21 січня. Пам’ятні дати

Чудова традиція відзначати Всесвітній день снігу в одну з неділь січня з’явилася в 2012 році з ініціативи Міжнародної федерації лижного спорту (FIS). Щоправда, існує й інша його назва – Міжнародний день зимових видів спорту. Мета свята зрозуміла: підвищити інтерес до зимових видів спорту і заохотити молодь до активного способу життя. На думку організаторів свята, цього дня мають відбуватися «зимові фестивалі», під час яких усі охочі – діти й дорослі, зможуть узяти участь у змаганнях на ковзанах, лижах, сноубордах. Важливо показати, що зимові види спорту не є лише справою досвідчених і натренованих професіоналів, за якими можна тільки з захопленням спостерігати по телевізору чи з трибуни, але й звичайних людей: варто лише зануритися в радісну атмосферу свята – і спорт стане розвагою. Засновники свята сподіваються, що особливо корисним Всесвітній день снігу буде для дітей, адже завдяки снігу можна розвивати здоровий, безпечний та екологічний спосіб життя. Дата для проведення Всесвітнього дня снігу обрана цілком раціонально й обґрунтовано: наприкінці січня закінчується сезон різдвяних і новорічних канікул, тому важливо привернути увагу до гірськолижних курортів. Європейським раєм для зимових видів спорту є Австрія (Франція, а особливо Швейцарія набагато дорожчі) – ідеальне співвідношення цін, сервісу, трас. У цій країні – 372 гірськолижних курорти, вона є «постачальником» олімпійських чемпіонів у зимових видах спорту. Та навіть у нашої сусідки Польщі – 181 гірськолижний курорт. В Україні з кожним роком бажаючих покататися на лижах і сноубордах більшає, що спонукає бізнес до відкриття нових гірськолижних курортів. Найвідомішими є Буковель, Драгобрат і Славське. Українські гірськолижні курорти динамічно розвиваються і є на сьогодні гідною альтернативою закордонним, адже далеко не кожний українець може дозволити собі австрійський Кіцбюель чи швейцарський Церматт.   

Події дня:

Цього дня 1978 року український дисидент, політв’язень Олекса Гірник вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Таким чином він протестував проти тотальної русифікації, а також нагадував про 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (ІV Універсал 22 січня 1918 року). За роки радянської влади інформація про самоспалення дисидента замовчувалася і тільки після здобуття Україною незалежності правда про вчинок Олекси Гірника була оприлюднена. Перед тим як зважитись на крайній крок, Гірник писав у листі до дружини: «Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець». У 2007 році Олексі Гірнику присвоїли звання Герой України.

Ювілеї дня:

139 років від дня народження Володимира Олександровича Сінклера (1879-1946), українського військового діяча, генерал-майора, начальника Генштабу Армії УНР. За походженням швед. Високоосвічений офіцер (закінчив академію генерального штабу царської Росії) він за всіх режимів – Центральної Ради, Гетьманату і Директорії – залишався на високих посадах у генеральних штабах, займався організацією української армії, плануванням великих військових операцій, навчанням кадрів. 1919-го очолював штаб Наддніпрянської армії, а у 1920-му – українську військову делегацію на переговорах з Польщею, в результаті яких було підписано українсько-польську військову конвенцію. Після того, як УНР потерпіла поразку, разом із загонами Симона Петлюри відійшов на територію Польщі; був начальником штабу і членом Вищої Військової Ради УНР. Йому пропонували високі посади у Війську Польськім, але він відмовився. З 1924 року (після того як українські військові табори в Польщі були розпущені) і до кінця життя був службовцем на залізниці – звичайним кондуктором. Після приходу радянських військ був арештований СМЕРШем (разом з відомим українським громадським діячем, вченим Іваном Фещенком-Чопівським) та інтернований до Києва. Загинув у Лук’янівській тюрмі в 1946 році. В анкетах у графі «національність» Володимир Сінклер завжди називав себе українцем.

113 років від дня народження Крістіана Діора (1905-1957), французького модельєра. Створений Діором стиль проіснував лише 10 років, але внесок модельєра у розвиток світової (й, передусім, французької) моди – величезний. Саме Діор відновив статус Парижа як столиці світової моди. Він створив новий образ жінки, «виховав» П’єра Кардена і Сен-Лорана й заклав підвалини розвитку прет-а-порте, повідкривавши будинки моди у США і Південній Америці. Крім того, створив власну лінію взуття і фірму з виробництва парфумів Christian Dior Parfums. Запроваджена ним бізнес-стратегія за 10 років зробила його постаттю світового масштабу і брендом розкошів. Модельєром Крістіан Діор став майже випадково. Мріяв про кар’єру дипломата, але натомість відкрив у 1928 році художню галерею. Спілкувався й співпрацював з Кокто, Жоржем Браком, Далі, де Кіріко, Пікассо. Втім, криза 30-х років, яка поставила родину Діора на межу банкрутства, змусила його закрити галерею й заробляти на життя розробкою моделей капелюшків і суконь для модних журналів і будинків моди. З 1941 року він працював (разом із П’єром Бальменом) для відомого модельного будинку Lucien Lelong, а після війни, в 1946 році відкрив власний будинок моди. Вже в першій колекції показав новий силует одягу – New Look: сукні у формі пісочного годинника з тонкою талією, оголеними плечима і довгою пишною спідницею-дзвоном. Після воєнного лихоліття з його строгістю (часом відвертою потворністю), невиразністю й важкістю в усьому, діорівські жінки були схожі на тендітні ніжні квіти. «Я створив квіткових жінок», - не без гордощів констатував модельєр. Квіти були його слабкістю. Він був пристрасним квітникарем, а його родове гніздо в Гранвілі на березі Ла-Маншу потопало в квітах (пересвідчитись у цьому можна й нині: в будинку де народився й виріс всесвітньо відомий модельєр відкрито музей; літо – найкраща пора для відвідин). Діорівські парфуми теж мали яскраво виражений квітковий аромат. «Достатньо відкрити флакон, аби виникли всі мої сукні, а кожна жінка, яку я одягаю, залишила по собі цілий шлейф бажань. Парфум – необхідне доповнення жіночої особистості, завершальний акорд для сукні», - любив повторювати Діор.

77 років від дня народження Пласідо Домінго (1941), відомого іспанського співака (тенор), оперного диригента. Пласідо Домінго називають «королем опери», «людиною епохи Відродження в музиці» і «найбільшим оперним артистом сучасності». За свою більш ніж півстолітню кар’єру він вийшов на сцену близько 4 тисяч разів в 145 партіях – жодний оперний співак в історії не виконував такої кількості партій. Пласідо Домінго народився в Мадриді в сім’ї зірок сарсуели (іспанського музично-драматичного жанру, близького до оперети), у віці восьми років разом з батьками переїхав до Мексики. Освіту здобув у Національній мексиканській музичній консерваторії, де навчався диригуванню і фортепіано, але коли виявився його вокальний талант, він також почав відвідувати і уроки вокалу. У вісімнадцять років співак дебютував на сцені в ролі Борса в опері «Ріголетто» в Мексиканському національному оперному театрі, а його перший виступ у якості ведучого тенора - в опері «Травіата» - відбувся два роки потому в місті Монтеррей. Світова слава прийшла до нього у другій половині 1960-х років.