У штаб-квартирі ООН рідні полонених моряків попросили допомоги світу
Про це з місця події повідомляє власний кореспондент Укрінформу.
“Для нас це ще один шанс звернутися до світової спільноти і розповісти, по-перше, нашу персональну історію, по-друге, ту правду, яку, на жаль, не завжди легко донести”, - пояснила у коментарі Укрінформу Ольга Оприско.
Вона зауважила, що виступ в ООН - це ще одна можливість нагадати про ситуацію в Україні.
“Це політична справа, тому єдиний наш інструмент - це світова спільнота”, - додала вона.
У свою чергу, Наталя Мокряк відзначила, що подія необхідна для того, щоб більше людей знали про ситуацію, в якій опинилися не лише її син та полонені моряки ВМС, але й всі інші військовополонені, які незаконно утримуються як у Росії так і не тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу.
У своєму виступі вона розповіла, як боляче було їй летіти і дивитися на Україну згори та згадувати, як колись летіли так само разом з сином, який нині незаконно утримується у в’язниці у Лефортово (Москва, РФ), і якого вона не може побачити. Мокряк також закликала світ пам’ятати, що на Сході України п’ятий рік триває українсько-російська війна.
“Щоб більше людей про це знали, щоб більше було впливу, саме від простих людей. Люди підходять, запитують, беруть адреси, хочуть спілкуватися далі, хочуть проводити роботу у себе на місцях, аби допомогти визволити наших хлопців”, - розповіла вона у коментарі Укрінформу про реакцію присутніх на заході.
Оприско зазначила, що “навіть один маленький пост або репост у Facebook може стати тією останньою краплею, яка нам допоможе повернути додому наших людей,” і закликала українців не забувати про полонених.
“Головне їх не забувати. Ця тема не має затихати, і тоді вона вирішиться якнайшвидше. Це маленька справа, яку ми можемо робити всі, і за яку ми будемо вам вдячні”, - наголосила вона.
Мокряк зазначила, що “не забувати своїх” - це гасло, яким всі українці висловлюють свою солідарність.
“Своїх не забуваємо. Це гасло нині нас всіх, всіх українців”, - зазначила вона.
Жінки розповіли, що військовополоненим українським морякам не передають листи від рідних. До поранених досі не надали доступ міжнародним лікарям. Хоча ставлення до Романа та Андрія загалом нормальне, на них та інших полонених чинять психологічний тиск, розповіли їхні родички.
Як повідомлялося, 25 листопада 2018 року прикордонні кораблі Російської Федерації у районі Керченської протоки обстріляли і захопили три українських військових кораблі, які здійснювали плановий перехід з Одеси до Маріуполя, а також 24 моряків. Наразі вони знаходяться у Москві, в СІЗО. Всі вони визнали себе військовополоненими.
18 грудня 2018 року, Генасамблея ООН в ухваленій більшістю голосів резолюції про мілітаризацію Криму висловила серйозне занепокоєння "безпідставним нападом на українські кораблі, пораненням і захопленням їхніх екіпажів" і закликала негайно їх звільнити.
20 лютого 2019 року Президент України Петро Порошенко передав генеральному секретарю ООН Антоніу Гутеррешу колективний лист з проханням боротися за звільнення заручників Кремля.
