28 листопада. Пам’ятні дати

Відзначати його почали у 2012 році, а засновником цього Дня є індійський поет, журналіст, кінопродюсер Прітіш Нанді. Всесвітній день співчуття або Всесвітній день допомоги базується на концепції ахімси. Цей етичний принцип ненасильництва в деяких індійських релігійних ученнях (індуїзм, джайнізм, буддизм) вимагає не завдавати болю та зла будь-яким іншим живим істотам. До речі, філософія ненасильства Махатми Ганді сформувалася і під впливом ахімси.

У цей день народилися

в Україні…

Зінаїда Тулуб (1890-1964), письменниця.

Народилася в Києві в сім'ї юриста і відомого на той час поета Павла Тулуба. 1913 року закінчила історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів.

Найвизначніший твір Зінаїди Тулуб – історичний роман-дилогія «Людолови», в якому на багатому історичному матеріалі відтворено життя українського народу початку XVII століття за гетьмана Петра Сагайдачного, та роман із життя Тараса Шевченка на засланні – «В степу безкраїм за Уралом» (1964).

Була репресована у 1937 році, перебувала у в’язницях та на засланні до 1956 року.

Михайло Поплавський (1949), політик, телеведучий, музичний продюсер, «співочий» ректор Київського університету культури і мистецтв.

Народився в селі Мечиславка на Кіровоградчині. Працював машиністом шахтного електровозу, директором сільського та районного будинків культури. У 1979 році закінчив Київський державний інститут культури, а у 1993 році став його ректором, потім – президентом. Автор численних мистецьких проєктів: Всеукраїнського дитячого телеконкурсу «Крок до зірок», кулінарної телепередачі «Шеф-кухар країни», батл-шоу «Наша пісня», Шевченківського вечора «Ми діти твої, Україно!», концертної програми до Міжнародного дня матері «Мамо, вічна і кохана», музичного телемарафону «Пісня об'єднує нас» тощо. Як співак записав два альбоми – «Кропива» (2001) та «З добром до людей» (2012)

… і у світі

Вільям Блейк (1757-1827), англійський поет і художник-гравер, філософ-містик.

Канонічна фігура англійської поезії й живопису. Народився в Лондоні в родині торговця. Навчався в Королівській академії, але так і не закінчив її. У 25 років одружився з донькою бакалійника Кетрін Ваучер і щасливо прожив з нею 45 років. Все життя провів у Лондоні, працюючи над гравіювальними дошками. Блейк служив у видавця, але сам майже не друкувався, і буквально власними руками виготовив дві свої епохальні книги: «Пісні зрілості» та «Пісні досвіду». Прижиттєвих збірок поета збереглися лічені екземпляри і всі вони є на сьогодні бібліографічною рідкістю. Під кінець життя він писав дедалі менше і менше. Був знайомий з багатьма видатними поетами, художниками і громадськими діячами свого часу (Байрон, Шеллі, Годвін, Флаксман та ін.), виставляв картини в Академії мистецтв, але більшість сучасників бачили у ньому не стільки поета і художника, скільки «божевільного». Навіть вмираючи, 70-літній Блейк на останні гроші купив не ліки, а олівець – він якраз працював над ілюстраціями до «Божественної комедії» Данте.

Стефан Цвейг (1881–1942), австрійський письменник.

Майстер психологічної новели (збірки «Перші переживання», «Амок», «Збентежені почуття»). Автор роману «Нетерпіння серця», антифашистського твору «Шахова новела», белетризованих біографій (зокрема, Стендаля, Діккенса, Казанови, Толстого, Достоєвського, Фрейда, Ніцше). Звичайно, творчість Стефана Цвейга не можна порівнювати з творчістю таких велетів німецької прози як Томас Манн чи Герман Гессе (з якими він, до речі, підтримував дружні стосунки), але це й не потрібно, бо в нього – свій неповторний, камерний і ні на кого не схожий стиль. Він віртуозно працював з документами, був неабияким психологом, а до того ж відмінно володів словом. Захоплюючі життєписи, створені ним на стику документа і мистецтва і сьогодні читаються з інтересом.

Джон Гальяно (1960), один із найбільш епатажних сучасних кутюр’є.

Народився в Гібралтарі в сім’ї іспанця й англійки, а коли йому виповнилося 6 років, сім’я переїхала в Лондон, де юнак з відзнакою закінчив коледж мистецтв св. Мартіна. Кар’єру розпочинав в 1985 році, коли випустив дипломну колекцію одягу, на створення якої його надихнула Французька революція. Невдовзі він представив і свою першу колекцію на Тижні моди в Лондоні. В 1990-х роках Гальяно переїхав до Парижа, в 1995 році став творчим директором модного будинку Givenchy, а в 1996 році перейшов на роботу в Dior. Утім феєрична «епоха Гальяно» несподівано обірвалася в березні 2011 року, коли дизайнера усунули з посади арт-директора СD за расистські та антисемітські висловлювання в одному з ресторанів Парижа. Лише у вересні 2015 року Гальяно вдалося отримати роботу, пов’язану з фешн-дизайном. Він став креативним директором бельгійської марки Maison Martin Margiela