6 травня. Пам’ятні дати

6 травня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні в Україні відзначається День піхоти.

Свято встановлено указом Президента України від 19 квітня 2019 року, з метою вшанування мужності та героїзму воїнів механізованих, мотопіхотних, гірсько-штурмових військових частин і підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України, виявлених у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також започаткування сучасних військових традицій.

Механізовані, мотопіхотні, гірсько-штурмові військові частини складають основу Сухопутних військ і виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів і прориву оборони противника, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів. Разом з тим, механізовані з'єднання поряд з танковими використовуються для оточення і розгрому противника, переслідування та виконання інших завдань.

Нині українські піхотинці з честю виконують свій обов’язок перед народом, демонструючи вірність військовій присязі, відповідальність, високий бойовий вишкіл і професіоналізм. Як найчисельніший рід та основа бойового потенціалу Сухопутних військ Збройних сил України, вони несуть найбільше навантаження та відіграють вирішальну роль у ході виконання завдань Операції об'єднаних сил.

Події дня:

6 травня 1920 року закінчився Перший Зимовий похід Дієвої Армії УНР. Ця військова кампанія почалася 6 грудня 1919 року і тривала шість місяців. За цей час українська армія подолала близько 3 тис. км Житомирською, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою областями та провела понад 50 успішних боїв. Як відомо, після  важких поразок у 1919 році у боях з російськими більшовиками і білогвардійцями Армія УНР на чолі з Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на захід в тодішню Волинську губернію, де під Новоград-Волинським опинилась у так званому «трикутнику смерті» - між  поляками з північного заходу, більшовиками з північного сходу і білогвардійцями з півдня. 4 грудня у селі Нова Чортория Петлюра зібрав військову нараду, на яку були запрошені командарм полковник Василь Тютюнник, начальник штабу полковник Євген Мєшковський, а також начальники п’яти збірних дивізій. На нараді обговорили можливість переходу до партизанської боротьби в тилах противника. Наступного дня командувачем Дієвої армії УНР став генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко, його заступником призначили отамана Юрія Тютюнника, а Симон Петлюра виїхав до Варшави для пошуку практичної допомоги з боку Польщі. 6 грудня 1919 року Дієва Армія УНР вирушила в рейд по тилах противника, який історики згодом назвали Першим Зимовим походом. Тодішня українське військо, за різними оцінками, налічувало від 5 до 10 тис. осіб. За час походу Дієва Армія здійснила ряд успішних боїв і здобула декілька населених пунктів: 19 березня звільнено Умань, 5 квітня – Бобринець (Кіровоградська обл.), 16 квітня – Вознесенськ (Миколаївська обл.). Наприкінці квітня армія вирушила у Ананьїв та Балту (Одещина), де надала допомогу повсталим містянам у боротьбі з більшовиками. Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року, коли частини Дієвої Армії УНР біля села Писарівка Ямпільського повіту (Вінницька обл.) зустрілись з 2-ю стрілецькою дивізією полковника Олександра Удовиченка, яка діяла у складі 6-ї польської армії. Того ж дня іншими підрозділами українсько-польського війська була звільнена Біла Церква, а наступного, 7 травня 1920 року, вони увійшли до Києва. Керівництво УНР розраховувало, що звільнення Правобережжя від більшовиків і білогвардійців дозволить зміцнити українську армію, що, в свою чергу, дасть змогу почати наступ на Лівобережжя. Однак, вже в червні 1920 року більшовицька армія прорвала фронт. Поляки відступили. Разом з ними Армія УНР теж була змушена з боями відійти до Галичини.

6 травня 1994 року відбулось урочисте відкриття тунелю під протокою Ла-Манш, якій з'єднав континентальну Європу з Великою Британією. Нині Євротунель третій за довжиною у світі. Ідея будівництва тунелю з'явилася ще наприкінці XVIII ст. Тоді навіть було розроблено кілька проектів, які так і залишилися не реалізованими. Лише через сто років Франція та Великобританія повернулись до цього проекту і почали будівництво. Однак через політичні мотиви роботи звернули. Знадобилося ще сто років аби тонель став дійсністю. Остаточно договір про будівництво Євротунелю Великобританія та Франція підписали та ратифікували у 1987 році. Тунель рили з обох боків. Зрештою, сторони зустрілися в призначеній точці 1 грудня 1990 року. Цікаво, що англійці проробили 84 км траси, а французи - 69 км. Загалом країнам знадобилося 7 років, аби побудувати одну з найбільших будівель ХХ століття. Над проектом працювало 13 тисяч робітників та інженерів. 6 травня 1994 року лідерами держав-учасниць - королевою Великобританії Єлизаветою II і президентом Франції Франсуа Міттераном тунель під Ла-Маншем було урочисто відкрито. Нині завдяки високошвидкісним потягам з Лондона до Парижа можна доїхати за 2 години 15 хвилин.

Ювілеї дня:

263 роки від дня народження Дмитра Княжевича (1788-1844), українського громадського й освітянського діяча. З 1873 року – попечитель Одеського учбового округу: сприяв розвитку шкіл на півдні України, склав нові, більш досконалі навчальні програми, проект перетворення Рішельєвського ліцею на університет (1844). Засновник (1839) і президент Товариства історії та старожитностей Південної Росії в Одесі, упорядник і видавець 1-го тому «Записок» Товариства (1844). Видав 1839 і 1840 «Одеський альманах» та «Новороссийский календарь».

165 років від дня народження Зигмунда Фрейда (1856-1939), австрійського лікаря-психіатра і психолога, засновника психоаналізу, професора Віденського університету. У Фрейда та його вчення було чимало, як прибічників, так і затятих противників. Тому й діапазон відгуків надзвичайно широкий – від проклять до хвалебних гімнів. Важко назвати хоча б когось одного з представників світової науки чи культури ХХ століття, хто не висловив би свого відношення стосовно фрейдизму – сила особистості й думки Фрейда нікого не залишали байдужим.

60 років від дня народження Джорджа Клуні (1961), популярного американського кіноактора, режисера, продюсера. Знімався у серіалі «Швидка допомога», фільмах «Від смеркання до світання», «Одного чудового дня», «О, брате, ти де?» (премія «Золотий глобус», 2001), «Сиріана» (премії «Золотий глобус», 2006; «Оскар», 2006 за кращу роль другого плану), «Після прочитання спалити», «Мартовські іди», «Аве, Цезар!», кінокартинах про Денні Оушена. Режисер і виконавець ролей у фільмах «Зізнання небезпечної людини» та «На добраніч і удачі» (також автор сценарія; приз ФІПРЕССІ і приз за кращий сценарій МКФ у Венеції, 2005; премія Європейської кіноакадемії, 2005). Стати улюбленцем «широких мас населення», а особливо жіночого, Джордж Клуні був приречений мабуть ще з дитинства. Його мати – королева краси, батько – журналіст, телеведучий, спортсмен і політик із Кентуккі. Саме в цьому місті й народився Джордж. Щоправда, в дитинстві його уразив параліч Белла, генетична хвороба, успадкована від батька. Майже півроку половина обличчя Джорджа була паралізована. Він саме тоді ходив до середньої школи, і стільки натерпівся від однокласників, що нинішня всесвітня слава і любов хоч якоюсь мірою має компенсувати йому зазнаних тоді душевних страждань і мук. Найневиннішим прізвиськом, яким його обзивали школярі, було «Франкенштейн». Клуні й сьогодні, коли згадує ті давні часи, здригається. Актор навчався в декількох американських вишах, утім, жоден із них так і не закінчив. Мріяв стати юристом, але для цього йому не вистачило наполегливості та сили волі. Свою першу серйозну роль він отримав доволі пізно - 33-річним, у телесеріалі «Швидка допомога». Його перша головна голлівудська роль – у нині вже культовому фільмі Роберта Родрігеса «Від смеркання до світання» (1996), де його партнером («братом») був Квентін Тарантіно (він же й автор сценарію). За цю роль Клуні отримав премію MTV «За кращий прорив року». Після цього він стає справжньою голлівудською зіркою, мігруючи від одного мегафільму до іншого.

Роковини смерті:

29 років від дня смерті Марлен Дітріх (1901-1992), легендарної американської та німецької кіноактриси і естрадної співачки, зірки світового кінематографа ХХ ст. Знялась у фільмах: «Блакитний ангел», «Марокко», «Свідок звинувачення», «Процес у Нюрнберзі» та ін. У 1999 році Американський інститут кіномистецтва в «Серії 100 найвеличніших зірок кіно за 100 років» відвів Дітріх дев’яте місце. Вона створила одні з найдовершеніших і найнезабутніших жіночих образів у кінематографі. Та й сама була тією, кого нині прийнято називати секс-символом, або іконою стилю. Вона справила яскравий, незабутній вплив на моду, кіно, стиль і взагалі – на жіночу свідомість. Кінематографічна доля Дітріх була багато в чому визначена Джозефом фон Штернбергом. Саме йому приписують заслуги зі створення того незабутнього образу Дітріх, що протягом десятиліть не втрачає своєї магічної притягальної сили.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-