Проблеми COVID-лікарні на 7-му місяці епідемії: кисень, кадри, умови
Поточний тиждень лікарні, що приймають пацієнтів з коронавірусом, проводять надзвичайно напружено – кількість добових госпіталізацій по Україні б’є рекорди, перейшовши за тисячу. У стрічці новин регулярно з’являються історії про те, в яких умовах доводиться працювати лікарям і хворіти пацієнтам. І ці історії, найчастіше, такі, що вкотре переконують: нам всім треба надзвичайно берегтися, щоб перш за все не потрапити в лікарню. Адже попри бажання лікарів врятувати пацієнта, можливості для цього можуть бути обмежені. І передусім, це стосується забезпечення медичних закладів киснем, хоча й інших проблем там теж вистачає. Детальніше про те, в якому стані вони зараз – далі в матеріалі. Щоправда, варто додати, що цей стан залежить передусім від підтримки системи охорони здоров’я місцевою владою: що вона більша – то кращі умови в лікарнях для боротьби з епідемією. Інакше не буває.
Чернівецька обласна лікарня: практично без змін із березня
Днями великий резонанс в мережі викликала розповідь лікарки-інфекціоністки з Чернівецької обласної лікарні Ольги Кобевко. Вона 26 жовтня записала емоційне відео, описавши нинішню ситуацію в закладі (власне, вона це робить на своїй сторінці у Фейсбук регулярно). За її словами, за 7 місяців епідемії у лікарні суттєвих змін не відбулося – вона у такому ж стані, як і була навесні, коли там прийняли першого пацієнта з COVID-19. Починаючи від побутових умов з відсутністю гарячої води, душу, несправністю кранів і закінчуючи проблемами з забезпеченістю киснем. (Побачити, як умови в медзакладі, можна у відеорепортажі, зробленому в середині травня «Громадським». Лікарі не мають ні ізольованого приміщення для зміни одягу, ні зони відпочинку, а палати і санвузол схоже не ремонтувалися ще з радянських часів).
«Інфекційне відділення обласної лікарні, яке є опорним на сьогодні для прийому з області пацієнтів з коронавірусом, має 4 точки дотації кисню і купу поломаних концентраторів. Концентратори не витримують, просто перегріваються вимикаються і не працюють», – сказала лікарка. Вона говорить, що важко пояснити той стан лікарів, які приходячи на роботу, заздалегідь знають, що молодих пацієнтів, які поступають до лікарні і потребують кисню, просто немає куди підключити.
«Влада (місцева тобто. – Ред.) не потурбувалася, щоб зробити розводку кисню, яку за 7 місяців можна було провести. Концентратори можна було закупити протягом 7 місяців, це не є велика проблема, вона не потребує тендерів», – каже інфекціоністка, щоправда додає, що найближчим часом лікарні пообіцяли 10 концентраторів.
Але така ситуація, схоже, стосується не усіх закладів міста. У нещодавньому інтерв’ю ТСН лікарка зауважила, що заклади міського підпорядкування дуже добре підготувались і майже усі забезпечені станціями централізованої подачі кисню, який одразу потрапляє до пацієнта концентрованим. А от заклади обласного підпорядкування, на жаль, зовсім не готові – за її словами, через байдужість обласної адміністрації. У відео ж вона додала, що деякі пацієнти навіть приносили свої балони з киснем, роздобуті власними силами. Керівництво області відреагувало на такі звинувачення у м’яко кажучи, дивній формі – звернувшись до Нацполіції та СБУ, аби там перевірили ці факти, повідомляє сайт «Молодий буковинець».
Проте, схоже, обласні чиновники зреагували, нарешті, на регулярні заклики лікарки: 27 жовтня у прес-службі Чернівецької ОДА повідомили про придбання 200 кисневих концентраторів для області, зокрема і для обласної лікарні.
Іще однією з критичних проблем Ольга Кобевко називає заповненість лікарні на фоні відсутності резерву медиків. «Станом на ранок 26 жовтня у нас 82 пацієнти на 85 ліжок. Жодна людина не була на навчанні та підготовці – жодного медика не готували за весь цей час… Резерву медиків не передбачено взагалі. Ми можемо встановити ліжко, але фізично допомогти не буде можливості – не вистачає персоналу, кисню, концентраторів». Вона додає, що минулої суботи 24 жовтня чергувала одна з лікарів на таку кількість пацієнтів…
Київська клінічна лікарня №15: не надто краще, ніж у Чернівцях
Столицю, на щастя, обійшли протистояння лікарів з місцевою владою, але фотокореспондент Укрінформу Павло Багмут, який захворів на коронавірусну інфекцію в середині жовтня, описав не найкращу ситуацію в столичному медзакладі. Він потрапив у київську 15-у лікарню з двобічним запаленням легенів – спочатку в реанімацію, а потім був переведений у терапевтичне відділення.
На запитання про те, чи вистачало кисню усім, хто його потребував, Павло відповідає, що в цілому вистачало. Але був момент, коли лікарі говорили, що якщо можете обійтися мінімумом або відключитися, то просили зробити це. Тому що важким пацієнтам кисню не вистачало, а заправлені балони не підвезли.
«Коли я потрапив у терапевтичне відділення після реанімації, нас в палаті було п’ятеро, і троє з нас потребували кисню. Нам видали один концентратор на всіх. Я проходив лікування антибіотиками і мені покращало, тож поступився чоловікові, якому було вкрай погано. Коли мене перевели в інше відділення, там вже був один концентратор на шістьох людей. Що робити в такій ситуації – лікарі й самі не знають, бо їм просто видали один концентратор - і на тому все», – розповідає колега.
А про таке просте цивілізаційне благо, як наявність ванної кімнати, де можна повністю помитися, взагалі можна було тільки помріяти, додає Павло. Санвузол в жахливому стані, бо на весь поверх працює лише одна санітарка і вона просто мертва від утоми – через те, що не має заміни і мусить проводити по три доби на ногах, щоб усе прибирати.
Та є іще одна проблема – приміщення лікарні старе, а відтак, не пристосоване для людей з інвалідністю. «Щоб зробити рентген чоловіку, який не міг сам пересуватися і був розміщений на третьому поверсі, довелося збирати усіх родичів і знайомих, які спускали його», – розповідає наш фотокореспондент.
На запитання про те, скільки ж обійшлося лікування, Павло відповідає, що держава оплачувала частину лікування, щоправда скільки – незрозуміло, бо для нього це коштувало від 20 до 30 тисяч гривень. Підсумовуючи, після перебування там, стан готовності закладу, колега емоційно каже: таке враження, що лікарям дали у руки палки, щоб протистояти танку…
Мукачівська районна лікарня: усі проблеми вже вирішуються
Коли ще весною ми спілкувалися з керівником Мукачівської центральної районної лікарні Євгеном Мешком, вже тоді було зрозуміло – заклад один з таких, що найкраще підготувалися до епідемії попри наявність загальних проблем для галузі, і значною мірою за фінансового і організаційного сприяння влади міста. Керівник лікарні говорить, що наразі ситуація не критична, вільні місця ще є, налагоджена хороша співпраця з сімейними лікарями і швидкою, тобто відпрацьований маршрут пацієнта. Це означає, що різним медичним ланкам немає потреби окремо домовлятися про місця для пацієнтів. А ще лікарня на сто відсотків забезпечена медикаментами, щоб закривати усі потреби пацієнтів з COVID-19 та навіть іншими захворюваннями. Також у закладі вдосталь засобів захисту, які закуповуються за програмою міської ради.
Щодо загальних умов у закладі, то тут останній рік працювали над їх покращенням, аби в кожному відділенні був санвузол, ванна кімната, гаряча вода. Це, звісно, не пов’язано напряму з підготовкою до епідемії коронавірусу, а швидше є наслідком медичної реформи, яка принесла ринкову конкуренцію і стала рушієм змін.
Але проблемні моменти в закладі теж є, і знову ж таки йдеться про постачання кисню. «У нас поки що немає централізованої системи киснепостачання. Ми готуємо проект, під який будемо ставити централізовану «точку», що полегшить нам роботу. Наразі ми працюємо з кисневими балонами, яких потрібно 15-20 на день. Один балон важить близько 60 кілограм, і кожен потрібно привезти, підключити, відключити, заправити, що є величезним фізичним навантаженням для персоналу. Але періодично маємо перебої з постачанням балонів, і у деякі критичні дні доводиться шукати їх по інших лікарнях», – розповідає Євген Мешко. Він додає, що кисневими концентраторами лікарня забезпечена, але деяким пацієнтам вони не підходять, бо їм потрібен чистий кисень.
На запитання про те, чи вистачає кадрів, головний лікар відповідає, що поки гострої нестачі немає, але додає: навантаження на працівників зросло настільки, що частина молодшого й середнього медперсоналу просто не витримала і звільнилася. Але головний лікар наголошує, що більшою проблемою може стати відсутність заміни кваліфікованих спеціалізованих кадрів у разі хвороби чи звільнення. «Йдеться, приміром, про лікарів-анестезіологів, які надають дихальну підтримку або лаборантів, які проводять ПЛР. Їхню роботу не виконає середньостатистичний медичний працівник, тож на такі посади ми формуємо резерв – вже маємо по 4-5 спеціалістів на заміну. А ще ми взяли за практику перемішувати наших працівників з різних відділень, щоб в середньому кожен працівник володів базовими навичками по догляду пацієнтів з COVID-19», – поділився досвідом Євген Мешко.
На жаль, зовсім небагато лікарень у нинішніх умовах епідемії можуть поділитися хоча б таким, у міру оптимістичним досвідом роботи. Аби це відбулося, насамперед потрібна потужна підтримка лікарень органами місцевого самоврядування, яка в першу чергу стосується забезпечення киснем і всім необхідним обладнанням для порятунку важких хворих, а також відпрацювання маршруту пацієнта, забезпечення ліками і засобами захисту. Якщо цього не відбувається, то в нинішній ситуації не залишається нічого, як бити тривогу – лікарям, пацієнтам, місцевим ЗМІ.
Юлія Горбань, Київ
