Оселитися ближче до кордонів НАТО
У 2022-му році Закарпаття стало хабом для переселенців: дуже багато внутрішньо переміщених осіб обирали цей регіон, аби осісти, доки не стабілізується ситуація вдома, або ж підготуватися до виїзду в іншу країну. На початках тут фіксували понад 500 тис. переселенців, з яких багато хто жив у школах, дитсадочках. Згодом в області за підтримки міжнародних партнерів почали будувати мобільні містечка (наразі таких є три) та притулки для переселенців.
Осіло в області за весь цей час майже 130 тисяч ВПО. Утім, переселенці на Закарпаття приїжджають хвилями: щойно йде загострення ситуації на фронті – в області прибуває людей з інших регіонів. Коли напруга минає – більшість повертається додому. Так і зараз – через посилення обстрілів останніми тижнями на Закарпатті знову фіксують збільшення кількості людей із прифронтових регіонів. Більшість із них не реєструються як ВПО.
А їдуть сюди насамперед за безпекою: поруч кордони чотирьох країн – членів НАТО, немає обстрілів та менше повітряних тривог. Укрінформ поцікавився, скільки людей зараз готове прийняти Закарпаття. Як на це реагує ринок житла в регіоні? Чи є для переселенців робота та забезпечення гуманітарною допомогою? Про це – у нашому матеріалі.
ХВИЛІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПОСИЛЕННЯ ОБСТРІЛІВ
Отож, якщо на початку російського вторгнення Закарпаття було хабом для переселенців, чи залишається воно таким сьогодні? В цілому, так, хіба змінилася кількість людей. Якщо на початку повномасштабного вторгнення потоки переселенців обраховувалися десятками тисяч: люди стояли в довжелезних чергах на кордонах, спали в школах та спортзалах, харчувалися у волонтерських соціальних їдальнях, – то зараз їх на порядок менше. Але переміщення з небезпечних регіонів триває.
- Ми спостерігаємо збільшення внутрішньо переміщених осіб щоразу, як стає напруженішою ситуація в прифронтових регіонах України. Зараз фіксуємо переміщення внутрішніх переселенців з-понад усієї лінії фронту. Приїжджають люди з Сумщини, Харківщини, Донеччини, Запоріжжя, Дніпра, Херсона. Це видно зі звітів мобільних операторів, які є в нашому розпорядженні. Нині в області фіксуємо понад 300 тис. жителів інших регіонів України, – каже заступник голови Закарпатської ОВА Олександр Пацкан.
Попереднього разу такий значний наплив внутрішньо переміщених осіб в регіоні спостерігали під час обстрілів критичної енергоінфраструктури взимку 2023-го. Потім ситуація вирівнялася, і люди знову повернулися звідси додому.
Зараз через ускладнення ситуації на фронті в регіоні збільшується попит на оренду житла, люди активно скуповують нерухомість у містах та селах регіону.
Цікавлюся у Пацкана, як нині складається маршрут переселенця, який обрав Закарпаття. У 2022 році колцентри та волонтерські хаби допомагали розміщувати переселенців по шелтерах та соціальних притулках області – а куди мають звертатися люди зараз?
Мій співрозмовник каже, що зараз в регіоні централізовано працює портал “Допомога. Закарпаття” – там внутрішньо переміщені особи можуть знайти житло, а також контакти донора чи волонтерів, котрі допомагатимуть закривати гуманітарні питання та першочергові потреби в одязі, їжі, побутових предметах.
- Ситуація не така напружена, як на початку повномасштабної війни, але під час загострень фіксуємо нові заявки на допомогу на порталі й реагуємо на них, – зазначає заступник начальника ОВА.
НА ЗАКАРПАТТІ Є ПОНАД 100 ПРИХИСТКІВ ДЛЯ ВПО
Примітно, що на третьому році повномасштабної війни трохи втихомирився ринок житла на Закарпатті. Адже у 2022-му однокімнатну квартиру в Ужгороді годі було знайти за 13-15 тис. грн (до вторгнення ціни коливалися в районі 5-6 тисяч гривень за зйомну однокімнатку). А зараз портали з пошуку житла пропонують помешкання від 8-9 тис. грн на місяць. Напруженою ситуація лишається в Ужгороді – обласний центр найбільш перенаселений, тут офіційно зареєстрована найбільша кількість ВПО, та й неофіційно найбільше людей обирає саме цей, за закарпатськими мірками, “мегаполіс”.
Але що робити, якщо, наприклад, ти не маєш коштів на оренду житла – але мусиш виїжджати із прифронтового регіону, бо тобі прилетіло в будинок і за лічені хвилини ти лишився без даху над головою, без майна та без грошей?
- Якщо люди незабезпечені, ми маємо ще місця у притулках по області й можемо розмістити відповідно до поданих заявок. Наразі на Закарпатті перелік так званих місць тимчасового перебування включає 104 прихистки для внутрішньо переміщених осіб. Вони розраховані на 4,5 тис. ліжкомісць, – каже Пацкан.
Якщо порівняти ситуацію із початком вторгнення, то, кажуть в ОВА, у 2022 році Закарпаття могло компактно розмістити ВПО в 307 установах бюджетної сфери. Йдеться про школи, дошкільні, позашкільні, оздоровчі, спортивні заклади, гуртожитки тощо. На першому році війни в таких закладах проживало понад 15,5 тис. ВПО. Згодом у тому ж 2022 році в регіоні відібрали 216 об’єктів різної форми власності у громадах області, і там коштом місцевих бюджетів, благодійних, релігійних та міжнародних організацій зробили ремонти. Передовсім у них розміщували – і зараз на Закарпатті продовжують саме цю практику – переселенців із числа маломобільних та незахищених груп населення. Наразі на базі цих об'єктів створено понад 5,2 тис. місць для проживання ВПО. Станом на квітень 2024 року тривають роботи на 32 об'єктах. В результаті в області очікують додаткові місця для іще майже двох тисяч переселенців із вразливих груп.
Утім, понад місяць тому на Закарпатті розбурхався скандал навколо переміщення в Нересницю (Тячівщина) людей з інвалідністю із Покровська Донецької області. Місцева громада відмовлялася приймати центр через нестачу коштів у бюджеті. Ситуацію вирішили після розголосу. Запитую в Олександра Пацкана, як наразі справи із тим прихистком та чи загалом приймає регіон далі такі заклади в евакуацію.
- Так, 2 квітня ми забезпечили прийняття групи родин вихованців та працівників Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю „Милосердя”. Потрібно було поселити 23 вихованців (в тому числі 13 дітей), 22 членів родин та 5 працівників закладу, евакуйованих з Покровської територіальної громади Донецької області – загалом 50 людей. Їх, зрештою, прийняли в селі Нересниця Тячівського району в приміщенні комунальної поліклініки. Людей зустріли, розмістили, вони отримують усю необхідну гуманітарну допомогу та послуги, підключилися громадські організації та фонди. Місцева влада зрозуміла, що людям треба допомогти, співпраця є. Ситуація вирішилася.
Надалі Закарпаття готове приймати внутрішньо переміщених осіб, місця ще є, каже Пацкан.
ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ НА ЗАКАРПАТТІ ДОСІ НАДАЮТЬ 20 ОРГАНІЗАЦІЙ
Утім, окрім житла, людям, які втратили все через війну, потрібна й інша матеріальна підтримка: речі, одяг, їжа, медикаменти. Також – медична й психологічна допомога. Чи можна зараз на це розраховувати, якщо ти переселенець на Закарпатті чи, оскільки це не прифронтовий регіон і гуманітарки тут зараз набагато менше, аніж на початку війни, краще на неї не розраховувати?
- У регіоні зараз працюють понад 20 міжнародних, громадських, благодійних організацій та фондів. Зокрема, це ADRA Ukraine, People in Need, IOCC, Médecins sans frontières, UNHCR, KOLPING, Схід SOS, Товариство Червоного Хреста України, Ужгородський національний університет, Благодійна організація «Дім Милосердя», Українська Фундація громадського здоров’я, Комітет медичної допомоги в Закарпатті, “Від серця до Серця”, Благодійний фонд “Карітас”, МОМ ООН та інші, – зазначив Олександр Пацкан.
З його слів, представництва цих організацій є в усіх 64-х тергромадах області. Тобто гуманітарною допомогою охоплені всі.
Також в області діє Рада з питань внутрішньо переміщених осіб – консультативно-дорадчий орган при обласній державній адміністрації, такі ж працюють на рівні шести районів. Є й «гаряча лінія» з соціальних питань для внутрішньо переміщених осіб (тел. +380682893301). Люди, наголошує Пацкан, не залишені самі на себе та не позбавлені допомоги.
- Однією з найактивніших організацій, що у співпраці з керівництвом області виконувала функції гуманітарного хабу для внутрішньо переміщених осіб, стала Закарпатська обласна організація Товариства Червоного Хреста України. Так, через їхні одинадцять пунктів видачі допомоги ВПО отримують продуктові та гігієнічні набори, дитяче харчування, памперси для дорослих і дітей, матраци, одяг та різний товар. Також діють 11 мобільних бригад Товариства Червоного Хреста України, які виїжджають для надання комплексу послуг (медичні, фармацевтичні, соціальні, консультації психолога) у найвіддаленіші куточки краю. Ще три мобільні бригади з надання психологічної допомоги працюють в області в рамках проєкту Благодійного фонду „Схід SOS”, – каже Олександр Пацкан.
ЛИШЕ ТРЕТИНА ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ РЕЄСТРУЮТЬСЯ ЯК ВПО
Цікавлюся офіційними цифрами щодо кількості внутрішньо переміщених осіб на Закарпатті. Виявляється, що із фіксованих мобільними операторами 300 тис. громадян з інших регіонів як ВПО на Закарпатті зареєстровані близько 130 тис. Тобто трошки більше третини від усіх переселенців області. Зі слів Пацкана, справа в тому, що зараз люди, які приїжджають в область, переважно не реєструються як ВПО. Ймовірно, це пов’язано із мобілізацією. Але зазвичай люди просто орендують чи купують житло, не змінюючи свій статус на ВПО.
Також майже не змінився розподіл переселенців по населених пунктах. Люди і далі розселяються по найбільших містах: максимальна кількість осідає в Ужгороді, трохи менше – в Мукачеві та Хусті.
Розповів посадовець і про те, що працевлаштовується також третина переселенців, або й менше.
- В області на замовлення ОВА проводилося відповідне дослідження МОМ ООН, і згідно з ним 32% внутрішньо переміщених осіб наразі працевлаштовані з повною чи неповною зайнятістю, як у віддаленому режимі, так і ні, – каже він. – 34% ВПО на Закарпатті наразі не мають роботи, та тільки 19% із них шукають її. Активно шукає роботу більша частка безробітних жінок. 9% ВПО вказали, що є тимчасово безробітними, але планують повернутися до попередньої роботи.
Головними причинами того, що безробітні зареєстровані ВПО не шукають роботу, є хвороби, інвалідність, перебування у декретній відпустці або на пенсії. Також серед принципових причин, названих незареєстрованими ВПО, є те, що вони планують згодом виїхати до іншої місцевості.
- Чи спілкуєтесь із переселенцями щодо того, чому вони обирають саме Закарпаття для переїзду чи тимчасового проживання? – питаю насамкінець.
- Обирають Закарпаття традиційно тому, що поруч чотири кордони ЄС. Також важливим фактором є те, що тут поруч країни НАТО, немає обстрілів та порівняно менше повітряних тривог. Власне, фактор безпеки при виборі місця для переїзду важить найбільше.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото Сергія Гудака, Закарпатської ОВА, Facebook/oleksandr.patskan
