Одеська область, попри суперечки, активно позбувається радянських та імперських топонімів. Регіон вирощує зерно, допомагає фронту, навіть за умов війни намагається розвивати туризм та інфраструктуру. На ці та інші теми кореспондентка  Укрінформу поспілкувалася з начальником Одеської ОВА Олегом Кіпером.

НЕ ХОЧУ, ЩОБ КАМІННЯ ІСТОРІЇ ТЯГНУЛО НАС ДОНИЗУ

- Нещодавно ви підписали указ про перейменування топонімів у Одесі та області. Цей документ викликав суперечки в суспільстві. Чому перейменування не були узгоджені з громадськістю: не відбулися слухання та голосування, як це зробила міськрада щодо назв районів міста?

- По-перше, я перейменував, бо про це говорив закон. Понад рік тому Верховна Рада ухвалила Закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Якщо ми говоримо про Одесу, проведення громадських обговорень було завданням міської влади, якщо про регіон – громад. Я не розумію, чому вони вчинили у такий спосіб. У деяких громадах «грають у вибори». Щоб не натягувати на себе негативу, вони рік дискутували – ніби проводили якісь обговорення, але нічого не змінювалося. Я мав діяти в рамках закону, в якому чітко прописано, що у випадку бездіяльності глав громад питання щодо перейменування переходить до голови ОВА, розв’язати його потрібно до 27 липня 2024 року. Тобто перейменування топонімів, щодо яких могли виникнути якісь дискусії, залишили мені, щоб не брати на себе відповідальність. Звісно, логічно було б, щоб перейменуванням в Одесі займалася міськрада, адже за комфорт одеситів відповідає саме цей орган. Але мерія переклала відповідальність на мене. Я вчинив послідовно і не бачу в цьому проблем. Здається, дискусії точилися навколо перейменування всього кількох вулиць.

- Дискутували щодо перейменування майже всіх вулиць, названих на честь письменників.

- Документи з рекомендаціями щодо перейменувань мені надали члени топонімічної комісії Одеської ОВА. До її складу входять професори Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова, громадські активісти, історики, військові. Вони вивчали це питання. Наприклад, перейменована вулиця Ільфа і Петрова. Хто забороняє читати їхні твори? Вони що, вилучені з бібліотек чи недоступні в інтернеті? Ні.

Коли в Маріуполь зайшли росіяни, вони перейменували вулиці на радянський лад. То чому ми мусимо це каміння історії тягнути у себе на шиї? Щоб потонути? Чи ми хочемо рухатися вперед? Хвилювалися через перейменування здебільшого люди старшого віку. Насправді вони більше ностальгують за своєю молодістю, аніж переживають щодо зміни назви, адже, приміром, на вулиці Бабеля зустріли перше кохання і таке інше. У людей, у яких виникають проблеми з перейменуванням вулиць, мабуть, немає інших проблем у житті. Сьогодні будується нова історія. Ставимо на цьому крапку. Я не хочу, щоб каміння історії тягнуло нас донизу.

- Із вашим розпорядженням про перейменування не згодна міськрада. Чи є комунікцаія з цього приводу, чи ви лише “обмінялися” дописами в соцмережах із мером Трухановим?

- А навіщо? Наказ підписаний, немає про що комунікувати. Це моя робота, я її зробив. Назад повернутися неможливо, закінчився термін дії закону. Я не боюся брати на себе відповідальність. А вони вже нехай самі собі розбираються: для них важливий Пушкін, чи хлопець, який за день збив три ворожих літаки.

- Проте в міськраді кажуть, що більшість перейменувань торкнулася історичного центра, який належить до охоронної зони ЮНЕСКО, тож це вимагає додаткової координації з організацією та ускладнює виконання вашого розпорядження. Ще в мерії стверджують, що демонтувати пам’ятник Пушкіну не можна, адже стаття п'ята згаданого закону визначає, що заборона не поширюється на об’єкти Всесвітньої культурної спадщини, а монумент – у охоронній зоні ЮНЕСКО.

- Кабінет міністрів виключив із Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного значення монументи російським і радянським діячам, зокрема встановлені в Одесі пам'ятник Пушкіну на Приморському бульварі та Воронцову на Соборній площі. Це означає, що пам’ятник не під охороною ЮНЕСКО. Це лише піар та «прикриття» статтею п’ятою.

- В Одесі перейменували 84 вулиці. Як зміни назв відобразяться на людях, зокрема, як змінювати дані про місце реєстрації? Чи буде це безкоштовно?

- Звичайно, буде зміна документів. Незабаром у нас на сайті з’являться роз’яснення щодо цієї процедури, куди саме звертатися людям. Це безкоштовно.

- А як бути представникам бізнесу, у яких за цими адресами зареєстровані підприємства? Зміна статутних документів платна. ОВА рахувала, скільки коштуватиме бізнесу перереєстрація документів?

- Ми не рахували. Я думаю, це робили законодавці, коли цей закон приймали. ОВА – лише виконавець, і ми не могли вийти за рамки закону. Не думаю, що це велика проблема для бізнесу, там є люди, які розуміються на цьому. Я більше переживаю за людей, таких, як ми з вами, які не розуміють, куди зараз піти і що, кому, де сказати та показати для зміни документів. Хочу додати, що Одеса мені не чужа. Хоч я і народився в регіоні, на Кодимщині, але багато часу провів у місті, тож хочу для нього лише найкращого.

«ВИ ВСІ НА МЕНЕ ЧЕКАЛИ, ЩОБ ЦЕ ЗРОБИТИ?»

- Ви згадали Кодимщину. Скажіть, чи ремонтують у регіоні дороги, адже там вони – чи не в найгіршому стані. Зокрема йдеться про дороги, якими проходить туристичний маршрут «Шпаків шлях» – гордість місцевих жителів.

- Дорогу від Балти до Кодими зробили у 2018 році. Далі, дійсно, проїхати складно. Минулоріч ми також виділяли гроші на ремонт доріг у Подільському районі, частину закрили. В цьому році ми з’єднали Ананьїв з Подільським. Тут спірне питання: витратити гроші на меліорацію, від якої залежить врожай, чи зробити частину доріг між селами.

Дорога – затратна робота. Погоджуюся з вами, там теж живуть люди і їм це потрібно. Але що, ми 30 років чекали на війну, щоб робити дороги? В Болграді, наприклад, просять полагодити очисні споруди, а я питаю: ви всі на мене чекали, щоб це зробити? Ми зараз рахуємо кожну копійку в бюджеті та обираємо, на що доцільніше витратити: дрони, меліорацію чи дороги? Регіон великий, його бюджет –  4 млрд гривень. Якщо громади на півдні й біля Одеси щось самі заробляють, то Кодимщина – північна громада, в більш критичній ситуації. Там немає транзиту, північні громади віддалені від Київської траси, від логістичного вузла. Це тупикові населені пункти – Загнітків, Шершенці, Серби, Тимкове – звідти виїжджають, але ніхто не доїжджає. Постає питання: зробити дорогу, щоб туди раз на пів року приїхали журналісти, чи придбати дрони для армії? А якщо б і вдалося знайти кошти на ремонт доріг Кодимщини, скажуть: Кіпер виділив на Батьківщину, щоб вкрасти гроші.

- Що робиться, щоб витіснити російський телесигнал із прикордоння Одещини?

- Держспецзв’язок над цим працює, вони завершують встановлення 13-ти веж уздовж кордону з Придністров’ям та будуть їх тестувати. Але трапляється, що сигнал вмикається з Криму та Румунії.

НОВУ ЛЕП БУДУЮТЬ, ЩОБ НЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД МОЛДОВИ

- На початку червня ви говорили, що планується будівництво додаткової дороги через Паланку. На якій стадії цей проєкт?

- Він у Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури. Зараз там за дорученням Президента Володимира Зеленського мають побудувати додаткову лінію електропередачі на південь.

Наша система електропостачання, побудована за часів СРСР, є такою, що в частину нашої області електрика йде з Молдови. Ми хочемо замкнути це напряму, щоб не бути залежними від МолДРЕС, що у Придністров’ї. На сьогодні вже йдуть роботи із прокладання нової лінії, вона пройде саме через Паланку. Проєкт про дорогу був раніше. Я запропонував Кабміну, щоб під час прокладання ЛЕП, – а вона пройде в плавнях Маяк, де були сильні пожежі, – та створення підсипної частини для опор використати цю підсипну для будівництва окремої дороги в обхід Паланки. Ми трохи розвантажили Паланку за рахунок створення майданчика для вантажівок, де їх перевіряють і далі вони йдуть транзитом окремою смугою. До цього бувало й таке, що люди в чергах простоювали по 10 годин. Дорога в Ізмаїл займала по часу, як за кордон. Нова дорога не буде транзитною з Молдовою, вона вийде на Білгород-Дністровський район.

- Скільки грошей виділяють на цей проєкт?

- Я не можу це коментувати, це не наша компетенція. Лінії будує Укренерго. Дорога – державного значення, її будуватиме міністерство. Бюджет області тут не використовуватиметься. Тож усі питання узгоджуються з Кабміном. За старими підрахунками, ремонт 1 км дороги коштував 40 млн гривень. Тут буде дорожче, адже це капітальне будівництво. Але в масштабах країни прокласти 11 км – не такі великі затрати.

- Чи є якийсь термін щодо будівництва цієї дороги?

- Я думаю, поки вони не протягнуть ЛЕП, питання про дорогу не підніматиметься.

«ЩОБ ЗАТЯГНУТИ ТУРИСТА, ЙОМУ ТРЕБА ЩОСЬ ПОКАЗАТИ»

- Нещодавно ОВА оприлюднила туристичну карту Одещини. Більшість об’єктів на ній – у Бессарабії, це за Паланкою. Чи багато було туристів там цього року? Черги на пункті пропуску не відбили людям бажання відпочити?

- Якщо брати, наприклад, Вилкове – «українську Венецію», – то місця в готелях там почали з’являтися лише перед початком навчального року. Ми частково відкрили пересування каналами та дозволили вихід у Дунай для туристів. Останні півтора місяця, як ми спростили певні процедури щодо пересування, відкрили окрему смугу для вантажівок, тож шалених черг уже немає.  Щоб затягнути туриста, йому треба щось показати. Ми відкрили пляж у Приморському, кілька готелів. У Бессарабії також росте безліч дивовижних фруктових садів, є на що подивитися.

З ОДЕСИ ДО КИШИНЕВА – БЕЗ ЗАТОРІВ І ЧЕРГ

- Як вплинуло відкриття аеротрансферу на транспортну галузь регіону? Чому потрібно було запускати додатковий маршрут до Кишинева, адже до нього з Одеси щодня відправляється близько 10 рейсів інших перевізників.

- Проблема та сама – черги. Люди запізнювалися. ОВА провела перемовини з молдовською стороною щодо спільного пропуску поза чергою. На сьогодні саме завдяки запуску аеротрансферу збільшився потік транзитних пасажирів до Молдови через Одеську область.

Задум – щоб люди за 3,5 години «залізно» могли дістатися аеропорту та не спізнитися на літак. Ми також домовилися з перевізником, що військовослужбовці матимуть знижки на цей трансфер.

- Чи проходив конкурс на обрання перевізника?

- Це приватна компанія, у нас із ними підписаний меморандум щодо забезпечення трансферу. Із бюджету ми не витрачаємо на це грошей. Перевізник довгий час узагалі працював із мінусовою дельтою, зараз уже є прибутки. Перевізники також допомагають нам забезпечувати військових, зокрема ми разом купували 3D-принтери для ЗСУ.

Обирали перевізника за якістю автобусів, щоб поїздка була більш-менш комфортною та доступною. Не пам’ятаю, якщо чесно, фірму, яка цим займається.

ГРОМАДИ САМІ ВИРІШУЮТЬ, СКІЛЬКИ ВІДДАВАТИ НА ЗСУ

- Ваше розпорядження про примусовий перерозподіл місцевих бюджетів на підтримку ЗСУ у вигляді, який вважає коректним ОВА, місцева влада називала зривом децентралізації. Наскільки це розпорядження виконується зараз, на який відсоток від їхніх бюджетів має вплив ОВА?

- Коли почалася повномасштабна війна, у голови ОВА збільшився обсяг повноважень. Я не розумію, до чого тут зрив децентралізації. Наші голови громад інколи забувають, що йде війна і рахують бюджет громади як свій. Тому я не думаю, що є порушення. Мій спільний з військовим командуванням наказ, що деяке фінансування громад треба перерозподілити на військові потреби, не є зривом децентралізації. Сьогодні у нас існує військова складова і я, як голова військової адміністрації, можу на ці процеси впливати. Ніхто не хоче вдаватися в законодавство. Якщо громади трішки «притиснули», не дали плитку покласти і заробити «відкат», їхні голови кричать про зрив децентралізації. Це не їхній бюджет. Наголошую: бюджет громади – не бюджет голів громад. Я у них нічого не вилучав, а запропонував їм надати спроможності для використання фінансових ресурсів для військових потреб. Наприклад, за рахунок громад ми витратили близько 200 млн гривень на ремонт госпіталя. То що важливіше: ремонт кількох корпусів медустанови чи пам’ятник равлику?

- Який відсоток від бюджету громада перераховує на потреби ЗСУ?

- Немає відсотка. Громада сама обирає. Зарплата, пенсія, соціалка – це захищений бюджет, який складає близько 80% від загального.  Гроші виділяють із бюджету розвитку, який становить 20% від загального. Дайте, що можете із цих 20%.

Раніше громади роздавали кошти незрозуміло кому і куди. Приїжджає якась військова частина з Чернігова, перераховують їй гроші. Коли я обійняв посаду голови ОВА, запитав у військового командування, чи відомо їм щось про перерахування грошей тим частинам. Ні. Тоді вирішили допомагати військовим частинам за запитами. Наприклад, є запит на дрони. Командувач регіону перевірив, якщо така потреба є, ми погоджуємо запит і просимо гроші у громади, де зареєстрована частина.

Зараз громади лише погоджують із нами, чи можуть вони виділити кошти на ту чи іншу частину. Ми самі в них гривні не забираємо.

- Гроші перераховують безпосередньо у військову частину, чи в ОВА є якийсь відповідальний орган, на рахунок якого поступають кошти для подальшого перерозподілу?

- ОВА до цього не має жодного стосунку. Громади переказують гроші на рахунок частин.

В ОДЕСІ – БЛИЗЬКО 130 ТИСЯЧ ВНУТРІШНЬО-ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

- Скільки зараз на Одещині внутрішньо-переміщених осіб?   

- В Одесі нараховується близько 130 тисяч переселенців. Причому більшість хоче жити саме в обласному центрі, до сіл не дуже хочуть їхати, хоча там потрібні робочі руки. Виплати отримують 56 тисяч осіб. Виникають проблеми з житлом для ВПО. Не вистачає ні рук, ні фінансів, щоб будувати нові будинки. Внутрішньо-переміщені особи проживають у відведених місцях, потім хтось переїжджає в інший регіон, хтось знаходить роботу та орендує житло.

- Чи багато на Одещині релокованого бізнесу?

- Він є, але точну кількість назвати не можу, адже не всі реєструються як релоковані. Точно є якась частина в сільському господарстві. До нас хотів зайти «Чумак», щоби вирощувати томати. Чомусь не зайшов, може, такому великому холдингу просто не вистачає землі, яку ми можемо надати. Якщо ми проаналізуємо перереєстрацію компаній на Одещині з інших регіонів за останні два роки, їх буде сотні. Просто вони себе не заявляють як релоковані, а просто проходять податкову перевірку та працюють далі на Одещині.

- До речі, як ви оцінюєте торішній експеримент з вирощування кавунів?

- Вдалий, цього року ми його продовжили та збільшили площі.

Є ПРОЄКТИ З МЕЛІОРАЦІЇ НА 140 ТИС. ГЕКТАРІВ, СПОДІВАЄМОСЯ НА ПІДТРИМКУ США

- Як посуха вплинула на врожай?

- Посуха – проблема південної частини регіону. Через це ми втратили там 50-60% урожаю соняшника і кукурудзи. Працюємо, щоб покращити полив, меліорацію. Чистимо канали, встановлюємо нові помпи, наповнюємо озера, що пересихають. Температурний режим щороку зростає, це погано. У нас є проєкти з меліорації на 140 тис. гектарів, сподіваємося на підтримку США щодо цього, наразі з партнерами ведуться перемовини.

- А яким був урожай зерна цього року?

- Сонце випалило все, що можна було. Урожай невисокий, минулоріч був приблизно такий самий. У середньому – до 40 центнерів із гектара. Якби був полив, мали б інший результат. Наприклад, у одному з господарств Подільського району, де є крапельний полив, з гектара збирають до 70 центнерів.

- Чи задовільні об’єми експорту агропродукції з регіону?

- За цей рік експортували 43,5 млн тонн зерна в 46 країн світу. До повномасштабної війни Україна забезпечувала 70 країн світу. Те, що під час війни роблять наші аграрії – подвиг.

- Чи є труднощі з експортом?

- Я не бачу труднощів. Експорт – компетенція не ОВА, а бізнесу. Наше з військовими завдання – зробити так, щоб працювали порти, зерновий коридор.

- Тобто ОВА не має стосунку до експорту?

- Звичайно, не має. Це митниця, яка приймає та оформлює документи. Наша задача – забезпечити комфортний під’їзд, адже експорт зараз часто йде «з-під коліс»: після бомбардувань розбиті бочки тощо. Задача – прискорити завантаження.

«ЯКЩО ВСЕ ДОБРЕ – ВИВОЗЬ ЗЕРНО»

- У розслідуванні «Громадського» йдеться, що ви спільно з військовим керівництвом перевищили повноваження, встановивши регуляторні норми на експорт зерна. За цими нормами підприємці за 10 календарних днів до навантаження вантажу мають подавати документи на митницю. Прокоментуйте, будь ласка, розслідування журналістів.

- Якби я перевищив повноваження, правоохоронні органи, мабуть, за рік уже б розібралися в цьому питанні. Якщо навіть і є якесь перевищення, давайте про це поговоримо після війни. Чомусь «Громадське» не надіслало запит Мінекономіки і не запитало, які економічні плоди дало моє розпорядження. За цифрами Міністерства економіки, завдяки цьому наказу експортні мита зросли на 20% за рахунок соняшника та масла. Це ті вантажі, які обкладаються податком, експорт зерна під це не підпадає. До підписання наказу неповернення валютної виручки в Україну за даними Нацбанку становило 7 млрд доларів. Фірми-одноденки відправляли за кордон продукцію, а там перепродавали з офшору на офшор. За даними Нацбанку, нині неповернення валютної виручки становить 2 млрд доларів. Тобто цей наказ дав приріст бюджету та повернення валютної виручки. Я спілкувався з фермерами і вони мені повідомили, що минулого року до підписання наказу їм пропонували готівкою 9 тис. грн за тонну зерна, а безготівковим розрахунком через банк – 6 тис. за тонну. Сьогодні ж за тонну готівкою дають 6 тис. грн, а безготівково – 9. Тобто готівка стала нецікавою. А безготівковий розрахунок – це зарплати та податки. Я виділяю одну хвилину часу зерну на місяць, тому що указ працює. Фермер подає декларацію з походженням продукції. Митниця направляє ці документи в податкову, там дивляться, чи є в фермера земля, техніка, люди, чи платить він податки. Якщо все добре – вивозь зерно. Якщо не надав документи, йде відмова в навантаженні. Тому в указі й прописаний термін 10 днів, щоб не приїхав і не завантажив бозна-що та не створив колапс у порту. За цей термін і проходить перевірка документів. Непотрібно везти зерно, яке не має документів.

- Поясніть, будь ласка, чому фермерам за тонну зерна почали пропонувати меншу суму готівкою?

- Дуже великий об’єм ринку працював у кеші. Всім було цікаво, адже не потрібно показувати, де ти купив пальне, добрива, насіння тощо. Усі – від постачальників насіння до експортерів – системно ухилялися від податків. У портах ми перекрили вихід зерна без встановлення його походження. Люди це зрозуміли і перелаштували свою роботу. Умовно, до фермера, який рік сіяв, боровся з посухою та градом, приходила людина і купувала зерно не за 1000 грн, а за 1100. Далі людина йшла в порт та продавала зерно за 1500. Таким чином, 400 грн заробляла людина, яка до зерна мала такий самий стосунок, як я до космосу. Моєю задачею було вибити цю «кешеву прокладку», дати можливість фермерам заробляти більше та платити податки. Від цього всі у виграші, окрім тих людей, які, мабуть, і замовляють такі публікації.

- У тому ж розслідуванні йдеться, що після цього розпорядження, яке нібито націлене на боротьбу з фірмами-одноденками, їх лише побільшало.

- Ви бачили назви цих фірм? Одна з них узагалі подала в суд на «Громадське». Жодного доказу в тому розслідуванні я не бачив. Це розслідування потрібно для хайпу.

- Інші представники ЗМІ також стверджують, що аби неврахований врожай став «білим», в Одеській області зареєстровано п’ять юросіб, які за 14% вартості продукції роблять документи «чистими» для подальшого експорту. Три з цих компаній журналісти пов’язують із вами.

- У законі прописані 14% ПДВ. Можливо, щоб себе легалізувати, вони намагалися заплатити цих 14% від вартості зерна, щоб отримати рішення податкової про сплату податків. Якщо вони платять податки, нічого поганого в цьому не бачу. Щодо п'яти компаній, я такого не чув. Пов'язуйте зі мною хоч усі, готовий навіть їх очолити, тільки сплачуйте податки.

ВОРОГ ХОЧЕ ВЧИНИТИ БУНТ У КРАЇНІ

- Чи готова Одещина до зими?

- Наш регіон станом на зараз готовий на 75%. У місті багато роботи щодо газопоршневих установок, щоб забезпечити котельні. Перші чотири установки мають прийти в листопаді-грудні, всього їх має бути дев´ять. Щодо критичної інфраструктури, стовідсотково забезпечені генераторами лікарні, школи, садочки. Я розумію, що це – некомфортно. Але, водночас, треба усвідомлювати, з ким маємо справу. Ворог підступно б’є і хоче вчинити бунт у країні. Я інколи дивуюся: вчора прилетіла балістика і зрозуміло, що світла немає через це, а люди кричать, що світло не дає Зеленський і перекривають вулиці. Зазначу, що на деякі деталі на відновлення електросистем ми чекаємо по п´ять-шість місяців.

Намагаємося залучати для допомоги й міжнародних партнерів, постійно комунікуємо з ними. Їх треба привозити сюди та показувати, де прилетіло. Багато з тих, хто живе за кордоном, не до кінця розуміють наші проблеми. Ми намагаємося показати їм, що таке війна. Ведемо перемовини з канадцями, французами, американцями, зокрема, відпрацьовуємо проведення телемостів. Коли ти десь в Америці і просто почитав новини – це одне, а коли ти – впливовий конгресмен, приїхав сюди, а потім поділився побаченим з авдиторією – емоції інші. Росія звикла жити так, що їй нічого не потрібно, крім війн, і намагається загальмувати у розвитку нас. Ми ж завжди розвивалися і рухалися вперед. Україна – країна можливостей. Може, за це і страждаємо. Це має побачити весь світ.

Ганна Бодрова, Одеса

Фото Ніни Ляшонок