Митрополит Вінницький і Барський Симеон – єдиний із 83 учасників Собору УПЦ МП (який відбувся у вівторок у Києво-Печерській лаврі) не підписав постанову Синоду. Нагадаємо, екстрений Собор у своїй постанові серед іншого назвав недійсними і неканонічними рішення Синоду Вселенського патріархату про визнання предстоятеля УПЦ КП Філарета і Української автокефальної православної церкви Макарія канонічними єпископами, а також відмовився приєднуватися до єдиної церкви, оскільки вважає, що автокефалія Україні не потрібна.
Кореспондент Укрінформу поцікавився у Владики Симеона, чим обґрунтоване його рішення і як вплине прийнята Собором постанова на процес створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.
- То чому ви не підписали постанову Собору УПЦ, який у вівторок відбувся в Києві?
- У постанові Собору є такі пункти, з якими я незгодний. Перший з них – це переривання Євхаристійного спілкування з Константинопольським Патріархатом. Друге питання – це способи примирення з тими, хто перебуває у розколі.
Я виступив на нашому Соборі й говорив про те, що ми маємо багато прикладів різних Помісних Церков, які долали розкол. У тому числі я навів найближчий за часом приклад – це був 2007 рік, коли без покаяння, простим розчерком пера, були прийняті до церковного спілкування з Московським Патріархатом ті, кого у нас багато десятиліть називали розкольниками, а саме – архієреї та віряни Російської Зарубіжної Православної Церкви.
Ми мало того, що за 25 років майже нічого не зробили для лікування розколу, так тепер знову стаємо на ті самі граблі
Це був яскравий приклад, як для того, щоби з’єднатися з Матір’ю Церквою, ніхто не приносив покаяння, якого сьогодні ми продовжуємо вимагати від УПЦ КП та УАПЦ. Тоді простили і анафеми, і взаємні невизнання, застосувавши принцип ікономії, тобто поблажливості. А ми мало того, що за 25 років майже нічого не зробили для лікування розколу, – великою мірою, через те, що не бажали застосувати принцип ікономії, – так тепер знову стаємо на ті самі граблі.
Я і раніше казав, що, якщо ми хочемо, щоби до нас повернулися із розколу, то ми повинні зробити певний крок. Нам пропонували: ми повертаємось, але за умови, що буде поставлене питання перед Московським Патріархом про автокефалію для Української Церкви. Але ми ж не хотіли сприймати ніяких умов, а вимагали лише капітуляції. А тепер знову, не враховуючи історичного досвіду інших Помісних Церков, ми продовжуємо йти цим шляхом. Я вважаю його хибним, і це ще одна причина, чому я не міг підписати постанову Собору.
- На вашу думку, ця постанова якимсь чином вплине на процес створення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні?
Процеси, які відбуваються сьогодні всередині УПЦ (МП), – це, на мою думку, ще одна спроба загальмувати процес надання автокефалії і створення Помісної Православної Церкви в Україні
- Я ніколи раніше не приховував, що є прихильником автокефалії, але, як і більшість наших архієреїв, очікував, що ми отримаємо її від Російської Православної Церкви. Цей шлях ми мали на увазі, коли говорили про отримання автокефалії канонічним шляхом. Але останні рішення, які приймаються у Московській Патріархії, та риторика, яка звучить від нашого керівництва з Москви, не дає підстав чекати такої автокефалії. А процеси, які відбуваються сьогодні всередині Української Православної Церкви і, зокрема, прийняття 13 листопада постанови Архієрейського Собору – це, на мою думку, ще одна спроба загальмувати процес надання автокефалії і створення Помісної Православної Церкви в Україні. З нами чи без нас, – вона буде створена, і мені прикро, що ми добровільно виводимо себе з цього процесу, хоча могли б, як найбільша Православна Церква в Україні, яка налічує 12 тисяч парафій, очолити цей процес і навіть диктувати свої умови.
- Чи чинився на вас тиск через те, що не хотіли підписувати постанову?
- Говорили деякі мої брати архієреї, можливо жартома, а може й ні, що потрібно застосувати якісь церковні покарання за те, що не підписав, казали, що за правилами усі мають підписати, вмовляли. Але мене підтримав Блаженніший Митрополит Онуфрій, який сказав, що у нас демократія, і не треба нікого примушувати робити щось проти своєї совісті.
- Владико Симеоне, яким ви бачите подальший перебіг подій довкола створення єдиної Помісної Церкви в Україні у найближчій перспективі?
- Зараз ще поки що ніхто точно не називає дату Об’єднавчого собору, але знаю, що до того часу Президент має намір зустрітися по можливості з усіма нашими архієреями і відповісти на ті питання, які торкаються процесів надання автокефалії та створення в Україні Помісної Православної Церкви. Це своє бажання Президент озвучив під час зустрічі з нами, трьома архієреями, які 13 листопада приїхали в Український дім. Це була корисна зустріч і дуже щира розмова. Я жалію, що у ній не брали участь усі наші владики, адже як і ми, вони мали би змогу отримати відповіді на багато дуже важливих і гострих питань, які дійсно хвилюють і нас, і нашу паству.
- Мабуть, комусь дуже не хотілося, щоби архієреї мали таку відверту розмову з Президентом?
- Не знаю, кому так сильно цього не хотілося, але я впевнений, що Президент цієї зустрічі щиро чекав і сподівався на плідне спілкування з архієреями.
Антоніна Мніх, Вінниця
Фото: Вінницька Єпархія УПЦ МП, Олександр Лапін