Перелякані й поранені: як у Миколаєві лікують тварин із прифронтових територій

…Пані Ганна привезла до Миколаєва лікувати свого Тишку породи чихуахуа аж із Очакова. «Моя родина мешкає у приватному будинку й у нас багато тварин. Через постійні обстріли майже всі вони відчувають стрес: полохаються, ховаються, а особливо погано на звуки вибухів реагує вівчарка. Тварини часто хворіють, і ми їздимо до цієї клініки по кваліфіковану допомогу», – каже жінка.

Йдеться про ветеринарну клініку Олександри Логвінової – одне з підприємств, яке отримало державну допомогу на розвиток бізнесу в рамках програми підтримки родин ветеранів війни. Чоловік пані Олександри, Ігор – учасник АТО/ООС, їхній син Сергій захищає країну в лавах Сил оборони.

ДИТЯЧА МРІЯ ПЕРЕРОСЛА У ПРОФЕСІЮ

…Олександра виросла у селі на Первомайщині. Ветеринарів у її родині не було. Проте вони мали багато домашніх тварин, і дівчинка спершу мріяла стати дресирувальницею. Вона пригадує, що якось улітку батько купив 250 гусей, яких вона і брат пасли. А ще Олександра любила бавитися з козами. Запам’ятала, як реанімували в домашніх умовах козенят, що отруїлися дихлофосом після того, як з їхньої шкіри намагалися вивести личинок мух. Так у маленької Саші з'явилася інша мрія – допомагати тваринкам, і згодом це бажання переросло в серйозну професію.

- Я закінчила з відзнакою Мигійський технікум (нині – Мигійський фаховий коледж Миколаївського національного аграрного університету, – ред.),  вступила до Одеського аграрного університету. Вивчилась на ветлікаря,  працювала в Миколаївській державній ветлікарні, одній із приватних клінік під керівництвом Мирослави Чернохатової, яка мене багато чого навчила. Маю досвід роботи головним лікарем у міському Центрі захисту тварин, – розповідає Олександра.

Каже, що, працюючи в міському центрі, порадилася із чоловіком і вирішила, що треба створювати щось своє.

- За власні кошт придбали приміщення, трохи допоміг міський центр підтримки ветеранів війни: ми отримали грант на 50 тис. грн, за які купили електрокоагулятор. Відкрилися у 2021 році, але попрацювати нормально не встигли –  розпочалася повномасштабна війна. Миколаїв нещадно обстрілювали, чимало клінік закрилося. Але тут залишалися люди з тваринами, яким потрібна була допомога, тож ми працювали хоча б по кілька годин на день, – розповідає пані Олександра.

Вона каже, що згодом до них почали звертатися волонтери, які рятували тваринок з-під обстрілів, вивозили із зони затоплення після підриву Каховської ГЕС. Поранені, налякані, хворі, – вони потребували професійної допомоги, яку тут надавали.

РЕАНІМУВАТИ ОЛЕНЯ

Пані Олександра пригадує, як волонтери врятували й вивезли з підтопленої Херсонщини оленятко та чотирьох новонароджених єнотиків, мама яких, вочевидь, загинула.

- Тварин перевозили до Кропивницького, але вони були у поганому стані, тому ми їх підлікували. Особливо важким був олень: наковтався брудної води з мулом і водоростями та ще бозна-чого. Ми проводили реанімаційні заходи, давали кисень, щоб він міг дихати, ставили крапельниці тощо. Коли оленю стало ліпше, волонтери поїхали з ним далі, – розповідає лікарка.

Пригадує, як допомогли травмованому собаці з переломом кінцівки зі Снігурівки, кішці з Херсона, яку негайно треба було оперувати, а її господарі не мали на це коштів.

Через дбайливі руки пані Олександри та її колег за роки війни пройшло багато і домашніх, і безхатніх тваринок. Жінка з усмішкою пригадує, як небайдужі підібрали на вулиці і привезли до них кішку, яку треба було лікувати, але вона була дуже наляканою й агресивною, не дозволяла до себе наблизитися: «Ми ганялися за нею по всій клініці, вона видерлася аж під стелю. Ледь спіймали».

Завдяки плідній співпраці з волонтерськими організаціями, зосібна міжнародними, тварин тут можуть лікувати безкоштовно. Клініка також стала учасницею програми безкоштовної вакцинації тварин, зокрема безхатніх.

- Волонтери допомагали з медикаментами, а ми робили щеплення. За програмою нам вдалося вакцинувати 800 тварин. За це, а також за чіпування та стерилізацію ми отримали нагороду від британської асоціації допомоги тваринам Ukrainian Kennel Club. Таку мають в Україні всього три міста – Херсон, Запоріжжя і ми, – не приховує задоволення співрозмовниця.

Вона зазначає, що потрібно було вакцинувати дуже багато тварин. Але жінка працювала швидко – стерилізувала 16 кішок на день. Дався взнаки досвід роботи в Центрі захисту тварин, коли без помічників за день стерилізувала до 10 собак.

У минулому році клініка пані Олександри взяла участь у конкурсі грантів від держави для родин військовослужбовців.

- Написали бізнес-план, захистили його й отримали 500 тисяч гривень. Це – дуже вагома підтримка нашому бізнесу під час війни у такому складному регіоні, як Миколаїв. До того ж кошти надають на безповоротній основі. Маємо лише справно платити податки, що робили і до цього, і працевлаштувати двох людей. Ми придбали на ці кошти обладнання, УЗД-апарат, біохімічний та гематологічний аналізатор, – ділиться вона.

Є ОБЛАДНАННЯ, АЛЕ БРАКУЄ ФАХІВЦІВ

Стажерка ветклініки Софія Лемещенко розповідає, що під час навчання в Миколаївському аграрному університеті за спеціальністю ветеринарної санітарії проходила практику в кінно-спортивній школі. Їй запропонували спробувати свої сили в цій клініці. «Я люблю тварин – у мене вдома четверо котиків», – каже Софія.

І одразу додає, що реальна робота в клініці відрізняється від глянцевої картинки, яку можна побачити в серіалах про такі медзаклади. По-перше, навіть начебто лагідні домашні улюбленці часом поводяться агресивно, можуть подряпати, а то і вкусити. Але найскладніше, за її словами, коли розумієш, що тварина – невиліковно хвора, і це треба пояснити її власникам. Бували випадки, що через стрес від такої новини люди непритомніли.

Дівчина пригадує, як у них лікували великого собаку з онкологічним захворюванням.

- Його привозили на процедури по кілька разів на місяць, тварина слухняно протягувала лапу для забору крові. Процедуру виконували натщесерце, після чого цей 70-кілограмовий пес лестився, підтанцьовував і не відходив, допоки його не пригощали якимись смаколиками, – розповідає Софія.  

Її колега Зоя Спіридонова працює у клініці третій місяць. За освітою – хімік, закінчила Одеський університет імені Мечнікова. До повномасштабного вторгнення працювала в лабораторії компанії «НІБУЛОН», рятуючись від обстрілів, змушена була виїхати з міста.  

- Основне моє завдання – біохімічний аналіз крові. Завдяки новій апаратурі ми можемо контролювати більше ніж 10 показників, що дає змогу зробити об’єктивні висновки про стан організму тварини, – розповідає пані Зоя.

Пані Олександра каже, що їхня клініка потребує фахівців, зокрема – для роботи на апараті УЗД.

- Я – лікар-хірург, а потрібен діагност, і це – велика проблема для Миколаєва. Бо й інших ветлікарів нам дуже бракує. Їх готують університети в Одесі, Білій Церкві, Харкові. Але молоді працівники не поспішають до нашого прифронтового міста, а ті, які готові переїхати з інших регіонів, хочуть, щоб їх забезпечили житлом. Ми ж цього зробити не можемо, у нас навіть броні від мобілізації немає, – ділиться ветлікарка.

НАЙБІЛЬШЕ ВІД СПЕКИ СТРАЖДАЮТЬ БРАХІЦЕФАЛИ 

Пані Олександра розповідає про особливості роботи з тваринами в Миколаєві, що потерпає не лише від обстрілів, а й від неймовірної спеки.

- Тварини реагують на стрес, гучні вибухи. Окрім того, тепер – сезон колосків, остюків, що потрапляють тваринкам у вуха, очі. Багато уваги приділяємо вакцинації: Миколаївщина наразі неблагополучна щодо сказу. А ще ми – одна з небагатьох клінік, яка займається підготовкою всього пакету документів для виїзду тварин за кордон, – таких запитів на сьогодні досить багато, – каже фахівчиня.

За її словами, найбільше від спеки страждають так звані брахіцефали – собаки з укороченою мордочкою і приплюснутими носиками (бульдоги, мопси,  пікінеси тощо). У них специфічна дихальна система, і за високої температури повітря вони задихаються.

- До нас приносять тварин із тепловими ударами. Ми поміщаємо їх до кисневої камери, обкладаємо льодом, реанімуємо. Якось привезли собаку з начебто набряком легень. Але коли ми його поклали в барокамеру, охолодили, то через пів години бігав і грався. Певні породи котів – сфінкси, шотландці, британці – теж дуже вразливі до високих температур. Особливо немолоді, з вадами серця. Тож наполегливо рекомендую власникам тварин: не гуляти з ними у спеку по розпеченому асфальту, використовувати спеціальні охолоджувальні ошийники, мати зі собою воду, – радить лікарка.

ДЕРЖАВА ПІДТРИМУЄ ПІДПРИЄМЦІВ

Успіх цієї клініки, як і багатьох інших невеликих підприємств Миколаївщини, значною мірою пов'язаний із державними програмами підтримки малого бізнесу.

- Третій рік в Україні діють урядові програми в рамках проєкту «єРобота», які допомагають підприємцям заснувати або розвивати власний бізнес. Наразі наша держслужба зайнятості супроводжує дві програми – «Власна справа» і «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей», – каже директор Миколаївського обласного центру зайнятості Дмитро Оборонько.

За його словами, мешканці області, які вже мають свій бізнес і хочуть розвинути, а також ті, хто тільки збирається його започаткувати, можуть отримати підтримку від держави у вигляді грантів на суму від 50 тисяч до 1 млн гривень.

- Напрями бізнесів, на які йде держпідтримка, різні. Це, наприклад, відкриття швейного цеху, що буде спеціалізуватися на виготовленні тактичного спорядження та одягу, виробництво з приготування десертів, загальна медична практика, ветеринарна діяльність, денний догляд за дітьми, технічне обслуговування та ремонт автівок, надання послуг мобільного харчування тощо, – наголошує керівник центру.

У 2022 році на підтримку малого бізнесу на Миколаївщині було видано мікрогрантів усього на 2,5 млн грн. А у 2023 році ситуація кардинально змінилася: від мешканців області надійшло 379 заявок, з яких 104 отримали підтримку на понад 24 млн грн, що дало змогу створити 231 нове робоче місце. На кінець липня цього року за грантами звернулися вже 308 людей. Позитивне рішення отримали 102 бізнес-проєкти, що забезпечить роботою майже 200 працівників.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото авторки та з фейсбук-сторінки ОЦЗ