Студенти з "ДНР", що здалися ЗСУ, заявили, що всі вони - українці
Про це вони сказали на брифінгу у Києві 31 березня, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Відповідаючи на запитання журналіста, ким вони вважають себе – росіянами чи українцями, всі відповіли, що вважають себе громадянами України.
Так, студент першого курсу "Академії управління", який навчається за спеціальністю "менеджер-економіст", 20-річний Юрій Сєкач сказав: "З огляду на те, що в мене свідоцтво про народження українське, то, природно, я вважатиму себе громадянином України. у мене немає паспортів. Мені не видавали ані паспорт "днр", ані паспорт росії. А за паспортом України я не їздив, бо тоді казали, що будуть проблеми, отже, відповідно, я українець".
Інший полонений Данило Дідіков, 2000 року народження, який навчається на першому курсі магістратури у "Донецькому національному технічному університеті", сказав: "Я народився на території України, у мене лише український паспорт, я теж вважаю себе громадянином України".
Студент другого курсу магістратури "Донбаської національної академії будівництва та архітектури" Артур Клінов, відповів на це запитання українською: "Я вважаю, що я теж українець".
Те ж саме сказали й інші полонені, які брали участь у брифінгу.
Вони повторили, що їх примусово забрали нібито на навчання, не хотіли воювати, а потрапивши на війну, відчували повну безпорадність. Відразу хотіли здатися в полон і за першої нагоди зробили це.
"Зрозуміло, нам не хотілося копати окопи, будувати опорні пункти. Але ми не мали іншого виходу. У нас було таке командування, яке могло обійтися з нами доволі жорстоко", - заявив полонений Васильченко.
За словами полонених, ними командували російські військові, а їх самих використовували "як гарматне м'ясо".
"Коли нас привезли до Вільхівки і сказали, що вона вже захоплена російськими, зачищена ними, що тут уже все російська федерація. Російські військові сказали, звідки можуть наступати, де саме треба дотримуватися пильності, в якому напрямку обороняти, але вийшло зовсім інакше. Ми в один бік дивилися, а виявилося, що навпаки. Нас, виходить, відправили бути попереду, а не позаду основних частин російської армії", - розповіли учасники брифінгу.
Вони також подякували українським військовим за гуманне ставлення, за надану медичну допомогу.
"Коли вже ми здавалися в полон, поруч зі мною розірвалася осколкова граната і мені посікло праву ногу - уламок був у коліні та стопі. І велике спасибі, по-перше, українській армії, яка дуже швидко надала мені першу медичну допомогу, перев'язавши рани. Потім уже, коли привезли сюди, на швидкій допомозі відправили до лікарні та надали кваліфіковану допомогу, зробили рентген. Одного хлопця, у якого з коліном було зовсім погано, його залишили на операцію. Дякуємо окремо українським медикам", - сказав Сєкач.
За словами полонених, у російській армії ніхто їхнім здоров'ям не цікавився.
"У нас було два медичні взводи, але в них лише по одному медику, теж студенти. Інші в медвзводі були інших різних професій і не мали жодного стосунку до медицини", - каже 19-річний студент "Донецького політехнічного коледжу" Руслан Примачук.
За його словами, з 25 людей у їхньому взводі лише 15 були здорові.
"Ми ніколи не хотіли воювати, ми хотіли додому", - вкотре заявили полонені студенти.
24 лютого президент рф володимир путін оголосив про початок повномасштабного вторгнення в Україну. Російські війська обстрілюють і руйнують ключові об'єкти інфраструктури, проводять масовані обстріли житлових районів українських міст і сіл з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет.
