Понад місяць триває новий наступ росіян на Харківщині. Попри те, що окупаційній армії, вочевидь, не вдалося реалізувати свій план, атаки не припиняються. Тиснуть російські війська і на Куп’янському напрямку, як усі попередні 10 місяців.

Про причини травневого прориву на півночі, оперативну ситуацію в регіоні, плани на літо з відновлення теплоенергетики та підготовку до офлайн-навчання – Укрінформу ексклюзивно розповів начальник обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

АТАКИ – НА ВСІХ НАПРЯМКАХ, АЛЕ КУП’ЯНЩИНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРІОРИТЕТНОЮ ДЛЯ РФ

- Олеже Васильовичу, маємо небагато часу на розмову, тож одразу до подій на фронті. Від 10 травня російська армія повторно наступає на Вовчанському на Липцівському напрямках.

- Зараз лінія фронту стабілізована, подальше просування ворога вглиб по обох цих напрямках не допущено. Але ситуація залишається напруженою і складною. Тому що війська РФ, розуміючи, що потрібно й далі тиснути, попри неуспіх, вимушені підтягувати резерви – з Сумського напрямку і з Куп'янського навіть. Ще перевіряємо інформацію, що є й підрозділи, перекинуті з Херсонського напрямку.

Якщо брати окремо. В районі Липців наші воїни намагаються покращити своє тактичне положення. Там знаходяться різні військові підрозділи, різні по ефективності. Однак радує те, що наша легендарна 92 бригада повернулася на Харківщину. Ми за цей напрямок можемо бути впевнені, скажімо так.

По Вовчанському. Продовжується активна оборона. Лінія фронту стабілізована по річці Вовча вже майже місяць. Цілодобово точаться вуличні бої. Наші воїни сконцентровані на максимальному знищенні ворожої живої сили та військової техніки. Намагаються покращити і своє тактичне положення. Бої йдуть за кожну вулицю, за кожен будинок.

- Поки триває наступ на півночі, чи змінилася ситуація на Куп’янщині?

- Ворог тиск не послабив. Бої відбуваються в районі Синьківки, Іванівки, Петропавлівки. Тобто напрямок дій не змінюється. Крім того, ворог продовжує нищити там цивільну інфраструктуру, переправи через річку Оскіл для того, щоб максимально ускладнити і життя цивільних людей, тому ми знову сконцентровані на відновленні ось такої критичної інфраструктури.

- Чи не просунулися там росіяни?

- Ні, там просування наразі немає, ми його не фіксуємо. Можливо, збільшення сірої зони, територій, на яких ведуться активні бойові дії, тому що ворог підтягує і туди резерви. Куп'янський напрямок, напевно, для ворога зараз навіть пріоритетніший, ніж на півночі, тому що там для нього все стало зрозуміло. І коли це стало зрозуміло – що просування немає, то й Путін заявив, буцімто Харків і не був ціллю цієї нової фази агресії. Ситуація на Куп’янському напрямку вкрай напружена. Однак вона повністю під контролем наших Збройних Сил.

У ВОВЧАНСЬКУ – ДЕСЯТКИ ЗАГИБЛИХ ЖИТЕЛІВ

- Скільки людей залишаються у Вовчанську? Чи точно відомо, скільки їх на тимчасово захопленій території?

- Ми всі бачили кадри – що з цим містом. Евакуйованим людям фактично повертатися нікуди. Якщо брати багатоповерхову забудову, то вона вже майже повністю знищена. Приблизно 50 людей там залишається ще.

Якщо брати підконтрольну територію, там майже всі виїхали. Національна поліція проводить обхід будинків. Звичайно, що це робиться у повній взаємодії з нашими військовими. Більше занепокоєння є щодо території, яка під контролем окупаційних військ, оскільки там точно перебувають люди. І вони у вкрай тяжкому стані та умовах. Тому що вчасно не захотіли виїжджати звідти з абсолютно різних причин. Зараз я на них зупинятися не буду. Повну інформацію матимемо лише після деокупації.

- Чи відомо, скількох жителів убили росіяни, коли зайшли у Вовчанськ? Опубліковано відео з квадрокоптера з убитою людиною в кріслі колісному, також були свідчення тих, кому вдалося вирватися.

- Знову ж таки, будемо мати чітку інформацію лише після звільнення. Однак, за нашими даними, це десятки людей – враховуючи ступінь руйнування міста, і те, що там залишалися люди. Відео військових з коптерів дають підстави так вважати.

- Гуляє інтернетом інформація, що від часу звільнення у 2022-му Вовчанськ не був достатньо укріплений чи й узагалі не мав оборонних споруд, і тому росіяни буцімто легко зайшли в нього вдруге.

- Давайте не пов'язувати те, що було зроблено, щодо укріплення зокрема, і те, чому росіяни відносно легко зайшли чи нелегко зайшли. Все одно наші воїни зустріли їх боєм. По деяких військових підрозділах, ви знаєте, розпочато досудове розслідування. Ми очікуємо висновків, у тому числі й військових експертиз, які призначені. Там будуть усі відповіді на запитання, які у нас є.

Знову ж таки, потрібно розділяти відповідальність адміністрації, яка відповідає за третю лінію оборони. Вона зводилася і в 2022-му, і в 2023 році, й зараз будується. Ми продовжуємо виконувати завдання військових, сприяючи їм у тому, щоб вони були максимально ефективними на полі бою.

Можу назвати цифру: близько 50 позицій збудовані в 2024 році, зокрема, взводно-опорні пункти, які вже зайняли наші військові.

СЛІДСТВО АНАЛІЗУЄ ДІЇ КОЖНОГО ПІДРОЗДІЛУ З ПЕРШОЇ ЛІНІЇ

- З огляду на те, як вдалося просунутися росіянам за перші два дні, 10-12 травня, давайте на прикладі Липців розберемо: там є панівна висота, про яку багато писали, розповідали військові кореспонденти, аналітики, блогери. Чи дійсно вона була недостатньо укріплена? Чи зверталися військові, які відповідали за цей напрямок, за цю першу лінію, по допомогу? Можливо, не вистачило координації, щось потрібно було вирішувати не так? Які висновки?

- Дивіться, я буду дуже обмежений у відповіді. Блогери – так, це все добре, однак лише військові зможуть надати відповіді. Лише той військовий, той герой, який знаходиться в тому чи іншому окопі чи укріпленні, на тому чи іншому рубежі, зможе адекватно пояснити свої рішення і свої рішення щодо, наприклад, маневрування чи відступу з займаної позиції тощо. Потрібно дочекатися висновків Державного бюро розслідувань. Я думаю, що вони прокоментують, і суспільство отримає відповіді, чому ворог зміг просунутися вглиб нашої території на досить істотну відстань.

- Є ще така думка, що нашкодив не лише відхід певних підрозділів, а те, що про цей відхід не знали інші підрозділи, які боронили сусідні відтинки. Тому були такі прориви, точково і на 10 км.

- Виключно особиста, суб'єктивна думка, враховуючи досвід з 2022 року: будемо говорити не про відхід або залишення позицій, говоримо про маневрування. Якщо було маневрування, то, звичайно, воно має відбуватися у повній координації з тими, хто тримає правий і лівий фланги. Це знають абсолютно всі  військові, це знають всі військові експерти. Так, були певні неузгодженості, були певні недоречності, враховуючи те, що й сталося по окремих напрямках.

Дочекаємося всіх висновків розслідування про причини, фактори, чи зводилися там якісь укріплення, чи не зводилися, і якщо були укріплення, як діяли ті чи інші військові підрозділи. Аналізуються всі підрозділи, які стояли на першій лінії.

НА ХАРКІВЩИНІ ПОСИЛЮЮТЬСЯ ЗАСОБИ ППО ТА РЕБ

- Як вважаєте, чи міг би вплинути на ситуацію з повторним наступом дозвіл бити по території РФ? Бо виходить, що дійсно вони спокійно накопичували людський ресурс принаймні. І наші військові про це пишуть: було відомо про підготовку, бачили, але не могли перешкодити ще до переходу кордону.

- Що ми маємо зараз, у тому числі, тому що загинули наші цивільні люди. Удари по “Епіцентру”, удари по підприємству «Фактор друк» спонукали наших міжнародних партнерів, Сполучені Штати Америки, європейські країни, завдяки роботі нашого Президента, Офісу президента, всієї команди, яка представляє Україну на міжнародній арені, прийняти рішення і дати дозвіл наносити удари по ворожій території для убезпечення цивільних і в Харкові, і в Харківській області. Результати ми можемо вже спостерігати – обстрілів з С-300 стало відчутно менше. Однак це постійна і копітка робота наших військових, подекуди ціною їх власного життя.

- З приводу цих установок С-300/С-400, які були знищені на території Бєлгородської області. Про це писав американський Інститут вивчення війни. Але Міноборони, я так розумію, не комунікує питання ударів по російській території.

- Я би зосередився на тому, що ми маємо. Так, ми не захищені від керованих авіабомб, уніфікованих боєприпасів УМПБ Д-30, однак С-300 ми спостерігаємо значно менше. Тобто якийсь результат є. Чи знищені? Коли Генштаб заявить про це, тоді зможемо офіційно підтверджувати.

Не все так просто. Навіть після дозволу США бити по певних військових цілях, повірте, перед кожним ударом або після кожного удару – це колосальна робота наших військових, наших розвідників, Служби безпеки України, щоб ці цілі виявляти, вести, підтверджувати, отримувати згоду на нанесення ударів. Зараз головне при такій комунікації – не нашкодити нашим Збройним силам.

- Окрім ударів по установках, скупченню техніки, що ще зараз можуть робити наші військові, аби покращити ситуацію для Харкова? Ми очікуємо F-16, напевне, як якусь панацею, хоча, говорять, це не так.

- Харків останніми тижнями, навіть місяць – це місто №1, Харківська область – у топ-ЗМІ на міжнародній арені. На конференції щодо відновлення в Берліні від Урсули фон дер Ляєн звучить Харків, і ситуація в місті – від Президента.

Від себе особисто додам, що вже зроблена величезна робота щодо посилення засобів ППО по Харкову. Без указання кількості тих знищених установок. Скажу, що завдання поставлені, і військові дійсно нарощують цей потенціал.

Те, що дає цивільна складова: працюємо над посиленням захисту РЕБу по обласному центру та населених пунктах Харківської області. У нас є комплексна програма і ми по ній ідемо. Я хочу подякувати кожному бізнесу, який долучається, бо кошти досить великі, навіть не буду називати. Це сотні мільйонів гривень для того, щоб забезпечити систему радіоелектронної боротьби. Це проти “Шахедів”, проти ракетних систем. Ми результати вже бачимо, відкрито про це комунікувати не можемо, щоб не інформувати ворога.

ПІДГОТОВКА ДО НОВОГО ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУ ПОЧАЛАСЯ ЩЕ В СІЧНІ

- Що відбувається на Золочівському напрямку? Чи є там накопичення російських військ, реальна загроза?  

- Золочівщина, як і загалом територія на стику Сумської та Харківської областей, вважається і досі небезпечною з огляду на те, що у ворога були наміри заходити на цей напрямок і починати активну фазу бойових дій.

Чому зараз цей напрямок не реалізований? Тому що вони вперлися в наші Збройні сили на Липцівському, Вовчанському, Куп'янському напрямках. І вони вимушені підтягувати резерви на ці напрямки з Сумського, з Золочівського. Як свідчить практика, ворог ніколи не відмовлявся від своїх планів. Ми будемо вважати до останнього, що ці напрямки є потенційно загрозливими. Тому ми й актуалізували плани евакуації. Приймали рішення щодо обов'язкової евакуації в примусовий спосіб статусних дітей та родин. Щодо цивільної складової, звичайно, військові підрозділи зробили певні висновки.

- Після 10 травня евакуйовано близько 12 тисяч людей. Чи є ще можливості для розміщення переселенців у Харкові, в гуртожитках?

- Потенціал ще є. Це тисячі місць. Однак евакуація зараз уже на досить низькому рівні. Хто бажав, ми всіх вивезли. Далі це така вже точкова евакуація з окремих населених пунктів.

- Окрім військових загроз, у нас нагальна і вкрай важлива проблема – підготовка до зими. В нас знищені ТЕЦ, підстанції. Що можна зробити за чотири місяці? Які ризики для Харкова?

- По-перше, ситуація дійсно складна. Щоб не вводити в оману населення, ми це говорили і говоримо. Та ми не все розповідаємо про процеси відновлення, щоб не інформувати ворога. По-друге, ми розпочали не зараз. Фактично з січня вже готуємося до нового опалювального сезону. Особливо після березневих обстрілів нашої енергетичної системи, після повторних масованих обстрілів у квітні. Ми дійсно сконцентровані: і щоб відновити по максимуму втрачене, і зовсім інший процес – децентралізація систем тепло-, електропостачання. Та треба розуміти, що це не альтернатива. Це додаткова система, яка допоможе протриматися певний час у випадку критичності або знищення якогось основного енергогенеруючого підприємства. Вона не зможе повністю замінити основні об’єкти. Тому маємо відновити, по максимуму захистити і, звичайно, паралельно думати над оцим планом “Б” і його впроваджувати. І ви праві, це не за 4 місяці. Це просто шлях, який ми вимушено обрали. Йдеться про найсучасніші технології з усього світу. І Харківщина буде одним із пілотних проєктів не лише в Україні, а й в Європі щодо альтернативних джерел електро- і теплопостачання.

Поруч із цим кожен житель області, приватного будинку чи ОСББ, має подумати про енергонезалежність, енерго- та теплоефективність. Зокрема, застосовувати альтернативні джерела живлення, сонячні панелі, акумуляторні системи. Щоб у випадку блекауту працювали водяні насоси, ліфти, наприклад. Має кожен на своєму місці подумати та підготуватися.

ОФЛАЙН НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ ПЛАНУЮТЬ У ДВОХ РАЙОНАХ ОБЛАСТІ

- Враховуючи військову обстановку, адміністрація не відмовляється від планів запустити частково змішане навчання в певних районах. Скільки укриттів будуть готові у школах?

- Ми маємо розбудовувати безпечний простір не лише в освітніх закладах, а й у медичних, це теж пріоритет. Будемо анонсувати кілька нових масштабних проєктів трохи пізніше.

Від ідеї офлайн-навчання не відмовляємося. Бомбосховища, захисні споруди, найпростіше укриття – комплекс заходів, які маємо реалізувати до 1 вересня і пізніше.

- У яких районах і скільки дітей буде охоплено?

- Пріоритетні майданчики – Лозівський і частково Красноградський райони. Туди буде спрямована максимальна кількість субвенцій, яка вже надана Міністерством освіти та науки. Там найбільше проєктів – 43 навчальні заклади, і це майже 18 тисяч дітей, які будуть навчатися у дві зміни.

Перша збудована в області підземна школа у Люботині, незважаючи на завершення навчального року, працює, надолужуються освітні втрати.

- До нового навчального року вже діятиме диференційований сигнал повітряної тривоги? Бо якщо брати травень, то в нас загалом 20 діб тривоги. Діти муситимуть більшу частину дня сидіти в укриттях.

- Ми до цього й готуємося. Сенс побудови цих споруд у тому, що діти не переходитимуть у них по тривозі, а в них і навчатимуться. Бо тривога триває і 18 годин, і навіть 20 на добу. Звичайно, немає ніякого сенсу знову й знову переривати навчання.

Рішення про диференційовану тривогу прийматиметься в Києві, це Генштаб, профільне міністерство.

Те, що ми зараз констатуємо, – всі загрози під час тривоги на території Харківської області є реальними. У нас за добу до 30 авіабомб випускає противник. А коли цей керований боєприпас ще летить, ми не розуміємо – чи по прикордонню, чи по Харкову буде удар, як-от було з “Епіцентром”.

От саме після цього обстрілу Україні надали дозвіл бити по території Росії. Але скільки жахливих ударів було до того, і в нас, і якщо брати всю країну, – скільки таких прикладів. Той же торговельний центр у Кременчуці. Або Гроза (у цьому селі 5 жовтня 2023 року одномоментно загинули 59 людей, – ред.)

- Або наша Гроза, на жаль. Чи ми ще недостатньо комунікуємо: і дипломати наші, і, може, ми як журналісти, розповідаючи про ці злочини. Чому досі ми змушені доводити, що нас знищують?

- Важке питання, однак абсолютно справедливе. І це питання не до нас, не до нашої влади, питання – до наших міжнародних партнерів. Однак такої міжнародної підтримки, як зараз, Україна не мала ніколи. І це є результат копіткої, цілодобової роботи глави держави, Офісу президента, профільних міністерств. На початку війни ніхто не вів мови про західну зброю. Потім пішла зброя. Ніхто навіть не мріяв про літаки. Зараз це вже реальність, і ми очікуємо їх найближчим часом. Це постійна робота. Маємо і надалі пояснювати, доводити щодня, що Україна – форпост усіх демократичних цінностей в Європі, для Америки, інших цивілізованих країн.

Юлія Байрачна
Фото Юрія Дем’яненка