13 вересня. Пам’ятні дати

День міста Дніпро відзначається у другу суботу вересня, проте, зазвичай, перші урочистості відбуваються вже напередодні.

Точної дати заснування Дніпра не має. Літочислення місто веде з 1776 року. Насправді, як вважають історики, місто більш давнє і засноване ще за часів Київської Русі.

За легендою, ще у ІХ столітті на Монастирському острові грецькі монахи заснували монастир, про що й свідчить назва цього острова. А ще, за переказами, на цьому острові начебто зупинялися княгиня Ольга на шляху до Царгороду та князь Володимир під час походу на Корсунь.

Велике давньоруське поселення існувало також і на Ігренському острові. Саме тут була остання переправа через Дніпро перед порогами. Цікаво, що десь у цій місцевості взимку 972 року від рук половців загинув Київський князь Святослав Хоробрий. Ігреньське городище мало всі шанси стати великим містом, проте з татарсько-монгольською навалою у ХІІІ столітті життя в цих місцях перервалося на декілька століть. І лише з початком козаччини воно почало відновлюватися.

У XVI ст. в межах сучасного міста Дніпро існувало козацьке поселення Самар, яке було торговим центром, митним містом біля переправи через річку Самара. Саме там перехрещувалися торгові шляхи з лівобережної України на Крим і схід.

Надалі, з посиленням російської експансії на лівобережжя України, козацькі поселення, зокрема місто Самар поступово перетворюються на військові укріплення. Так у 1688 році під керівництвом гетьмана Івана Мазепи тут будується Богородицька фортеця, яка довгий час була форпостом проти кримських татар.

У 1775 році на південному сході України була створена Азовська губернія. І, звісно, для неї потрібен був адміністративний центр. Таким центром мало стати місто Катеринослав, нинішній Дніпро.

У 1776 році поблизу містечка Самар на річці Кільчень починає будуватись перший Катеринослав. Однак, у 1784 році губернський центр перенесли на правий берег Дніпра. Цікаво, що й там місто розбудовувалось не «з нуля». Основою для нього стали козацькі слободи та хутори - Лоцманська Кам’янка, Половиця, Діївка, Мандриківка, Сухачівка, Таромське. Вже через кілька десятиліть нове місто - тодішній Катеринослав, стало адміністративним центром захоплених Російською імперією великих територій причорноморських степів і Кримського ханства.

Й нині Дніпро важливий політичний, промисловий, фінансовий, науковий та культурний центр України. Це місто обласного значення, адміністративний центр Дніпропетровської області. А ще місто з найдовшою в Європі набережною і найкоротшим у світі метро, місто з найдовшим житловим будинком в Україні і найбільшим арочним мостом в Європі. Місто-форпост, місто надзвичайно яскравих людей.

Варто нагадати, крім Дніпра, у другу суботу вересня день міста святкують в Білій Церкві, Вінниці, Луганську та Житомирі.

Ювілеї дня:

216 років від дня народження Ізидора Жерара Гранвіля (1803-1847), французького графіка-карикатуриста. Прославився завдяки злободенним і гострим політичним карикатурам на бюрократію і буржуазію Франції, які друкувалися головним чином у сатиричному журналі «Карикатюр», а також ілюстраціями до «Мандрів Гуллівера» Джонатана Свіфта (1838), «Життя і пригодам Робінзона Крузо» Даніеля Дефо (1840). Помер у 44 роки у божевільні (не зміг перенести смерть дружини і дітей). Гранвіля вважають одним із попередників сюрреалізму (гравюра «Злочин і кара»). Художника вирізняла надзвичайно багата фантазія, тонка спостережливість, гумор.

146 років від дня народження Семена Горука (1873-1920), українського військового діяча, журналіста, отамана Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії. Закінчив Львівський університет. У довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-суспільної партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» в Галичині. В роки першої світової війни – командир сотні, з листопада 1914 роек – куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на горі Маківці. В листопаді 1918 входив до складу Українського Генерального Військового комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 року у Львові. Семен Горук брав участь в українсько-польській війні 1918–1919 рр. і українсько-більшовицькій війні 1917–1921 рр. У квітні 1920 року був заарештований більшовиками. Загинув на Соловках.

Цього дня 1944 року народилася Жаклін Біссет (1944), англо-американська кіноактриса. Зажила слави у 60-80-х роках ХХ ст., передусім, завдяки зйомкам у фільмах «Тупик» (1966) Романа Поланського і «Американська ніч» Франсуа Трюффо. Нашому пересічному глядачеві більш відома за кінострічками «Дика орхідея» (хоча зіграла там не головну роль) та «Наполеон і Жозефіна». Крім того, знімалась у фільмах «Булліт», «Аеропорт», «Клас», «Убивство у Східному експресі», «Церемонія», «Бездна» та ін. Останнім часом актриса була задіяна в телевізійних проектах, найпомітнішим з яких став серіал «Частини тіла» (американська 100-серійна телевізійна драма з елементами чорного гумору, де йдеться про будні двох молодих американських пластичних хірургів, власників приватної клініки). Жаклін Біссет вважали однією з найвродливіших і найсексуальніших кіноактрис другої половини ХХ ст. Ця репутація закріпилася за нею після того, як на екрани світу вийшов пригодницький фільм «Бездна», в якому 33-річна актриса брала участь у підводних зйомках, плаваючи в одній лише футболці. Фільм мав неабиякий фінансовий успіх, що дало підстави головному продюсеру картини сказати: «…ця бісова футболка зробила мене справжнім багатієм». Сама акторка цінує в партнерах по знімальному майданчику, передусім, розум, шарм і сексуальність. «Я ціную інтелект… Так, але коли він без сексапильності, то я починаю нудьгувати. Адже це так важливо – хімія між людьми…», – ділиться роздумами Біссет в одному з інтерв’ю. Кінозірка відома також своїми бурхливими любовними романами. Серед її коханців були російський балетний танцівник Олександр Годунов і французький красунчик Венсан Перес, молодший від Жаклін майже на двадцять років.

Роковини смерті:

427 років із дня смерті Мішеля Ейкема де Монтеня (1533–1592), французького філософа, письменника, громадського діяча, «батька» сучасної есеїстики. Одержав класичну домашню освіту, закінчив колеж у Бордо, вивчав юриспруденцію в Тулузькому університеті. В 1581-1584 рр. – мер міста Бордо. Був знайомий з Генріхом Наваррським. Помер у 59 років. Головний твір Монтеня – «Проби» (в ориг. – «Есе»), містить думки, спостереження, враження від прочитаного (особливо від античних авторів) та пережитого; тут порушено теми виховання і навчання, слави й гідності, смерті й багатства тощо.

147 років із дня смерті Людвіга Андреаса Фоєрбаха (1804–1872), німецького філософа. У своїй творчості пройшов шлях одного з послідовників Гегеля до найпалкіших його критиків, що пізніше вилилося в самобутню філософську концепцію матеріалістичного спрямування, яка отримала назву «антропологічний матеріалізм». Упродовж деякого часу обіймав посаду професора Ерлангенського університету, з якого був звільнений після розкриття його авторства анонімної атеїстичної праці «Думки про смерть та безсмертя» (1830). Основні праці: «До критики філософії Гегеля» (1839), «Сутність християнства» (1841), «Основні положення філософії майбутнього» (1843), «Сутність релігії» (1845), «Історія філософії Нового часу від Бекона Веруламського до Бенедикта Спінози» (1833) та ін.