25 вересня. Пам’ятні дати

Нині це Одеська національна наукова бібліотека. Книгозбірню було відкрито у рік 35-річчя Одеси, а ініціаторами цього стали тодішній генерал-губернатор краю Михайло Воронцов й редактор газети «Одесский вестник» Олексій Льовшин. Основою бібліотечного фонду стали пожертви відомих одеситів, а також подарунки від європейських бібліотек. Свій внесок зробили, зокрема, Смiтсонiвський інститут (Вашингтон), Паризький, Празький, Гарвардський унiверситети, бібліотека Британського музею, Паризька національна бібліотека, бібліотека Конгресу США. Оскiльки фонди книгозбірні зростали, доводилося кiлька разiв мiняти примiщення. У 1907 роцi бiблiотека переїхала у спеціально побудовану для неї споруду, зведену архiтектором Федором Нестурхом, яка на той час була одним з кращих зразків бібліотечної архітектури в Україні. Нині це провідна книгозбірня України, її книжкові фонди налічують понад 5 млн одиниць. Значну цінність становлять історичні та краєзнавчі матеріали, зокрема, періодична преса Півдня України. У відділі рідкісних видань та рукописів зберігаються цінні рукописи XII-XV ст., інкунабули, стародруки.

У цей день народилися

 в Україні …

Анатолій Солов’яненко (1932–1999), всесвітньо відомий оперний співак.

Народився у Донецьку. Після школи вступив у Донецький політехнічний інститут на гірничий факультет.

У 1952 році спробував вступити до Ленінградської консерваторії, та після відбіркового прослуховування до екзаменів не був допущений. Йому порадили звернутися до співака Донецької опери Олександра Коробейченка. Саме він відіграв визначальну роль у становленні Солов’яненка як оперного співака. Десять довгих років продовжувалися заняття. Результат цієї копіткої праці був блискучий.

1962 рік став роком відліку сценічної кар’єри Анатолія Солов’яненка. Невдовзі його обирають для стажування в міланському театрі «Ла Скала». З 1965 року він є солістом Київського театру опери та балету. Вже будучи добре знаним і популярним співаком, Солов’яненко вступив до Київської державної консерваторії ім. Чайковського (нині Національна музична академія) в клас професора Єлизавети Чавдар. Після аварії на ЧАЕС Солов’яненко неодноразово давав концерти в Чорнобилі та Славутичі.

 В середині 90-х років почалися непорозуміння з дирекцією Національної опери, і співак змушений був покинути театр та займатися виключно концертною діяльністю.

 Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Верді), Надір («Шукачі перлин» Бізе), Рудольф («Богема» Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Анатолієм Солов’яненком партії герцога в «Ріголетто» Верді було найкращим – вершиною майстерності. Загалом у репертуарі співака було 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень.

Послухати Солов’яненка:

https://www.youtube.com/watch?v=Z6whrL6SYZA

https://www.youtube.com/watch?v=n227J57RBW4

https://www.youtube.com/watch?v=upTri-oosYM

Арія Каварадоссі: https://www.youtube.com/watch?v=0EwWhek16Aw

Пісенька Герцога: https://www.youtube.com/watch?v=l9P4PNW2ojs&t=59s

 …і у світі

Міхал Клеофас Огінський (1765-1833), польський композитор-аматор і політичний діяч, автор всесвітньо відомого полонезу «Прощання з Батьківщиною» (більш відомого як «Полонез Огінського»).

Активний учасник польського повстання 1794 року під керівництвом Тадеуша Костюшка. Автор близько 40 фортепіанних творів, у тому числі близько 20 полонезів, мазурок, вальсів, військових патріотичних пісень і маршів, романсів і навіть однієї опери про Наполеона Бонапарта. Патріотичні пісні Огінського були надзвичайно популярні серед польських повстанців. Після придушення повстання Костюшка, композитор жив спочатку в Константинополі, потім у Парижі.

В еміграції вів активну політичну діяльність, просуваючи ідею незалежності Речі Посполитої. У 1802 році повернувся в Росію, поселився в селі Заліссі  - нині територія Білорусі. Став сенатором Російської імперії, в 1810-1812 роках –  довірена особа імператора Олександра I. Останні 10 років життя Міхал Огінський через проблеми зі здоров’ям мешкав у Флоренції, там і помер.

Робер Брессон (1901-1999), французький кінорежисер, сценарист, видатний майстер «авторського кіно», одна з найзагадковіших  постатей в історії кіно.

Зняв фільми: «Щоденник сільського священика» (1950, приз МКФ у Венеції, Велика премія французького кіно), «Дами Булонського лісу», «Засуджений до смерті – втік» (1956, приз МКФ у Канні), «Гроші». «Якщо німецька музика – це Моцарт, російський роман – Достоєвський, то французьке кіно – це Брессон», - сказав якось про свого колегу Жан Люк Годар.

Майкл Дуглас (1944), американський актор, продюсер.

Знімався в фільмах: «Китайський синдром», «Роман з каменем», «Кордебалет», «Волл-стріт» (премії «Оскар», 1988; «Золотий глобус», 1988; «Давид ді Донателло», 1988), «Основний інстинкт», «Гра». Продюсер фільму «Політ над гніздом зозулі» (премії «Оскар» і «Золотий глобус»); удостоєний премії «Золотий глобус» за видатний внесок у розвиток кіномистецтва (2004). Загалом фільмографія актора – понад 50 фільмів