Рівненська сільська громада Волинської області відома тим, що на її території розташований міжнародний пункт пропуску Ягодин. У XIII ст. на цих землях жив Данило Галицький, а в XIX були поселення голландців. Серед нинішніх особливостей громади – в її селах немає старост, натомість, кошти спрямували на безкоштовне харчування всіх дітей у дошкільних закладах та школах. Як живе громада на кордоні з Польщею, звідки бере гроші на соціальні ініціативи та чим може здивувати туристів, – у інтерв’ю Укрінформу розповів 34-річний голова Рівненської сільської громади Юрій Фініковський.

У ГРОМАДІ ПРАЦЮЮТЬ ПОТУЖНІ ЛОГІСТИЧНІ КОМПАНІЇ

- Пане Юрію, назва центру вашої громади співзвучна з містом Рівне. Чи часто їх плутають? І звідки походить такий топонім?

- Так, це трапляється дуже часто, особливо під час зустрічей чи подій у столиці нас часто асоціюють з Рівненщиною. Назви наших населених пунктів, найімовірніше, походять від географічних особливостей місцевості, на якій вони розташовані. Однак громади відчутно відрізняються площею, мають інші особливості. Наша громада об’єднує 17 сіл та близько 5,2 тис. мешканців. Вона розташована у Волинській області, поблизу українсько-польського кордону.

- Як сусідство з Польщею впливає на життя вашої громади?

- Маємо вигідне економіко-географічне положення, і це – один із факторів, який допомагає нам розвиватися. На нашій території на кордоні з Польщею розташований міжнародний автомобільний пункт пропуску «Ягодин», проходить міжнародна траса М07 Київ-Ковель-Ягодин, вузька європейська залізнична колія. У громаді працюють потужні компанії, що спеціалізуються на логістиці. Частина з них почала функціонувати з 2022 року. За перший рік повномасштабної війни в громаду інвестували близько 10 млн євро. Ми очікуємо на масштабну розбудову МАПП «Ягодин», завдяки чому його пропускна здатність зросте вдвічі. У проєкті передбачене спорудження нового вантажного терміналу, додаткових смуг для вантажівок, автобусів та легкових автомобілів, нового мосту. Це чудова нагода для нашого розвитку. Ми готуємо цікаві інвестиційні пропозиції для створення логістичних центрів, ведемо активні перемовини з бізнесом та закликаємо потенційних інвесторів звернути на нас увагу. Головне для нас – прозорість інвестицій та реєстрація підприємства на території нашої громади.

- Коли почалася повномасштабна війна, були величезні черги до пунктів пропуску. Що пригадуєте про той період?

- Тисячі українців прямували через нашу громаду в європейські країни для порятунку. Черги з автівок сягали 10-15 кілометрів. Від ранку 24 лютого люди очікували, аби перетнути кордон. Коли чоловікам заборонили виїзд, багато родин просили притулку в наших селах. Люди сподівалися, що ситуація зміниться. Було багато випадків, що чоловік на авто привозив дружину і дітей, а далі нікому було кермувати. Сім’ї почувались розгубленими і потребували підтримки. Ми поселяли людей: оперативно переобладнали для проживання дитсадки, школи, амбулаторії. Наші жителі готували канапки, гарячий чай і розносили тим, хто очікував у чергах. Були й трагічні випадки, коли у черзі помирали люди. Так, у автобусі померла жінка з Харківщини. Її рідні перебували за кордоном, тож наша громада поховала жінку. Для людей, які залишалися на тривалий час, ми шукали будинки, де ніхто не мешкає, поселяли їх. Забезпечували речами першої необхідності, дровами, бо у нас немає газопостачання. Нині у громаді мешкає 50 внутрішньо переміщених осіб.

“ВІД МИТНИЦІ НЕ ОТРИМУЄМО ЖОДНОЇ КОПІЙКИ”

- Яка ситуація з наповнення бюджету? Чи уникнете цьогоріч дефіциту?

- Основну частину бюджету нашої громади формує акциз на пальне, адже в громаді – дев'ять заправок. А ще – ПДФО, акцизний податок із реалізації суб’єктами господарювання підакцизних товарів, єдиний податок з фізичних осіб, орендна плата з юридичних осіб, земельний податок. Працюють більше десяти фермерських господарств. У цьому році вдалося отримати всі заплановані надходження. Для нас це дуже важливо, адже потрібно не лише виконувати соціальні зобов’язання, а й підтримувати ЗСУ. Водночас, ви повинні розуміти, що безпосередньо від митниці ми не отримуємо жодної копійки, хоча інвестуємо в благоустрій на під’їзді до МАПП “Ягодин”. І це, на мою думку, не зовсім справедливо.

- Які сільськогосподарські культури вирощують місцеві жителі?

- Поряд із традиційними зерновими і бобовими, якими засівають більшу частину земель, у нас популярне вирощування гарбузів, ягідництво. Як фермери, так і місцеві жителі займаються малиною і лохиною. Є підприємства, які формують у нашій громаді земельний банк, щоб вирощувати ягоди на площі до 300 гектарів. А ще хочуть встановити холодильні установки, щоб у сезон заморожувати ягоди для експорту. Це актуально для наших мешканців, адже їм часто доводиться продавати врожай скупникам за ціною, значно нижчою за ринкову. Тож така співпраця була б корисною для розвитку регіону.

- Як громада допомагає фронту?

- Вважаємо, що важливішого завдання, аніж допомогти землякам, які захищають нашу країну, в громади нема. Якщо минулоріч ми акумулювали близько 13 млн грн допомоги ЗСУ, то цьогоріч – уже 19 млн. Тобто більшість коштів, які у нас є і які ми не мусимо спрямовувати на захищені статті бюджету, перенаправляємо на допомогу фронту. Не лише закуповуємо необхідне обладнання, а й за потреби відвозимо його нашим землякам на Сході. Невдовзі плануємо чергову поїздку. Разом із тим, у громаді діє Програма соціально-економічного розвитку, що передбачає виплату матеріальної допомоги жителям. Основна частина коштів передбачена для тих, хто став на захист нашої держави. Із початку повномасштабної війни мобілізували понад 170 уродженців і жителів нашої громади. На жаль,14 із них загинуло, 10 – зникло безвісти.

- Які виплати передбачені для військових та їхніх родин?

- Йдеться про одноразову допомогу: при мобілізації – 5 тис. грн, у випадку поранення, залежно від його складності, виплачуємо по 10-30 тис. грн, на реабілітацію – до 200 тис. грн, родинам загиблих – 50 тис. грн, родинам зниклих безвісти – 20 тис. грн, на встановлення пам’ятників загиблим героям – 50 тис. грн.

У рамках цієї програми ми допомагаємо й жителям громади, які мають проблеми зі здоров’ям та потребують допомоги на лікування, операції. Вони можуть отримати одноразову матеріальну допомогу до 10 тис. грн. Для цього потрібно надати підтверджувальні документи комісії, яка працює при нашій сільській раді. Тільки цьогоріч ми підтримали наших мешканців на 2,5 млн грн.

Варто наголосити, що усі програми – підтримка ЗСУ, людей, інвестиції в громаду – вдається реалізувати завдяки нашим платникам податків. Тому я хотів би подякувати, в першу чергу, бізнесу, який сплачує податки, – від малого до великого.

“МЕШКАНЦІ ГРОМАДИ НЕ ВІДЧУВАЮТЬ ОСОБЛИВОЇ ПОТРЕБИ У СТАРОСТАХ”

- Пане Юрію, як під час війни вдалося знайти кошти на безкоштовне харчування для всіх дітей в дитсадках та школах?

- Ще з початку 2021 року наша громада почала безкоштовно харчувати усіх учнів та вихованців закладів дошкільної освіти. Це хороший соціальний проєкт. Аби реалізувати ініціативу, в 2021 році ми відмовились від інституту старост. У такий спосіб зекономили кошти і спрямували їх на харчування дітей. Проводили щодо цього опитування серед жителів громади, і вони відреагували позитивно. Ми турбуємося про здоров’я дітей, дбаємо, щоб вони якісно харчувалися, підтримуємо батьків у цей складний час. В Україні ми, напевне, єдині, хто робить це вже чотири роки поспіль. Адже громади, здебільшого, виділяють кошти на безкоштовне харчування школярів 1-4 класів. Цьогоріч уряд підтримав місцеве самоврядування і виділив із жовтня відповідну субвенцію на 2 млрд грн.

- Як вам вдається працювати без старост? Чи не ускладнює це комунікацію з жителями?

- Завдяки хорошій роботі структурних підрозділів нашої сільської ради, працівників ЦНАПу, депутатів та виконкому мешканці громади не відчувають особливої потреби у старостах. Якщо раніше жителі сіл зверталися із проблемами до старост, то зараз ідуть одразу до голови та заступників. Номер голови громади є, мабуть, у всіх мешканців. Тому жодних складнощів із комунікацією немає. За кожним населеним пунктом закріплений депутат нашої сільської ради. Ми якісно налагодили роботу і це допомогло уникнути проблем. У нас невелика громада, тому ми вибудовуємо максимальну персональну комунікацію з усіма мешканцями. Напевне, у великих громадах без старост було б складніше.

- Чи не виникає проблем з утриманням закладів освіти? Яка ситуація з укриттями?

- У громаді шість шкіл – це оптимальна кількість для нас. Адже є села, де живе мало людей і вже немає дітей. Із частини сіл ми довозимо учнів у школи. Справжнім викликом із початку повномасштабного вторгнення стало те, що у жодному освітньому закладі не було укриття. Для мене було дуже важливо забезпечити офлайн-навчання дітей. Сільська рада замовила 9 модульних укриттів загальною вартістю близько 5 млн грн. Їх встановили поряд із будівлями шкіл та дитсадків, що дозволило в повному обсязі відновити навчання з 1 вересня 2023 року по всій громаді.

ДОВКОЛА ІСТОРИЧНИХ ЛОКАЦІЙ РОЗРОБИЛИ ПІШІ ТА ВЕЛОМАРШРУТИ

- Чому варто відвідати Рівненську громаду?

- До нас варто приїздити людям, які цікавляться історією. Адже поряд із селом Новоугрузьке в XII - XIII ст. існувало літописне місто Угровськ, де тривалий час мешкав Данило Галицький і активно його розбудовував. А на місці прикордонного села Вишнівка було давнє місто Опалин, яке мало Магдебургське право. Довкола цих історичних локацій ми розробили піші та веломаршрути. А ще на території нашої громади у XIX ст. були три голландські поселення. Це були протестанти, які переїхали на наші території, втікаючи від релігійних переслідувань. Місцеві жителі називали їх «голендерцями» або «голендрами». У 1939 році, відповідно до угоди між Німеччиною і СРСР, їм дозволили переїхати у Німеччину. Ще однією причиною виїзду “голендерців” стала ліквідація радянською владою прикордонних сіл. Сьогодні ми успішно співпрацюємо з їхніми нащадками, аби зберегти пам’ять про голландські колонії, їхню історію.

У нашу громаду також варто приїхати заради неймовірної природи і мальовничих озер, які нічим не поступаються Шацьким. Багато туристів обирають наші села за тишу і спокій, яких немає на популярних туристичних локаціях. Ми працюємо над створенням інфраструктури у місцях відпочинку, їх упорядкуванням, до цього долучаються громадські організації. Плануємо створити інклюзивний ветеранський кемпінг у селі Новоугрузьке на березі озера Велике. Це буде місце відпочинку з усіма відповідними зручностями, де зможуть проводити час ветерани разом зі своїми родинами. Тому беремо участь у конкурсі «Громада на всі 100» і сподіваємося виграти. Плануємо також залучати фінансування міжнародних донорів для реалізації цього проєкту.

Юля Томчишин

Фото надані Рівненською сільською громадою