Як вівчарка Гера допомогла переселенцю з Авдіївки облаштуватися на новому місці

Перон, чоловік на колісному кріслі та вівчарка поруч. Такі світлини облетіли два роки тому всю Україну. Чоловіка звати Аркадій Сніткін, його собаку – Гера. У серпні 2022 року вони прибули евакуаційним потягом до Кропивницького.

Це фото побачила і кропивницька зооволонтерка Катерина Дорош, яка опікується організацією захисту тварин «Бім», та запропонувала чоловікові допомогу.

ЗАВДЯКИ ВІВЧАРЦІ НАВАЖИВСЯ НА ЕВАКУАЦІЮ

- Собака – головна героїня в цій історії, – розповідає Катерина Дорош. – Тому що саме завдяки їй ми познайомилися з Аркадієм Андрійовичем. Спершу я захотіла запропонувати для Гери корм, вакцинацію, ветеринарні послуги... А потім закрутилося, ми зблизилися, і допомагала їм далі.

У Гери виявили пухлину. У Кропивницькому завдяки небайдужим її прооперували.

Аркадій Сніткін говорить, що саме через вівчарку наважився на евакуацію з Авдіївки: тварині не вистачало харчів.

- Приїхали волонтери, я навіть не очікував. Робив запит, але часу відтоді  минуло багато. І тут чую стук у хвіртку. Скла не було в будинку, дивлюся – чоловік стоїть, каже: «Ми волонтери, пропонуємо вам виїхати». Я відповів, що саме вчасно. Бо у нас вода закінчилася, продукти. Добре, що черешні саме вистигли. То до того, як виїхали, збирали черешні, – розповів чоловік.

Спершу пан Аркадій із Герою евакуювалися до Дніпра, мешкали у центрі тимчасового проживання для ВПО. Потім потрапили до Кропивницького.

- Нас направили спочатку в дім, де жили переселенці. Там дали кімнату – точно таку, як у Дніпрі. Перебували там до листопада, поки Катя знайшла для нас будинок, – говорить пан Аркадій.

Катерина Дорош орендувала для Аркадія та Гери житло. Потім допомогла привезти до Кропивницького його дружину та сина, вони теж мають інвалідність – через вади зору. В орендоване житло збирали меблі, техніку, дещо переоблаштували, встановили нові двері. З цим допомогли всі, хто відгукнувся на публікації Катерини у соцмережах.

- Я не знаю, звідки в неї сили. Вона стільки у цей дім вклала. Пандус відлили, меблі поставили. Це величезна праця, я дуже вдячний. Жили ми мирно, нормально. У господарів були вівці, я їх годував, – згадує Аркадій Андрійович.

“ЦЕ ВЖЕ ЇХНЄ ЖИТЛО, НІХТО ЇХ НЕ ВИЖЕНЕ”

Але власники збільшили орендну плату та, зрештою, попросили звільнити будинок. Для родини знайшли нове приміщення, але знову – тимчасове. Тому Катерина Дорош вирішила придбати дім для Сніткіних.

- Часу на це пішло багато, я об'їздила низку місць навколо Кропивницького: Новоукраїнку, Добровеличківку, Смолине, Малу Виску... Все ж переживала, це ж відповідальність, я пообіцяла, – каже Катерина.

Нарешті вдалося знайти підхожий будинок – у місті Помічна. Житло коштує дев'ять тисяч доларів, завдяки небайдужим вдалося зібрати близько семи. Решту грошей збирають просто зараз. Аркадій Сніткін та його родина вже туди переїхали, наразі оформлюють угоду для придбання.

- Я навіть не очікувала на таку підтримку. Звісно ж, знаю, що наші люди – найкращі, але була налаштована реалістично, оскільки у багатьох зараз ситуація непроста, стараються допомагати армії. Але основна частина суми є, а решту, гадаю, не складе проблеми зібрати, – каже Катерина.

Перевезти речі знову ж таки допомогли волонтери.

- Уже вся родина переїхала, я дуже рада. Це вже їхнє житло, ніхто їх звідси не вижене, будуть облаштовуватися. Щодо інклюзивності, то обирали будинок із широкими дверима, щоб можна було пересуватися на кріслі. У будинку – два входи, на одному хочемо облаштувати пандус, саме шукаємо для цього людину, – додає волонтерка.  

ДОПОМОГЛИ ЩЕ Й ДВОМ ВІВЦЯМ

Несподіваними, але безпосередніми учасниками одного з переїздів стали дві вівці, які жили в дворі орендованого житла пана Аркадія в Кропивницькому.  Так склалося, що тварини також отримали порятунок.

- Доллі й Моллі жили собі, паслися, Аркадій Андрійович їх годував. Але прийшов час і господарі вирішили їх віддати на забій. Світ, на жаль, не бездоганний, ми всі їмо м'ясо, і можна сказати, що така їхня доля, але... Коли вони бігають біля тебе, впізнають, зустрічають, лізуть, аби їх почухали, то важко уявити їх у вигляді якогось шашлику. Тож я вирішила викупити їх. Коли гроші були сплачені, автоматично вони стали моїми. Але ж треба було думати, куди їх подіти далі, – говорить Катерина.

Їй удалося домовитися з притулком «Вуглик» на Дніпропетровщині, де радо погодилися прийняти Моллі й Доллі.

Щодо Гери, то, за словами Катерини, вона вже обжилася в новому будинку.

- Коли вона переїздить, то, звісно, нервує: для будь-якої тварини зміна місця проживання – стрес. Хоча вона одразу після переїзду із задоволенням роздивлялася територію, хвостиком махала. Познайомилася із сусідським собакою, обнюхалися. Думаю, їй комфортно: там великий двір, вона бігає, відпочиває. Гері вже понад 10 років, гадаю, найскладніше їй було перенести евакуацію з Авдіївки. Сподіваюся, що це вже хепі-енд для родини Сніткіних та їхньої Гери.

Мирослава Липа, Кропивницький

Фото: Фейсбук-сторінка Катерини Дорош та Telegram/Ірина Верещук