20 жовтня. Пам’ятні дати
Проводиться згідно з Указом Президента від 17 січня 2005 року. Мета дня – звернути увагу жінок на серйозність ризиків захворювання раком молочної залози, поінформувати їх про вирішальні чинники у запобіганні раку грудей, про профілактику і лікування цього захворювання. Фахівці зазначають: в Україні щогодини від раку грудей помирає одна жінка. Головна причина – пізня діагностика хвороби. Рак молочної залози – злоякісна пухлина залозистої тканини молочної залози. У світі це найчастіша форма раку, що трапляється протягом життя у однієї з 13 жінок віком від 13 до 90 років. Також це друге за частотою після раку легень онкологічне захворювання в популяції загалом (враховуючи чоловіче населення). Кількість випадків раку молочної залози в розвинених країнах різко зросла після 1970-их років. Це пояснюють, зокрема, зміною стилю життя населення розвинутих країн (наприклад, в сім’ях зменшилася кількість дітей, і термін годування грудьми скоротився). В більшості випадків рак молочної залози спорадичне захворювання, але в 5-10% може бути спадковим та проявляється внаслідок мутацій в генах. Крім того, вік та жіноча стать також підвищують ризик розвитку новоутворення. Інші потенційні фактори ризику: аборти, відсутність пологів та вигодовування груддю, підвищений рівень естрогенів. Міжнародним символом організацій і приватних осіб, котрі підтримують програму боротьби з раком молочної залози є рожева стрічка (англ. pink ribbon). Програма підтримується президентами різних країн на державному рівні, монаршими особами, відомими медиками, зірками шоу-бізнесу, комерційними й неурядовими організаціями.
20 жовтня у світі вже традиційно відзначається Міжнародний день авіадиспетчера. 55 років тому (20 жовтня 1961) Амстердамі (Нідерланди) представниками 12 країн була створена Міжнародна федерація асоціацій авіаційних диспетчерів (IFATCA) – організація, яка на сьогодні об’єднує професійні асоціації зі 127 країн й представляє інтереси понад 40 тисяч авіадиспетчерів у різних куточках планети. Тоді ж були сформульовані основні цілі Федерації, які й нині залишаються незмінними, а саме: безпека польотів, внесок у розробку систем повітряної навігації, постійне підвищення рівня професійності й кваліфікації авіадиспетчерів, захист їхніх прав, а також розвиток взаємовигідних зв’язків з іншими міжнародними організаціями. Безпека пасажирів у небі залежить від багатьох чинників: від пілотів, від надійності літака, технічного персоналу авіакомпанії, а також і від авіадиспетчерів. На представників цієї професії покладена величезна відповідальність. В історії авіації ставалося чимало авіакатастроф, причинами яких були хибні дії авіадиспетчерів. Ці люди мусять не тільки бездоганно володіти професійними навичками, але й мати особливу психологічну підготовку. Авіадиспетчери чи диспетчери управління повітряним рухом – фахівці, що контролюють і гарантують безпечний і злагоджений рух літаків на землі і в повітрі задля того, аби унеможливити їхнє зіткнення, а в особливих ситуаціях – надати екіпажу повітряного судна необхідну допомогу. В Україні головною організацією, яка опікується забезпеченням якісного та безпечного аеронавігаційного обслуговування у повітряному просторі України та у повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну, є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України - Украерорух. Зона відповідальності Украероруху – 776 442 кв. км. В Україні близько півтори тисячі діючих авіадиспетчерів, більшість із яких – працівники головного провайдера аеронавігаційних послуг, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Щороку кухарі та кулінари понад 70 країн світу відзначають своє професійне свято – Міжнародний день кухаря. День заснований у 2004 році Всесвітньою асоціацією кулінарних співтовариств, до якої входять майже 8 мільйонів членів – представників кухарської професії з усіх континентів світу. Цьогорічна тема Міжнародного дня кухаря – «Світ на тарілці». Відомо, що стародавні греки вшановували бога лікувальної справи Асклепія (він же римський Ескулап). У нього була дочка Гігіея – хранителька здоров’я (саме від її ім’я походить слово «гігієна»), а ось їхнею помічницею в усіх справах була куховарка Куліна, яка згодом і стала покровителькою куховарського мистецтва (неформальною десятою музою), що отримало назву «кулінарія». А рецепти різноманітних страв відомі людству ще з часів Стародавнього Єгипту і Вавилону. На сьогодні кулінарія – справжня наука і мистецтво водночас. Українським кухарям і кулінарам теж є чим похвалитися, адже українська кухня існує не одне століття і має багатющі традиції. Як кажуть, не одним борщем та варениками живі.
Ювілеї дня:
400 років від дня народження Томаса Бартоліна (1616-1680), данського анатома, математика і богослова. Відкрив грудну протоку і лімфатичну систему людини (1652-1654). Дванадцять родичів Томаса Бартоліна стали професорами Університету Копенгагена; три покоління родини Бартолінів зробили вагомий внесок у розвиток анатомії і медицини ХVІІ-ХVІІІ ст.
150 років від дня народження Казімежа Єжи Адольфа Твардовського (1866-1938), відомого польського філософа і логіка, засновника Львівсько-Варшавської філософської школи, наукова спадщина якої давно стала надбанням світової філософії. Учень Франца Брентано і Роберта Циммермана. Професор Львівського університету.
125 років від дня народження Джеймса Чедвіка (1891–1974), англійського фізика, першовідкривача нейтрона (1932), лауреата Нобелівської премії з фізики (1935).
105 років від дня народження Бернара Зерфюсса (1911-1996), відомого французького архітектора, представника функціоналізму. За його проектами збудовані будинок ЮНЕСКО (у співавторстві; Париж), комплекс університету в Тунісі та ін.
90 років від дня народження Костянтина Володимировича Філатова (1926-2006), українського живописця, заслуженого художника України. Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка. Життя і творчість художника пов’язані з Одесою. Там він закінчив художнє училище, декілька років викладав у ньому, та й більшість творів митця присвячені саме Одесі: «Докери», «Пересип. Одеса», «Одеса-порт», «Судноремонтники».
70 років від дня народження Ельфріди Єлінек (1946), австрійської письменниці, драматурга. Лауреат Нобелівської премії з літератури (2004) «за музикальний потік суперечливих голосів у її романах і драматичних творах». Авторка романів: «Коханки», «Піаністка», «Хіть», «Діти мертвих», «Жадоба», п’єси «Клара Ш». Крім Нобелівської премії Єлінек (фаховий музикант) є лауреатом майже 30 різноманітних літературних відзнак. Зокрема, вона нагороджена престижними преміями ім. Бюхнера та ім. Гейне. Тексти Єлінек завжди зухвалі, шокуючо-сміливі за тематикою і побудовані цілковито на примхливій словесній грі, що робить їх практично недоступними для аудиторії поза німецькомовним ареалом. Можна зазначити, що протягом багатьох років вона пише одну велику книгу, центральні теми якої виокремились вже в перших її романах і продовжують хвилювати письменницю до сьогодні: сексуальність, насилля, спорт, музика, масова культура, неофашизм. Хоча в її текстах усе взаємопов’язане: секс – це насилля і приниження (в першу чергу, жінки), спорт – це теж насилля, пов’язане з дисципліною і дресурою (передусім, чоловіків), а фашизм підсвідомо сублімується в спорті, сексі, насиллі. Читати Єлінек справа не легка, а часом, навіть, дуже виснажлива. Цей процес можна порівняти хіба що з важким підйомом у гори. Попри спеку (варіанти: злива, сніг чи якась інша негода), попри втому, незважаючи на шалений темп, ти повинен дряпатися вгору, бо попереду – невтомний, прудконогий провідник, і ти повинен (хоч-не-хоч) встигати за ним. Але, зрештою, ти втягуєшся, непомітно відкривається «друге дихання», з’являється азарт, та й панорама, яку побачиш з вершини – варта важкого підйому. А провідникові, тобто авторові – у даному випадку Єлінек – залишається лише подякувати за отриману інтелектуальну втіху. Навряд чи перечитуватимеш її «легку» важку прозу, але гарантувати, що час од часу подумки до неї повертатимешся – можна стовідсотково, бо незважаючи на надзвичайну густоту, концентрованість (часом «непроникливість») тексту, вона має те, що притаманне справжньому твору мистецтва – живу, хоча й своєрідну атмосферу, простір для думки, інтерпретації, але лише за активної інтелектуальної позиції читача.
Роковини смерті:
95 років з дня смерті Івана Михайловича Белея (1856-1926), українського журналіста, перекладача і критика. Разом з Іваном Франком та Михайлом Павликом видавав «Дрібну бібліотеку» (1878-1879); редагував журнал «Світ», газету «Діло». Белей – автор статей про Гоголя, Шашкевича, Ржегоржа.
