Споживчий кошик українця: без мобільного зв’язку та інтернету. Таке може бути?

Правозахисники довели в суді, що споживчий кошик, прийнятий в 2016 році в Україні, оновлено зі значними порушеннями законодавства та без будь-якого наближення до реальності. А відтак, прожитковий мінімум, що розраховується на основі цього кошика (по суті, його вартісна оцінка, базовий соціальний стандарт в країні,) є несправедливим. Ба більше – вкрай принизливим. Що таке сьогодні 1700 гривень на місяць для однієї фізіологічно нормальної особи? Який набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг вона може собі дозволити протягом 30 днів, щоб, вибачте на слові, не двинути коні? Навіть уявити тяжко. Тому правники і взялися захищати конституційне право та “прожиткову” гідність найбідніших українців від держави, яка в цьому випадку не дуже сумлінно підійшла до виконання своїх обов’язків.

Регламенти порушили, а за фізіологію, то й взагалі не спитали

Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив незаконність нині чинного в Україні "споживчого кошика". Суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови №780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення" (так званий “споживчий кошик”), якою вперше за 16 останніх років норми споживання були переглянуті, урядовці порушили законодавство. Що в свою чергу призвело “до встановлення несправедливого стандарту життя та стало умовою для встановлення несправедливого розміру прожиткового мінімуму”.

Із мотивувальної частини суддівського рішення випливає, що Міністерства охорони здоров'я, Мінсоцполітики, Мінекономіки та інші відповідальні відомства, порушили регламенти роботи експертної комісії та прийняли рішення без належної громадсько-наукової експертизи. Зокрема, сформували набір продуктів харчування без урахування нормативів фізіологічної потреби людини.

Керівник некомерційного проекту “Відкритий Суд” Станіслав Батрин, який був позивачем у справі, наполягає на тому, що уряд має невідкладно ініціювати перегляд “кошика” – згідно встановленої законодавством процедури, громадської експертизи та методики розрахунків. А то ж, маємо такі нормативи, що й соромно озвучувати.

Найскромніших споживачів годі й шукати!

На сьогодні гідне життя українця в розумінні держави це, зокрема, життя... без мобільного зв’язку та інтернету. Передплата газет, журналів, стаціонарний телефон, листи, ще трохи книжок, телевізор – це так. А от технології, якими сьогодні користуються весь світ, та усі притомні громадяни України, напевно від лукавого.

Примітно, що замість вершкового масла в переліку наборів продуктів харчування для працездатного населення міститься позиція "маргарин" (2 кг/рік). Вражає й те, що в переліку передбачено не більше ніж 2 кг сала на рік для українця, також 8 кг свинини та 9 кг ковбаси.

Щодо одягу, до прикладу, пропонується затвердити для чоловіків норму по 1 костюму, краватці, джемперу, светру, брюках на рік. З білизни: 6 трусів, 2 майки, 1 плавки та 10 шкарпеток – на рік. Жінкам: 6 трусів, 2 бюстгалтера, 2 майки, 1 купальник, 2 синтетичних колготок та 1 брюки.

Не менш цікаві дані і в частині засобів гігієни: 2 зубні щітки, 1 одеколон, 1 гребінка, туалетний папір – 12 шт. Все це на рік. З предметів санітарії та ліків особливо вирізняються показники: 1 вата (100 гр), 2 бинти, 2 жарознижуючі засоби, 7 пластирів, 1 дитячий крем.

Стосовно перукарських послуг, то укладачі “кошика” залишили пропозицію 4 стрижки на рік. Про міжміські чи міжнародні поїздки комісія "забула" взагалі. Включено тільки приміські перевезення (до 50 км). Апогеєм наведеного є показник відвідування закладів культури (6 разів на рік) та придбання книг (не більше 6 штук).

Гідність як базова основа життя

У 2015 році Кабмін програв дві судові справи (першої та апеляційної інстанції) про необхідність перегляду прожиткового мінімуму і змісту "споживчого кошика" за позовом Батрина. Цього разу правозахисники оскаржували власне результати цього перегляду – про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 780.

“Я вважаю, що цього разу уряд піде в касацію, хоча оскарження і не зупиняє виконання апеляційного рішення (Рішення набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення — Авт.). Водночас, ми все ще маємо надію на те, що прем’єр-міністр може прийняти на себе персональну відповідальність за запровадження нових стандартів життя, особливо напередодні виборчого процесу. Зі свого боку, я персонально направив відповідні звернення до уряду з закликом до вирішення проблеми, а не її загострення”, – у коментарі Укрінформу повідомив Станіслав Батрин.

На його глибоке переконання, спочатку уряд і міністерства повинні дізнатися, які потреби є у громадян, сформувати їх відкритий перелік, обговорити в суспільстві. Чесно визнати ці реальні потреби, і в подальшому діяти в напрямку проведення реформ для досягнення намічених орієнтирів, пояснив правозахисник.

На захист своєї позиції “Відкритий суд” дав кілька відповідей на типові питання.

В 2016 році уряд вперше за 16 років змінив "споживчий кошик". Чим не догодили чиновники?

– Жоден уряд України після 2000 року не виконував вимоги Конституції щодо перегляду "споживчого кошику" та розміру прожиткового мінімуму. І в 2016 році  влада змушена була це зробити – в результаті програшу в суді. Кабінет Міністрів України прийняв тоді постанову №780 від 11.10.2016 “Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення”. Як пояснювалося, цим самим уряд переглянув «споживчий кошик» українців. Питання залишалося в тому, чи дійсно уряд провів такий перегляд чи фактично продублював стандарт 2000 року?

Тепер відновить свою чинність «споживчий кошик» зразка 2000 року?

– Підстав для турботи немає. Ми послідовно доводимо в суді, що «споживчий кошик», який затверджено у 2016 році є обманом. Уряд та відповідні міністерства не змогли в суді довести, що затверджений «споживчий кошик» забезпечує потреби громадян ані за кількісними, ані за якісними показниками. У дійсності, в 2016 році було тільки "актуалізовано" (це слово вигадали відповідачі) «кошик» 2000 року. Саме на підставі такого "чесного" "споживчого кошику" з 1 січня 2018 року урядом встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі – 1700 грн. Тобто уряд вважає, що людям достатньо цих коштів аби задовольнити свої потреби на гідне життя. Ми так не вважаємо.

Це обов’язок органів державної влади переглядати і встановлювати стандарти життя. Прожитковий мінімум має встановлюватися шляхом регулярного проведення перегляду вмісту "споживчого кошика". Ми ж забезпечимо широке публічне обговорення цього процесу. Побачимо, як до прикладу, міністри зможуть пояснювати включення чи не включення до вмісту "споживчого кошику" підгузків для немовлят, чи мобільний зв`язок.

«Споживчий кошик» – радянська традиція, навіщо її зберігати?

– Провідні країни світу теж формують «споживчі кошики» для подальшого забезпечення мінімальних потреб людини. Різниця в тому, що в країнах, де панує право, такі стандарти відрізняються за якістю та кількістю в десятки разів у порівняні з вітчизняними. До прикладу, для громадян України не передбачено міжміських та міжнародних поїздок (жодним видом транспорту), передбачається 4 відвідування перукарні/рік, придбання 6 книг/рік (до речі, діткам в школах потрібно більше), відвідування тільки 6 (!) закладів культури на рік (кіно, театр тощо). Проблема в тому, що Україна на законодавчому рівні визнає, що саме це є реальними потребами людини.

У країни немає коштів для підняття соціальних стандартів, то який сенс їх переглядати?

– Таке твердження є маніпулятивним. По-перше, ми всі добре знаємо, що в країні кошти є. По-друге: мова наразі не про кошти. Ми наполягаємо на тому, що уряд має затвердити об'єктивний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, який мінімально необхідний кожному для забезпечення гідного життя. На підставі такого переліку уряд має визначити реальний прожитковий мінімум. Припустимо, 5000 гривень. Якщо такий орієнтир буде встановлено, тоді уряд має презентувати перед суспільством карту дій: як його досягти. У протилежному випадку, влада не прагнутиме до чогось більшого. Судячись із нею, ми сподіваємося, що місце для компромісу між владою та суспільством все ж залишилося.

То що далі?

Прес-служба Мінекономрозвитку в свою чергу підтвердила Укрінформу інформацію про те, що Мінекономрозвитку, Мінсоцполітики та Кабінетом Міністрів України наразі опрацьовуються касаційні скарги на рішення суддів першої та апеляційної інстанції. Тобто, у судовому спорі з громадськістю влада вирішила йти до останнього.

Юристи Мінекономрозвитку також зазначили, що оскільки за рішенням апеляційного суду спірна постанова КМ №780 втратила чинність, то відновлюється у повному обсязі дія попередньої постанови – № 656, яка регулювала набір “споживчого кошика” у 2000 році. А це означає повернення до практики щомісячного моніторингу цін за товарами та послугами, які входять до споживчого кошика, та подачу статистичних даних в Мінекономрозвитку для  щомісячного розрахунку фактичного розміру прожиткового мінімуму. (моніторинг цін здійснюють профільні міністерства та відомства).

Крім того Мінсоцполітики проведе нову науково-громадську експертизу наборів товарів та послуг у кошику. Сподіваємось, цього разу чиновники сформують більш адекватний його варіант.

Марина Нечипоренко, Київ