11 лютого. Пам'ятні дати

Міжнародний день жінок та дівчат у науці проголошений Резолюцією 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року з метою досягнення повного і рівного доступу жінок і дівчат до науки і розширення їх прав і можливостей, а також забезпечення гендерної рівності.

Як зазначають в ООН, наука і гендерна рівність – невід’ємні елементи процесу досягнення цілей розвитку, включаючи ті, які викладені в Порядку денному сталого розвитку до 2030 року. За останні 15 років світове співтовариство досягло значних успіхів у справі залучення жінок і дівчат у науку. Незважаючи на це, вони досі стикаються з обмеженнями у цій сфері: згідно з дослідженнями, на сьогодні у світі науковців-жінок менше 30%.

Пандемія наочно продемонструвала найважливішу роль жінок-дослідників на різних етапах боротьби з COVID-19, починаючи з поглиблення знань про вірус і закінчуючи розробкою методів тестування та вакцини проти вірусу.

Дивись також: ТОП-10 успішних українських вчених-жінок, 

Жінки в науці: що досліджують і відкривають українки,

Ten women in science you should know 

Сьогодні в Японії національне свято – День заснування держави. 

За японськими переказами, саме цього дня в 660 р. до н. е. престол посів легендарний перший монарх Дзімму, міфічний праправнук богині Аматерасу, який і започаткував відтоді безперервну династію. Свято почали відзначати наприкінці ХІХ ст., в епоху Мейдзі (1867-1912) як День заснування імперії, щоб підкреслити божественне походження японської імператорської сім’ї. Після катастрофічної поразки Японії у Другій світовій війні свято було скасоване; відновлене 1967 року.

Події дня:

11-12 лютого 1989 року відновлено Товариство української мови імені Тараса Шевченка, нині – Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Товариство стало правонаступником культурно-освітньої громадської організації «Просвіта», що була створена у Львові у 1868 році. 

Тоді основним завданням організації було сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Окрім того, «Просвіта» заснувала при читальнях крамниці, кооперативи, молочарні, ощадно-позичкові каси. Для здібної молоді товариство призначило стипендії та влаштовувало стажування в Європі. Освітні товариства за прикладом галицького і під назвою «Просвіта» після 1905 року з’явилися в Одесі, Миколаєві, Катеринославі, Кам’янці-Подільському, Житомирі, Чернігові, Мелітополі та інших містах України. У 1917–1922 рр. осередки «Просвіти» стали центрами українського національного життя на центрально- та східноукраїнських землях (у 1922 році більшовики ліквідували понад 4 тисячі філій Товариства). На Західній Україні «Просвіта» існувала до 1939 року.

Лише наприкінці 80-х років ХХ ст. організація відновила свою роботу. 11-12 лютого 1989 року в Києві, в Будинку кіно відбулась установча конференція – перший легальний форум незалежної громадської організації у Києві. Тоді ж був ухвалений статут і обрано керівництво на чолі з Дмитром Павличком. 12 жовтня 1991 року Товариство української мови імені Тараса Шевченка було реорганізоване у Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Нині Товариство опікується розвитком національної культури, відродженням історичної пам’яті, формуванням національної свідомості. Осередки організації э в кожному обласному центрі України.

11 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, на центральних вулицях Києва і Майдані Незалежності ситуація залишалася спокійною. Мітингувальники чергували на барикадах, між якими діяв пропускний режим. Активісти пропускали лише волонтерів, медиків та представників ЗМІ.

В ніч на 11 лютого в центрі Києва пройшла ще одна мистецька акція. Стріт-арт художник відомий під псевдонімом Sociopath намалював на одному з будинків по вулиці Грушевського «Ікони революції» – портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, стилізовані під протестувальників на Майдані, та цитати з їх творів.

У жовтні 2014 року Міністерство культури України визнало цей триптих пам’яткою культури місцевого значення. У наступні кілька років копії графіті разом із цитатами розійшлися незліченними копіями на одязі, буклетах і сувенірах. Однак, у вересні 2017 року графіті було стерто. Новина про знищення історичного артефакту викликало неабиякий скандал у соцмережах, який переріс у протести громадськості. Зрештою артоб’єкт відновили, про те вже без участі автора графіті.

Крім цього, 11 лютого, Рада Всеукраїнського об'єднання «Майдан» прийняла рішення, що протестувальники звільнять адміністративні будівлі та вулицю Грушевського лише після звільнення всіх затриманих активістів. Також в цій організації підтвердили, що повернення до Конституції 2004 року є позицією, яку підтримують усі опозиційні сили.

Під посольствами Австрійської Республіки та Федеративної Республіки Німеччина в Україні пройшли пікети. Кілька десятків мітингувальників вимагали від європейських представників заблокувати банківські рахунки та заборонити в'їзд до цих країн українським чиновникам, які порушили права людини.

Палата Представників конгресу США схвалила резолюцію, в якій висловила підтримку українцям, що виступають з протестами в Києві та інших містах. Конгресмени закликали США та ЄС спільно працювати над мирним виходом із кризи в Україні та підписання асоціації.

Цього дня народилися

В Україні…

Самійло Величко (1670-1728), український козацько-старшинський літописець. 

Народився у козацькій родині в полтавському селі Жуки. Його батько, козак Василь Величко, належав до першої сотні Полтавського полку, був людиною грамотною й шанованою, мав велику книгарню. Успішно склавши іспити, Самійло став спудеєм Києво-Могилянської колегії, по закінченні якої в 1690 році скерований на посаду канцеляриста до генерального військового писаря Василя Кочубея. Кочубей використовував Величка для особливих доручень, включаючи його «у найпотрібніші і секретні на той час військові справи», навіть ті, що йшли цареві, і циферні (зашифровані) до господарів Волоського і Мунтянського. Через Величка проходила й та кореспонденція, про яку Іван Мазепа не знав. У такому статусі прослужив 15 років.

На початку 1705-го уведений до Генеральної Військової Канцелярії, де пробув до падіння Кочубея. Брав участь у походах, зокрема через Правобережну Україну з помічним військом на допомогу полякам. Очевидно, і в Генеральному війську, і в канцелярії виконував особливі (секретні) доручення, залучався до посольств гетьмана Івана Мазепи. Наприкінці 1708 р. заарештований і ув’язнений як людина, наближена до Кочубея. Провів декілька років у неволі, з ув’язнення вийшов 1715 року за сприяння сина Василя Кочубея.

На службу Самійло Величко вже не повернувся. Спочатку оселився в Диканьці, пізніше перебрався до рідної домівки – у Жуки. Літописець учителював, займався літературною діяльністю. Чимало відомостей черпав із великої колекції книг і манускриптів, які зібрав упродовж всього життя. Це були історичні хроніки, літописи, оригінальні документи, художні твори.

Ольга Рошкевич (у заміжжі Озаркевич, 1857-1935), українська перекладачка, збирачка фольклору. Перше кохання Івана Франка, у молоді роки натхненниця його творчості.

Народилася в священницькій родині. Її батько, Михайло Рошкевич, після закінчення Львівського університету та духовної семінарії, висвятився 1856 року і став священником. Брат Ольги Ярослав навчався у Дрогобицькій гімназії, і завдяки йому вона познайомилася з Іваном Франком, їхнє перше взаємне кохання тривало 10 років. 1877 року Франка, студента філософського факультету Львівського університету арештували за участь у таємній соціалістичній організації. В оселі Рошкевичів провели обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися та листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга продовжувала листування та таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич, датовані 1874-1880 роками, є докладною автобіографією поета. Це не лише душевна сповідь закоханого юнака, а й детальна розповідь про його життя того періоду. Почуття Івана Франка надихнули його на написання циклу ліричних поезій «Картка любови», новели «На дні» (глава «Ганна») і окремих поезій.

1879 року Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії Володимиром Озаркевичем, братом письменниці Наталії Кобринської.

До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою «Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego» у «Zbiór wiadomości do antropologji krajowej», т. 10 (1886) і окремо; переклад повісті Еміля Золя «Довбня» (видано 1879 року з передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» від псевдонімом «Надежда» 1876 року.

Василь Огієвський (1861–1921), український вчений-лісівник, один з основоположників лісової дослідної справи в Україні. 

З 1912 року – професор Петербурзького лісового інституту, з 1919-го – професор Київського політехнічного інституту. Науково-дослідні роботи вчений проводив на організованих ним опорних пунктах, серед яких основні були у Собицькому і Микільському лісництвах колишньої Чернігівської губернії. Вивчав плодоношення сосни й дуба. У Собицькому лісництві збереглися закладені Огієвським посадки сосни різного географічного походження. У лісовому господарстві застосовують розроблений ним гніздовий спосіб сівби дуба, так званий густий посів жолудів місцями.

Син – Володимир Васильович Огієвський (1890-1979) – фахівець у галузі радіотехніки, професор та декан радіотехнічного факультету Київського політехнічного інституту.

Сергій Гершензон (1906–1998), радянський і український генетик, академік НАНУ (1976), Герой Соціалістичної Праці (1990).

Народився в сім'ї відомого російського літератора-пушкінознавця. Закінчив Московський університет (1927). До Києва прибув 1937 р. на письмове прохання легендарного вітчизняного еволюціоніста Івана Шмальгаузена. Останньому було доручено очолити щойно створений Інститут зоології, і він запросив очолити лабораторію генетики у новоствореній установі молодому кандидатові біологічних наук.

Основні праці виконано у галузі популяційної та молекулярної генетики. Науковець досліджував механізми спадкової мінливості у природних популяціях. У науковому світі відомий тим, що відкрив мутагенну дію ДНК, експериментально довів можливість зворотної передачі генетичної інформації від РНК до ДНК. У 1946 та 1972 роках Нобелівські премії було вручено американським науковцям за відкриття, аналогічні гершензонівським – далися взнаки "лисенківщина" та закритість науки в СРСР.

… і в світі

Томас Алва Едісон (1847-1931), американський винахідник у галузі електротехніки та підприємець, засновник великих електротехнічних компаній. 

Автор 1093 запатентованих у США винаходів. Запропонував і впровадив промисловий зразок лампи розжарення, винайшов електричний лічильник. За проектом Едісона була збудована перша в світі електростанція (1882). Саме він запропонував використовувати на початку телефонної розмови слово «алло». В 1928 році нагороджений вищою нагородою  США – Золотою медаллю Конгрессу.

Леслі Нільсен (1926-2010), американський комедійний актор.

Народився в сім'ї, яка мала королівське коріння, ріс разом зі своїми молодшими братами в селі на півночі Канади. Під час Другої світової війни служив у Королівських військово-повітряних силах Канади. Після закінчення служби Нільсен працював диктором на радіо. В 1949 році, після навчання в нью-йоркському театрі, Нільсен вирішив посвятити себе акторському мистецтву. 

На початку 80-х змінив "серйозне" акторське амплуа і в 1982-му знявся в телесеріалі, граючи детектива Френка Дребіна. Персонаж отримав своє продовження в комедії «Голий пістолет» (1988) з режисурою відомої трійці Цукер-Абрахамс-Цукер. Фільм став хітом, а Леслі Нільсен – міжнародно відомим. Пізніше зняли два вдалих продовження фільму – «Голий пістолет 2½: Запах страху» (1991), «Голий пістолет 33⅓: Остання образа» (1994).

Мері Квант (1934), британська дизайнерка, модельєрка одягу. Вважається однією з авторів мініспідниць.

Народилася в валлійській сім'ї в Лондоні, закінчила художній коледж. У листопаді 1955 року відкрила в Челсі бутік «Базар» (англ. Bazaar), де представила стиль одягу, який відповідає молодіжній вуличній моді 60-х. На той час жіночність у класичному розумінні виходить з моди, натомість приходить мода на довгі худі ноги, і на тлі цього Мері Квант вкорочує спідницю, представляє колекцію дощовиків і черевиків на низькому підборі, непрактичні маленькі сумочки замінює на рюкзаки з довгими ременями. З її подачі в моду входять топ, обтислі різнокольорові штани, замшевий одяг, туфлі на платформах, прості короткі стрижки і яскрава косметика. Крім того, Мері Квант приписують створення хуліганського іміджу The Rolling Stones, які стали мовби антиподом чистеньких The Beatles. Одна з перших почала використовувати нові синтетичні матеріали. У 1963 році Квант була першим переможцем нагороди 'Сукня року', У 1966-му отримала Орден Британської імперії. У 1970-80-х Квант працювала над лініями косметики й товарів для дому, у 1988-му розробила внутрішній дизайн автомобіля «Міні». Нині, у свої 90 років займається проєктуванням окремих товарів