"Гнану" УПЦ МП у Москві виділили в "окрему главу Статуту РПЦ"
У Москві сьогодні завершився собор Російської православної церкви, куди поїхала частина українського єпископату. Президент Путін, прихід на собор якого анонсували російські медіа, викликавши своїм дебютом чимале роздратування в Україні (що там тоді роблять єпископи України?), там все ж не засвітився – обмежився вітальною телеграмою. Зате патріарх Кирил "відірвався за себе і того хлопця" у своєму співчутті і вихвалянні начальства УПЦ МП.
"Зростає тиск на Українську православну церкву з боку неканонічних релігійних груп, радикальних політичних сил та громадських організацій України. Ведеться інформаційна кампанія проти Церкви", – журився патріарх.
"Українська православна церква залишається єдиною силою, здатною об'єднати українське суспільство. Мужня, зважена позиція її Священноначалія, що не дозволяє втягнути Церкву в конфлікт на жодну з його сторін, приносить свої добрі плоди", – стверджував церковний діяч, чий в'їзд до України заборонений рішенням Ради нацбезпеки.
Архієрейський собор РПЦ – загалом, глибоко нецікава нам подія – містив інтригу. Митрополит Іларіон (голова церковної дипломатії РПЦ, сподвижник патріарха Кирила) напередодні таємничо заявив, що на соборі будуть прийняті якісь "несподівані рішення" щодо України. Це дало спостерігачам привід для жарту – невже вони будуть позитивними для України (хоча... Святий Дух діє навіть у такому незвичайному місці, як Архієрейський собор РПЦ).
Доповіддю, присвяченою Україні, розпочався другий день собору. Її читав предстоятель УПЦ блаженніший Онуфрій. Він дякував "за ті скорботи, якими Бог відвідує" церкву, згадав про непрості відносини з державою (хрестоносіння), похвалився "традиційними багатотисячними хресними ходами". Повторив цифру останнього – нібито 100 тисяч паломників – ну не можна авторам доповіді так обманювати. При цьому я помітила, що у доповіді блаженнішого Онуфрія щодо України вживається шість разів прийменник «в», а не «на Україні» (як у російських ієрархів). Доповідь містила нарікання з приводу непростих відносин з державою і зітхання з приводу тих, хто пішов в розкол (привіт Київському патріархату). Автори дорікали державі за звернення Верховної Ради до Константинопольського Патріарха Варфоломія про надання автокефалії Православній церкві в Україні. Також дорікали парламенту за законопроект про зміну юрисдикції, "загрозу рейдерства", але відзначили і якісь позитиви у церковно-державній темі. Це були все ті самі заяложені, швидше за все затверджені Москвою меседжі, але от тільки в дуже стриманій манері. Несподівано пролунала пропозиція про те, щоб статус незалежності і самоврядування УПЦ МП був закріплений у статуті.
Глава УПЦ МП запропонував внести в Статут особливе положення – виділити УПЦ МП "в окрему Главу, помістивши її після Глави IX "Церковний суд"... Так і було запропоновано: "Вважається доречним виділити для УПЦ окрему главу в Статуті РПЦ".
Буквально відразу після доповіді російські церковні медіа зарясніли заголовками: "Пропозиція внести до Статуту РПЦ необхідні правки, щоб підкреслити особливий статус Української православної церкви, була підтримана Собором одноголосно". Священик Олександр Бахов, голова Юридичного відділу Української православної церкви на своєму ФБ оголосив: "Статус незалежності і самостійності УПЦ з центром керування у м. Києві був підкреслений і закріплений окремою главою в Статуті РПЦ!". Щастя ж яке!
Ми попросили прокоментувати це нововведення Іллю Бея, богослова, в минулому викладача Київської духовної академії УПЦ МП, відомого своєю автокефальної позицією, керівника проекту "Паноптикум".
- Ця глава – подарунок данайців, просто спроба відповіді церковного керівництва на питання вірян, яке ж місце УПЦ. Мої колеги жартували, що митрополія ретельно вивчила мою статтю "Коли б не з Москвою" (я написав її під враженням від рішення Синоду УПЦ, який заявив, що до Москви УПЦ не має ніякого відношення), мені довелося опонувати юридичному відділу митрополії. Але вони, швидше за все, зробили вигляд, що прислухалися до аргументів громадськості і захотіли прояснити статус. З одного боку, добре, що вони почули голос громадськості. З іншого боку, УПЦ залишилася в РПЦ. Москва дещо подовжила нам поводок, але це все одно поводок. Статус УПЦ як і раніше буде закріплений у документах РПЦ. Нормативні документи РПЦ залишаються для нас ключовими у визначенні нашого місця. Незалежно від того, що вони напишуть про нас, головне – це буде прописано в Статуті РПЦ. Нам кинули кістку. Якби нас (мається на увазі – УПЦ МП) хотіли оголосити самостійними, то нас би оголосили самостійними і дали б Томос про автокефалію. Цього не сталося.
На момент написання тексту, судячи з усього, українське питання на соборі закрите. Мені в лічку приходять листи православних священиків Московського патріархату: "Мені соромно бачити на цьому соборі нашого владику".
Лана Самохвалова, Київ
