Чим займаються угорські приватні виші в Україні?
Доки Венеціанська комісія вивчає відповідність мовної статті Закону України «Про освіту» європейському цінностям та законодавству, угорські педагоги із Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства (ЗУПТ) не залишають спроб переконати українське суспільство в утисках прав національних меншин. Причому, роблять це в кращих традиціях жанру – закриті конференції, на які не допускаються українські журналісти, категоричні заяви та принципові вимоги до центральної влади, антиукраїнська діяльність викладачів і таке інше. Чим може відповісти Україна на усю цю істерію? Жорстким контролем дотримання законодавства і слідуванням букві закону. Задокументували, оголосили підозру, довели факт порушення, покарали. Іншого шляху до захисту державних інтересів немає.
Громади – не винні, винні - лідери
Аналіз, який провів та опублікував журналіст Олександр Никоноров за пару місяців до своєї трагічної загибелі 6 вересня, свідчить, що на території Закарпаття угорська сторона практично відтворила повноцінну власну систему освіти, в якій навчальний процес відбувається виключно угорською мовою. І це при тому, що загальнодержавну освітню політику місцеві діячі постійно звинувачують в надмірній українізації.
«Те, що в нас трапилося з угорською меншиною – це нонсенс. Дитина, маючи українське громадянство, може в своєму розвитку і навчанні від дитсадка до вишу повністю обходити навчання державною мовою. До останнього часу це було начебто і нормально. Але тут не можна висувати претензії громаді за те, що громада живе в тих обставинах, яких вона звикла, - коментує екс-міністр освіти і науки Сергій Квіт.
За його словами, тепер можемо дорікнути лише лідерам громади, які створили політичні партії чи течії, що підтримували такий ненормальний з точку зору держави соціальний уклад. Спровокований в тому числі мовним законом Ківалова-Колесніченка, який дозволив громаді сконцентруватися виключно на собі і своїх мовних правах, забувши при цьому про свої громадянські обов’язки. «Така політика лідерів є безвідповідальною. За це їх і потрібно критикувати. А громаді ми повинні допомогти розібратися, в яку ситуацію і обставини завели її їхні лідери під гаслами захисту нацменшин. Безсумнівно, тепер буде важко переконати тих людей, які вже соціально сформувалися під дією такої політики, але без широкого суспільного діалогу ми громадської думки у наших, наголошую, співгромадян, не виправимо. Якщо нічого не робити, то проблеми лише наростатимуть і загострюватимуться», - підкреслив Сергій Квіт.
Освітня діяльність – справа надто ризикова
З екс-міністром важко не погодитися. Але зі свого боку зазначимо, будь-які зусилля в налагодженні суспільного діалогу зійдуть нанівець, якщо держава продовжуватиме не звертати увагу на діяльність громадських та освітніх центрів національних меншин та закриватиме очі на порушення з їхнього боку вітчизняного законодавства.
Загальновідомо, що організаційним та ідеологічним центром угорськомовної національної меншини на Закарпатті є угорський приватний виш - Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ (далі – ЗУІ). Діяльність закладу започаткована на підставі Договору від 10.01.1994 між Товариством угорської культури Закарпаття, Берегівською міською Радою народних депутатів, Закарпатським Угорським педагогічним Товариством та Закарпатською реформаторською церквою. Інститут має право юридичної особи, відокремлений баланс, веде окремий облік своєї діяльності та фінансується рядом благодійних фондів, зокрема - угорським державним благодійним фондом ім. Бетлена Габора.
За даними освітнього порталу Закарпаття, заклад є четвертим у ТОП-5 місцевих вишів. Але чи не першим за кількістю зауважень до своєї діяльності з боку Державної інспекції навчальних закладів (ДІНЗ) та Служби безпеки України.
У 2013 році комплексна планова перевірка ДІНЗ (проводиться раз на три роки) показала вкрай низьку виконавчу дисципліну ЗУІ у дотриманні закладом ліцензійних вимог. За результатами перевірки було виявлено цілу низку порушень і недоліків, зокрема, в установчих документах інституту, процедурі призначення ректора, формуванні контингенту студентів, в організації та проведенні вступної кампанії, у кадровому, навчально-методичному та матеріально-технічному забезпеченні, організації навчального процесу, якості знань студентів.
Виявилося, що в навчальному закладі, за результатами інспекторських контрольних робіт, абсолютна успішність (відсоток студентів, які отримали позитивні оцінки) становила усього 6,3%, при якості знань (оцінки «4» і «5») - 0,7 % (норматив, відповідно, 90% та 50%). Значну розбіжність між показниками підсумкового контролю навчального закладу та показниками контрольних робіт Державної інспекції мали дисципліни українська мова та історія України.
До того ж, багато звітів про роботу керівних органів ЗУІ державні контролери просто не змогли проаналізувати - через представлення їх виключно угорською мовою.
Автоматично такі результати означали присвоєння закладу найвищого ступеню ризику від провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у системі вищої освіти. У цьому випадку закон зобов’язує порушника виправити недоліки, а ДІНЗ через півроку провести повторну позапланову перевірку з тим, щоб, за її результатами, прийняти рішення про можливе відкликання ліцензії навчального закладу.
У розпорядженні Укрінформу є документи, які свідчать, що Акт перевірки від 03.06.2013 було підписано керівництвом Інституту без зауважень та заперечень. І вже через півроку вибіркова перевірка ДІНЗ показала, що «порушення в цілому були усунуті». Наступна ревізія мала відбутися в 2016 році. Однак на той момент в Україні запровадили мораторій на перевірки бізнесу. А оскільки з останньої перевірки скарг стосовно діяльності вишу, як повідомили в ДІНЗ, не надходило, інспекція заочно визнала діяльність ЗУІ без ризиковою. (Цікаво, з яких це пір наявність чи відсутність скарг є чи не головним приводом для інспекції? – Авт.).
Доценти з кандидатами, а також їх дослідження
Однак, представники Служби безпеки України, придивляючись до діяльності окремих представників Закарпатського угорського інституту, в оцінках з колегами-освітянами розходяться. Ризик національній безпеці є і він очевидний, хоча і виходить за рамки навчального процесу ЗУІ.
Річ у тім, що в структурі ЗУІ функціонують ще й декілька науково-дослідних інститутів (НДІ), зокрема - ім. Іштвана Фодора, ім. Тіводора Легоцкі та ім. Антала Годинки. Чим же вони займаються? За даними СБУ, в НДІ ім. Т. Легоцкі у 2015 році було розроблено проект утворення автономного угорсько-мовного району на Закарпатті з центром у м. Берегово, який і на сьогодні активно лобіюється офіційним Будапештом. Водночас, НДІ ім. А. Годинки провів соціологічне дослідження "Тандем-2016", у ході якого вивчалось ставлення жителів Закарпаття до питань створення угорської автономії та до проблеми подвійного громадянства.
До речі, директор НДІ ім. А. Годинки Степан Черничко, який також є членом Вченої ради ЗУІ, вже потрапляв у поле зору СБУ. Аналізуючи ситуацію навколо міжнародного скандалу, який розгорнула Угорщина з приводу освітнього закону, OSINT-розвідники та журналісти натрапили на повідомлення про участь пана Черничка у спланованих акціях з розпалювання сепаратистських настроїв на Закарпатті, де компактно проживає угорська громада. Зокрема, аналітики інформаційно-дослідницької спільноти InformNapalm зафіксували факти співпраці згаданого науковця з фондом під керівництвом колишнього нардепа Вадима Колесніченка «Русскоязычная Украина» за посередництва «Центру прав меншин» під керівництвом колишньої помічниці Колесніченка Яни Салміної, результатом якої стала тенденційна стаття С.Черничка «Дискриминация учащихся школ Украины с венгерским языком обучения». За інформацією "Інформнапалму", керівник НДІ ім. А. Годинки уклав договір на підготовку статті, яка повинна була відповідати таким критеріям як "негативна риторика влади на адресу національних меншин", "прояви побутової дискримінації", "вияви нетерпимості зі сторони українських ЗМІ", "заклики до міжнаціональної ворожнечі з боку радикально налаштованих груп" тощо. У договорі вказується сума 2,5 тис. грн, яку повинен був отримати автор за написання цієї статті. Стаття про начебто мовну дискримінацію якраз і відповідає всім висунутим критеріям.
Журналісти Укрінформу звернулися до Служби безпеки України з проханням підтвердити наявну інформацію щодо дій Черничка. В СБУ нам повідомили, що в липні поточного року Служба безпеки провела перевірку вказаних фактів, і 25 липня С.Черничку було оголошено офіційне застереження від імені органів СБУ про неприпустимість протиправної поведінки. «Пану Черничку було доведено про антиукраїнський характер його дій та повідомлено, що своїми ознаками ці дії створюють передумови до вчинення злочину, передбаченого ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність та недоторканність України)», - повідомили в СБУ.
Агентство направило офіційний запит із цього приводу до ЗУІ. Але офіційної відповіді від керівництва інституту щодо реакції роботодавця на подібні застереження пана Черничка поки не надійшло. Але ж зафіксовані порушення дійсного члена вченої ради інституту можуть напряму вплинути на виконання норм ліцензійного законодавства для освітнього закладу та може слугувати приводом до його позапланової перевірки з боку Державної інспекції навчальних закладів України.
Інституційний аудит замість атестації: чи врятує він від ризиків «антидержавної» освітньої діяльності?
З нового року в Україні замість Державної інспекції навчальних закладів запрацює новий регуляторний орган - Державна служба якості освіти. Для її ідеологів очевидним стало те, що (цитуємо) «для України потрібна інша система, яка буде не лише контролювати, а і стимулюватиме суб’єктів надання освітніх послуг до постійного підвищення якості освіти й освітньої діяльності; система, яка має по-іншому реагувати на те, що відбувається в освітньому просторі». Державна атестація навчального закладу, що була раніше основною формою державного нагляду і контролю, скасована, оскільки (знову ж таки цитуємо) «виявилася неефективною». Тепер навчальні заклади всіх форм власності в Україні чекає так званий «інституційний аудит». Чи виявиться він більш ефективним у випадках, які ми тут описали – не відомо. Хотілося б вірити.
Марина Нечипоренко, Оксана Поліщук, Київ
Перше фото: Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці II у Береговому - "Дзеркало Тижня"
