5 грудня. Пам’ятні дати

Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (саме такою є повна назва цього Дня), проголошений рішенням 40-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1985 року.

Волонтер – у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють будь-де, де потрібна їхня поміч: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах і будинках престарілих. Вони доглядають хворих і допомагають старшим людям поратися по господарству.

Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був здійснений перший волонтерський проект за участю німецької та французької молоді, у рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в районі місць найбільш запеклих боїв між німецькими й французькими військами. Потім цю естафету підхопила Індія й рух поширився світом.

Як зазначають в ООН, за останні роки, коли пандемія COVID-19 охопила весь світ, волонтери були в авангарді боротьби з цією хворобою. Всюди ми бачимо приклади самовідданої праці добровольців, включаючи надання медичної допомоги, допомогу людям похилого віку та людям з обмеженими можливостями.

Разом з тим сьогодні Всесвітній день ґрунтів, встановлений 20 грудня 2013 року. Збереження ґрунтових ресурсів відіграє важливу роль в заходах з адаптації до зміни клімату, а також є необхідною умовою забезпечення продовольчої, водної та енергетичної безпеки людства. Україна має дуже великі площі чорноземів, які є найродючішими ґрунтами у світі. Але майже в усіх регіонах з року в рік в них зменшується частка гумусу – основної речовини, яка забезпечує родючість ґрунту. Цей процес відбувається внаслідок екстенсивного ведення сільського господарства, при якому порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, в результаті чого відбувається інтенсивний розвиток ерозійних процесів, при якому гумус вимивається з верхнього шару ґрунту. Крім водної ерозії ґрунту має місце і вітрова. Внаслідок механічної обробки чорнозем, який зазвичай має зернисту структуру, перетворюється на пил, який виноситься з полів сухими вітрами. Великої шкоди завдала також надлишкова меліорація, яка сприяла закисленню та засоленню, а також підтопленню великих площ ґрунтів. Загальні втрати родючих ґрунтів щорічно сягають мільйонів тонн.

Події дня

У 1991році у Верховній Раді пройшла інавгурація Леоніда Кравчука, який став першим Президентом України. На виборах, які відбулися 1 грудня разом із Всеукраїнським референдумом, Кравчук отримав підтримку 61,59% виборців. Вже 8 грудня у Біловезькій Пущі Леонід Кравчук разом із вищими посадовими особами Білорусі і Росії підписав угоди про розпуск СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав, які 10 грудня були ратифіковані Верховною Радою України.

1994 року в Будапешті був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, за яким в обмін на відмову від ядерної зброї Україні були надані гарантії дотримання положень Заключного акта НБСЄ, Статуту ООН і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Згідно з Будапештським меморандумом, Україна добровільно позбулася третього у світі ядерного потенціалу і стала без’ядерною державою. Жодна з країн так і не ратифікувала цей документ, посилаючись на одне з його положень, за яким він набував чинності з моменту підписання. Франція і Китай, два інших учасники Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, надали аналогічні гарантії, зробивши відповідні заяви, але не поставили свої підписи під Будапештським меморандумом. Згодом питання про статус меморандуму та за його перегляд виступав президент Ющенко, проте так і не була скликана міжнародна конференція для підготовки нового договору про гарантії безпеки і заміни Будапештського меморандуму. Саме цим скористалась Росія, коли 1 березня 2014 року Рада Федерації РФ дозволила використання Збройних сил Росії на території України, анексувавши Крим.

У цей день народилися

в Україні…

Олександр Олесь (справж. – Олександр Кандиба; 1878-1944), прозаїк, драматург, поет. Його називали «українським Гейне» і «українським Надсоном». Понад вісімдесят композиторів – українських, російських, чеських, французьких – клали його вірші на музику.

Його успіх перед Першою світовою війною, та й згодом, після буремних подій Української революції, коли чимало українців роз’їхалося по світам, був колосальним. Сам Олександр Олесь жодним чином не претендував на звання «високочолого пророка» чи «володаря дум». Його цілком влаштовувала любов гімназистів і телефоністок. «Популярність, – писав Олесь у листі до відомого мецената Євгена Чикаленка, – се зайва річ і не потрібна. Роздути все можна, але роздуте завжди лопається».

Микола Зеров у 1920 роках закидав Олесеві, що той, мовляв, «весь ніби зроблений був по мірці тодішнього масового читача». Втім, як виявилося, скептик Зеров помилявся. Читач (чи, радше, слухач) Олеся не перевівся й до сьогодні.

Григір Тютюнник (1931–1980), письменник, визначний майстер «малої» прози. Брат Григорія Тютюнника. Автор збірок оповідань «Зав’язь», «Деревій», «Батьківські пороги», «Коріння»; книжок для дітей.

Народився Григір Тютюнник в селі Шилівка на Полтавщині в селянській родині. У 1933 році родина Григора Тютюнника опухла з голоду, а дід по матері помер. «Я в цей час – тоді мені було півтора року – перестав ходити, сміятись і балакати», – згадував письменник. У 1937 році його батька арештували, як «ворога народу». Після закінчення п’ятого класу Григір пішов у ремісниче училище в Зінькові, «щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували нас із мамою у 47-му», – писав він. Закінчив факультет російської філології Харківського університету. Своє перше оповідання «В сумерках» надрукував у 1961 році в московському журналі «Крестьянка». Писати українською мовою почав під впливом старшого брата, автора роману «Вир» Григорія Тютюнника. Вперше оповідання й новели письменника без так званих «купюр» вийшли друком лише на початку 2000-х років. Академічного видання творів Григора Тютюнника – лауреата Національної премії Тараса Шевченка і премії імені Лесі Українки, нема й по сьогодні.

Михайло Дерегус (1904-1997), український графік та живописець-баталіст, педагог.

Народився у селі Веселому на Харківщині. Закінчив Харківський художній інститут, де згодом й працював викладачем, керівником майстерні історико-батального живопису. Працював в галузі станкового живопису, плакату, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, розписував інтер'єри, створював тематичні панно, ілюстрував книги («Енеїда» Івана Котляревського, «Майська ніч, або Потопельниця» та «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, «Переяславська рада» Натана Рибака, твори Тараса Шевченка та Лесі Українки).

Більше творів дивитися тут: https://art-nostalgie.com.ua/Deregus_MG.html

Олександр Чехович (1870-1928), військовий юрист, генерал-хорунжий УНР.

Народився в Кам'янці-Подільському у родині військового. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, Перше Павлівське військове училище, Олександрівську військово-юридичну академію. Перебував на посадах військового слідчого, помічника військового прокурора Кавказького та Київського військово-окружних судів. Під час Першої світової війни як юрист перебував у військах Південно-Західного фронту та Київського військового округу. З 1 січня 1918 року перебував на службі у військово-судових структурах УНР. Від лютого 1921 року – Головний військовий прокурор УНР. Помер на еміграції у Польській республіці. 10 травня 1937 року у Варшаві генерал-хорунжего Чеховича посмертно нагороджено відзнакою Державного центру УНР в екзилі – «Хрестом Симона Петлюри».

…і у світі

Волт Дісней (1901-1966), американський мультиплікатор, режисер, продюсер.

Творець першого в історії звукового мультфільму («Пароплавчик Віллі», 1928 рік), першого музичного («Фантазія», 1940 рік) та першого повнометражного («Білосніжка і семеро гномів», 1937 рік). Засновник компанії «Walt Disney Productions» (створена 16 жовтня 1923 року після підписання контракту на створення серії мультфільмів «Комедії Аліси»), яка нині перетворилася на медіаімперію «The Walt Disney Company». Зняв 111 фільмів і був продюсером ще 576 кіноробіт, які були відзначені 26-ма преміями «Оскар».

Хосе Каррерас (1946), іспанський тенор.

Народився в Барселоні. У віці 8 років виступив на радіо з арією «La Donna è Mobile» з опери Ріголетто. Дебютував на оперній сцені в Барселоні в 11 років - у ляльковій опері «El retablo de maese Pedro», а професійний дебют був у 1970 році в опері Верді «Набукко». Міжнародним дебютом Хосе Каррераса стала партія графа Лестера в концертній версії опери Доніццеті «Марія Стюарт» в Лондоні, де заглавну роль виконувала Монсеррат Кабалье. Загалом виконав понад 60 ролей на сцені провідних оперних театрах світу.

Дискографія співака налічує понад 150 записів, серед яких понад 50 опер, ораторій, а також популярних класичних сольних концертів, світові тиражі яких не раз ставали «золотими» і «платиновими». Зажив слави серед широкої авдиторії як один із «Трьох тенорів» разом з Пласідо Домінго і Лучано Паваротті в серії концертів, що відбувалися з 1990 до 2003 року.

Патрісія Каас (1966), французька естрадна співачка. Репертуар Каас – суміш попмузики, джазу й класичного шансону.

Народилася в невеликому містечку Форбак на кордоні Франції і Німеччини. Співати почала у 9 років в групі «Black Flowers», де виконувала пісні в стилі диско. У 13 років виграла конкурс і уклала контракт з клубом-кабаре «Rumpelkammer» у німецькому місті Саарбрюккен. 5 грудня 1987 року, у день свого народження, співачка виступила на сцені найпрестижнішого залу Франції – паризької Олімпії. А вже у 1988 році по всьому світі було продано рекордних понад 17 мільйонів записів співачки.

Листопад 1988 року ознаменувався виходом дебютного альбому «Mademoiselle chante le blues». Після турне тривалістю 16 місяців у 12 країнах альбом «Mademoiselle chante le blues» стає діамантовим – 3 мільйони платівок.

2002 року Каас дебютувала як актриса у фільмі Клода Лелуша «And now… Ladies and Gentlemen».