Тренерка із Запоріжжя: Залишилась в Івано-Франківську, бо відкрила власну справу

В Івано-Франківській області від початку повномасштабної війни прийняли понад 140 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Хтось із них уже повернувся до своєї домівки чи виїхав в інші регіони. Люди, як залишаються жити у прикарпатських громадах, часто керуються відповідальністю за власну справу. Її відкрили, зокрема, завдяки бізнес-грантам від Агентства ООН у справах біженців та БО «БФ Карітас Івано-Франківськ» у рамках проєкту «Захист внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській області». Переможці конкурсу взяли участь у крафтовому ярмаркові «Дороги НаДії» в Івано-Франківську. Укрінформ поцікавився, які ідеї мали підтримку у грантодавців, як внутрішньо переміщені особи скористались коштами, чи діятимуть подібні проєкти далі.

«УНІВЕРСИТЕТ ПЛОВУ»

Людмила Мадамінова приїхала в Івано-Франківськ з родиною із Одещини в перший день повномасштабного вторгнення. Каже, що тоді вдруге стала переселенкою. Бо коли Путін їх вигнав з Криму, довелось кілька разів переїжджати у пошуках даху над головою та роботи.

- Жили на збереження, яких не вистачало. Плюс вирішили стати батьками. Доні – рік. Дівчинка народилась уже в Івано-Франківську, – усміхається молода мама.

Розповідає, що певний час працювала в ІТ-компаніях, але проєкти закривались, тож вона залишалась без роботи. Коли на очі потрапила інформація про конкурс, подала заявку, не вагаючись. Адже бізнес-ідея вже давно була напоготові.

- Мій батько та я на великих подіях, таких як весілля, завше готували плов у 30-літровому казані. Люди його смакували й радили відкривати свій заклад, але до цього не доходили руки. А в Івано-Франківську добре представлена українська та європейська кухні. А ось азіатської – обмаль. Ось я і взялась за реалізацію нашої ідеї – запропонувати франківцям класний узбецький плов. А потім показати, що у нас ще є манти, лагман, шурпа та інші смачні страви. Наша ідея – відкрити сімейний заклад і готувати за родинними рецептами, яким понад 50 років, – говорить Людмила Мадамінова.

На розвиток цієї ідеї родина отримала 400 тисяч гривень. Але найперше – пройшли навчання ведення бізнесу з урахуванням усіх викликів, навіть блекауту. Більшість отриманих коштів скерували на обладнання. В Івано-Франківську швидко знайшли приміщення для оренди, привели його до ладу і з лютого відкрили заклад. Нині пропонують страви навинос або ж доставляння.

- Найперше – ми вчимо культури споживання узбецької їжі. А мій чоловік – українець, варить нереально смачний борщ із копченою грушею, чорносливом. Борщ ми теж запустили у виробництво, має величезний попит, – розповідає Людмила.

Запитую, як усе ж правильно їсти узбецький плов.

- Руками, а ще ліпше – паляничкою, – радить засновниця «Університету плову».

Запевняє, що плов варто споживати зі свіжими овочами. Тому вона готує до нього ще й салат «Шакаро». Тут два головних складники – томати й цибуля. Останню попередньо заливають окропом: тоді вона втрачає гіркий присмак, але ідеально доповнює плов. Один із варіантів салатної композиції – перець чилі.

- Узбеки їдять дуже багато перченої їжі. І це – не про бактерії. Йдеться про те, що коли споживати перчене, температура тіла ніби падає, і з’являється відчуття прохолоди, полегшення від спеки. Адже в Узбекистані – дуже гаряче, а вчора й Франківськ був, як Узбекистан, – усміхається Людмила Мадамінова і пригощає франківців пловом на крафтовому ярмаркові.

У НАС ЗАЙМАЮТЬСЯ МАЙЖЕ 100 ДІТЕЙ І 12 МАТУСЬ

- Я вирішила податись на грант, щоб допомогти чоловіку. Він – тренер із тайського боксу. У мене була ідея – забезпечити дітей спортивним інвентарем. Адже чоловік виховує чемпіонів України та світу, – говорить Олена Демиденко.

Жінка з родиною приїхала в Івано-Франківськ із Запоріжжя. Під час навчання бізнес-консультанти порадили їй розвинути ідею, зважаючи на власний досвід у спорті та хореографії.

- Так ми вирішили відкрити спортивний клуб із різними секціями. Тепер у нас – карате, гімнастика, акробатика. А для матусь наших вихованців запустили оздоровчий фітнес – пілатес, – розповідає Олена.

За її словами, для відкриття спортивного клубу родина отримала близько 400 тисяч гривень. Коштів вистачило не лише на спортивний інвентар, але й на рекламу та брендування.

- Поки не зробили гарну вивіску, про нас ніхто не знав, навіть сусіди. А тепер у нас займаються майже 100 дітей і 12 активних матусь. Постійно приходять нові вихованці. А ще татусі взялися тренуватись разом із дітьми. Тобто ми пропонуємо спорт для всієї родини, – пояснює тренерка.

Наприкінці червня родина Демиденків планує провести змагання з тайського боксу. Цього літа також мають намір організувати спортивний дитячий табір у Карпатах. Усе вдається встигнути завдяки фахівцям, які доєдналися до роботи клубу.

- Вирішила залишитись в Івано-Франківську, бо відкрила тут власну справу. У Запоріжжі працювали за наймом, – каже Олена і поспішає на хореографічну гімнастику.

РОЗРОБЛЯЄ ЕЛЕКТРОННІ ЛЕКАЛА ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ БРЕНДІВ

У березні 2022 року до Івано-Франківська приїхала й Тетяна Кім разом із трьома дітьми. У Кривому Розі в неї були власне ательє й невеличкий цех, планувала започаткувати школу шиття.

- Після переїзду відновити роботу цеху було складно, бо частина обладнання залишилась у Кривому Розі. Та й більшість кваліфікованих швачок виїхали за кордон. Щойно я дізналась про бізнес-грант, одразу вирішила на нього податись, – розповідає жінка.

Пройшовши конкурс та навчання, Тетяні теж вдалося отримати грант на 400 тисяч гривень.

- Робочі місця я не створювала. Мені вистачило коштів на промислове швейне обладнання. Моя ідея – не лише навчати людей, для яких шиття буде хобі, але й підготувати швачок, що зможуть працювати в майстернях, – зазначає Кім.

Нині в неї здобувають фах семеро учениць різного віку. Вони вчаться шити дитячий, жіночий і трикотажний одяг. А ще Тетяна розробляє електронні лекала, які замовляють українські бренди для розроблення нових колекцій одягу.

Тетяна розповідає, що її діти в Івано-Франківську знайшли друзів, а вона реалізувала свій задум. Повертатись до Кривого Рогу її родина не поспішає. Нині чекає на чоловіка, який на фронті.

ЯКЩО НЕ ХАРКІВ, ТО ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

- Я приїхала з маленькою дитиною, коли почалась повномасштабна війна, – розповідає Марія Міщенко із села Лизогубівки, що на Харківщині. – Чому Івано-Франківськ? Бо це місто я знала раніше, коли приїжджала в Карпати на відпочинок. Ще тоді говорила: «Мені підходить якщо не Харків, то Івано-Франківськ».

Її бізнес – у Богородчанах, що біля обласного центру. Справа Марії – кав’ярня, в якій подають запашну каву й кондитерські вироби власного виробництва.

- За грантові кошти вдалося придбати вітрини, холодильник, барну стійку, кавомашину та інше обладнання. Ще трохи грошей пішло на облаштування зали, – розказує жінка.

На Харківщині вона випікала торти на замовлення на власній кухні, про професійну лише мріяла. Коли її відкрила, то створила ще одне робоче місце. І передає досвід та навички для розвитку бізнесу: «У нас уже є постійні клієнти, поціновувачі десертів. Повертатись? Ні, не планую. Дитина пішла у садочок, та й власна справа потребує відповідальності».

ПЕРЕМОЖЦІ ПРОЄКТУ ОТРИМАЛИ ВІД 4 ДО 10 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ

- Ці люди вже не будуть стояти в чергах на отримання продуктових наборів чи непродовольчих товарів. Вони – самодостатні, самозайняті, і це для нас – пріоритетний напрям роботи, – наголошує представник Ужгородського офісу Агентства ООН у справах біженців Федір Данильченко під час крафтового ярмарку «Дороги НаДії».

За його словами, уперше проєкти ООН для допомоги ВПО запрацювали у 2015 році. Тоді вдалося підтримати мешканців Донецької, Луганської областей та Криму, які втікали від війни. Цього року гранти на відкриття власної справи могли отримати внутрішньо переміщені особи, які через російську агресію проживають у Закарпатській та Івано-Франківській областях. Загалом безповоротну грошову допомогу на відкриття власної справи отримали 30 внутрішньо переміщених осіб, із них 10 – на Прикарпатті. Ще 9 грантів надали внутрішньо переміщеним особам для перекваліфікації та навчання.

Директор БО «БФ Карітас Івано-Франківськ» УГКЦ отець Володимир Чорній каже, що переможці проєкту «Захист внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській області» отримали від 4 до 10 тисяч доларів. Усе залежало від запиту на ідею. Пріоритетом для грантодавців були додаткові робочі місця.

- Люди, які перемістились, наймають на роботу таких самих внутрішньо переміщених осіб. Тобто один грант перекриває потреби кількох родин. Нашим завданням було розвинути навички людей, допомогти в оформленні ФОПа, надати базові знання з ведення бізнесу тощо, – додає Федір Данильченко.

Запитую, чи працюватиме такий проєкт у майбутньому.

- На жаль, у нас тепер немає фінансування на бізнес-гранти, але ми адвокатуємо щодо продовження цієї програми у 2025-му, – каже представник Ужгородського офісу Агентства ООН у справах біженців. – Проте в нас є співробітники, що допомагають людям знаходити інші можливості фінансування. А їх сьогодні – чимало. Це і гранти держави через портал «Дія», і допомога від міжнародних організацій, які працюють за підтримки іноземних посольств і Міністерства закордонних справ.

Ірина Дружук
Фото авторки й ті, що надала БО «Карітас Івано-Франківськ»