Накопичувальні пенсії: що це таке і коли їх введуть

У перехідних положеннях нещодавно прийнятого закону про пенсійну реформу зазначено, що з 1 січня 2019 року в Україні почне працювати другий рівень пенсійної системи - накопичувальний. Повідомляється, що громадяни, яким на той час буде менше 35 років, зможуть створювати особисті накопичувальні рахунки. Тобто доки людина працює, то має змогу відкласти собі пенсію - додаткову до державної, яку отримуватиме у старості не від держави, а «від себе». Утім, подробиць про те, як реально працюватиме накопичувальна система в Україні зовсім мало, адже законопроекту ще не існує в природі, його лише планують розробляти. Буквально днями на прес-конференції в інституті Горшеніна міністр соціальної політики Андрій Рева заявив, що за розробку документу уряд спільно з експертами візьметься найближчим часом. “...Над документом працюватимемо не десь у нетрях міністерства, а публічно, заручившись підтримкою експертів”, - додав чиновник.

Хоча законопроект ще тільки планують розробляти, Укрінформ звернувся по коментар до економіста, президента інвестгрупи “Універ” Тараса Козака, який поділився власним баченням другого обов’язкового накопичувального рівня.

Накопич собі сам: вигоди і ризики другого рівня пенсійної системи?

На думку експерта, перевагами накопичувальної системи є те, що вона дасть змогу, по-перше, не залежати від держави, демографічних проблем, законів, по-друге, забезпечити персоніфікацію і індивідуалізацію накопичених грошових коштів, по-третє, забезпечити диференціацію розмірів пенсій залежно від накопичень людини, по-четверте, забезпечити успадкування коштів, облікованих на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, спадкоємцями застрахованої особи, по-п’яте, підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції щодо управління пенсійними активами, і нарешті, по-шосте, відкладені на пенсію гроші можна інвестувати, приміром, у цінні папери, акції, нерухомість, золото, поставити на банківські депозити, а це дозволить підвищити купівельну спроможність грошей.

Розповідаючи про недоліки цієї системи, експерт каже, що по-перше, можливе знецінення пенсійних накопичень унаслідок інфляції, а по-друге, є ризик, що компанії, які управлятимуть цими накопиченнями, робитимуть це недостатньо кваліфіковано, через що втратять частину пенсійних коштів або дохідність, яку вони демонструватимуть, не покриватиме інфляцію.

Від інфляції та ризиків знецінення гривні пенсійні кошти не застраховані

Тарас Мирославович переконує, що забезпечення страхування коштів у накопичувальній системі від зростання інфляції та девальвації національної валюти поки що не передбачено, але, тим не менш, захистити грошові заощадження майбутніх пенсіонерів від згаданих ризиків можна. Для цього експерт пропонує забезпечити щось на кшталт того, як працює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у банківській системі, а також взяти за приклад міжнародний досвід. “Можна закласти певну суму, яку громадяни 100% отримають, навіть, якщо з їхніми накопиченнями що-небудь станеться, а також взяти за приклад системи, які щорічно вимагають від компаній, що управляють пенсійними збереженнями, докладати власні кошти. Якщо ж компанія не може цього зробити, то її потрібно усунути з ринку управління пенсійних коштів”, - зазначив Козак.

Хто управлятиме грошима майбутніх пенсіонерів?

Тут, на думку економіста, все просто. В управлінні коштами майбутніх пенсіонерів братимуть участь чотири типи суб’єктів: недержавні пенсійні фонди, лайфові страхові компанії (ті, що страхують життя. - Ред.), банківські структури (українські та іноземні. - Ред.), а також інвестиційні фонди. Маючи широкий вибір суб’єктів управління, громадяни, по-перше, зможуть самостійно обирати, хто “доглядатиме” за пенсійними коштами, а по-друге, матимуть змогу безперешкодно переходити, приміром, з одного НПФ або банку в інші. “...Простіше кажучи, майбутні пенсіонери керуватимуть власними коштами так, як самі того бажають. Але, натомість, свої забезпечення вони отримають не раніше, ніж досягнуть пенсійного віку”, - зауважив Тарас Козак. На запитання, як же майбутні пенсіонери використовуватимуть свої кошти експерт відповів, що виплати за накопичувальною системою будуть як довічні, так і одноразові: “...Як я вже казав, забрати гроші можна буде відразу після досягнення пенсійного віку. Але є одне "але". Якщо сума невелика, то громадянин отримує гроші у повному обсязі, в іншому разі - підписуватиметься договір зі страховою компанією про довічну виплату коштів”.

Дайош мінімальну участь держави в накопичувальній системі!

Щоб не було спокуси спрямовувати пенсійні гроші на якісь внутрішні потреби, участь держави необхідно мінімізувати. Держава повинна бути лише регулятором, контролером, відповідати за те, щоб не було ніяких зловживань на ринку пенсійних коштів громадян, щоб все було чесно і прозоро, не допустити туди шахраїв, а також працювати в інтересах майбутніх пенсіонерів. Усе це прописано в міжнародних стандартах, якими користується весь цивілізований світ - Німеччина, Велика Британія, Австралія тощо, де вже давно працюють аналоги другого накопичувального рівня.

Формула 20% + 2%, або Що відомо про пенсійну систему в Естонії

Навіть якщо норма обов’язкової накопичувальної пенсії реально запрацює в Україні з 1 січня 2019 року, то громадяни побачать перші результати цієї реформи мінімум через 25 років, не раніше 2044-го. Більше того, практично неможливо назвати приблизні суми майбутніх пенсійних накопичень, адже, повторимось, законопроекту ще нема, а тому невідомо, яка частина зарплати йтиме на накопичувальний рахунок.

Більш-менш об'єктивну картину того, як працює обов’язкова накопичувальна пенсія можна побачити на прикладі Естонії. У цій балтійській країні - члені ЄС, другий рівень пенсійної системи ввели відносно нещодавно - у 2002 році. Він є обов'язковим для всіх, хто народився в 1983 році і пізніше. Щодо осіб, які народилися раніше, то вони мають право самі вирішувати приєднатися до накопичувальної системи чи ні.

Накопичувальна пенсія в Естонії ґрунтується на попередньому фінансуванні - працююча людина відраховує 2% зарплати на особистий рахунок в одному із спеціальних фондів. На додаток до 2%, які людина вносить сама, держава, зі свого боку, вносить ще 4% за рахунок виплаченого роботодавцем соціального податку, який на сьогодні становить 33% заробітної плати працівника з фонду оплати праці в якості соціального податку (аналог нашого Єдиного соціального внеску, який в Україні становить 22%). Звідки беруться ці 4% від держави? Роботодавці сплачують загальний соціальний внесок у розмірі 33% заробітної плати працівника, з яких 13% перераховується на медичне страхування (виплати лікарняних, декретних тощо), а інші 20% йдуть до загальнодержавного пенсійного фонду (солідарний рівень). Але якщо співробітник приєднався до другого рівня накопичувальної системи, то зі згаданих 20%, котрі йшли до пенсійного фонду. 4% - йдуть на особистий рахунок співробітника, а 16% залишаються у солідарній системі. Таким чином формується щомісячний 6-відсотковий платіж накопичувальної пенсії (II рівень).

Накопичення інвестуються в різні цінні папери - акції, облігації, приносячи прибуток і, тим самим, захищаючи заощадження від можливої інфляції. Накопиченими коштами можна скористатися лише після виходу на пенсію. Водночас, якщо пенсіонеру, наприклад, вже призначили державну пенсію, але він продовжує працювати, то за бажанням можна відкласти отримання виплат по накопичувальній пенсії, які не припиняться навіть у разі смерті пенсіонера. У такому разі всі накопичені ним кошти переходять до спадкоємців, котрі самі вирішуватимуть, як отримати кошти: повну суму разово чи певними частинами щомісячно.

Мирослав Ліскович, Київ