Людина мережева і «закрите» майбутнє: соціологи про світ після пандемії

Днями на одному з найбільш респектабельних соціологічних івентів українські вчені обмірковували, яким буде життя суспільства в умовах та після пандемії. Відбулися читання пам’яті Наталії Паніної.

Щороку в Києві відбуваються конкурс та соціологічні читання пам`яті однієї із засновниць сучасної української соціології, автора «Кодексу професійної етики» та багатьох знакових для нашого суспільства досліджень Наталії Паніної.   

Цього року через пандемію конкурс молодих соціологів було перенесено на наступний рік, втім, онлайн-конфренція, на якій обговорювався наш постковідний світ, була змістовною. Ми подаємо найбільш цікаві фрагменти виступів.

У НАШИХ ЛЮДЕЙ Є ПЕВНА СТІЙКІСТЬ ПРИ ОЦІНЦІ СЕБЕ НАВІТЬ ЗА ПАДІННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

Сергій Макєєв, доктор соціологічних наук: 

Західні вчені вже робили спроби розібратися з впливом надзвичайних подій (революцій, розпадів держави, конфліктів, пандемій) на економічну нерівність. При цьому оцінка впливу пандемії (екстремальних подій) на нерівності відрізняється.

Є західні вчені, які стверджують, що пандемія загострить нерівності, поглибить їх та породить нові види нерівності. Інші, не менш поважні, стверджують, що вона дасть поштовх науці та дасть нові шанси.

Якщо аналізувати події в Україні, то, наприклад, криза 2008 року спричинила зменшення ВВП, люди втрачали у статусі, рух вниз був масовим і період відбудови економіки тривав до 2013 року. Надзвичайні події 2013-2014 року дуже вдарили по економіці, але не вплинули на оцінку людьми себе на соціальній драбині. У наших людей є певна стійкість при оцінці себе навіть за падіння матеріального добробуту.

Пандемія призупинила роботу підприємств, травмувала малий та середній бізнес. Проте людям потрібен час, щоб дозволити собі повідомляти інтерв’юерам про погіршення свого статусу.

У 2021 році завершаться проєкти Інституту соціології НАН України про соціальні наслідки пандемії та моніторинг масових настроїв та потреб. Точні оцінки будуть вже за результатами проєктів. Але, якщо говорити про очікувані, то пандемія встановить ієрархію значимості соціальних благ, на вершині якої буде здоров’я, багатство та соціальні зв’язки. Більш вираженими та гострими будуть регіональні та поселенські нерівності. Зміниться послідовність в рангах деяких благ, в престижі галузей господарства, матеріальній та символічній винагороді (наприклад, для лікарів та військовослужбовців).

Оскільки ніхто не знає, коли завершиться пандемія, то зростає невизначеність майбутнього. Таке “закриття майбутнього” затьмарює соціально-психологічну атмосферу в суспільстві, і це сприяє накопиченню негативних емоцій.

Слабка економіка та обмежена дієздатність держави збільшує дистанційованість громадян від держави. Втім така дистанційованість має певний демократичний потенціал: виборці налаштовані часто змінювати політиків при владі, інвестуючи їх довірою на нетривалий час.

У ПОСТКОВІДНІ ЧАСИ ВИЩА ОСВІТА ВТРАЧАЄ СВОЇ ПЕРЕВАГИ  

Віль Бакіров, ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор соціологічних наук: 

- Вища освіта переживає грандіозні зміни. Практично за одну ніч нам довелося перебудовувати формат та переходити  на онлайн-навчання, і це змогли подолати не всі заклади вищої освіти. Зараз ще тривають дискусії: як краще перейти в онлайн, які сервіси є кращими, які технології, як навчати студентів та викладачів.

Але це далеко не всі проблеми, які варто тримати в фокусі нашої уваги. Трансформація освіти набагато складніша та небезпечніша з точки зору фундаментальних соціальних наслідків. Вища освіта - одна з підвалин соціального устрою. І якщо вона зруйнується та деградує, то і всі інші інститути можуть чекати потрясіння: і економіку, і медицину, і бізнес. Нам всім слід думати, що буде з вищою освітою, якщо ця пандемія затягнеться.

Існуючі моделі вищої освіти під впливом пандемії можуть зазнати таких глибоких змін, що потім не зможуть відновитися у попередньому вигляді. Наприклад, світ очікує радикальне зменшення фінансування, у багатьох країнах вона тримається на державному фінансування, конкуруючи за нього з медициною та соціальною сферою.

У постковідні часи вища освіта втрачає свої переваги і тому недофінансування та падіння рівня доходів населення робить перспективи песимістичні. Вища освіта зазнавала проблем та криз і раніше - через війни, збройні конфлікти, пандемії, але освітянські спільноти розуміли, що цей період завершиться і відбудеться повернення до нормального стану речей. А зараз є свідоме відчуття, що “нормальності” вже не буде, прийде інша нормальність, до якої слід буде пристосовуватися. Тобто слід готуватися до нового дизайну організації вищої освіти. 

Зміни у вищій освіті стали предметом кількох глобальних досліджень.  Які можливі сценарії постковідного існування?

Мій колега Марк Агарков проаналізував понад дві сотні статей з початку пандемії на міжнародних платформах. Ми аналізували за допомоги контент-аналізу зміст 230 статей. Переважна більшість новин присвячена світу, Європі, США та Китаю. Експертів турбують глобальні та стратегічні питання.  Сім агрегованих тем: онлайн-навчання, інтернаціоналізація вищої освіти, якість вищої освіти, наукові дослідження, фінансові питання, стратегічні питання, взаємодія з державою. Зростають популярність онлайн-курсів.

Частина експертів вважає, що пандемія - це і загрози, і можливості. Така думка найбільше властива китайським експертам. Можливо, тому, що криза та шанс у Китаї позначається одним й тим самим ієрогліфом.

У постковідну епоху неможливе збереження статус-кво. Вищу освіту очікує домінування дистанційної та онлайн-форми навчання. Це означає радикальну зміну методик, дидактичних та психологічних моделей викладання, складання та розвиток цифрової педагогіки. 

Це грандіозний виклик для вищої освіти. Вищу освіту очікує радикальне зменшення живого та безпосереднього спілкування та збіднення повноцінного студентського життя (а це досвід соціального та культурного життя ще з часів Гуадемауса). Це девальвує цінність живого навчання. Ризик випадіння вищої освіти з державного фінансування поставить університети на межу банкрутства і матиме вплив на кадрову політику. Це - скорочення та переведення викладачів на тимчасові контракти, що скоротить приплив талановитої молоді до закладів вищої освіти. Буде зміцнюватися ландшафт вищої освіти, її місце серед базових соціальних інститутів, стосунки університетів будуть набувати рис: “адміністрація — персонал”, може підсилитися розшарування. Тож нам слід готуватися до постковідної епохи та формувати нові стратегії. 

ЯКЩО МИ ХОЧЕМО ПЕРЕМОГТИ КОРОНАВІРУС, НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ВІДМОВИТИСЯ АБО ВІД ДЕМОКРАТІЇ, АБО ВІД СУВЕРЕНІТЕТУ

Наталя Черниш, перший доктор соціологічних наук в Україні (Львівський Державний університет):

- Глобалізація та коронавірус взаємопов’язані. Завдяки глобалізації Ковід швидко поширився світом, відтак таке локальне явище, як спалах хвороби в Китаї, стало глобальним.

У цій парі або виграє глобалізація, коли країни світу разом переможуть пандемію, або ж пандемія, основною рисою якої є безсимптомна передача, покінчить із глобалізацією та з людством.  Цей вірус не поважає жодних кордонів і розвивається експоненційно, а люди не навчилися мислити експоненційно. Хоча слід навчитися, щоб не втрачати час.

Чи означає це, що коронавірус переможе? Краще з ним боротися. Але боротьба має ціну, це в даному випадку — різке скорочення соціальних взаємодій в реальному житті, і перехід у віртуальну реальність, збільшення ролі Інтернету. В Інтернеті ця реальність мультиплікується з появою змішаної реальності та інших видів віртуальної реальності. Соціальний простір світової мережі стає багатомірним, і навпаки, багато взірців віртуальної реальності повертається у об’єктивну реальність. Відбувається такий собі колообіг реальностей.

З приходом пандемії та запровадженням карантину люди переводять у Інтернет соціальні зв’язки різного роду. Відтак формується соціальний віртуальний простір, і з такими людьми відбувається третинна соціалізація. Це новий різновид homo sapiens — людина мережева.

Що ми про це знаємо? Що у мережевої людини є певна віртуальна ідентичність. У представників заможних країн відбувається зближення віртуальної та реальної ідентичностей. Тоді як на колишньому пострадянському просторі переважають суттєві відмінності між віртуальною та реальною ідентичністю.

У віртуальній реальності відбуваються цікаві процеси. У сфері економіки американці вірять, що це чудова можливість стати сильнішими, дедалі більше компаній проходять цифрову трансформацію.

Пандемія - це природна можливість замінити щось досконалішим. Є думка, що роботизація та автоматизація процесів та штучний інтелект витягнуть економіку, і це призведе до процвітання. Такі принаймні західні прогнози.

Буде машинне проєктування лікарських засобів, відбувається прискорення винайдення вакцини. Зростанню сприятиме розвиток штучного інтелекту. В Україні над ним працюють у восьми сферах. 

Але роботизація та штучний інтелект породять, як це називають деякі експерти, “клас непотрібних людей”. І на наших очах під впливом пандемії відбувається переоцінка цінностей. Якщо раніше мислилося прибутками, то нині вважають, що глобалізація зайшла надто далеко, і з’явилося поняття збалансованого співіснування економіки та людини.

Якщо ми продовжимо глобалізуватися, то нам доведеться відмовитися або від демократії, або від суверенітету. Так само нам слід відмовитися або від демократії або від суверенітету, якщо ми хочемо перемогти коронавірус.

Пандемії ще будуть, і нам слід навчитися мислити експоненційно. І також готуємося до зміни центрів-лідерів та вчимо китайську мову.

У БІЛЬШОСТІ КРАЇН ПАНДЕМІЯ БУЛА ПИТАННЯМ НОМЕР ОДИН, А В УКРАЇНІ - ПИТАННЯМ НОМЕР ШІСТЬ

Олена Злобіна, доктор соціологічних наук (Інститут соціології НАН, Київ):

- Існує багато тверджень, що під час пандемії люди відчувають психологічну травму, є симптоми стресу, розгубленості, депресії. Але коли ми говоримо про психологічну атмосферу, то варто спиратися на дослідження. Бо були дослідження, які показали, що психологічний стан населення пішов не в мінус, а в плюс. Це було дивно! Чому так, над цим питанням працюють психологи. І в інших країнах дослідження показали, що між мінусом та плюсом є баланс.

Україна - учасниця міжнародного дослідження, дві хвилі якого вже відбулися. Вони показали, що між Україною та іншими країнами є радикальна різниця. Якщо у більшості країн пандемія була питанням номер один, то в Україні для опитаних вона була питанням “номер шість”. А це був період жорсткого локдауну! Тоді організатори це пояснили тим, що в дуже бідній Україні психологічний тиск пандемії не працює так, як в інших країнах.

Друга хвиля показала, що всюди - в Україні, у Польщі, Румунії, Росії значимість пандемії спала, і тоді зробили припущення, що це східноєвропейська реакція, і вона потребує інакшого трактування та підходу.

Психологічний дистрес не збільшується радикально. Оцінюючи це, тримаємося даних. Оцінка психологічної атмосфери показує, що кардинального погіршення психологічної ситуації не відбулося.

Звичайно, для достовірності слід знімати настрої по певній процедурі у певний проміжок часу. Просто наразі є факт: відмінностей між 2017 та 2019 роками не було, натомість впали агресивність, впали страхи, втім зросло разчарування. Але це результат низки факторів, і внесок пандемії слід вивчити окремо.  Оскільки ніхто не знає, коли завершиться пандемія, і чи завершиться взагалі, то зростає невизначеність

В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ ЦІННІСТЬ ПРОФЕСІЙНИХ СОЦІОЛОГІВ ВПАЛА 

Володимир Паніотто, директор Київського міжнародного інституту соціології: 

- У США перед переписом населення, який там відбувається щодесять років, провели соціологічні дослідження, запитуючи, як краще громадянам приймати інтерв’юерів: в масках чи без масок. Для більшості американців це виявилося неважливим.

Наш КМІС у відповідь на пандемію розробив протокол поведінки (дії під час пересування, в транспорті, спілкування), закупили засоби гігієнічного захисту.

Якщо аналізувати, як вплинула пандемія на методи опитування, то можемо говорити про таке.  Виникли великі проблеми у  реалізації Європейського соціального дослідження. Тім Хансен, його керівник, розповідає про удосконалення, які вони запропонували. Тим людям, які не хочуть пускати до себе інтерв’юерів, пропонують проводити опитування у формі відеоінтерв’ю. Респондент може вибрати, в який спосіб відповідатиме: Zoom, skype, mikrosoft team. Інтерв’юер домовляється про зустріч, вони розмовляють, наприклад, скайпом, у респондента є при цьому комп’ютер з програмою, яку використовує інтерв’юер. Таким чином, одне інтерв’ю відбувається у домогосподарстві, інше - за допомогою дистанційного зв’язку.

Деякі країни пропонують самозаповнення анкет, але з ним поки що не все зрозуміло. Наприклад, наш КМІС при опитуванні користується планшетами, а самозаповнення - це реальні анкети. Поки що повноцінно самозаповнення не працює.

Є ще такі українські варіанти: опитування відбуваються у під’їздах, під домами, без відбору респондентів у домогосподарствах, і наші інтерв’юери повідомляють, що інші компанії таке практикували давно. Для квотних вибірок це ок, а для випадкових - ні. Face to face-інтерв’ю сьогодні зовсім не тієї якості, що 2019 року.

Якщо говорити про телефонні інтерв’ю, то вони також зазнали певних змін. Модифікація телефонного інтерв’ю - це перехід від приміщення, де сидять 50-60 інтерв’юерів, до розподіленого опитування, коли люди сидять по домівках. Середі мінусів: нам слід було перебудовувати софт, щоб здійснювати контроль, але плюс у тому, що не слід було орендувати приміщення, і дуже швидко кількість працюючих зросла втричі, але витрати не збільшилися.

Набирає популярності опитування через смартфони. Одна з компаній, яка це реалізує, це компанія “Градус”. Там все будується на науковій основі, є дорадчий орган. Суть методу. Користувачі встановлюють додаток, заповнюють інформацію, отримують дзвінок для верифікаціїї, і після того з’являється опитування.

У чому проблеми такого опитування? Результати репрезентативні для міста з населенням 50 тисяч плюс, там є достатня кількість людей, що мають смартфони і у віці до 60 років. Це, за моїми розрахунками, - 37% населенн. Для маркетингу це підходить, а для вивчення соціальних проблем — нерепрезентативно. І головна проблеми, що ці дані сприймають, як таке, що репрезентативне для всіх. Я думаю, що тим, хто проводить подібні дослідження, слід зазначати, що дані репрезентативні для населення великих міст, 18-60 років.

Є ще Liberty report Савика Шустера, яка теж проводить опитування власників смартфонів і десктопів. І ці дані теж є нерепрезентативними для населення в цілому, хоча сприймаються медіа як репрезентативні для всього населення.

Підсумовуючи. В умовах пандемії прискорилися темпи використання інтернету, що відкрило нові можливості для інтернет-опитування та комбінованих інтернет-опитувань разом з телефонним. Також  люди погоджуються на face to face-інтерв’ю, і цей метод використовується із захистом та модифікується.

Але загалом варто зазначити, що якість даних соцопитування впала, оскільки якість вибірки та відповідей знизилася. Знизилися і вимоги замовників та населення. Вони не розуміють різницю між опитуванням в соцмережах, інтернет-опитуванням та професійним опитуванням. Тож цінність професійних даних та професійних соціологів впала.

За матеріалами читань Лана Самохвалова