25 серпня. Пам’ятні дати
Павло Загребельний (1924–2009) є автором понад сорока романів, зокрема, «День для прийдешнього», «Шепіт», трилогії «З погляду вічності», «Розгін», «Намилена трава», «Переходимо до любові», «Роксолана», «Брухт», «Юлія, або Запрошення до самовбивства». Народився на Полтавщині; 16-річним став солдатом Другої світової війни; брав участь в обороні Києва. Свій перший роман («Європа 45») видав у 1959-му, а останній («Думки нарозхрист») у 1998 році. У 60-х роках очолював «Літературну газету» (згодом «Літературна Україна»), у 80-х – Спілку письменників України. Підтримував молодих прозаїків, поетів, кого згодом назвали шістдесятниками; потім надавав суттєву допомогу й більш молодому поколінню митців. Був поборником істини, принциповим і суворим, що декого з колег-письменників, хто звик жити за іншими принципами, надзвичайно дратувало. За сценаріями Павла Загребельного на Київській кіностудії ім. Довженка зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти», «Перевірено – мін немає», «Лаври», «Ярослав Мудрий». Дворазовий лауреат Шевченківської премії - за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві». Його твори перекладено 23 мовами; вони перевидаються й читаються і сьогодні, адже в них – про Україну і українців, починаючи з ІХ й закінчуючи ХХ століттям. «Мені здається, що я багато сказав із того, що хотів сказати у своєму житті. У своїх книжках я досить відвертий» (Павло Загребельний)
Ювілеї дня:
90 років від дня народження Шона Коннері (1930), британського актора. Прославився темпераментним і витонченим виконанням ролі легендарного «агента-007». Знімався у фільмах: «Марні», «Червоний намет», «Сімейний бізнес», «Недоторкані» (премії «Оскар» і «Золотий глобус» за роль другого плану, 1988), «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» та ін. В опитуванні, проведеному компанією «Оранж фільм сервей» у 2001 році, названий найвидатнішим британським актором усіх часів. Лауреат багатьох престижних міжнародних нагород за внесок у кіномистецтво.
25 серпня 1970 року в невеличкому німецькому місті Райнберг (Північний Рейн-Вестфалія) народилася Клаудія Шиффер – культова німецька супермодель, нині посол доброї волі ЮНІСЕФ від Великобританії. Пік кар’єри Клаудії Шиффер припав на 90-ті роки минулого століття, коли модельний бізнес ще мав виразне обличчя і тіло. Трійцю – Шиффер, Сінді Кроуфорд і Наомі Кемпбелл знав увесь світ. У 17 років Клаудія випадково знайомиться з директором одного з відомих модельних агентств, переїздить до Парижа і знімається для обкладинки Elle. Відтоді й почалася її запаморочливе сходження хиткими східцями зіркового подіуму. Контракт від будинку Chanel, рекламна кампанія для Guess Jeans, декілька тривалих контрактів з такими косметичними гігантами як Revlon та L’Oreal зробили її однією з найвисокооплачуваних моделей у світі. За модельну кар’єру Клаудія з’являлася на обкладинках глянцю понад 1000 разів. Навесні 2016-го чарівна трійця (Шиффер, Кроуфорд і Кемпбелл) возз’єдналася для зйомок у фотосесії для модного будинку Balmain. Клаудія Шиффер мати трьох дітей, у неї щасливий шлюб – її чоловік – відомий британський кінопродюсер і режисер Меттью Вон.
Роковини смерті:
Два роки тому, цього дня, відійшов у вічність Джон Маккейн (1936-2018), американський державний діяч. Джон Маккейн був відомий своєю прихильністю до України. Під час масових протестів українців після силового розгону Євромайдану сенатор приїхав до Києва, відвідував наметове містечко. Джон Маккейн народився в сім'ї потомствених військових. І його батько, і його дід були чотиризірковими адміралами ВМС США. Обидва брали участь у боях Другої світової війни. Батько воював як офіцер-підводник, а дід брав участь у боях на Тихому океані. Джон не змінив сімейної традиції і вступив до Військово-морської академії США в Аннаполісі. У 1958 році, закінчивши академію, став офіцером військово-морської авіації. Маккейн ветеран В'єтнамської війни. Він був збитий радянською ракетою над Ханоєм в 1967, пробув у полоні п'ять з половиною років і був випущений в 1973 році за умовами Паризької угоди. За проведені у В'єтнамі бойові операції Маккейн нагороджений спеціальним Хрестом, Срібною і Бронзовою зірками, медалями «Легіон Честі» і «Пурпурне серце». У 1981 році Маккейн пішов у відставку з військової служби, а в 1982 році був обраний до Палати представників Конгресу США від Республіканської партії. У 1986 обраний сенатором від Арізони, переобирався п'ять разів: у 1992, 1998, 2004, 2010 і в 2016. У 2000 намагався виставити свою кандидатуру в президенти США від Республіканської партії, але програв Джорджу Бушу-молодшому на партійних виборах. На виборах 2008 року був кандидатом в президенти США від республіканців (офіційну підтримку Маккейну надав тодішній чинний президент Джордж Буш-молодший), проте програв вибори кандидату від Демократичної партії Бараку Обамі. З початком військовий дій на сході України, Маккейн закликав американську владу допомогти Україні з озброєнням, оскільки відсутність допомоги "лише заохочує Путіна" до ескалації конфлікту. У липні 2017 року у політика діагностували невиліковну форму раку мозку. 24 серпня 2018 року стало відомо, що Маккейн вирішив припинити лікування через вік і прогресуючу хворобу. Наступного дня його серце зупинилося. Джона Маккейна поховали з військовими почестями на цвинтарі Військово-морської академії США в Аннаполісі, штат Меріленд. У квітні 2019 року на честь сенатора Джона Маккейна у Києві перейменовано одну з вулиць.
