Іподром сьогодні: як нагодувати 250 коней?
Війна стосується всіх. Тікаючи від обстрілів і окупантів, українці забирали з собою своїх домашніх улюбленців. Та не завжди є можливість евакуювати тварин. Особливо, якщо мова йде не про маленьких кота чи собаку, а приміром, про лева, жирафу чи коня. У різних містах України зоопарки почали приймати тварин, які втратили своїх власників і свої домівки, але вони мають обмежений людський та матеріальний ресурс і самі потребують допомоги.
У столиці ж, окрім зоопарку, є ще одне місце з величезною територією, де навіть під час війни перебуває кілька сотень тварин – Київський іподром. Як і чим він сьогодні живе, яка доля очікує коней?
- На п’ятий день війни, оговтавшись від шоку, ми зрозуміли: треба щось робити, а не просто сидіти і боятись, - розповідає директорка Київського іподрому Ольга Бондар. - Почали з малого, розробили план, як будемо діяти, щоб забезпечити тварин кормами, підстилкою на якомога більший період часу. Стихійно організувалася ініціативна група з чотирьох людей. Один з коневласників у фейсбуці розміщує наші прохання щодо допомоги. Я займаюсь більше організаційною роботою і спілкуванням з тими, хто відгукнувся на наше прохання, та логістичними питаннями. У нас є вантажна машина, яка належить іподрому, знаємо точки, де можна знайти корми. Важливо оптимально зістикувати всі процеси.
Ще одна дівчина, яка тут знаходиться з кіньми, приймає гроші на свою карту і дає нам звідти процент. Хтось передає корми безоплатно, але їх не так багато, як хотілося б. Більше допомагають волонтерські кошти. І один зі спортсменів, який лишився тут з кіньми, він, до речі, взяв на себе роботу водія, трактором підгортає перегній, здійснює великий обсяг інших робіт — бо робітники господарської частини у березні виїхали у села - хто куди зміг. Це війна, і кожен приймає рішення на свій розсуд. До війни на іподромі було 75 людей персоналу, нині залишилося 20.
Ситуацію ускладнює та обставина, що коневласники, які оплачували послуги іподрому, також лишились без роботи або відʼїхали. Тож можуть бути проблеми з платежами, а треба оплачувати електроенергію, водопостачання, сплачувати заробітну плату і податки.
Київський іподром — комунальне підприємство, і хоч воно підпорядковане місту, але перебуває на повному самозабезпеченні. Територія іподрому велика, і навіть у мирний час зароблених коштів було замало, аби підтримувати її в належному стані. А сьогодні колективу й адміністрації треба добре подумати, чим годувати коней і як взагалі вижити в цих умовах.
Примітно, що годування коней не входить до функцій іподрому. Власники коней окремо оплачували послуги іподрому, а тварин годували своїм коштом. Хтось обмежувався базовим раціоном, спортивним же скакунам, які мали великі навантаження, давали й гранули, й мюслі, й вітаміни та спеціальні добавки. Тепер — все по-іншому.
- Ми не можемо покинути коней і не можемо впоратися без допомоги волонтерів і добрих людей каже, - каже Ольга Бондар. - Це факт. Сподіваємось, що війна закінчиться якнайшвидше нашою перемогою. Але що буде потім - теж невідомо.
Наразі, після допису директорки іподрому у фейсбуці, трохи допомоги надали волонтери. Кормів, як каже вона, вистачить десь на місяць — з тим поголів’ям, яке є, потрібно десь 40 тонн сіна і 25 тонн вівса на місяць. Не вистачає тирси — вона дорога, й її мало де можна сьогодні знайти.
Напередодні війни на іподромі перебувало близько 275 коней. Наразі - 253. Деяких власники встигли забрати із собою, інших відправили у села - коли підросте трава, для власників це буде економія. Дехто вивіз тварин на захід країни, дехто спромігся — за кордон.
- З перших днів війни ми приймаємо коней, які потребують допомоги,- розповідає директорка іподрому. - Це тварини, яких встигли вивезти з Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля. Там стайні взагалі були зруйновані, люди коли тікали, просто відкрили двері і випустили тварин на подвір’я й вулиці. Зараз, коли у визволені ЗСУ міста можна проїхати, то цих коней будемо там шукати і привозити на київський іподром. Не відмовляємо нікому.
Чи думали про можливу евакуацію коней, якщо раптом ситуація в місті погіршиться?
- Таку кількість коней важко евакуювати, - зазначає Ольга Бондар. - Коли ситуація була напружена, ми мали пропозиції з багатьох європейських країн. Запрошували іподроми і кінні центри з Польщі, Італії, Угорщини, Чехії, Франції. У приватному порядку люди також пропонували допомогу. Але транспортування тварин сьогодні — це дуже велика технічна проблема. По-перше, це документи, які треба зробити. Режими оформлення виїзду коней в ЄС не спрощено порівняно з мирним часом. Там треба робити європейський ветеринарний сертифікат, який включає 3 щеплення. Їх можна зробити наразі тільки у Львові, у тих краях. Потім треба чекати аналізи, оформлювати документи.
Також, - продовжує директорка, - як мені сказали (я, втім, не впевнена, що це точно), немає процедури тимчасового вивозу коней. Є тільки повний імпорт. Тобто, це має бути ще митне оформлення. Також є проблема з транспортом. Небагато в Україні транспорту, який сьогодні вивозить за кордон і щоб було багато вільних місць. Я не можу сказати, що на території київського іподрому коні є надто дорогі. А тому, якщо їх перевезення коштуватиме, наприклад 4000 євро, то це втрачає будь-який сенс.
На запитання, яка сьогодні потрібна допомога від волонтерів, директорка відповіла, що та сама, що й раніше: корм чи кошти, щоб придбати корм й тирсу. Також потрібні ветеринарні медикаменти.
Анатолій Сірик. Київ.
Фото Євгена Котенка.
