Від збройної агресії Росії на українській землі до пропаганди й політично-релігійного впливу – всі ці інструменти гібридної війни, розв'язаної Кремлем, поступово втрачають свою ефективність. Саме такі оцінки висловлюють на Заході. Україна зміцнює свою незалежність, втілює складні реформи, зменшує простір для корупції й непрозорих схем, однак чимало ще слід зробити.
Про те, чого очікують у США від України, як змінюється ставлення до Росії у сферах, де взаємодію з Москвою поки неможливо розірвати, в інтерв'ю Укрінформу розповів Майкл Карпентер, колишній високопосадовець Пентагону, а зараз директор аналітичного Центру Байдена при Пенсильванському університеті.
Розмова з експертом відбулася в кулуарах конференції у Вашингтоні на тему "Прагнення України до створення зрілої нації", увага якої зосереджувалася на взаємодії у військовій та військово-технічній сфері.
УКРАЇНСЬКИЙ ОБОРОННИЙ КОМПЛЕКС – НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ
- За останні роки ми побачили поглиблену взаємодію між Україною і США в сфері безпеки й оборони. Яких нових перспектив, на ваш погляд, можна ще досягти, зокрема, в секторі оборонної промисловості, і що для цього треба зробити Україні?
- Якщо говорити безпосередньо про сектор оборонної промисловості, то насамперед, що може зробити Україна – це реформувати "Укроборонпром" і комплекс оборонної промисловості. Як тільки Україна забезпечить більше прозорості, кращий нагляд, виведе комерційні підприємства з-під регуляторних функцій уряду, після цього американський бізнес почне тяжіти до використання тих можливостей, які має Україна. А ці можливості насправді є величезними, якщо корупція буде ліквідована, а прозорість покращена.
Зараз це поки залишається найбільшими перепонами для американських інвестицій. І я думаю, що "Укроборонпром" перебуває на правильному шляху, але це безумовно забере час. Водночас, США, звичайно, можуть забезпечити експертну підтримку імплементації реформ, які необхідно провести.
ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ЗАХІДНИХ ІНВЕСТОРІВ
- Як ви загалом оцінили б нинішній стан взаємодії в оборонній сфері між Україною і США?
У галузі військової промисловості система досі залишається такою, як була заснована в Україні в 2010 році попереднім урядом
- Що стосується реформ у сфері оборони, взаємодія є чудовою. Багато чого було зроблено протягом останніх чотирьох років. Джон Абізейд (стратегічний радник Міноборони України, генерал Армії США у відставці – ред.), наприклад, відіграє дійсно важливу роль і працює разом з українським військовим керівництвом для того, щоб реформи у сфері оборони були здійснені.
Натомість у галузі військової промисловості, я думаю, ми втрачаємо багато часу. На мій погляд, система залишається такою, як була заснована в 2010 році попереднім урядом. І, на жаль, вона поки що не до кінця є прозорою, раціональною й сприятливою для західних компаній, які приходять для інвестицій. Якось я спілкувався з однією із західних компаній, яка мала проблеми на (українській – ред.) митниці на кордоні, намагаючись імпортувати комплектуючі для виробництва в Україні.
Поки подібного роду проблеми залишатимуться постійним явищем, західні компанії інвестуватимуть неохоче. Але як тільки відбудуться реформи, і як тільки (українські – ред.) компанії почнуть бути більш прозорими, я можу гарантувати, що західні інвестори дивитимуться на Україну іншими очима.
США МАЮТЬ ПЕРЕОСМИСЛИТИ КОСМІЧНУ СПІВПРАЦЮ З РФ
- Поговоримо про космічну галузь. Ви, напевно, знаєте про недавню аварію в Росії космічного корабля "Союз". Екіпаж, на щастя, вижив, але це поставило під загрозу належне виконання місії на МКС. Ми знаємо також про багато інших невдалих пусків російських ракет. Як це може вплинути на перспективи міжнародної співпраці в космосі для Росії?
- Я думаю, через агресивні дії Росії у світі існує необхідність переоцінки того, наскільки тісним має бути співробітництво з РФ у майбутньому в космічній та інших галузях. Зараз же ми дуже залежимо від Росії (у космічних програмах – ред.), бо РФ і США взаємопов'язані, і це не змінюється впродовж тривалого часу. Думаю, ми повинні це переосмислити.
Відносно того, що, на мій погляд, Сполучені Штати, безперечно, мали би зробити – це розвинути власні можливості для запуску космічних ракет. Це абсолютно необхідно.
Але я не став би надто зосереджуватися на падінні ракет. Ми, наприклад, недавно втратили власний літак F35. Будь-яка розвинута в технологічному плані платформа час від часу зазнає невдач...
ДЛЯ УКРАЇНИ З'ЯВИЛИСЯ ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ
- Якщо говорити про співпрацю між Україною і США в галузі космосу, чи відкриває нинішня ситуація нові перспективи для цієї взаємодії?
- Потенційно, так. Факт у тому, що Сполучені Штати й Росія більше не співпрацюють навіть на основних платформах. Тепер же, з урахуванням ролі Росії у світі, я думаю, з'явилося багато можливостей для співпраці з Україною і з українською оборонною промисловістю, яка має значні спроможності в окремих нішах. Але, знову ж, це залежатиме від прозорості, реформ і бізнес-клімату.
"РЕЛІГІЙНА" ЗБРОЯ КРЕМЛЯ
- Ви багато сказали про російську агресію проти України. На ваш погляд, що означає в цьому контексті рішення Константинополя про необхідність надання автокефалії Українській православній церкві? З вашої точки зору, що це означає для української незалежності?
Московський патріархат в Україні – це, фактично, клин у культурній та релігійній сферах, майже воєнна пропаганда проти українського населення
- Це історична подія для України, яка означає багато чого. Це зменшує можливості російської держави застосовувати Московський патріархат як інструмент своєї зовнішньої політики. Це був, фактично, свого роду клин у культурній та релігійній сферах, майже воєнна пропаганда проти українського населення.
Отримання (Україною – ред.) власної автокефалії, незалежної церкви створить нову динаміку, в якій Україна матиме незалежність у розумінні держави, а також духовну незалежність у розумінні церкви. Я думаю, це дуже важливо.
Мене, звісно, непокоїть можливість виникнення насильства й конфліктів, пов'язаних із цим рішенням, особливо, з російського боку. Але я думаю, що в перспективі часу, це – історичний момент для України, один із тих, що зміцнює її незалежність.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
Фото автора та Павла Багмута