речі, додає Зоя Туряниця: йде вже третя весна війни і плетіння сітки, а це – перше фото сітки біля сакури. В попередні роки було не до рожевого квіту.

ДЯДЯ ГРИША ПІД САКУРАМИ: Я Й НЕ УЯВЛЯВ, ЩО ЦЕ ТАК КРАСИВО!

Цьогоріч в Ужгороді під сакурами кореспондентка Укрінформу зустріла і легендарного військового волонтера дядю Гришу (Григорія Янченка). Він приїхав на Закарпаття на минулих вихідних – якраз на Великдень (цьогоріч закарпатські греко-католики відзначали Паску за григоріанським календарем 31 березня разом із західним світом, відтак, свято було масовим у регіоні), то через те, що всі святкували й на вулицях не було людей, місцеві волонтери показали йому квітучий Ужгород. У місті наразі цвіте все й одразу – доцвітають магнолії, на піку – сакури, починає квітнути бузок та гліцинія.

- Мене дуже вразило! Я собі чогось уявляв, що магнолії – це кущі, а коли побачив в Ужгороді великі дерева магнолій – ну це неймовірно красиво! І сакури! Це неповторно! Не знаю навіть як виразити. І місто у цвіту сакур та магнолій – це прекрасне місто.

Ми зустрілися на центральній площі Ужгорода – дядя Гриша сидить під сакурою на своєму візку з прапорами, з незмінною скринькою та патріотичною музикою. Час від часу люди підходять до нього, кидають 20, 50, 100 та 200 гривень. Питаю, чи добре донатять люди під сакурами.

Григорій Янченко каже, що це провокативне питання. Адже кожне місто донатить, як може. Він раніше збирав кошти лише в Запоріжжі, але оскільки суми зборів упали, то почав їздити в інші міста. На зібрані гроші закуповує хлопцям у ЗСУ дрони. Практикує купувати одразу по десять камікадзе, а на це треба зібрати мінімум сто тисяч гривень.

Тому побачите дядю Гришу або когось із інших волонтерів на рожевих вулицях закарпатських міст – кидайте гроші до їхніх скриньок. Це – маленький крок до спільної перемоги. Зроблений під неймовірно красивим рожевим квітом японських вишень!

Тетяна Когутич, Ужгород–Мукачево
Фото автора, Мукачівська рада у Фб та надані Рухом підтримки закарпатських військових-Ужгород

Відео автора