24 грудня. Пам’ятні дати
Святвечір – завершальний день Різдвяного посту. За традицією, піст завершується з появою на небі першої вечірньої зорі, після чого відбуваються урочисті різдвяні богослужіння.
В перші століття нашої ери не існувало точної дати святкування Різдва Христового. Одні віруючи виступали за 20 травня (Климент Олександрійський), інші – за 25 березня, 17 листопада тощо. Східні християни відзначали Різдво переважно на Богоявлення – 6 січня.
У 336 році, за часів імператора Костянтина Великого, відбулось перше задокументоване святкування Різдва саме 25 грудня. Офіційно ця дата була затверджена на Третьому Вселенському соборі, що проходив в місті Ефес у 431 році. Згодом святкування Різдва зі східної частини Римської імперії почало поширюватись на північ і захід Європи, доповнюючись різними традиціями. Так, у Середні віки (приблизно з 1223 року) виник звичай встановлювати для поклоніння віруючих різдвяні вертепи – ясла з фігурками Дитяти Ісуса, Марії, Йосипа, пастухів, Трьох царів (волхвів) у церквах та власних будинках.
Варто нагадати, дата святкування Різдва у всіх християн однакова, різниця лише у системі літочислення – західні церкви відзначають Різдво за Григоріанським календарем, а східні переважно за Юліанським, де 7 січня – це 25 грудня за старим стилем.
Сьогодні День працівників архівних установ.
Перший державний орган управління архівною справою в Україні – Бібліотечно-архівний відділ – було створено за часів Центральної Ради у 1918 році. Нині реалізацією державної політики у сфері архівної справи займається Державна архівна служба України. Укрдержархів є членом Міжнародної ради архівів – неурядової міжнародної професійної організації, що діє під егідою ЮНЕСКО.
Події дня
24 грудня 1982 року на Гостомельському летовищі під Києвом відбувся перший політ дослідного зразка важкого широкофюзеляжного військово-транспортного літака Ан-124 «Руслан», створеного в КБ ім. О.К. Антонова.
Ще кілька років знадобилось розробникам та випробувачам на доопрацювання нової моделі. Зрештою, у 1985 році Ан-124 був представлений на автосалоні в Ле-Бурже. Нині «Руслан» є найбільшим серійним вантажним літаком у світі, а до появи Ан-225 «Мрія» був ще й найбільшим літаком. Він призначений для перевезення на великі відстані важких і великогабаритних вантажів, різної спеціальної техніки.
У цей день народилися
в Україні…
Євген Желехівський (1844–1885), лексикограф, фольклорист, громадський діяч, творець правопису «желехівки».
Народився в селі Хишевичах на Львівщині. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Викладав українську мову в цісарсько-королівських гімназіях у Перемишлі та Станиславові. Один із засновників товариства «Просвіта» у Львові. Автор двотомного «Малоруско-німецького словаря». Словник містить понад 64 000 слів, уживаних як на Західній, так і на Східній Україні – свого часу він був найповнішим джерелом для знайомства з лексикою української мови, відіграв важливу роль у ширенні української літературної мови в Галичині. Застосований у словнику фонетичний правопис (так звана желехівка) був запроваджений у школах Галичини й Буковини як обов'язковий. Його також використовували у виданнях Наукового товариства ім. Т. Шевченка, що сприяло зближенню західноукраїнського правопису зі східноукраїнським.
В’ячеслав Чорновіл (1937-1999), політик, публіцист, учасник дисидентського руху.
В’ячеслав Чорновіл одна з найяскравіших постатей в українському політикумі 90-х років. Завдяки розуму, енергії та надзвичайній працездатності він міг би стати успішним підприємцем або науковцем, міг би зробити блискучу чиновницьку кар’єру. Міг би, якби жив за принципом «поволі їдеш – далеко будеш», або за золотим правилом «моя хата скраю». Ходив би тепер, одягнувши вишиванку, засідав у президіях. Але не такий характер був у Чорновола, аби керуватися подібним. Він жив за діаметрально протилежним принципом – «якщо не я, то хто ж?». Саме це спонукало його під час радянсько-брежнєвської безгласності висловлювати власну позицію, яка жодним чином не могла збігатися з офіційною. За це його виключили з аспірантури, а побачивши, що залякування не діє, почали вживати більш дієвих заходів – судити за «антирадянську пропаганду». У радянських концтаборах він провів загалом 15 років. Відбував покарання в таборах суворого режиму та на засланні в Мордовії й Якутії. Академік Сахаров через рідних Чорновола передав запитання: чи не погодився б він виїхати з неволі за кордон. Багато хто мріяв би про такий «дарунок долі», а Чорновіл відмовився. Він не мислив себе без України, а ще знав: він потрібен їй, а вона – йому. Після кожного з повернень він працював з подвоєною силою – попри одвічне безгрошів’я і проблеми з роботою, попри загрози чергового ув’язнення.
Чорновіл був ініціатором створення Української Гельсінської групи, одним із засновників Народного руху України. Після горбачовської «відлиги» з головою поринув у політику. Його активна громадянська позиція, його безкомпромісність і прямота багатьох дратувала. І не тільки в Україні. Звісно, запроторити за ґрати його вже не могли, натомість обливали брудом, розпускаючи усілякі плітки й небилиці.
Крапку поставила смерть Чорновола в автокатастрофі 25 березня 1999 року на Бориспільській трасі. Багато хто з українців продовжує вважати, що то не була звичайна аварія, втім, 21 січня 2014 року Бориспiльській міськрайонний суд закрив справу про загибель В’ячеслава Чорновола, визнавши аварію нещасним випадком… Чорновіл учив українців позбуватися комплексу меншовартості, вичавлювати з себе раба й гомо совєтікуса. І він мав на це повне право – гордий, сміливий і прямий, по-справжньому вільний громадянин вільної країни.
Григорій Кріс (1940), фехтувальник-шпажист, олімпійський чемпіон та чемпіон світу.
Киянин. Тренувався в Київському Спортивному клубі армії. У 1963-1973 роках – член збірної СРСР. На світових чемпіонатах здобув срібну особисту медаль в 1967 році та золоту – в 1971-му. Разом з командою виборов чотири медалі: бронзову в 1965, дві срібні в 1967 та 1971 роках, золоту в 1969 році. Виступаючи на трьох Олімпіадах, Кріс завоював чотири олімпійські нагороди: в 1964 році став олімпійським чемпіоном, в 1968 здобув дві срібні медалі (в особистих змаганнях і разом із командою), у 1972 році – бронзову медаль. 1989 року Григорія Кріса було долучено до Міжнародної єврейської спортивної зали слави.
…і у світі
Адам Міцкевич (1798-1855), один з найвидатніших польських поетів, засновник романтизму в польській літературі, діяч національно-визвольного руху.
У Західній Європі його порівнюють з Байроном та Ґете. Під час свого життя в Парижі був професором Слов’янської літератури в Колеж де Франс. В основному відомий як автор поетичної новели «Дзяди» та національного епосу «Пан Тадеуш», який вважають останнім великим епосом шляхетної культури Речі Посполитої. Також його вважають національним героєм Польщі. Міцкевич, «людина великої трагічної долі і високопатріотичного подвигу», був одним із найвідоміших і найзнаменитіших поляків свого часу. Ним захоплювались Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Шопен, Жорж Санд, Сент-Бев, Пушкін, Баратинський, Лермонтов, Гоголь, Лев Толстой, Короленко… Власне кажучи, поетична діяльність Міцкевича тривала недовго – близько 12 років; після цього він жив і працював як публіцист та як громадський діяч (ще 21 рік). Причини, чому він «зламав своє поетичне перо» не зовсім ясні, проте, як писав Тадеуш Бой-Желенський, «ці останні роки життя були неписаною творчістю поета».
