Одне з найбільших міст Житомирщини – Бердичів – часто називають «волинським Єрусалимом». Тут розміщується відома католицька святиня – ікона Матері Божої Бердичівської. У місті щороку запалюють велику ханукальну менору. Бердичів надихає історією романтичного кохання Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської, які обвінчалися в місцевому костелі святої Варвари. А понад 100 років тому в Бердичеві провели зустріч Симон Петлюра та Юзеф Пілсудський. Багато історичних постатей і подій пов’язані із цим містом.

Про те, як живе Бердичів під час повномасштабної російсько-української війни, кореспондентка Укрінформу розпитала в міського голови Сергія Орлюка.

Мер розпочинає розмову з того, що нині в місті працюють над установленням двох меморіалів, присвячених загиблим на війні землякам. Один із них планують облаштувати на цвинтарі, а інший – у місті: він буде інтерактивним, із фотографіями та історіями про кожного воїна. Сергій Орлюк наголошує, що головний акцент роблять на тому, щоб повністю відійти в тих меморіалах від радянщини.

ТРЕБА ЗАМІНИТИ 70% ВОДОГОНУ

- Проблема з питною водою для Бердичева не нова, нещодавно на неї відреагував Офіс Омбудсмана. У його заяві йдеться про неналежну роботу очисних споруд, відсутність міської програми у сфері питної води і те, що не затверджені правила приймання поверхневих стічних вод до системи водовідведення. Сергію Валерійовичу, розкажіть, звідки ці всі проблеми, як над розв’язанням працює місцева влада, і чи є ресурси, щоб їх подолати?

- На мою думку, проблеми з водою має кожне місто, адже немає межі досконалості, коли ми говоримо про її якість. Щодо якості води, яку ми очищаємо і подаємо людям, то вона в межах норми. Якість знижується після того, як вода потрапляє водогоном до споживачів. Річ у тім, що 70% водогону Бердичева треба замінити, бо він – у жахливому стані. Враховуючи те, що протяжність водогону в місті близько 170 км, то ви можете уявити, який це великий обсяг робіт.

Ми працюємо в напрямі заміни водогону і робимо це за свої кошти. Роботи розпочалися у 2022 році, але були труднощі з підрядником і працівниками. Перший такий великий проєкт – це водогін на вулиці Шевченка, що є однією з центральних. Там ми стикнулися з проблемою, що не збігалися комунікації під землею і ті, які зазначені на паперах. Вулицю Шевченка вже будуть асфальтувати, щоб відновити рух транспорту.

Ще один проєкт ми реалізуємо за співпраці з НЕФКО. У його межах планували замінити насосні станції та 11 км водогону, але змінилися умови. Коли почалася повномасштабна війна, проєкт заморозили, а співпрацю з НЕФКО ми відновили у 2023 році. За цей час змінилися ціни, тому тепер замінимо 3 км водогону, але для міста це теж результат.

У нас також є спільний проєкт із ЄБРР щодо заміни водогону на вулиці Грецькій. Ми ведемо перемовини про його розширення, щоб включити ще й заміну тепломереж і асфальтування.

Ще один проєкт, потрібний місту, – будівництво станції знезалізнення води та артезіанських свердловин. За свої кошти ми його не зможемо реалізувати, тому шукаємо додаткові джерела фінансування. Сподіваюся, що в обласний бюджет на 2025 рік буде доданий цей проєкт.

БЕРДИЧЕВУ ПОТРІБНІ ВЛАСНІ ОЧИСНІ СПОРУДИ

- Нещодавно правоохоронці викрили в Бердичеві двох посадовців, які привласнили 2,4 млн грн, призначених для очищення стічних вод. Їх не очищували і спускали в річку. Чи відомо вам, скільки це тривало і до яких наслідків призвело?

- Це приватне, а не комунальне підприємство. Історія з ним дуже давня. Ми з цим підприємством постійно маємо проблеми. Коли виникали прориви, неодноразово викликали поліцію та екологів.

Бердичів ніколи не мав власних очисних споруд, ми вже не один рік працюємо над їхнім проєктом. Це дуже дорого, вартість – майже 400 млн грн. Сподіваюся, до кінця року проєкт очисних буде готовий і ми зможемо шукати інвесторів.

- Нещодавно у Бердичеві підвищили тариф на водопостачання, передбачивши його часткову компенсацію з місцевого бюджету. Розкажіть, чому і наскільки змінили тариф?

- Тариф на воду в нас не змінювався із 2021 року, а за цей час багато чого змінилося, як-от тарифи на електроенергію, вартість запчастин, заробітна плата. Тому водоканал не може функціонувати з таким тарифом. Раніше кубометр води коштував 43 грн, а тепер – 64 грн.

Щодо компенсації, то йдеться про такий термін, як різниця в тарифах. Це різниця між фактичною вартістю води і тим, що сплачує населення. Коштів, які надходять від споживачів, недостатньо, щоб покрити вартість води. У 2022 році ми компенсували водоканалу 8,8 млн грн, у 2023 – 8,5 млн грн, у 2024 – 8 млн грн.

НА КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ НЕ ВИСТАЧАЄ ПРАЦІВНИКІВ

- Не так давно у Бердичеві обвалилася пішохідна частина мосту через річку Гнилоп'ять, після чого з бюджету виділили гроші на обстеження всіх мостів громади. Яка сума потрібна на ремонт мосту, і що можете сказати про стан інших мостів?

- Той міст багато років капітально не ремонтувавли. На щастя, коли він обвалився, ніхто не постраждав. Ми завчасно відключили газову трубу, бо було зрозуміло, що з ним щось відбувається. Вже залучили профільну організацію, яка обстежує мости в громаді.

Щодо двох із них отримали результати обстежень. Один, який у 2022 році ремонтувавли, – в нормальному стані. На тому, що обвалився, дозволили відкрити рух. Ми робили це тільки для пішоходів, для транспорту міст закритий.

Тепер збираємо пропозиції від організацій, які можуть відремонтувати цей міст. Один із проєктних інститутів має пропозицію вартістю понад 3 млн грн, а інший – 500 тис. грн. Чому така різниця в ціні, мені сказати важко. Нам передовсім треба виготовити проєкт, а тоді будемо шукати, хто допоможе відремонтувати міст, бо своїх коштів на це немає.

- Ви вже згадували, що в деяких підрядників сьогодні не вистачає людей. А яка загалом ситуація на комунальних підприємствах міста, чи достатньо працівників?

- Через мобілізацію нам не вистачає працівників, і це дуже відчувається. Середній вік співробітників наших комунальних підприємств – 55–60 років, у людей вже не те здоров’я. Якщо раніше на нашому водоканалі працювали три аварійні бригади, то тепер – лише одна. Не всі хочуть йти на водоканал, навіть якщо там є бронювання, бо розуміють, що це нелегка робота. На наших комунальних підприємствах заброньовано від 50 до 80% працівників.

- Скільки депутатів міськради і працівників управлінь відділів на сьогодні у ЗСУ?

- Із 37 депутатів у ЗСУ тепер восьмеро, із виконкому – стільки ж. Фахівець управління фінансів Василь Бондар загинув.

Мій 32-річний син, в якого троє дітей, пішов добровольцем і тепер служить. Сини начальників управління освіти та фінансів – також у ЗСУ.

ВЛАСНІ ДОХОДИ БЮДЖЕТУ СКОРОТИЛИСЯ ВДВІЧІ

- Чи виконується цьогорічний місцевий бюджет? Як на нього вплинуло вилучення так званого військового ПДФО? Чи вже є прогнозні показники бюджету на наступний рік?

- Вилучення військового ПДФО дуже вдарило по нашому бюджету. Коли розпочалася повномасштабна війна, пріоритетом стала допомога ЗСУ, і ми ніколи на цьому не економили. У 2023 році на потреби військових спрямували 125 млн грн. У нас вилучили 250 млн грн військового ПДФО. Це чимала сума, і нам без неї було складно.

Якщо говорити про цьогорічний бюджет, то його власні доходи, порівняно з 2023 роком, зменшилися вдвічі. Цьогоріч на допомогу ЗСУ ми спрямували понад 20 млн грн. Щодо бюджету на наступний рік, поки що сказати важко, бо ще не знаємо, який буде обсяг освітньої субвенції. Наразі плануємо його доходи на рівні цього року.

- Минулого року на Укрінформі була публікація про роботу бізнесу в Бердичеві. Тоді в міськраді запевнили, що ніхто з інвесторів від початку Великої війни не згорнув у вас своєї діяльності. Чи змінилася ситуація? Можливо, у громаду зайшли нові інвестори або підприємці розширили свої потужності? Як влада йде назустріч бізнесу?

- Усі підприємства так само працюють. У нас є приклад ТОВ «М’ясовита»: це підприємство з польськими інвестиціями, яке прийняло до себе релокований завод із Донецької області.

Окрім того, у громаді зростає кількість людей, які починають займатися підприємницькою діяльністю. Якщо на кінець 2022 року в нас було 3647 ФОПів, у 2023 – 4342, то у 2024 – вже 4516.

Щодо співпраці з бізнесом, то програм фінансової підтримки для нього в нас немає. Та й підприємці не просять про пільги. Головний наш принцип – не заважати бізнесу працювати.

У ПРІОРИТЕТІ – ЗАБЕЗЕЧЕННЯ ЖИТЛОМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

- Нещодавно на базі Бердичівської міської лікарні відкрили реабілітаційне відділення на 20 ліжок. Розкажіть, чи вистачає його потужностей і чи є можливість їх збільшити? Знаю, що Естонія була зацікавлена долучитися до цього проєкту. Чи є допомога з боку естонської сторони?

- Цей проєкт ще не завершений. За місяць ми облаштували ті 20 місць і можемо розширитися до 35. Загалом вартість проєкту – 25 млн грн. Поки що чекаємо на реакцію естонської сторони і паралельно шукаємо інших партнерів. Посол Хорватії теж обіцяла допомогти щодо цього. Будувати нове приміщення нам не потрібно, адже є будівля Бердичівської районної лікарні, яка тепер напівпорожня. Її ми теж плануємо використовувати.

Щодо реабілітації, то в Бердичеві також є комунальний басейн, де військові займаються безкоштовно. Там стоїть необхідне обладнання.

- До Бердичева часто прибували евакуаційні потяги. Скільки ВПО проживає у громаді? Чи є планах проєкти щодо забезпечення їх житлом?

- У громаді офіційно зареєстровано близько 5 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Насправді їх вдвічі більше, бо чоловіки не хочуть реєструватися. Ці люди проживають у рідних, знайомих або орендують житло.

Щодо будівництва житла, поки що ми нічого не плануємо. У нас у пріоритеті тепер забезпечення житлом військовослужбовців.

ПОЛОВИНА КОТЕЛЕНЬ МАТИМЕ КОГЕНЕРАЦІЙНІ УСТАНОВКИ

- Як Бердичів готується до можливих проблем в енергетиці? Чи є ресурси забезпечувати життєдіяльність міста у критичних умовах? 

- У нас всі комунальні підприємства забезпечені генераторами.

Окрім того, сім наших котелень з 14 будуть забезпечені когенераційними установками. Дві нам уже доставили з німецького міста Констанца, з яким ми розпочали співпрацю. Ще п’ять отримаємо від USAID.

Ми також активно замінюємо обладнання на водоканалі, завдяки чому впродовж 2022–2024 років вдалося зекономити 2,8 млн кВт електроенергії. На тепломережі – теж замінюємо, і завдяки співпраці з НЕФКО встановили нові котли.

- Бердичів – це місто, де тісно переплетені різні культури, зокрема, польська та єврейська. Чи використовує тепер місто такі культурні зв'язки на свою користь?

- Коли я став міським головою, Бердичів мав два міста-побратими, а сьогодні їх сім: у Польщі, Литві та Німеччині. Ми маємо плани розширювати таку співпрацю і з іншими містами.

Підтримку від міст-побратимів ми відчули з перших днів повномасштабної війни, коли наші партнери пропонували допомогу. Окрім того, що вони одразу прийняли наших жінок та дітей, передавали нам карети «швидких» і багато генераторів.

Тепер ця співпраця допомагає їздити нашим дітям на змагання та відпочинок, а також передбачає освітні обміни. До слова, саме плануємо чергову поїздку до Німеччини наших дітей, які добре знають німецьку та англійську мови.

ДО МІСТА ЇДУТЬ ПАЛОМНИКИ З УСЬОГО СВІТУ

- Бердичів – релігійний центр, розкажіть, звідки до міста їдуть паломники і туристи? Які прибутки отримує місто від туризму?

- Туристичний потік до міста зменшився, що пов’язано з повномасштабною війною. Через безпекову ситуацію багато наших закордонних партнерів не можуть приїхати у Бердичів, адже їхні уряди та місцеві адміністрації не дають на це дозволів. Ті делегації, які ми приймаємо, їдуть до нас на свій страх і ризик. Ми дуже цінуємо такі візити.

Щодо паломників, то вони їдуть до Бердичева з усього світу. Цього року під час урочистостей Матері Божої святого скапулярія їх теж було багато. Це гості з Польщі, Хорватії, Литви, та здебільшого – з різних куточків України.

Туристичні групи приїжджають до Бердичева постійно. Містом майже щодня проводять екскурсії. На площі в нас є символічні скульптури, присвячені бердичівському костюмчикові, бердичівському пиву тощо. Серед найпопулярніших локацій – костел Святої Варвари, наш відреставрований театр, Музей єврейства і синагога, санктуарій, на території якого також можна оглянути Музей історії міста та Музей Джозефа Конрада. Щодо прибутків від туризму, то їх порахувати складно. Люди, які приїздять до нас, поселяються в готелі і сплачують туристичний збір, інвестують в місцевий бізнес, коли відвідують наші ресторани, кав’ярні, магазини, купують сувеніри.

Ірина Чириця, Житомир
Фото надала Бердичівська міська рада