В Україні - шості роковини розстрілів на Майдані

У період 18-20 лютого 2014 року в центрі Києва загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, а сотні – були заарештовані та піддані тортурам. 

Для припинення свавілля державних органів зранку 18 лютого 2014 року протестувальники організували ходу до Верховної Ради України, яка отримала назву «Мирний наступ». Громадяни вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом внесення змін до Конституції України. Працівники міліції, діючи за вказівками керівництва правоохоронного органу, спільно з «тітушками», грубо порушуючи чинне законодавство, застосовували надмірне насильство і використали вогнепальні набої та зброю, вчинивши жорстокий силовий розгін ходи.

Як наслідок, 18 лютого на вулицях Інститутській та Грушевського, Кріпосному провулку та Маріїнському парку загинуло 23 людини, а 509 отримали тілесні ушкодження, з них 37 – тяжкі, 85 – середньої тяжкості.

У вересні 2014 року, вже після повалення злочинного режиму, Україна відкрила кримінальне провадження щодо розслідування злочинів на Майдані. Проте, притягнення до відповідальності ймовірних організаторів та виконавців розгону Майдану – справа надзвичайно складна, адже значна частина з них утекла за кордон, зокрема до Росії.

20 лютого 2019 року Генпрокуратура заявила, що фактично завершила розслідування розстрілу активістів у Києві. Комісія експертів на підставі 988 томів слідства дійшла висновку, що загибель та поранення учасників Євромайдану прямо пов'язані з рішеннями і діями експрезидента Віктора Януковича, ексголови СБУ Олександра Якименка та його підлеглих.

Однак, від 20 листопада 2019 року Генеральна прокуратура внаслідок реформи втратила повноваження розслідувати ці кримінальні провадження і почала передавати справи до ДБР. Бюро має отримати 50 справ Майдану, ще близько 40 справ Офіс генпрокурора передасть Національному антикорупційному бюро.

П'ять років тому, 18 лютого 2015 року, після тривалої оборони Дебальцевого українські військові залишили місто. У січні-лютому 2015 року відбулася головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами. До цього часу сили АТО протягом дев’яти місяців забезпечували ізоляцію кризового району на сході України та не допускали його розширення на решту території держави. Починаючи з травня 2014 року штабом АТО було проведено понад 40 операцій з визволення території Луганської та Донецької областей від незаконних збройних формувань.

Більшість із них була успішною, у тому числі визволення міста Дебальцевого у липні 2014 року. Черговий виток загострення обстановки в районі АТО відбувся у січні-лютому 2015 року. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Бойовики, маючи підтримку підрозділів Збройних сил РФ, намагалися будь-якою ціною ліквідувати Дебальцівський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим примусивши Україну йти на політичні поступки під час переговорного процесу стосовно особливого статусу Донбасу, амністії для бойовиків, а також термінів і порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування. Безпосередньо в район Дебальцівського виступу у лютому 2015 року російсько-терористичні війська стягнули понад 19 тис. осіб, яким протистояли у секторі «С» 13 тис. українських військових, з яких безпосередньо в районі Дебальцевого – близько 4700 бійців. Українські захисники мужньо вели важкі бої з противником.

Саме значні втрати, нанесені агресору, примусили його відмовитися від подальших наступальних дій. Враховуючи, що підрозділи сил АТО на Дебальцівському напрямку виконали усі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, о 13:00 18 лютого 2015 року Верховний Головнокомандувач віддав наказ скоординувати під керівництвом начальника Генштабу операцію із планового організованого виходу українських військ з Дебальцевого. За даними Генерального штабу ЗСУ під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня по 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 – взято в полон та 18 зникли безвісти.

За весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ. Значними були втрати українських військ в озброєні. Близько 30% техніки було знищено противником або виведено з ладу силами наших підрозділів. За ведення бойових дій в районі Дебальцевого державними нагородами України нагороджено 379 військовослужбовців (у тому числі 136 - посмертно), а відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ - 450 осіб.