17 лютого. Пам’ятні дати

Патріарх Йосиф Сліпий (1892-1984) – Верховний Архієпископ, Кардинал і Митрополит (1944–1984) Української греко-католицької церкви. Народився в с. Заздрість (тепер Теребовлянського району Тернопільської області). Здобув блискучу освіту в Європі. З 1926 року очолював духовну семінарію та богословську академію у Львові. У вересні 1917 року був посвячений митрополитом Андреєм Шептицьким у сан священика і понад 20 років був його найближчим соратником. У листопаді 1944 року Йосиф Сліпий очолив греко-католицьку церкву. Він посів пастирське місце саме в той час, коли почалися переслідування уніатської церкви з боку радянської влади. Вночі 11 квітня 1945 року митрополита і весь греко-католицький єпископат було заарештовано, а вже в березні наступного року у Львові було організовано собор, що проголосив «саморозпуск» греко-католицької церкви, яка фактично перейшла на нелегальне становище. Майже десять років патріарх Йосиф Сліпий перебував у сталінських таборах Сибіру, Красноярського краю, Мордовії. У 1953 році його звільнили, заборонивши повертатися до Львова, й відправили до будинку інвалідів під Єйськом (Красноярський край), де він працював сторожем. Але владика часу не марнував: активно листувався з віруючими, таємно висвячував священиків, писав пастирські послання. У 1957 році його знову заарештували й ув’язнили на 7 років. За нього клопотали віруючі, ієрархи різних церков неодноразово зверталися до радянського уряду з проханням про звільнення митрополита. Лише в 1963 році клопотанням Папи Іоанна ХХІІІ. Сліпого було звільнено і він виїхав до Риму. У Римі він почав діяльність з розбудови церковного життя: в 1963 році виступив на ІІ Ватиканському Соборі й домігся надання Львівсько-Галицькій єпархії патріархального статусу, в 1966 році відновив діяльність Українського католицького університету в Римі. Завдяки Сліпому в Римі було побудовано собор Святої Софії, встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку. У 1965 році Й. Сліпий став кардиналом, верховним архієпископом. Перебуваючи на цій посаді, він у 1968-1976 рр. відвідав найбільші українські громади в 14 країнах Європи та Америки, що сприяло консолідації українства всього світу. Помер патріарх на 92-му році життя в Римі. 1992 року (у рік століття від дня його народження) прах Йосифа Сліпого було перепоховано у Львові, біля собору св. Юра.

День пам'яті Івана Богуна (1618-1664), козацького полководця часів Хмельниччини.

 Про життя Івана Богуна до Хмельниччини відомо мало. На початок визвольної війни він мав чималий військовий досвід. У битві під Жовтими водами Богун командував окремим козачим полком, який у перших лавах пішов на штурм польського табору. Згодом його полк гнав поляків аж до урочища Княжі Байраки, де була засідка Максима Кривоноса. Після Корсунської битви Івана Богуна призначили вінницьким полковником. Богдан Хмельницький знав, що на полковника Богуна можна покластися в будь-якій ситуації, адже він зажив слави командира, здатного дати лад військові за найскрутніших обставин. Підтвердженням того є дії Богуна під час оборони Вінниці та Умані, битв під Берестечком, Зборовом та Пилявцями.

У 1648 році Іван Богун стає першим полковником, а також першим радником Богдана Хмельницького. Однак, не дивлячись на таку близькість до Гетьмана, Богун був у числі противників Переяславської угоди 1954 року. І згодом, разом з Іваном Сірком, Петром Дорошенком та іншими, не склавши присяги московському цареві, очолив антимосковську старшинську опозицію. Разом з тим, Богун не підтримував тих, хто займав відверто пропольську позицію. Зокрема, у 1658 році відмовився підписувати укладений Іваном Виговським Гадяцький договір і разом з Іваном Сірком очолив народне повстання, метою якого було усунення гетьмана від влади. Зазнавши поразки, Виговський попросив допомоги в Османській імперії та Кримському ханстві. Але Івану Богуну та Сіркові вдалося завдати поразки кримським татарам і вигнати Виговського з країни.

У 1662 році полковника Богуна арештували поляки і відправили до Мальборка, а на початку 1663 його звільнив Ян II Казимир в обмін на участь у поході на Лівобережну Україну. Проте згодом поляки звинуватили полковника у таємних переговорах з представниками лівобережного гетьмана Брюховецького і московитами. 17 лютого 1664 року, у сели Комані під Новгород-Сіверським, Івана Богуна розстріляли. Нині існує й інша версія страти: начебто це була помста за всі поразки, яких зазнали поляки від бігунців під час Хмельниччини.

День пам'яті Андрія Малишка (1912-1970), українського поета, громадського діяча.

Автор збірок «З книги життя», «Україно моя!», «Весняна книга», «Листи на світанні», «Рута», «Серпень душі моєї». На слова Малишка композиторами Платоном Майбородою, Олександром Білашем та ін. створено багато відомих пісень («Київський вальс», «Пісня про рушник»).

Події дня:

17 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, мітингувальники встановили між двома барикадами на Грушевського металеві ворота. Там чергували кілька десятків бійців самооборони Майдану: активісти перевіряли документи у людей і пропускали у бік Кабінету Міністрів лише тих, хто працював або жив в урядовому кварталі.

За барикадами майданівців, стояли бійці «Беркуту». Вони повідомили про відновлення пішохідного руху по вулиці Грушевського та пропускали усіх цивільних осіб за умови, що ті не мали палиць і шоломів.

Всеукраїнське об’єднання «Майдан» закликало усіх небайдужих долучитися 18 лютого до «мирного наступу» під стіни Верховної Ради з вимогою негайно ухвалити всі необхідні рішення для виходу з кризи. Зокрема, мова йшла про повернення Конституції 2004 року. В свою чергу силовики заявили, що не мають наміру пропускати протестувальників до будівлі Верховної Ради та у перекритий внутрішніми військами урядовий квартал.

17 лютого колишній посол США в Україні Стівен Пайфер застеріг, що, якщо в Україні не почнеться справжній політичний процес, то напруженість на вулицях зросте з новою силою.

Видання Wall Street Journal опублікувало статтю «Останній шанс для Європи в Україні». Її автор Стівен Бленк був переконаний, що в Україні створюються всі умови для сепаратизму і силового втручання Росії в політичну кризу.

Цього дня народилися

в Україні:

Микола Гамалія (1859-1949), мікробіолог і епідеміолог

Походить з давнього козацького роду. Народився в Одесі. Його дід, Михайло Леонтійович Гамалія, був лікарем, що написав у 1789 році монографію про сибірку.

Закінчив Новоросійський університет (нині – Одеський національний університет імені Мечникова - його товариша по міській бактеріологічній лабораторії) та Петербурзьку військово-медичну академію. Після навчання повернувся до Одеси, де почав працювати в лікарні Йосипа Йосиповича Мочутковського. У 1885 році на конкурсній основі Миколу Гамалію обрали для відрядження до Парижа у лабораторію Луї Пастера, де вивчав сказ і методи вакцинації.

У 1912–1928 років керував Петербурзьким (Петроградським) інститутом імені Едуарда Дженнера, який займався вакцинацією проти натуральної віспи. Протягом 1930–1938 років – науковий керівник Центрального інституту епідеміології і мікробіології в Москві (цей заклад на сьогодні носить його ім'я).

Микола Гамалія – автор більше 300 наукових робіт, у 1954-1956 роках вийшло друком шеститомне зібрання наукових праць, як професор медінституту виховав цілу плеяду мікробіологів.

Олекса Влизько (1908-1934) один із найяскравіших представників революційного романтизму в українській поезії 20-30-х рр. ХХ ст.

Народився на Новгородщині, де його батько служив дяком, псаломником. 1917 року родина переїхала в Україну. Хлопець ходив до школи в Лебедині. Тринадцятирічним, після захворювання на скарлатину і тяжких ускладнень, він став глухим, проте ще змалку вражав усіх начитаністю і гострою пам’яттю. Тож не дивно, що він легко вступив на мовно-літературний факультет Київського інституту народної освіти (на базі Державного університету ім. Т.Г. Шевченка). Саме на той час припадають і перші його літературні спроби - він почав писати вірші російською мовою, згодом складав їх українською мовою за словником.

У 1926 р., уже набувши певних знань, створив збірку «За всіх скажу», яка стала подією в українській поезії. На час виходу першої збірки поезій О.Влизько належав до літературного угруповання «Молодняк», куди входили Л. Первомайський, П. Усенко, Т. Масенко, Є. Фомін та ін. Своєю творчістю, і своїм неординарним життям, поет надзвичайно імпонував українським футуристам. У 30-х рр. він переживає особливе творче піднесення: пише вірші, прозу, публіцистику, перекладає. Одна за одною з’являються його книжки: «Живу, працюю» (1930), «Рейс» (1930), «Книга балад2 (1930), «П’ятий корабель» (1933), «Мій друг Дон-Жуан» (1934). Проте всього за якихось п’ять-шість років безслідно розвіявся оптимізм поета, зник його енергійний, вольовий порив, з’являлося дедалі більше болісних рефлексів і неусвідомлених тривог. 26-річного Олексу розстріляли у грудні 1934 р. Ім’я поета зникло з літератури аж до початку шістдесятих.

Раїса Недашківська (1943), українська актриса театру і кіно.

Народилася майбутня актриса на Житомирщині. Ще у шкільні роки вона зіграла роль Мавки у фільмі «Лісова пісня» за однойменним твором Лесі Українки, на яку її запросив режисер Віктор Івченко. Мавка була першою зоряною роллю, яка визначила подальшу долю актриси. Після школи вона закінчила кінофакультет Київського театрального інституту імені Карпенко-Карого. Працюючи на Київської кіностудії імені Олександра Довженка, створила в кадрі багато прекрасних образів жінок різного віку і різних часів. Про її акторську універсальність говорить розмаїття ролей та амплуа в кіно: від Марфи у фільмі-опері «Царева наречена» (1965) до звабливої та корисливої секретарки-блондинки Лялечки Варенцової у стрічці «Гадюка» (1965); від сільської художниці-самородка Катерини Білокур у фільмі «Буйна» до бідної єврейки з Бердичева, багатодітної матері Марії у фільмі «Комісар» (1967). Загалом у кіно- й телевізійному доробку Раїси Недашківської близько шістдесяти ролей. На сцені київського Молодого театру Раїса Недашківська свого часу збирала аншлаги у легендарних спектаклях «Канте Хондо», «Сірано де Бержерак», «За двома зайцями» та інших. Відома Раїса Недашківська і як громадський діяч. Вона один з організаторів мистецького об'єднання «Народна філармонія», відомого передусім, своїми концертами в зоні бойових дій на сході України.

Василь Ломаченко (1988), українськиий боксер, двічі олімпійський чемпіон, чеміпон світу у кількох версіях професійних асоціацій боксу.

Він народився на Одещині. Перший тренер, що працює з ним і досі - його батько Анатолій Ломаченко. У віці 6 років провів свій перший поєдинок. Перше серйозне досягнення на любительському ринзі Василь отримав у віці 16 років, коли виграв чемпіонат України. У цьому ж році взяв золото на чемпіонаті Європи серед кадетів (до 16 років) у ваговій категорії до 46 кг. Також здобув там кубок як найкращий боксер першості Європи. У 2005 році виграв чемпіонат України серед дорослих у вазі 53 кг. На любительському ринзі двічі ставав чемпіоном світу у 2009 та 2011 роках, а також чемпіоном Європи у 2008. Ломаченко - єдиний в Україні боксер, удостоєний на Олімпійських іграх Кубка Вела Баркера. Цей приз вручають спортсмену за найкращу техніку ведення бою. Боксер заробив його в 2008-му в Пекіні, тоді ж виграв своє перше олімпійське золото. Ще за чотири роки на Олімпіаді в Лондоні він знову став володарем золотої медалі. На професійному ринзі з 2013 року. Нині Ломаченко чемпіон світу в напівлегкій (версія WBO (2014-2016)), другій напівлегкій вазі (версія WBO (2016-2018)) та легкій (версії WBA (Super) (2018), WBO (2018) вагових категоріях.

…і в світі

Насир ад-Дін ат Тусі (1201-1274), перський (азербайджанський) учений-енциклопедист, механік, астроном.

Народився в Тусі, Хорасан. Здобув різносторонню освіту. Розпочав навчання, вивчивши Коран, хадиси, шиїтську юриспруденцію, логіку, філософію, математику, медицину й астрономію. У 1256 р. був особистим радником монгольського завойовника Хулагу-хана, онука Чингисхана, який зробив його придворним астрологом. У 1258 р. ат-Тусі брав участь в поході Хулагу на Багдад і вів переговори з халіфом про капітуляцію. Протягом багатьох років ат-Тусі був радником Хулагу з фінансових питань; він розробив проект податкової реформи, що був здійснений одним з наступників ільхана.

Заснував в 1259 р. найбільшу на той час у світі обсерваторію в м. Мераге, поблизу Тебриза. Вона була устаткована численними інструментами нової конструкції, найбільшим з яких був квадрант радіусом 36 м. В обсерваторії працювали багато відомих учених Сходу, в ній було зібрано багато рукописів.

Ат-Тусі переклав арабською мовою і прокоментував «Начала» Евкліда (дав оригінальний доказ 5-го постулату Евкліда), «Альмагест» Птолемея, праці Архімеда. У трактаті зі сферичної тригонометрії ввів нове поняття – «полярний трикутник». Наукова спадщина ат-Тусі, окрім праць з математики і астрономії, складає також роботи з оптики, філософії, логіки, етики. Відомо про близько 150 трактатів і листів Насир ад-Діна ат-Тусі, з яких 25 написані перською мовою, а решта – арабською.

Анрі В'єтан (Henri Vieuxtemps, 1820-1881), бельгійський скрипаль, композитор і педагог.

Один із засновників бельгійської національної скрипкової школи. Концертував і викладав у Росії (1838–40, 1845–52), гастролюючи тодішніми просторами Російської імперії, виступав у Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі. 16 червня 1842 року відбувся концерт у Львові тоді 23-річного скрипаля й композитора на запрошення Галицького музичного товариства.

Іменем бельгійського скрипаля названий один із найпрестижніших міжнародних виконавських конкурсів.

Детальніше тут: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/bethoven-sered-skrypaliv

Майкл Джордан (1963) – американський баскетболіст, якого часто називають найкращим гравцем у баскетбол усіх часів та народів, багаторазовий переможець чемпіонату Національної баскетбольної асоціації в складі команди «Чикаго Буллз», дворазовий олімпійський чемпіон.