Посівна: там, де проходив «нуль»
Вірнопілля – село на понівеченій росіянами Ізюмщині. У 2022-му тут точилися важкі бої. Населений пункт майже зруйновано, сільськогосподарські землі вважаються потенційно замінованими. Попри смертельну небезпеку люди виїздять у поля – бо треба.
Як очищають угіддя від залишків боєприпасів та мін і що сіють цього року, кореспондентам Укрінформу показав і розказав власник місцевого підприємства “Старт” Рамзан Алієв.
ПО СЕЛУ РОСІЯНИ БИЛИ ПІВ РОКУ, БО ЙОГО УТРИМУВАЛИ ЗСУ
Два роки тому мальовниче Вірнопілля, що розташовується в балці річки Комишуваха, опинилося в самому пеклі – на лінії розмежування. До Ізюма звідси 20 кілометрів, поруч – автодорога Київ–Харків–Довжанський (до російського кордону), так звана Ростовська траса. Поблизу села 8 квітня 2022 року в бою загинув Тарас Бобанич, командир 2-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, якому посмертно присвоєно звання Герой України.
“Тут неможливо було залишатися, коли росіяни бомбити почали. Та я навіть господарство не закрив, двері покидали, та й документи, бухгалтерію не забрали. Не до того було. Люди рятувалися. Я повіз сім’ю в Івано-Франківськ, згодом жили в Києві”, – згадує Рамзан Алієв.
Фермер має п’ятьох дітей, наймолодшому днями виповнилося шість.
“Вони з дружиною у Харкові. Бо треба навчатися. Тут зараз для них умов нема. Самі руїни”, – хитає головою Алієв.
У сільському господарстві чоловік понад 22 роки. Його підприємство – будівлі, техніка – зруйновані чи згоріли. Всю картину Рамзан побачив уже після деокупації Ізюмського району у вересні 2022-го.
“У перший день після звільнення, звісно, цивільних не пускали, але за два дні хлопці дозволили – я ж багатьох знаю, з ними і заїхав у господарство своє. Міни лежали всюди! Бур’яни – на весь зріст. Та що говорити… Перша лінія. Якщо взяти колишній Ізюмський район (у 2020 році до його складу увійшли колишні Балаклійський, Барвінківський і Борівський райони та кілька селищних і сільських громад, – ред.), то це єдине село, що не було під окупацією. Уявіть, що з ним протягом шести місяців робили. Не бомбили, а довбали”, – говорить фермер.
Додає: немає жодного цілого будинка, половина – зруйновані повністю. Попри це, жителі повертаються додому.
“Як на мене, то вже й до третини людей приїхало. Тентами, брезентом накривають зруйновані дахи. Живуть у господарських будівлях, літніх кухнях, та хоч би і в підвалі – аби тільки у себе вдома. Не хочуть бути на чужині, поневірятися – дуже, дуже це важко”, – розмірковуає пан Рамзан.
“СПЕРШУ БОЯВСЯ ЗРОБИТИ Й ОДИН КРОК У ПОЛІ”
Відновлювати своє підприємство фермер почав одразу після завершення боїв – завдяки співробітникам.
“Один механізатор відремонтував і вигнав комбайн, зайнявся кількома тракторами. Розумієте? Я боявся ногою ступити в поле. Я залишив усе, а він говорить: “Ні, мені потрібна робота, треба працювати!”. Він “підняв” усю техніку, яку можливо було. Цього року я вже й сам третій місяць у ковші катаюся”, – посміхається господар.
Кататися у ковші – значить дивитися, що у трактора попереду, вишукувати очима небезпечні предмети. Смуга за смугою чоловіки їдуть полем. Коли аграрії виявляють міни, викликають ДСНС. Уламки, залишки боєприпасів – на свій страх і ризик – стягують з полів. Алієв придбав два металошукача, якими постійно користуються. Та, звісно, це не панацея.
“Не все видно на поверхні. Міни під землею і “виходять” із часом”, – говорить фермер.
Вже тричі техніка на його полях підривалася – на щастя, без постраждалих. Один із тракторів – новенький – надав фонд американського бізнесмена та благодійника Говарда Баффета.
“Дуже дорогий трактор. На другий день роботи підірвався. Всі живі. Тракторист, звісно, мав стрес, йому було погано всю ніч після цього, та на ранок він прийшов на поле. А техніку американці вже безкоштовно відремонтували. Минулої осені фонд Баффета також допомог – дали комбайн”, – розповідає Алієв.
“ТРИМАЄМОСЯ ЗАВДЯКИ КРЕДИТУВАННЮ”
Виживати та працювати господарству, окрім благодійного фонду, допомагає кредитування. За словами фермера, він чи не єдиний у районі зміг минулого року взяти позику в банку.
“В мене хороша кредитна історія. Жодних проблем раніше не було. У 2023-му брав кредит. І зараз теж узяв. Бачите, як воно складається… То банки за нами “бігали”, а тепер – клієнти за ними, щоб дали кредит. Але посувається кредитування, і це дуже виручає фермерів”, – розмірковує господар підприємства.
До повномасштабного вторгнення “Старт” Алієва обробляв 3 тисячі гектарів. Цього року планують обробити 90%. Найбільше сіють соняшника.
“На пшеницю не вистачає фінансів. Хоча й соняшник восени нам не вдалося весь зібрати. Сподіваюся, зможемо очистити якомога більше землі, наскільки це можливо. Проблема ще в тому, що дуже мало людей – хтось на фронті, хтось виїхав. Я ж у тракторі не сидів років зо 20! А тепер – усюди”, – зазначає аграрій.
За його словами, з сусідніх фермерських господарств у минулому році працювали лише два, а найбільші в районі – не працюють і нині.
“За Ізюмом усі поля стоять зарослі”, – каже Алієв.
За даними обласної адміністрації, цього року в регіоні оброблятимуть 68% від довоєнних площ. Це 1,3 млн га, на 3,5% більше, ніж у 2023-му, говорить заступник начальника ОВА Євген Іванов. Зерновими планують засіяти 610 тис. га, технічними культурами – 557 тис. га, овочами – 70 тис. га, кормовими культурами – 40 тис.
Понад 570 тис. га сільськогосподарських земель потребують розмінування. За час повномасштабного вторгнення 28 механізаторів під час польових робіт підірвалися на вибухонебезпечних предметах, із них 4 – загинули, 22 – дістали поранення. Збитки, завдані російською агресією сільськогосподарським підприємствам і землям області, за попередніми оцінками, становлять 18,1 млрд грн.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського
