Харчові розлади можуть мати непередбачувані наслідки для здоров’я
В усі часи в суспільстві виникали суперечки щодо еталонів краси, параметрів досконалої фігури. Проте стандарти зовнішності постійно та стрімко змінюються. У гонитві за модними тенденціями: бути ідеальними, привабливими, схожими на відомих зірок – люди не завжди розуміють як працювати зі своїми комплексами, як усвідомлено підійти до змін стилю життя без шкоди для власного здоров’я.
За даними наукових досліджень, саме невдоволення своїм тілом є визначальним для розвитку розладів харчової поведінки (порушення вживання їжі та її кількості). Серед найпоширеніших – нервова анорексія та булімія. Дедалі частіше можна почути згадки і про компульсивне (безконтрольне) переїдання, яке останнім часом стає надзвичайно актуальною проблемою, оскільки має негативні медико-соціальні наслідки.
Занепокоєння зовнішнім виглядом спостерігається ще з підліткового віку та може залишатися з людиною протягом усього життя.
Кожен третій підліток переживає з приводу своєї ваги
Вже з 6 років дівчата починають висловлювати побоювання щодо власної ваги чи форм тіла. Кожна друга дівчинка початкової школи (6–12 років) стурбована своєю вагою та її збільшенням.
Кожен третій хлопчик та кожна друга дівчинка в підлітковому віці болісно сприймають коливання своєї ваги. Внаслідок чого підлітки можуть нездорово себе поводити: пропускати прийоми їжі, палити, приймати проносні препарати тощо.
Понад 30 млн людей мають харчові розлади
Згідно з даними наукових джерел, щонайменше 30 мільйонів людей страждають на розлади харчової поведінки незалежно від віку, статі та ін.
Розлади харчової поведінки можуть виникнути через генетичні фактори, особистісні характеристики та інші чинники. Їх наслідки негативно впливають на фізичне здоров’я та можуть турбувати людину багато років.
Щогодини від наслідків харчових розладів помирає людина
Ці розлади мають найвищий рівень смертності серед усіх психічних захворювань, й останнім часом їх кількість зросла у кілька разів.
Кожні 62 хвилини одна людина помирає від наслідків, що спричинені подібними станами. За статистикою:
● близько 1% жінок страждають на нервову анорексію протягом життя та 1,5% – на нервову булімію;
● найвищий рівень смертності серед усіх психічних розладів – від анорексії. Кожна п’ята смерть від анорексії – самогубство;
● у 33-50% пацієнтів із нервовою анорексією та булімією спостерігаються супутні депресивні та тривожні розлади;
● один із 10 пацієнтів із булімією має супутній розлад, найчастіше – алкогольну залежність.
Анорексія: причини, природа та види захворювання
Анорексія – захворювання психіки, яке характеризується повною відсутністю апетиту, навіть коли організм людини потребує харчування. Деякі люди свідомо позбавляють себе їжі, голодують, деякі застосовують так зване очищення організму (приймають проносні препарати або ті, що провокують блювоту тощо).
Симптоми анорексії вперше проявляються у ранньому підлітковому віці. Однак, є навіть випадки, коли ця патологія зустрічалася у дітей до 10 років.
Анорексія стосується як жінок, так і чоловіків. Як правило, сам хворий не визнає наявність проблеми та приховує це від своїх рідних.
Вона може бути різних видів: психічною (внаслідок низки психічних захворювань), нервовою (коли людина прагне контролювати своє життя, комплекс неповноцінності з раннього віку тощо) та медикаментозною (супроводжує більшість метаболічних захворювань, інфекційних, онкопатологій, уражень травної системи, а також виникає з інших причин).
Момент, коли саме у конкретної людини починається анорексія, завжди індивідуальний. Іноді – це результат дитячої травми (наявність зайвої ваги). З часом, це може стати поштовхом до розвитку анорексії вже у дорослому віці, якщо людина потрапить у стресову ситуацію. Корегуючи таким чином свою вагу, людина вважає, що контролює власне життя.
Лікарі вважають, що бити на сполох треба, коли людина втратила більше ніж 20% своєї ваги.
Анорексія може мати кілька стадій: від початкової – незадоволення власним тілом та пошуки методів виправити це, до основної – коли людина може втратити до 50% маси тіла.
Наслідком анорексії може стати дистрофія внутрішніх органів, погіршення загального стану організму людини, та навіть призвести до летального випадку.
У кого можна запідозрити анорексію:
● сильно переймається своєю вагою, вибором їжі, вмістом жиру в продуктах, калоріями та дієтами;
● людина різко втрачає вагу;
● свідомо відмовляється їсти разом з родиною та друзями, пропускає прийоми їжі, нервує, коли доводиться їсти в присутності інших людей;
● застосовує певні ритуали: наприклад, вживає їжу лише в певному порядку, намагається ретельно все пережовувати (не ковтаючи їжу), перекладає страву на тарілці і т. п.;
● не вживає певних страв чи цілих груп продуктів;
● постійно говорить про набір ваги, незважаючи на те, що насправді лише продовжує худнути;
● такі люди приховують від рідних проносні таблетки та медпрепарати для схуднення, які викликають блювоту;
● одягає кілька шарів одягу, намагаючись приховати зміни ваги або щоб зігрітися;
● активно займається спортом незалежно від погоди, втоми або травм;
● має пригнічений настрій, безініціативна, апатична;
● уникає соціальних контактів, спілкування з сім'єю та друзями.
Анорексія може спровокувати розвиток булімії у людини.
Булімія – необґрунтоване почуття голоду, неконтрольовані напади та швидке споживання великої кількості їжі. Найчастіше вона проявляється у жінок, однак від цієї патології можуть страждати і чоловіки. Булімія подібна до анорексії та може мати низку аналогічних соматичних проявів.
Як зрозуміти, що людина страждає на булімію:
● людина сильно стурбована проблемою втрати ваги і фігурою, захоплена дієтами і взагалі тим, що їсть;
● соромиться їсти на людях;
● застосовує певні ритуали: їсть лише одну страву або ж їжу однієї харчової групи, довго пережовує, не дозволяє іншим торкатися до того, що їсть і т.п.;
● надмірно споживає воду або інші некалорійні рідини;
● навмисно змінює режим дня так, щоб з’явився час для тривалого й об’ємного споживання їжі з наступними процедурами «очищення»;
● намагається приховати раптове зникнення великої кількості їжі;
● намагається приховати порожні упаковки від проносних або діуретиків (це будь-яка речовина, яка викликає прискорене виведення рідини з організму, наприклад, сечогінні препарати);
● часто відвідує ванну (або туалет) після їжі з метою очищення;
● носить мішкуватий одяг, щоб приховати фігуру;
● відчуває почуття провини, не може адекватно реагувати на життєві ситуації тощо.
Харчові розлади провокують виникнення різних проблем зі здоров’ям:
● порушення роботи шлунково-кишкового тракту (скаржиться на запори, болі в області живота);
● погану переносимість холоду, швидку втому та брак енергії;
● спостерігається порушення менструального циклу або повна відсутність менструації;
● проблеми із серцем та судинами;
● проблеми зі шкірою (сухість), волоссям (тонке, схильне до випадіння) та нігтями;
● тривале і погане загоєння ран;
● можуть виникати хвороби ясен, зубів, проблеми з кістками;
● погіршення розумової активності (неуважність, повільна реакція, запаморочення);
● скарги на головні болі тощо.
Булімія спостерігається не лише у людей із надмірною вагою, а також і у тих, хто має нормальну або недостатню вагу.
Коли необхідно звертатися до лікаря
Деякі помилково вважають, що розлади харчових розладів можна вилікувати, якщо почати нормально їсти. Проте це не так.
Якщо ви помітили подібні симптоми у себе чи у близької людини, неодмінно зверніться за професійною медичною допомогою. І чим раніше ви це зробите, тим краще: ви чи рідна для вас людина отримаєте шанс на одужання. Хвороби значно простіше подолати на початкових стадіях.
Лікування полягає, по-перше, у визнанні хвороби та бажанні її позбутися. Лікування зазвичай підбирається індивідуально залежно від стану здоров’я пацієнта.
Основу його складає:
► формування нового ставлення до себе,
► поступове повернення до нормального харчування (дієтичне харчування, яке передбачає поступове збільшення порцій, кількості прийомів, введення в раціон більшої кількості продуктів),
► налагодження обміну речовин,
► відновлення ваги тощо.
Іноді випадки можуть бути настільки важкими, що потребують медикаментозного лікування, відновлення роботи внутрішніх органів. Цей процес може тривати довго. На відновлення може піти від пів року до кількох років.
Не поспішайте кардинально змінюватися, перегляньте ставлення до себе, не будьте занадто вимогливими до себе та власного тіла, навчіться сприймати себе такими, якими ви є насправді.
Будьте уважними до себе, своїх дітей та близьких! За необхідності проконсультуйтеся з лікарем-фахівцем, який може об’єктивно оцінити реальний стан речей, допоможе визначити, чи дійсно потрібна допомога та порадить, як діяти в конкретній ситуації.
Пам’ятайте, що розлади харчової поведінки не можуть і не повинні бути свідомим вибором людини чи стилем життя. Це серйозна медична проблема, яка може мати непередбачувані наслідки для здоров’я.
Ірина Пінчук, директорка Інституту психіатрії Київського національного університету ім. Т.Шевченка
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама